Загальні питання хірургічної патології 2 страница

5. Підвищення температури в осередку ушкодження.

106. Метод лікування гнійної рани, який може доповнювати операцію:

1. Обробка рани пульсуючим струменем.

2. Вакуумна обробка.

3. Лазерне опромінення.

4. Плазмовим потоком.

5. Все вище перераховане.

107. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:

1. Аналгезуючий.

2. Седативний.

3. Швидке загоєння.

4. Протизапальний.

5. Протиалергічний.

108. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:

1. Швидке загоєння.

2. Седативний.

3. Стерилізуючий.

4. Протизапальний.

5. Протиалергічний.

109. Позитивний клінічний ефект при використанні повітряно-плазмового потоку:

1. Швидке загоєння.

2. Седативний.

3. Протизапальний.

4. Запобігання реінфікування.

5. Протиалергічний.

110. Види дренування:

1. Негайне / відстрочене.

2. Беспосереднє / опосередковане.

3. Активне / пасивне.

4. Швидке / повільне.

5. Фізичне / хімічне.

111. Активне дренування ран:

1. За принципом «рана-груша».

2. Спосіб Кареля-Дакена.

3. Метод постійного промивання з вакуум-аспірацією.

4. Звичайне промивання.

5. Все вище зазначене.

112. Оптимальна температура абактериального середовища для лікування гнійних ран:

1. 30-35°С.

2. 25-30°С.

3. 35-40°С.

4. 20-25°С.

5. 15-20°С.

113. Спосіб дренування рани по Кареелю-Дакену:

1. Застосування груш, гармошок за принципом «рана-груша».

2. Постійне промивання рани з вакуум-аспірацією.

3. Постійне зрошування рани через трубки з боковими отворами, які укладають на дно рани.

4. Застосування пасивних трубчатих дренажів.

5. Виділення нежиттєздатних тканин.

114. Гостра травма це:

1. Постійна дія на тканини і організм хворого слабких, одноманітних зовнішніх подразників.

2. Одномоментна раптова дія на організм травмуючого зовнішнього агента, що викликає у тканинах або органах анатомічні чи біологічні порушення, які супроводжуються місцевою та загальною реакцією організму.

3. Раптова дія на організм тільки механічного травмуючого фактора.

4. Дія тільки фізичних факторів на тканини організму хворого.

5. Механічні ушкодження тупими або гострими предметами.

115. Хронічна травма це:

1. Постійна дія на тканини і організм хворого слабких, одноманітних зовнішніх подразників.

2. Одномоментна раптова дія на організм травмуючого зовнішнього агента, що викликає у тканинах або органах анатомічні чи біологічні порушення, які супроводжуються місцевою та загальною реакцією організму.

3. Раптова дія на організм тільки механічного травмуючого фактора.

4. Дія тільки фізичних факторів на тканини організму хворого.

5. Механічні ушкодження тупими або гострими предметами.

116. Іммобілізація це:

1. Заходи, спрямовані на забезпечення нерухомості ушкодженої ділянки тіла і прилеглих суглобів.

2. Зниження маси тіла травмованого.

3. Виведення хворого з стану травматичного шоку.

4. Порушення функції травмованої кінцівки.

5. Фізіотерапевтичне лікування отриманої травми.

117. Класифікація травм за характером травмуючого фактора включає:

1. Механічні ушкодження.

2. Фізичні ушкодження.

3. Хімічні ушкодження.

4. Психічні ушкодження.

5. Всі вище названі ушкодження.

118. Загальні принципи обстеження потерпілих включають:

1. Скарги хворого, анамнез захворювання, об’єктивне обстеження.

2. Скарги хворого, лабораторна діагностика, інструментальні дослідження.

3. Скарги хворого, анамнез захворювання, додаткові інструментальні дослідження.

4. Анамнез захворювання, об’єктивне обстеження, лабораторна діагностика.

5. Об’єктивне обстеження, додаткові інструментальні дослідження.

