Тема 10. Центральний банк

1. Структура Національного банку України.

2. Які санкції застосовує Національний банк України за порушення банківського законодавства?

3. Які аргументи можна навести "за" і "проти" незалежного статусу центральних банків?

4. Дайте характеристику відносинам НБУ з органами державної влади.

5. Роль і завдання внутрішнього аудиту.

Темирефератів

1. Створення і розвиток банківської системи України.

2. Функції й операції НБУ.

3. Інформаційні системи і технології в банківській сфері.

4. Банківські операції з пластиковими картками.

5. Законодавча регламентація діяльності органів фінансового конт­ро­лю в Україні.

6. Роль недержавного фінансового контролю.

Тема 11. Комерційні банки

1. Види банків, їх характеристика.

2. Операції комерційних банків, їх класифікація і загальна характе­ристика.

3. Контроль НБУ за діяльністю комерційних банків.

4. Страхування банківських депозитів і кредитів.

Теми рефератів

1. Створення і розвиток комерційного банку.

2. Кредитні операції комерційних банків.

3. Факторингові операції комерційних банків.

4. Пасивні операції комерційних банків.

5. Активні операції комерційних банків.

Тема 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форма їх співробітництва з Україною

1. Характеристика міжнародних і регіональних валютно-фінансових організацій.

2. Мета створення Міжнародного валютного фонду. Його головні функції.

3. Банк Міжнародних розрахунків – специфічна міжнародна валют­но-кредитна установа.

4. Мета створення регіональних банків розвитку.

Темирефератів

1. Міжнародний валютний фонд.

2. Світовий банк.

3. Європейський банк реконструкції і розвитку.

4. Форми міжнародних розрахунків.

5. Форми міжнародного кредиту.

Термінологічний словник
до вивчення Курсу "Гроші та кредит"

Актив банку – частина бухгалтерського балансу (ліва сторона), яка характеризує склад, розміщення і викорис­тання коштів банку, згрупо­ваних за їх економічним зна­ченням у процесі відтворення.

Активи високоліквідні – кошти та активи, які можуть бути швидко трансформовані в готівкові кошти.

Активи робочі банку – кошти на коррахунку, в касі, вкладені в май­но, розміщені в інших банках, цінних папе­рах, надані кредити; інші кошти та інші активи, що дають прибуток банку.

Активні операції банку – фінансові операції з роз­міщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надан­ня кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення кош­тів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з век­се­лями та інші банківські операції.

Акціонерний капітал банку – сплачена частка основного капіта­лу, вкладеного в банк в обмін на вимогу щодо част­ки в будь-яких майбут­ніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основними фор­мами акціонерного капіталу в порядку черговості ставлення вимог на прибу­ток, що розподіляється, є привілейовані та прості акції. Ви­користовується також для позначення статті в пасиві ба­лансу, що вказує суму, яку внес­ли акціонери і яка разом із нерозподіленим прибутком та іншими фон­дами стано­вить власний капітал.

Балансовий прибуток банку – загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається з при­бутку від операційної діяльності та над­ходжень і збитків від позареа­лі­заційних операцій.

Банк – кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позику, здійснює розрахунки між економічними суб’єктами.

Банківська ліквідність – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Визна­чається збалансованістю між строками і сумами погашен­ня активів та строками і сумами вико­нання зобов’язань банку.

Банківська операція – діяльність банку, пов’язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Украї­ні винятково визначене за­конодавством.

Банківський кредит – вид кредиту, що надається банка­ми під­приємствам, домашнім господарствам і державам.

Банківський процент – процент, установлений як плата за здій­снювані банком операції.

Банківські ресурси – сукупність коштів, які знаходяться в розпо­рядженні банку і використовуються ним для здійс­нення кредитних та ін­ших активних операцій.

Бартер – обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Білонна монета – розмінна монета з дрібною вартістю, яка кар­бується не з дорогоцінного металу.

Бланковий кредит – кредит, який видається без забез­печення – лише під зобов’язання повернути кредит. На­дається, як правило, надій­ним позичальникам. Комерційні банки можуть надавати бланкові позики лише в межах наявних власних коштів.

