Пухлини молочної залози

Дисгормональні гіперплазії молочної залози

Дисгормональні гіперплазії молочної залози (мастопатії) явля­ють собою проліферативні гіперпластичні зміни тканин молочної залози, що виникають на фоні порушень нейрогуморальної регуляції.

Основними причинами дисгормональних гіперплазій молочної залози є: штучні аборти, відмова від годування грудьми, дисфункція яєчників, хроніч­ний мастит, запальні захворювання жіночих статевих органів, тривала трав­матизація молочної залози та ін. Захворювання перебігає, як правило, на фоні різних порушень менструального циклу і дітородної функції.

Розрізняють вузлову і дифузну форми дисгормональної гіперплазії. Дифузна форма може проявлятися у вигляді ураження залозистої (адено- матозна) або сполучної тканин (фіброзна) чи їх поєднання (фіброзно- аденоматозна).

Клінічні ознаки. Основними ознаками дисгормональної гіперплазії є: 1) біль у молочній залозі, що з'являється або посилюється перед менструацією; 2) наявність ділянок ущільнення, частіше у верхньозовнішньому квадранті, які зникають або зменшуються після менструації; 3) виділення з соска (бурштино­вого або кров'янистого кольору); 4) шкірні покриви не змінені; 5) сосок не втягнутий. Вирішальне значення у постановці діагнозу має: мамографія, яка проводиться на спеціальних рентгенівських апаратах, ультразвукове досліджен­ня та пункційна біопсія з наступним цитологічним дослідженням біоптату.

Лікування. Основним методом лікування дифузних форм гіперплазії є гормональна терапія за допомогою естрогенних і андрогенних гормонів: тестос- терон-пропіонат по 25 мг 2-3 рази на тиждень внутрішньом'язово в міжменст- руальний період (всього на курс 500-700 мг) або таблетки метилтестостерону (до 0,5). Забороняють фізпроцедури і масажі. Доцільно нормалізувати статеве життя, рекомендувати завагітніти, годувати дитину грудьми. Такі хворі повинні бути на диспансерному обліку в онколога, гінеколога та ендокринолога.

У зв'язку з небезпекою переродження мастопатії в рак, хворі з вузло­вими формами дисгормональної гіперплазії молочної залози, підлягають опе­ративному лікуванню: їм виконують секторальну резекцію молочної зало­зи з терміновим гістологічним дослідженням під час операції. Сектор зало­зи видаляють на всю її товщу, до грудної фасції.

Своєчасне виявлення і лікування дисгормональних захворювань молоч­ної залози є профілактикою раку.

Розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини молочної залози.

Доброякісними пухлинами молочної залози можуть бути: папі­ломи - пухлини з епітеліальної тканини, лімфангіоми - з лімфатичної тканини; дермоїдні кісти, рідше ліпоми - з жирової тканини; невроми - з нервової тканини та ін. Особливістю цих пухлин є те, що вони нерідко ростуть тривалий час і не турбують хворих.

Найбільш частою формою доброякісних пухлин молочної залози є фібро­аденома. Вона складається із залозистої тканини та сполучнотканинної строми. За своєю структурою фіброаденома близька до вузлової форми мастопатії і відрізняється від останньої чіткими межами і солітарним харак­тером ураження. В основному виникає в молодому віці, ріст пухлини по­вільний, безболісний.

Досить часто трапляються цистаденоми - внутрішньопротокові кісти, які за своєю морфологічною структурою дуже подібні до справжніх пух­лин. Основною ознакою їх є кров'янисті виділення із соска. Пухлини мо­жуть не пальпуватись При галактоцеле (молочна кіста) залоза збільшена в об'ємі. В товщі молочної залози визначають округлої форми з гладкою поверхнею пухлину, яка інколи флуктує.

Лікування доброякісних пухлин молочної залози полягає в економно­му або достатньо радикальному їх висіченні з наступним обов'язковим гісто­логічним дослідженням.