119. Загальні принципи надання невідкладної допомоги потерпілим:

1. Оцінка тяжкості стану потерпілого з визначенням провідного ушкодження.

2. Усунення станів, що безпосередньо загрожують життю потерпілого: кровотеча, функції серцево-судинної і дихальної систем.

3. Знеболювання, іммобілізація ушкодженого сегмента, накладання асептичних пов’язок.

4. Швидке транспортування потерпілого в стаціонар.

5. Всі вище згадані принципи.

120. Шина – це:

1. Спеціальне пристосування для зупинки кровотечі при відкритих травмах кісток.

2. Спеціальне пристосування для знеболювання при травмах кісток.

3. Спеціальне пристосування для іммобілізації при ушкодженні або захворюванні кісток і суглобів.

4. Спеціальне пристосування для полегшення ходьби травмованим пацієнтам.

5. Все вище назване вірно.

121. Порядок надання допомоги при відкритих переломах з кровотечею:

1. Зупинка кровотечі, асептична пов’язка на рану, транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки.

2. Транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки, асептична пов’язка на рану, зупинка кровотечі.

3. Асептична пов’язка на рану, транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки, зупинка кровотечі.

4. Транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки, зупинка кровотечі, асептична пов’язка на рану.

5. Зупинка кровотечі, транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки, асептична пов’язка на рану.

122. Драбинчасті шини Крамера застосовують для іммобілізації:

1. Тільки верхніх кінцівок.

2. Тільки нижніх кінцівок.

3. Для верхніх і нижніх кінцівок.

4. Для верхніх і нижніх кінцівок, хребта.

5. Тільки хребта.

123. Шину Дітерікса застосовують для іммобілізації:

1. Тільки верхніх кінцівок.

2. Тільки нижніх кінцівок.

3. Для верхніх і нижніх кінцівок.

4. Для верхніх і нижніх кінцівок, хребта.

5. Тільки хребта.

124. Черепно-мозкова травма це:

1. Сукупність патологічних процесів, які відбуваються всередині черепа і поза ним внаслідок травматичного впливу, і які мають певну послідовність і закономірність у розвитку.

2. Локальне ушкодження мозку по механізму удару-протиудару.

3. Травма тільки тяжкого ступеню.

4. Травма, що пошкоджує череп.

5. Клінічний синдром паралічу або парезу дихальної, вазомоторної діяльності мозку.

125. Інструментальні методи дослідження при черепно-мозковій травмі:

1. Електрокардіографія.

2. Комп’ютерна томографія.

3. Пальпація.

4. Аускультація.

5. Візуалізація.

126. Черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості:

1. Легка: струс головного мозку, забій головного мозку легкого ступеню.

2. Середньої тяжкості: забій головного мозку середньої тяжкості.

3. Важка: забій головного мозку тяжкого ступеню.

4. Важка: стискання головного мозку.

5. Все назване правильно.

127. Ускладнення черепно-мозкової травми:

1. Внутрішньочерепні виливи.

2. Зовнішня кровотеча і лікворея.

3. Емболія, менінгіт, енцефаліт, абсцес мозку.

4. Набряк головного мозку.

5. Все назване вірно.

128. Скарги при струсу головного мозку:

1. Нудота, одноразове блювання.

2. Головний біль, тяжкість у голові.

3. Відчуття припливу крові до обличчя.

4. Інверсія сну.

5. Все назване вірно.

129. Принципи лікування забою головного мозку:

1. Поліпшення кровообігу і метаболізму головного мозку.

2. Захист головного мозку від гіпоксії і набряку.

3. Нормалізація ліквородинаміки, гемостатична терапія.

4. Антибактеріальна терапія.

5. Все назване вірно.

130. Епідуральна гематома при стисканні головного мозку:

1. Під павутинною оболонкою.

2. Над твердою мозковою оболонкою.

3. Під твердою мозковою оболонкою.

