Методичні рекомендації до виконання завдань самостійної роботи. Завдання для самостійної роботи

Завдання для самостійної роботи

Змоделюйте комбінований урок математики, використовуючи різні навчальні технології, на основі здоров’язберігаючої організації навчально-виховного процесу в початковій школі.

Обов’язковою умовою нової парадигми освіти має бути усвідомлення педагогами того, що будь-який навчальний предмет становить інтерес настільки, наскільки він корисний для здоров’я й щастя дитини, отже, пріоритетною є організація здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу в початковій школі на основі врахування психофізіологічних особливостей молодших школярів.

Урахування психофізіологічних особливостей молодших школярів передбачають знання вчителя про те, що мозок людини – унікальний механізм, який певною мірою впливає на діяльність всього організму. Обидві його півкулі постійно взаємодіють між собою, але кожна відповідає за певні види діяльності: ліва – за логічне, раціональне мислення та мовлення, а права – за образне мислення, емоційність, інтуїцію. У людини переважно домінує діяльність правої або лівої півкуль, а це означає, що вона краще розуміється або на математиці та інших точних науках, або ж, навпаки, – на гуманітарних.

Молодші школярі мають свої особливості розвитку мозку. У першу чергу, це ступінь його дозрівання. Як відомо, дитина до 8-10 років є правопівкульною, більш емоційною, у неї переважає образне мислення. У цей час зв’язки між клітинами мозку – нейронами лівої півкулі ще недостатньо сформовані. А це означає, що перевантажувати лівопівкульною діяльністю (аналізом, логікою, лічбою, багаторазовим виконанням однотипних вправ на уроках математики) не варто. Інакше недозріла ліва півкуля стомлюється, перенапружується, а права при цьому пригнічується, і замість творчого розумового розвитку школяр інтелектуально та емоційно виснажується, втрачає інтерес до здобуття знань, у нього з’являються ознаки неврозу.

З метою організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу в початковій школі також доцільно враховувати провідний канал сприйняття дитиною інформації. Відомо, що впродовж життя ми пізнаємо навколишній світ, засвоюючи та використовуючи різні види інформації. Зазвичай, у дітей більш розвиненим є якийсь один канал сприйняття. Щоб краще засвоїти інформацію, комусь треба її побачити (таких учнів відносять до візуалів, або їх ще називають „глядачами”), комусь – почути (це аудіали, тобто „слухачі”), хтось для цього повинен рухатися (це кінестетики – „діячі”). Оптимальною для навчання є активність усіх цих каналів.

Отже, на результативність навчання молодших школярів значно впливає розвиток міжпівкульної взаємодії з опорою на тип модальності, тобто провідний канал інформації, за допомогою якого дитина пізнає навколишній світ. Урахувати це в процесі навчання молодших школярів стає можливим за умови добору індивідуальних методик, що передбачають використання спеціальних психотерапевтичних прийомів: музикотерапії, арт-терапії, казкотерапії, ігротерапії. Використання психотерапевтичних прийомів сприяє різнобічному розвитку дитини і насамперед її вищої нервової діяльності. Позитивне емоційне збудження від прослуховування казки, від малювання, виконання пісні, участі в грі поліпшує увагу, активізує взаємодію кори і підкірки, що стимулює творчу інтелектуальну діяльність.

Організовуючи навчальний процес у початковій школі, слід звертати увагу на індивідуальні риси особистості, пов’язані з типом вищої нервової діяльності й обумовлені швидкістю протікання психічних процесів (активна й інертна динаміка).

Основою організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу в початковій школі є шанобливі, турботливі та зорієнтовані на співпрацю стосунки між учителем та учнями й між самими школярами.

Цивілізаційні процеси дедалі більше віддаляють людину від природи. Результати сучасних наукових досліджень преконують, що хвороби виникають здебільшого за умов дисгармонії між людиною та природою. Людина – частина природи й має жити з урахуванням її законів.

Дослідження свідчать, що за біоритмічними типами всі люди поділяються на такі групи: „жайворонки” - 41% (до них належать люди у яких найвища працездатність проявляється в першій половині дня); „сови” – 29% (мають добру працездатність увечері та навіть уночі); „голуби” – 30% (вони мають хороший рівень працездатності протягом усього дня). Тим часом учені дійшли висновку, що „сови” формуються внаслідок умов життя, праці та побуту всупереч життєвим ритмам людини і не є природними.