Валюта – грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок – сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізич­ними особами за ринковим курсом або за процентною ставкою.

Валютні відносини – відносини, що виникають під час функціо­ну­вання грошей у міжнародному обігу.

Валютні обмеження – законодавчо встановлені обме­ження на здійснення валютних операцій у країні (для певних груп еконо­мічних суб’єктів, для певних видів опе­рацій, валют тощо).

Великий кредит – сукупний розмір позик комер­ційного банку сто­сов­но одного позичальника, який пере­вищує 10% власних коштів (капі­талу) банку.

Власні кошти банку – сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Готівкові гроші – знаки вартості, виготовлені з паперу або іншого малоцінного металу.

Гривня – грошова одиниця України. "Гривня" як грошова й вагова одиниця Київської Русі по­ходить від найменування обруча – прикраси із зо­лота чи срібла, який носили на шиї ("загривку"). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в роль грошей, стала основою найменування грошової одиниці "рубль".

Гроші – специфічний товар, що обмінюється на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом.

Грошова система – форма організації грошового обігу, що вста­новлюється державними законами або рішеннями міжнародних органів.

Грошовий мультиплікатор – коефіцієнт, який відоб­ражає спів­від­но­шення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням гро­шової маси внаслідок цієї емісії.

Грошовий обіг – сукупність переміщень грошових коштів між еко­но­мічними суб’єктами в процесі обміну для погашення грошових зобов’язань.

Грошовий ринок – сукупність грошових інститутів, що спрямо­вують потоки грошових коштів від власників до позичальників.

Грошові агрегати – показники грошової маси в обігу від вузького Мо до широкого М3.

Грошові потоки – частини грошового обігу, що відоб­ражують певні платежі формуванням та використанням фінансових ресурсів дер­жа­ви тощо.

Дворівнева банківська система – система, в якій емісійно-органі­заційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так зва­ному першому (верхньо­му) рівні банківської системи.

Девальвація – офіційне зниження державного метале­вого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) націо­нальної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Депозит банківський – грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на збері­гання до банку за відповідну плату.

Депозитний процент – ставка процента, який випла­чується за вкладами населення та юридичних осіб.

Депозитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які не мають мате­ріального виміру й існують лише у вигляді пев­них сум на рахунках у банках.

Державний кредит – вид кредиту, за якого одним із суб’єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) є держава.

Дефіцитне фінансування – спосіб розширення сукупно­го попиту шляхом застосування державного регулювання. Зазвичай, це здійсню­ється шляхом перевищення державних видатків над доходами, наслід­ком чого є створення бюджетного дефіциту.

"Дешеві" гроші – грошово-фінансова політика утриман­ня процент­них ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулювання еко­номічної діяльності шляхом зни­ження, вартості кредитів та інвестицій.

"Дорогі" гроші – кредитно-фінансова політика, що передбачає стри­­мання отримування кредитів та високі процентні ставки за кре­дитами.

Довгостроковий кредит – кредит, що охоплює позики, які нада­ються на строк понад 3 роки і призначені для фор­мування основних фондів.

Економічні межі кредиту – межа відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Емісійна функція кредиту – у сучасній економіці гроші виникають унаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у еко­но­мі­ці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Ефект витіснення – зниження обсягів інвестицій внаслідок зро­стання процентної ставки.

Ефект доходу – зміна співвідношення між поточним та майбутнім споживанням як реакція на зміну сукупного доходу, що спричинений змі­ною процентної ставки.

Забезпечення кредиту – матеріальні й нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для ком­пен­са­ції своїх збитків.

Залучені кошти банку – сукупність коштів, які акумулю­ються бан­ком на різних рахунках клієнтів у вигляді депо­зитів або придбані на гро­шовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

Інвестиції – придбання засобів виробництва з метою виробництва товарів для майбутнього споживання, прид­бання активів, наприклад цін­них паперів, депозитів у бан­ках з метою отримання прибутку чи збіль­шення капіталу.

Інвестиційні можливості фірм – дохідність інвестицій, що ви­зна­чає попит.

Індивідуальна пропозиція заощаджень – залежність між про­цент­ною ставкою та обсягом заощаджень.