4. У товщі мозкової тканини.

5. У шлуночках мозку.

131. Субдуральна гематома при стисканні головного мозку:

1. Під павутинною оболонкою.

2. Над твердою мозковою оболонкою.

3. Під твердою мозковою оболонкою.

4. У товщі мозкової тканини.

5. У шлуночках мозку.

132. Субарахноїдальна гематома при стисканні головного мозку:

1. Під павутинною оболонкою.

2. Над твердою мозковою оболонкою.

3. Під твердою мозковою оболонкою.

4. У товщі мозкової тканини.

5. У шлуночках мозку.

133. До травм лицьового черепа відносять:

1. Травми носа і лобної кістки.

2. Травми ока, орбіти, скроневої кістки.

3. Травми нижньої щелепи та шиї.

4. Травми носа, ока та орбіти, нижньої щелепи та шиї.

5. Все назване вірно.

134. Класифікація травм грудної клітки за ушкодженням шкірних покривів:

1. Закриті та відкриті.

2. Відкриті проникаючі та непроникаючі.

3. Загальні, місцеві, неускладнені.

4. Ускладнені та неускладнені.

5. Фізичні та хімічні.

135. Ускладнення травми грудної клітки:

1. Гнійний плеврит.

2. Гайморит.

3. Риніт.

4. Гнійний панкреатит.

5. Гнійний менінгіт.

136. Перелом ребер це:

1. Порушення цілісності каркаса грудної клітки.

2. Порушення цілісності м’яких тканин грудної клітки.

3. Ушкодження без порушення каркаса грудної клітки.

4. Болючість в ділянці грудної клітки.

5. Все назване вірно.

137. Накопичення крові у плевральній порожнині:

1. Гемоторакс.

2. Пневмоторакс.

3. Плеврит.

4. Пневмонія.

5. Гемосидероз.

138. Накопичення повітря у плевральній порожнині:

1. Гемоторакс.

2. Пневмоторакс.

3. Плеврит.

4. Пневмонія.

5. Гемосидероз.

139. Класифікація пневмотораксу:

1. Закритий, відкритий.

2. Пізній, ранній.

3. Загальний, місцевий.

4. Напружений, ненапружений.

5. Закритий, відкритий, клапанний.

140. Закрите пошкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності це:

1. Забій.

2. Розрив.

3. Розтягнення.

4. Перелом.

5. Стискання.

141. Рухливість на протязі кістки в результаті незрощення перелому:

1. Розрив.

2. Перелом.

3. Забій.

4. Хибний суглоб.

5. Справжній суглоб.

142. Назвіть скарги, які не характерні для ушкоджень грудної клітки та її органів:

1. Багаторазове блювання.

2. Біль у грудній клітці.

3. Утруднення дихання.

4. Загальна слабкість.

5. Все назване вірно.

143. До яких ускладнень може призвести обмеження екскурсії грудної клітки тугим бинтуванням при її травмі:

1. Медіастиніт.

2. Пневмонія.

3. Емпієма плеври.

4. Гнійний плеврит.

5. Бронхіт.

144. Флотація ділянки грудної клітки це:

1. Западання ділянки зламаних ребер під час вдиху та вибухання під час видиху.

2. Западання ділянки зламаних ребер під час видиху та вибухання під час вдиху.

3. Біль пошкодженої ділянки грудної клітки, що різко посилюється при диханні.

4. Пошкодження цілісності певної ділянки каркасу грудної клітки.

5. Все назване вірно.

145. Множинний перелом ребер це:

1. Перелом 2-х і більше ребер.

2. Перелом 4-х і більше ребер.

3. Перелом 6-и і більше ребер.

4. Перелом 8-и і більше ребер.

5. Перелом 10-и і більше ребер.

146. Стан шкіри при гемотораксі:

1. Бліда, суха.

2. Гіперемована, вкрита потом.

3. Бліда, вкрита холодним потом.