Рак молочної залози. Займає друге місце серед ракових захворю­вань у жінок після раку матки. Переважно хворіють жінки у віці 40-50 років. У молодому віці захворювання перебігає більш злоякісно. Рак мо­лочної залози, як правило, виникає на фоні хронічного маститу і доброякіс­них пухлин (фіброаденома, цистаденома, мастопатія), які вважаються пере­драковими захворюваннями. В більшості випадків уражується одна, рідше дві залози.

Клінічні ознаки. Рак молочної залози розвивається з її паренхіми у вигляді щільної пухлини, яка відзначається швидким інфільтративним ростом. При подальшому розвитку процес переходить на шкіру і остання набуває вигляду лимонної кірки. При поширенні процесу на молочні протоки сосок втягується. Інколи з нього виділяється кров'яниста рідина. При подальшому рості пухлина розпадається і утворюються виразки з щільними краями (рис. 213). Поряд із цим, уражаються регіонарні лімфатичні вузли: спочатку по краю великого грудного м'яза, потім - підпахвинні, над- і підключичні на боці ураження. Вони збільшуються у розмірах, стають щільними, малорухомими.

За гістологічною будовою розрі­зняють медулярну, скірозну і слизо­ву форму раку. Медулярний рак ха­рактеризується ураженням залозис­тої тканини, скір - сполучної, при слизовому раку настає колоїдне переродження епітелію, що характе­ризується виділенням значної кількості слизових мас через сосок.

Рак здебільшого локалізується у верхньозовнішньому квадранті молоч­ної залози. За міжнародною системою TMN розрізняють чотири стадії раку: І стадія - невелика пухлина в товщі молочної залози (не більше 2 см у діа­метрі) без проростання в шкіру і ме­тастазів; ІІ стадія - пухлина до 5 см у діаметрі, зрощена зі шкірою, є поодинокі метастази в підпахвинні лімфа­тичні вузли; ІІІ стадія - пухлина великих розмірів (більше 5 см у діаметрі) з наявністю множинних метастазів у підпахвинні, над- і підключичні лімфа­тичні вузли; ІУ стадія - поширене ураження молочної залози з множинни­ми віддаленими метастазами в легенях, хребті, другій молочній залозі.

Для уточнення діагнозу проводять бокову рентгенографію молочної залози (мамографію), при якій пухлина проявляється у вигляді округлої тіні з нерівними і нечіткими контурами. Поряд із цим, можна проводити контра­стну рентгенографію, коли вводять контрастну речовину (кардіотраст, тріот- раст, уротраст й ін.) у протоки молочної залози. Для підтвердження діагно­зу обов'язково проводять цитологічне дослідження виділень із соска або пунктату з пухлини, де можна виявити ракові клітини.

Рис. 213. Рак лівої молочної залози ІУ ст. ІУ кл. гр.

Лікування. Основний метод лікування - хірургічний. Об'єм його зале­жить від стадії захворювання. При невеликих пухлинах без метастазів про­водять секторальну резекцію молочної залози з наступною променевою та хіміотерапією. При наявності поодиноких метастазів додатково признача­ють перед- і післяопераційну променеву терапію. У більш запущених випад­ках проводять передопераційну променеву терапію, радикальну мастекто- мію; у молодих жінок із збереженою менструацією виконують оваріоекто- мію (видалення яєчників). У післяопераційний період цим хворим проводять хіміотерапію (тіотеф, 5-фторурацил, вінбластин, Україн та ін.). Крім цього, хворим призначають гормонотерапію. У дітородному віці застосовують чо­ловічі статеві гормони (тестостерон, метилтестостерон й ін.). У жінок з менопаузою понад 10 років призначають жіночі статеві гормони. У запуще­них випадках (ІІІ-ІУ стадія) і при наявності віддалених метастазів проводять симптоматичну терапію.

Дата добавления: 2014-11-18