Природний годинник, за яким діє все живе, а отже, й людина, пов’язаний з ритмом зміни дня та ночі, тобто з добовим обертанням Землі навколо своєї осі. Людина починає працювати зі сходом сонця, тобто за своєю суттю вона „жайворонок” або „голуб”. Дослідження встановили, що в дітей немає чіткої типізації біоритмічного профілю, однак, організуючи процес навчання, ми маємо орієнтувати батьків на правильний режим дня дітей відносно сходу й заходу сонця. Наприклад, у батьків „сов”, як правило, діти на першому уроці характеризуються низькою працездатністю. Знаючи це, вчителю слід дуже обережно активізувати діяльність молодших школярів у цей час до активної діяльності.

Звернемо увагу педагогів, що під час навчання молодших школярів важливим є врахування статевих особливостей. Зазначимо чим відрізняються хлопчики й дівчатка.

Дівчатка народжуються пристосованішими до життя і розвиненішими від хлопчиків на 3-4 тижні. Можливо, саме з цим пов’язана краща адаптація дівчаток до школи, вміння швидко увійти в ритм шкільного життя. Дівчатка, як правило, вчаться краще, оскільки вони проявляють більше старанності, зосередженої уваги, дисципліни, ретельності, чого так потребують з перших кроків форми організації навчання. А отже, некоректним є спроби порівнювати успіхи дівчаток і хлопчиків.

Успіхи дівчаток у навчанні можна пояснити й тим, що вони ще до школи привчені и допомагати дорослим: мити посуд, пришивати ґудзики, перебирати овочі. Відтак до шкільної копіткої навчальної праці за письмовим столом дівчатка, зазвичай, підготовлені краще, ніж хлопчики. Але треба не забувати про творчі завдання, розвиток уяви, пам’яті,спонукання до здійснення аналізу, оцінки явищ, вчинків і дій. Творча складова – важливий компонент у старанній роботі дівчаток. У кожній шаблонній справі вони з допомогою дорослих і при їх підтримці мають навчитися знаходити творчі елементи. Щоб допомогти дівчаткам розкрити свій творчий потенціал, педагогу буде доцільним частіше ставити запитання: „Як ти думаєш? ”, „А як це можна зробити іншим способом? ”, „Ти впевнена в цьому? Чому?”

Дуже важливо пам’ятати педагогам, що успішність дівчинки – це не підстава для припинення допомоги в розкритті її творчих здібностей

Дівчатка чутливіші до підвищених тональностей у голосі дорослих. Саме це може блокувати їхні дії, творчі здібності; закладати негативні психічні „комплекси”, які надалі набуватимуть рис певних захворювань. Тож педагоги мають бути до цього уважні, щоб дівчинка виросла здоровою і могла реалізувати свої творчі здібності.

Тепер про особливості творчого розвитку хлопчиків. З досвіду знаємо, що під час уроку дуже часто хлопчики роздивляються навсібіч, не зосереджуючись на першому етапі роботи. Вони спочатку повільніше, ніж дівчатка, працюють і на вчителя дивляться рідко, тому іноді виконують не те, що він просить: додають свої елементи, імпровізують. Учителі ж трактують таку поведінку як неуважність, хоча це вияв бажання відійти від шаблону, наслідуючи свої природні творчі нахили. Коли хлопчики досягають найвищої працездатності на уроці, дівчатка починають втомлюватись. Ці процеси пов’язані з особливостями психологічного розвитку хлопчиків. Вони краще виконують пошукову роботу, висуваючи нові ідеї, краще працюють, коли потрібно розв’язувати принципово нові задачі. Хлопчик може знайти нестандартне розв’язання математичної задачі, але зробити помилку в розрахунках і в результаті отримати погану оцінку. Мозок хлопчиків, порівняно з мозком дівчаток, прогресивніший, диференційованіший, вибірковіший, його функціональна система економніша. Тому мислення хлопчиків більш творче, пошукове. Наведені факти переконують педагогів у тому, що розуміння статевих відмінностей дозволить ефективніше організувати педагогічний процес.

Під час організації процесу навчання на уроці забезпечити емоційний і фізичний комфорт дозволяє використання емоційної похилої. Вона представляє залежність інтенсивності емоцій учнів і вчителя від часу на уроці.

Як правило, у практиці емоційна похила комбінованого уроку (найбільш поширена структура уроку математики, яка використовується в початковій школі) виглядає так: спочатку деякий мажор, ближче до середини емоції зникають і в кінці уроку – стомлення, очікування перерви (3-5хв. – входження в справу, 15-20хв. – оптимум, з 20хв. – стомлення). Загальний вигляд емоційної похилої такого уроку – полого та рівно зверху вниз.