4. Іктерична, надмірно волога.

5. Все назване вірно.

147. При тотальному гемотораксі дихання:

1. Посилене на протилежному боці від ураження.

2. Посилене на боці ураження.

3. Послаблене на протилежному боці від ураження.

4. Послаблене на боці ураження.

5. Послаблене з обох сторін грудної клітки.

148. Найбільш небезпечний для життя пневмоторакс:

1. Відкритий.

2. Закритий.

3. Клапанний.

4. Флотуючий.

5. Спонтанний.

149. Колір шкіри при клапанному пневмотораксі:

1. Блідий.

2. Гіперемований.

3. Ціанотичний.

4. Рожевий.

5. Жовтуватий.

150. При якому пневмотораксі виявляється підшкірна емфізема:

1. Зовнішньому.

2. Внутрішньому.

3. Клапанному.

4. Відкритому.

5. Закритому.

151. При клапанному пневмотораксі перша допомога:

1. Знеболювання.

2. Оклюзійна пов’язка на рану.

3. Пункція плевральної порожнини.

4. Фіксація ребер.

5. Максимально швидко доставити хворого до лікарні.

152. Тріада Бека при тампонаді серця:

1. Підвищення артеріального тиску, підвищення центрального венозного тиску (ЦВТ), глухість серцевих тонів.

2. Зниження артеріального тиску, підвищення центрального венозного тиску (ЦВТ), глухість серцевих тонів.

3. Підвищення артеріального тиску, зниження центрального венозного тиску (ЦВТ), глухість серцевих тонів.

4. Зниження артеріального тиску, зниження центрального венозного тиску (ЦВТ), глухість серцевих тонів.

5. Підвищення артеріального тиску, підвищення центрального венозного тиску (ЦВТ), звучність серцевих тонів.

153. Класифікація ушкоджень органів черевної порожнини стосовно зовнішнього середовища:

1. Відкриті.

2. Закриті.

3. Проникаючі.

4. Непроникаючі.

5. Все назване вірно.

154. Симптом «ваньки-встаньки» при травмі живота та органів черевної порожнини:

1. Посилення болю в животі при горизонтальному положенні, внаслідок чого потерпілий перебуває в положенні напівсидячи або лежачі із зігнутими в суглобах кінцівками.

2. Зменшення болю в животі при горизонтальному положенні, внаслідок чого потерпілий перебуває в положенні напівсидячи або лежачі із зігнутими в суглобах кінцівками.

3. Посилення болю в животі при вертикальному положенні, внаслідок чого потерпілий перебуває в положенні напівсидячи або лежачі із зігнутими в суглобах кінцівками.

4. Посилення болю в животі при зміні положеннях тіла.

5. Все назване вірно.

155. Симптом Щоткіна-Блюмберга визначається при:

1. Ушкодженні порожнистого органа черевної порожнини.

2. Ушкодженні порожнистого органа грудної клітки.

3. Ушкодженні паренхіматозного органа черевної порожнини.

4. Ушкодженні паренхіматозного органа грудної клітки.

5. Ушкодженні головного мозку.

156. Нависання передньої стінки прямої кишки при огляді per rectum свідчить про:

1. Ознаки запалення органів черевної порожнини.

2. Наявність вільної рідини у черевній порожнині.

3. Зменшення перистальтики кишечника.

4. Переповнення сечового міхура.

5. Все назване вірно.

157. Забій (contusio) – це:

1. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.

2. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин без порушення їх анатомічної цілісності.

3. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин з порушенням їх анатомічної цілісності.

4. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів з видимим порушенням їх анатомічної цілісності.

5. Відкрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.

158. Розтягнення (distorsio) – це:

1. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.

2. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин без порушення їх анатомічної цілісності.

3. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин з порушенням їх анатомічної цілісності.

4. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів з видимим порушенням їх анатомічної цілісності.

5. Відкрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.