Інфляція – знецінення нерозмінних на золото паперо­вих грошей внаслідок надмірного їх випуску і перепов­нення ними каналів обігу.

Іпотечний кредит – економічні відносини, що виника­ють з при­во­ду надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Капіталовкладення – витрати на придбання об’єктів основного капіталу.

Комерційний банк – банківська установа, яка належить до другого рівня банківської системи України.

Комерційний кредит – вид кредиту, що надається про­давцем по­купцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізо­вані товари і послуги.

Конвертованість – здатність вільного обміну національ­ної гро­шо­вої одиниці на інші валюти.

Конкурентний ринок – ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціну.

Контрольно-стимулювальна функція кредиту – кон­троль з боку кредитора над використанням коштів пози­чальником. З іншого боку, необхідність віддати кредит стимулює позичальника ефективніше використовувати кошти.

Короткостроковий кредит – кредит, що надається для задо­во­лення короткострокових (до 1 року) потреб пози­чальника, які виникають у зв’язку з витратами виробництва й обігу та не забезпечуються надхо­дженням коштів у від­повідному періоді.

Котирування – встановлення офіційними державними органами (чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти. ^:

Кредит – економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також держава­ми з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах повернення, строковості, платності.

Кредитна експансія – комплекс заходів, спрямованих на розши­рен­ня банківського кредитування (збільшення грошової пропозиції). Спря­мо­вана на прискорення еко­номічного зростання і застосовується при анти­циклічному регулюванні економіки.

Кредитна картка – іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунка і дає йому можливість сплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги, переказуючи гроші за рахунком без використання готівки.

Кредитна операція – угода про надання кредиту, що су­прово­джується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна рестрикція – комплекс заходів, спрямованих на ско­рочення банківського кредитування (зниження про­позиції грошей). Вико­ристовується для обмеження плато­спроможного попиту і скорочен­ня інфляції.

Кредитна система – сукупність установ, які реалізують кредитні відносини у конкретній державі.

Кредитна спілка – громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх осо­бистих заощаджень для взаємного кредитування.

Кредитний портфель – сукупність усіх позик, наданих банком з ме­тою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосе­редньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи час­ти­ну її, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з по­зичаль­ником. Надання кредиту може відбуватись у формі позик, простих векселів, підтверджених авансів, векселів, строк сплати яких вже настав, рахунків факторингу, овердрафтів, короткострокових комерційних вексе­лів, банківських ак­цептів та інших подібних зобов’язань. Кредитний порт­фель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів. Кредитний портфель не містить: процентів нарахованих, але ще не спла­чених, не профінансованих; зобов’язань віддати кредит; кредитних ліній, які ще не списані; гарантій та акредитивів; депозитів в інших банках.

Кредитний ризик – ризик несплати позичальником основного боргу і процентів за користування кредитом.

Кредитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які ви­никають і функ­ціонують в обігу на основі кредитних від­носин.

Кредитно-інвестиційний портфель – сукупність усіх позичок, наданих банком, та придбаних цінних паперів.

Кредитор – суб’єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб’єкту господарської діяльності у тимча­сове користування.

Кредитоспроможність – наявність передумов для от­римання кре­диту і здатність повернути його. Визначається показниками, які хара­кте­ризують позичальника: акурат­ністю під час розрахунків за раніше отри­мані кредити, поточ­ним фінансовим станом, здатністю в разі потре­би мобілі­зувати кошти з різних джерел.

Купівельна спроможність – "сила" валюти, що вира­жається як сума товарів та послуг, які можна придбати на дану грошову одиницю.

Ланка кредитної системи – група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалізує єдину групу кре­дит­них відносин (банки, інвес­тиційні компанії, страхові компанії).

Лихварський кредит – економічні відносини, що ви­никають за умо­ви порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги на боці кредитора.

Лізинговий кредит – економічні відносини між юри­дичними осо­ба­ми, що виникають у випадку оренди майна та супроводжуються укла­данням лізингової угоди.

Ломбард – спеціалізована небанківська кредитна ус­танова, яка ви­дає позички під заклад рухомого майна.

Маржа – різниця між ставками позичкового та депо­зитного про­цен­та, яка є прибутком банку.