З метою організації здоров’язберігаючого навчання вчителю доцільно спроектувати правильно емоційну атмосферу уроку. Оптимальний вигляд емоційної похилої уроку приблизно має відповідати аналогічному показнику літературного або драматичного твору.

На сучасному уроці математики мають чергуватися моменти піднесення (зав’язка, кульмінація та розв’язка) з моментами деякого спаду (при загальному збереженні мажорного фону). Спади – це робочі моменти уроку, коли загальна емоційність природно знижується

Чергування емоційних (зав’язка, кульмінація і розв’язка) та робочих моментів уроку – це та сама зміна видів діяльності, яка допомагає уникнути перевтоми, зберегти увагу та інтерес.

Розглянемо детальніше основні моменти уроку в співвідношенні з емоційною похилою.

„Зав’язка” відповідає такому етапу уроку, як стимулювання та мотивація навчально – пізнавальної діяльності. Завдання цього етапу – створити умови взаємодії, щоб емоційну сферу учнів активізувати з перших хвилин. Якщо вчителю вдається настроїти учнів на урок, то він може проходити за схемою, що відповідає аналогічному показнику літературного або драматичного твору.

Наступним емоційно-яскравим, насиченим моментом уроку має бути кульмінація, що, як правило, пов’язується з початком вивчення нової теми. Такий момент уроку має бути центром, навколо якого будується зміст уроку (особливо нової теми) і який легко відновлюється в пам’яті. Крім того, процес ознайомлення з новим матеріалом учителю треба побудувати з урахуванням життєвого досвіду молодших школярів, забезпечуючи кожній дитині можливості зрозуміти математичні поняття та способи дій доступною мовою та засобами.

„Розв’язка” – це завершальний етап уроку, його мета – узагальнення й рефлексія. Зауважимо, що ближче до кінця уроку емоції учнів зникають, наступає момент стомлення, очікування перерви. Саме тому завершальний етап має бути емоційно насиченим; учителю необхідно висловлювати задоволення діяльністю учнів, надавати можливість пережити ситуацію успіху.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ № 5

Методика навчання нумерації цілих невід’ємних чисел: мета, зміст, завдання

Ключові поняття:

розташування об’єктів на площині та в просторі: зверху, знизу, всередині; праворуч, ліворуч, в центрі; над, під, поруч; попереду, позаду, між;

кожний, усі, один із...; порівняння кількості об’єктів складанням пар: стільки ж, менше, більше;

ознаки предметів: колір, розмір, форма; порівняння об’єктів: спільні та відмінні ознаки; об’єднання об’єктів за спільною ознакою в одну групу - узагальнення; розбиття групи об’єктів на кілька груп за відмінною ознакою – класифікація;

лічба: кількісна й порядкова; натуральне число як кількісна характеристика класу скінчених еквівалентних множин; нуль як характеристика порожньої множини; натуральний ряд чисел; десяткова система числення; склад числа (в тому числі й десятковий); цифри; позиційний принцип запису чисел; сума розрядних доданків;

формування поняття натурального числа та нуля, методика написання цифр; методика вивчення нумерації чисел за концентрами, усна нумерація, письмова нумерація.

Студент знає й усвідомлює:

методику вивчення окремих питань підготовчого (дочислового) періоду;

різні методичні підходи до формування понять натурального числа та нуля; методику написання цифр, що позначають на письмі дані числа; методику вивчення теми в кожному концентрі:

· результати вивчення теми;

· порядок вивчення теми;

· методичні підходи до ознайомлення учнів з окремими питаннями теми;

· алгоритми читання та запису чисел;

· алгоритми порівняння чисел;

· алгоритми додавання та віднімання на підставі знання нумерації чисел.

Студент володіє практичними вміннями й навичками:

аналізувати методичний апарат підручників щодо основних питань дочислового періоду та методики опрацювання нумерації чисел за концентрами, розширювати його диференційованими завданнями, завданнями, спрямованими на розвиток логічного мислення, завданнями у тестовій формі, на вибір і самооцінку тощо;

складати систему навчальних завдань з метою формування в молодших школярів таких умінь, як читати і записувати числа; визначати склад чисел; порівнювати числа; додавати і віднімати числа на підставі нумерації тощо;

здійснювати розвиток розумових здібностей молодших школярів на уроках та в позаурочній діяльності з тем„Дочисловий період”,„Нумерація чисел”;

моделювати фрагменти уроків за різними методичними системами з метою забезпечення реалізації вимог Державного стандарту освітньої галузі „Математика”, вести їх обговорення, давати оцінку та самооцінку проведених фрагментів уроків.

Дата добавления: 2014-11-18