159. Розрив (ruptura) – це:

1. Закрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності

2. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин без порушення їх анатомічної цілісності

3. Ушкодження зв’язок, м’язів, сухожилків та інших тканин з порушенням їх анатомічної цілісності

4. Відкрите ушкодження м’яких тканин та органів з видимим порушенням їх анатомічної цілісності

5. Відкрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.

160. Перелом кісток на латинській мові:

1. contusio.

2. distorsio.

3. rupture.

4. fractura.

5. luxatio.

161. Класифікація переломів кісток за походженням:

1. Травматичні та патологічні.

2. Вроджені та набуті.

3. Закриті та відкриті.

4. Повний перелом та неповний перелом.

5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом.

162. Класифікація переломів кісток за причиною виникнення:

1. Травматичні та патологічні.

2. Вроджені та набуті.

3. Закриті та відкриті.

4. Повний перелом та неповний перелом.

5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом уламків.

163. Класифікація переломів кісток стосовно зовнішнього середовища:

1. Травматичні та патологічні.

2. Вроджені та набуті.

3. Закриті та відкриті.

4. Повний перелом та неповний перелом.

5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом.

164. Класифікація переломів кісток за ступенем ушкодження:

1. Травматичні та патологічні.

2. Вроджені та набуті.

3. Закриті та відкриті.

4. Повний перелом та неповний перелом.

5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом.

165. Класифікація переломів кісток по стоянню відламків:

1. травматичні та патологічні.

2. Вроджені та набуті.

3. Закриті та відкриті.

4. Повний перелом та неповний перелом.

5. Переломи без зсуву та переломи із зсувом.

166. Класифікація переломів кісток за наявністю ускладнень:

1. Травматичні та патологічні.

2. Вроджені та набуті.

3. Закриті та відкриті.

4. Прості та з ушкодженням судин, нервів, інших органів.

5. переломи без зсуву та переломи із зсувом.

167. Імовірні симптоми перелому кісток:

1. Біль, припухлість, порушення функції, болючість при пальпації.

2. Біль, припухлість, деформація кінцівки.

3. Порушення функції, патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків.

4. Патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків, деформація кінцівки.

5. Припухлість, крепітація кісткових відломків, біль.

168. Достовірні симптоми перелому кісток:

1. Біль, припухлість, порушення функції, болючість при пальпації.

2. Біль, припухлість, деформація кінцівки.

3. Порушення функції, патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків.

4. Патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків, деформація кінцівки

5. Припухлість, крепітація кісткових відломків, біль.

169. Перша допомога при переломах:

1. При необхідності-зупинка кровотечі та закриття рани антисептиком, знеболювання, транспортна іммобілізація.

2. При необхідності-зупинка кровотечі та закриття рани антисептиком, знеболювання, транспортна репозиція.

3. Швидке транспортування до лікарні.

4. Репозиція та фіксація відломків кісток.

5. Все назване вірно.

170. Принципи лікування переломів:

1. Репозиція, фіксація.

2. Репозиція.

3. Репозиція, фіксація, відновлення функції кінцівки.

4. Пальпація, перкусія уламків кісток.

5. Рентгенографія, знеболення, відновлення функції кінцівки.

171. Лікувальна іммобілізація це:

1. Гіпсова пов’язка.

2. Інтрамедулярний остеосинтез.

3. Екстрамедулярний остеосинтез.

4. Компресійно-дистракційний остеосинтез.

5. Все назване вірно.

172. Загальні ускладнення переломів це:

1. Травматичний шок, жирова емболія артерій.

2. Тромбоемболія легеневої артерії.

3. Набряк легень, пневмонія.

4. Сепсис, ранове виснаження, пролежні.

5. Все назване вірно.

173. Загальні ускладнення переломів це:

1. Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.

2. Контрактури, анкілоз суглобу, деформуючий артоз.

3. Ушкодження прилягаючих органів та тканин.

4. Сепсис, ранове виснаження, пролежні.