Маржа банківська – різниця між курсами валют, цінних паперів, процентними ставками й іншими показниками.

Маса грошей – сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, яка є в економічних суб’єктів у вказаний мо­мент.

Масштаб цін – вагова кількість грошового металу, що законо­дав­чо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваго­вий вміст одного рубля Росії, що був установлений гро­шовою реформою 1895 – 1897 рр. С. Ю. Вітте, дорівнював 0,774234 г чистого золота, а ваговий вміст рубля СРСР з 1.01.1961 р. – 0,987412 г чистого золота. Ваговий вміст одного долара США у 1934 р. дорівнював 0,888671 г чис­того золота. Валютною рефор­мою 1976 – 1978 рр., прове­деною згідно з рішеннями країн Ямай­ської валют­ної системи, золотий вміст грошових одиниць країн-учасниць МВФ скасовано.

Міжбанківський процент – процент за кредитами, що видаються одним комерційним банком іншому.

Міжнародний кредит – вид кредиту, що обслуговує рух позичко­вого капіталу у сфері міжнародних економіч­них відносин.

Мобільність капіталу – ступінь свободи, з якою капітали перемі­щуються з країни в країну під впливом зміни про­центних ставок.

Монетарна політика – те саме, що й грошово-кредитна політика.

Монетаризм – школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики, базується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни.

Небанківські фінансово-кредитні інститути – фінан­сові посе­ред­ники, діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку.

Нейтральність грошей – виявляється, коли кількість грошей в еко­номіці впливає тільки на рівень цін, не впли­ваючи на зміну про­цент­них ставок, рівень зайнятості та інші реальні показники.

Нецінова конкуренція – конкуренція за кредитні ре­сурси та кре­дитні вкладення між фінансовими інститута­ми, що виконують неоднорідні за характером операції, за якими не можна порівняти ціну (наприклад, страхування та інвестування на ринку цінних паперів).

Норма обов’язкового резервування – кошти, які ко­мерційні бан­ки зобов’язані зберігати у Центральному банку. Підвищення або зни­жен­ня норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.

Норма процента – співвідношення доходу на позичко­вий капітал з сумою наданої позики (вимірюється у про­центах).

Нуліфікація – оголошення державою знецінених папе­рових гро­шей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки у надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення,

Об’єкти кредиту – економічні процеси, відносно яких укла­дається кредитна угода.

Облікова ставка НБУ – плата (у процентах), що стя­гується Націо­нальним банком України за проведення операцій за кредитування комер­ційних банків шляхом рефінансування їхніх активних операцій (обліковий кредит).

Облікова ставка процента – плата, що оголошується й стягу­ється Центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерцій­ним банкам.

Обліковий процент – процент, установлений як плата за кредити, що надаються Центральним банком комерцій­ним банкам.

Обов’язкові банківські резерви – сума грошових коштів, яку по­вин­ні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в Централь­ному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Овердрафт – дебетове сальдо за контокорентним ра­хунком, із яким погодився банк, різновид кредиту.

Операції на відкритому ринку – купівля і продаж Цент­ральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їх кредитні ре­сурси, а викуп цінних паперів Централь­ним банком роз­ширює кредитні ресурси комерційних банків. Відповідно це впливає на грошову масу в обігу.

Опосередковане фінансування – переміщення грошей між суб’єк­тами ринку через фінансових посередників.

Паперові гроші – нерозмінні на метал знаки вартості, що випуска­ються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і наділя­ються нею примусовим курсом.

Пасив банку – одна з двох частин бухгалтерського ба­лансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому вираженні відображені дже­рела утворення коштів банку.

Пасивні операції банків – операції, за допомогою яких банки фор­мують свої ресурси для здійснення активних операцій.

Перерозподільча функція кредиту – розподіл через кре­дитний механізм позичкового капіталу між окремими економічними агентами, галузями народного господарст­ва, регіонами і в глобальному масштабі.

Плаваюча процентна ставка – ставка, розмір якої може зміню­ватись під час дії кредитної угоди.

Платіжний баланс – відображення співвідношення всієї сукупно­сті надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Платіжний обіг – уся сукупність платежів грішми у готівковій та без­готівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов’язань, які ви­никають між еконо­мічними суб’єктами.

Платоспроможність – здатність юридичної чи фізичної особи своє­часно і повністю виконати свої платіжні зобов’я­зання.

Позичальник – фізичні чи юридичні особи, які можуть отримати в тимчасове користування кошти на умовах по­вернення, платності, стро­ковості.

Позичковий капітал – грошовий капітал, який пере­дається у по­зику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент – ставка процента, що випла­чується пози­чальником банку за користування позичкою.

Попит на гроші – потреба суб’єктів економіки в певній сумі гро­шо­вих коштів.

Принцип кредитування – положення кредитного меха­нізму, що визначають процес кредитування. До принци­пів кредитування нале­жать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Процентний ризик – ризик змін процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.

Ревальвація (реставрація ) – офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу націо­нальної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Регулювальна функція кредиту – в сучасних умовах засіб дер­жавного регулювання економічних процесів.

Рейтинг банку – показник, за яким проводиться по­рівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

Рефінансування – погашення старої заборгованості шляхом ви­пуску нових позик, головним чином заміною короткострокових зобов’язань довгостроковими цінними паперами.

Ризик банківський – можливість втрат у разі виникнення неспри­ят­ливих для банку обставин.

Ризик ліквідності – ризик, при якому в банку виявиться недо­статньо грошових коштів для виконання платіжних зобов’язань у вста­новлені строки.

Ризик процентний – небезпека втрат банку через пере­вищення процентних ставок, що виплачуються за залуче­ними коштами, над став­ками за наданими позиками.

Середньостроковий кредит – кредит, який охоплює позики строком від 1-го до 3-х років, призначені для оплати обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Споживчий кредит – вид кредиту, що надається у грошовій чи то­вар­ній формах населенню фінансово-кре­дитними інститутами та нефі­нан­со­вими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів трива­лого користування. реалізується у вигляді банківського і споживчого кредиту.

Статутний фонд – сукупність власних коштів акціо­нерів або пайо­вих внесків засновників (учасників) у гро­шовій формі, які нада­ються ними у постійне розпоряд­ження банку.

Страхова компанія (страховик) – установа, яка спеціалізовано займається реалізацією відносин щодо захисту майнових інтересів фізич­­них та юридичних осіб під час окремих подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що акумулюються з отриманих ними стра­хових внесків (страхових премій).

Суб’єкти кредиту – учасники кредитної угоди – як мінімум кре­дитор і позичальник.

Трансакція – операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.

Трансформаційна функція банківської системи – мож­ливість змінювати (трансформувати) строки грошових капіталів, їх розміри та фінан­сові ризики, мобілізуючи грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам.

Факторинг – отримання права на стягнення боргів (купівля дебі­торів).

Фіксована процентна ставка – ставка, розмір якої не змінюється протягом дії кредитної угоди.

Фінансовий інструмент – засіб, який використовується урядом для досягнення своєї макроекономічної мети. На­приклад, державні видат­ки та оподаткування можуть роз­глядатися як інструменти, спрямовані на досягнення повної зайнятості.

Функція грошей – робота грошей щодо обслуговування руху вар­тості товарів.

Центральний банк – банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

Якість активів банку – спроможність забезпечити по­вернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблем­них кредитів на загальний фінан­совий стан банку.

7. ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАТИВНА РОБОТА

Індивідуально-консультативна робота здійснюється за графіком індивідуально-консультативної роботи у формі: індивідуальних занять, консультацій, перевірки виконання індивідуальних завдань, перевірки та захисту завдань, що винесені на поточний контроль, тощо.

Формами індивідуально-консультативної роботи є:

а) засвоєння теоретичного матеріалу:

консультації: індивідуальні (запитання – відповідь);

групові (розгляд типових прикладів – ситуацій);

б) засвоєння практичного матеріалу:

консультації індивідуальні і групові;

в) для комплексної оцінки засвоєння програмного матеріалу:

індивідуальне здавання виконаних робіт;

підготовка реферату для виступу на науковому семінарі;

підготовка реферату для виступу на науковій конференції.