5. Все назване вірно.

174. Місцеві ускладнення переломів:

1. Ушкодження прилягаючих органів та тканин.

2. Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.

3. Незрощення перелому.

4. Контрактури, анкілоз суглобу, деформуючий артроз.

5. Все назване вірно.

175. Місцеві ускладнення переломів:

1. Сепсис, ранове виснаження, пролежні.

2. Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.

3. Набряк легень, пневмонія.

4. Травматичний шок, жирова емболія артерій.

5. Все назване вірно.

176. Об’єктивні прояви вивиху:

1. Порушення конфігурації суглобу, вкорочення або подовження кінцівки, пружна фіксація кінцівки.

2. Біль, припухлість, порушення функції, болючість при пальпації.

3. Порушення функції, патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків.

4. Біль, припухлість, деформація кінцівки.

5. Репозиція, фіксація, відновлення функції кінцівки.

177. Перша допомога при вивиху:

1. Знеболювання, іммобілізація кінцівки в вимушеному положенні, транспортування в лікарню.

2. Знеболювання, репозиція, фіксація кінцівки.

3. Репозиція та фіксація відломків кісток.

4. Рентгенографія, знеболення, відновлення функції кінцівки.

5. Все назване вірно.

178. Причини виникнення травматичного шоку:

1. Біль.

2. Крововтрата.

3. Гостра дихальна недостатність.

4. Порушення функції життєво важливих органів.

5. Все назване вірно.

179. Фази перебігу травматичного шоку:

1. Гостра і хронічна.

2. Рання і пізня.

3. Еректильна і торпідна.

4. Легка, середньої тяжкості, тяжка.

5. Все назване вірно.

180. В продовж якого часу стискання м’яких тканин виникає синдром тривалого стискання:

1. 1 година.

2. 2-4 години.

3. 4-5 годин.

4. 6-8 годин.

5. 8-10 годин.

181. Стадії синдрому тривалого стискання:

1. Шоку, токсемії, септикотоксемії, одужання.

2. Початковий період, токсичний період, період пізніх ускладнень і одужання.

3. Еректильна, торпідна.

4. Гостра і хронічна.

5. Легка, середньої тяжкості, тяжка.

182. Класифікація синдрому тривалого стискання за тяжкістю клінічного перебігу:

1. Легка форма, середньої тяжкості, тяжка, вкрай тяжка.

2. Гостра і хронічна стадія.

3. Шоку, токсемії, септикотоксемії, одужання.

4. Еректильна і торпедна фази.

5. Відсутня вірна відповідь.

183. Перша допомога при синдромі тривалого стискання:

1. Накладання джгута вище місця стискання до звільнення кінцівки.

2. Туге бинтування ураженої кінцівки.

3. Іммобілізація кінцівки.

4. Введення знеболюючих засобів.

5. Все назване вірно.

184. Консервативна терапія синдрому тривалого стискання:

1. Усунення наслідків шоку.

2. Усунення порушень гемодинаміки.

3. Відновлення гомеостазу.

4. Відновлення функції нирок.

5. Все назване вірно.

185. Опік це:

1. Гіперемія шкіри в ділянці її ушкодження під дією термічного фактора.

2. Мітки електроструму на шкірі.

3. Складні місцеві патологічні зміни, що виникають в організмі внаслідок дії екзогенних факторів: високої температури, електричного струму, променевої енергії, агресивних хімічних речовин.

4. Некроз шкіри під дією термічних або хімічних факторів.

5. Складні місцеві і загальні патологічні зміни, що виникають в організмі внаслідок дії екзогенних факторів: високої температури, електричного струму, променевої енергії, агресивних хімічних речовин.

186. Площа поверхні шкіри дорослої людини становить (м2):

1. 1, 5 м².

2. 1, 4 м².

3. 1, 0 м².

4. 1, 7 м².

5. 2, 0 м².

187. Кількість шарів епідермісу:

1. 5 шарів.

2. 4 шари.

3. 3 шари.

4. 2 шари.

5. 1 шар.

188. Кількість шарів шкіри:

1. 2 шари.

2. 3 шари.

3. 4 шари.

4. 5 шарів.

5. 6 шарів.

189. Шари шкіри:

1. Епідерміс, дерма, субдерма.

2. Епідерміс, дерма.

3. Епідерміс, дерма, підшкірна клітковина.

4. Дерма, підшкірна клітковина, фасція.

5. Все назване вірно.

190. Функції шкіри:

1. Обмінна, видільна, стимулююча.

2. Регулююча, обмінна, видільна.

3. Синтезуюча, обмінна, стимулююча.

4. Захисна, теплорегулююча, видільна.

5. Теплорегулююча, кровообмінна, синтезуюча.

191. Фактори, що визначають глибину опіку:

1. Тривалість впливу агента, товщина шкіри, колір шкіри.

2. Температура агента, тривалість впливу агента, товщина шкіри.

3. Температура агента, вид агента, стан нервової систему хворого.

4. Товщина шкіри, колір шкіри, тургор шкіри.

5. Температура агента, стан ендокринної та серцево-судинної системи потерпілого.

192. Класифікація опіків по глибині ураження:

1. Епідермальний, дермальний, надфасціальний, субфасціальний.

2. Дермальний поверхневий, дермальний глибокий, надфасціальний, субфасціальний.

3. Епідермальний, дермальний, гіподермальний, надфасціальний.

4. Дермальний, субдермальний, надфасціальний, субфасціальний.

5. Епідермальний, дермальний поверхневий, дермальний глибокий, субфасціальний.

193. Кількість ступенів опіку по глибині ураження:

1. 1 ступінь.

2. 2 ступеня.

3. 3 ступеня.

4. 4 ступеня.

5. 5 ступенів.

194. Правила визначення площі опіку:

1. Правило долоні.

2. Правило дев’яток.

3. Метод Постникова.

4. Метод Вілявіна-Долініна.

5. Все назване вірно.

195. Площа обмежених опіків:

1. До 15% поверхні тіла у дорослих, до 5% - у дітей і стариків.

2. До 15% поверхні тіла у дорослих, до 10% - у дітей і стариків.

3. До 5% поверхні тіла у дорослих, до 10% - у дітей і стариків.

4. До 10% поверхні тіла у дорослих, до 5% - у дітей і стариків.

5. До 10% поверхні тіла людини.

196. Площа великих опіків:

1. Більше 5% поверхні тіла у дорослих, більше 10% - у дітей і стариків.

2. Більше 10% поверхні тіла у дорослих, більше 5% - у дітей і стариків.

3. Більше 15% поверхні тіла у дорослих, більше 5% - у дітей і стариків.

4. Більше 20% поверхні тіла у дорослих, більше 10% - у дітей і стариків.

5. Більше 10% поверхні тіла у дорослих, більше 15% - у дітей і стариків.

197. Зони опікової рани:

1. Первинного некрозу, ішемії і стазу, реактивного набряку.

2. Гіперемії, зниженої больової чутливості, набряку.

3. Некрозу, гіперемії, грануляцій.

4. Некрозу, грануляцій, епітелізації.

5. Грануляцій, епітелізації, рубцювання.

198. Фази перебігу ранового процесу при опіках:

1. Ексудації, очищення від некротичних тканин, регенерації.

2. Ексудації, альтерації та демаркації.

3. Ексудації, альтерації та демаркації, очищення від некротичних тканин, регенерації.

4. Ексудації, альтерації, регенерації.

5. Альтерації, регенерації, рубцювання.

199. Критерій визначення загальної тяжкості опікової травми:

1.Глибина опіку (ступінь).

2. Площа опікових ран.

3. Вік потерпілого і наявність супутніх захворювань.

4. Опік дихальних шляхів.

5. Все назване вірно.

Дата добавления: 2014-11-18