8. МЕТОДИКИ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

У процесі викладанні дисципліни передбачене застосування актив­них методів навчання – ділових ігор, рольових ігор, тренінгів, семінарів в активній формі, кейсів.

Проблемні лекції – спрямовані на розвиток логічного мислення сту­дентів і характеризуються тим, що коло питань теми обмежується двома – трьома ключовими моментами, увага студентів концентрується на матеріалі, що не знайшов відображення в підручниках, використову­ється досвід закордонних навчальних закладів з роздачею студентам під час лекції друкованого матеріалу та виділенням головних висновків з пи­тань, що розглядаються. У процесі проведення лекцій студентам даються питання для самостійного розміркування, проте лектор сам відповідає на них, не чекаючи відповіді студентів. Система питань в ході лекції відіграє активізуючу роль, примушує студентів сконцентруватися та почати активно мислити в пошуках правильної відповіді.

Міні-лекції – передбачають виклад навчального матеріалу за корот­кий проміжок часу й характеризуються значною ємністю, складністю, як пра­вило, як частина заняття – дослідження.

Робота в малих групах – використовується з метою активізації роботи студентів під час проведення семінарських і практичних занять, це так звані групи психологічного комфорту, де кожен учасник відіграє свою особливу роль і певними своїми якостями доповнює інших. Вико­ристання цієї технології дає змогу структурувати практично семінарські заняття за формою і змістом, створює можливості для участі кожного студента в роботі за темою заняття, забезпечує формування особис­тіс­них якостей та досвіду соціального спілкування.

Семінари-дискусії – передбачають обмін думками та поглядами з приводу даної теми, а також розвивають мислення, допомагають фор­мувати погляди і переконання, виробляють вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчать оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.

Мозкові атаки – це метод розв’язання невідкладних завдань за дуже обмежений час. Сутність його полягає в тому, щоб висловити якнайбіль­шу кількість ідей за невеликий проміжок часу, обговорити і здійснити їх селекцію.

Кейс-метод (метод аналізу конкретних ситуацій) – дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціа­лістів і передбачає розгляд виробничих, управлінських та інших ситуацій, складних конфліктних випадків, проблемних ситуацій, інцидентів у про­цесі вивчення навчального матеріалу.

Презентації – виступи перед аудиторією – використовуються для представлення певних досягнень, результатів роботи групи, звіту про ви­конання індивідуальних завдань, інструктажу, демонстрації нових това­рів та послуг.

Рольові ігри (інсценізації) – форма активізації студентів, за якої вони задіяні в процес інсценізації певної виробничої ситуації у ролі без­посередніх учасників подій.

Дидактичні ігри – метод імітації (наслідування, відображення) ухвалення управлінських рішень в різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що вже вироблені або вироб­ляються самими учасниками, який реалізується через самостійне вирі­шення студентами поставленої проблеми за умови недостатності необ­хідних знань, коли вони змушені самостійно опановувати новий зміст або шукати нові зв’язки у вже засвоєному матеріалі.

супроводження – сприяють активізації твор­чого сприйняття змісту дисципліни за допомогою Банки візуального наочності.

9. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

На початку заняття доцільно провести коротке усне опитування на предмет знання основних понять за темою заняття. Пропонуються такі запитання.

Тема 1. Сутність і функції грошей

1. Предмет і завдання розділу "Гроші та кредит".

2. Зв’язок грошей з іншими економічними категоріями.

3. Які існують концепції походження грошей та яка з них більш адекватна ринковій практиці використання грошей в економіці?

4. Як пов’язана категорія "гроші" з категорією "товар"?

5. У чому виявляється вплив грошей на економічні процеси?

6. Яку роль відіграють гроші у ринковій економіці?

Тема 2. Грошовий обіг і грошова маса

1. Основні суб’єкти грошового обігу.

2. Структура сукупного грошового обігу.

3. Готівковий грошовий обіг.

4. Безготівковий грошовий обіг.

5. Структура грошового потоку.

6. Які фактори впливають на масу грошей?

7. Який порядок розрахунку швидкості обігу грошей?

8. Що таке грошовий мультиплікатор?

Дата добавления: 2014-11-08