Перспективи розвитку ландшафтознавства

Серед найближчих перспективних завдань ландшафтознавства
співробітники Інституту географії НАН України [92] визначили насту-
пні три: подальша розробка теорії і методики еколого-ландшафто-
знавчих досліджень; створення середньомасштабної ландшафтної карти України як основи визначення просторової диференціації екологічних ситуацій в Україні; оцінка біогенної акумуляції радіонуклідів і ролі ландшафтно-біохімічних бар'єрів в їх міграції і формуванні радіоекологічної ситуації.

Застосування ландшафтознавчої методології для просторового ана-
лізу екологічних ситуацій, тобто для вирішення першого із означених
завдань, вважають одним із перспективних напрямків розвитку ланд-
шафтознавства і науковці Київського національного університету ім.
Т.Г.Шевченка. Саме ландшафтні дослідження вони вважають базовими
для просторового аналізу і оцінки екологічного стану території [266].

Подальше ландшафтне картографування території України, тобто
вирішення другого із означених завдань, у якості важливого і перспек-
тивного розглядає і професор О.М.Маринич [182]. Але він бачить його
в контексті більш об'ємного і фундаментального завдання із значним
практичним потенціалом - дослідження ландшафтного різноманіття,
яке визначається за показниками просторової і часової структури
ландшафтів з врахуванням антропогенних трансформацій [68; 236;
297]. Певні надії дослідники цієї проблеми пов'язують з можливостями
формалізації процесу дослідження. В ландшафтознавстві вже накопи-
чений значний досвід характери-
тики просторової структури ланд-
шафтів [3; 154; 283; 293; 309-310].
Проте потреби сьогодення вимага-
ють нових підходів як формального,
так і змістовного характеру. Саме
таким вважає ряд дослідників тео-
рію фракталів [31; 234; 280; 282].

Міждисциплінарний фракта-
льный підхід грунтується на вивчен-
ні просторової дискретності утво-
рень, яким притаманні властивості
геометричної подібності або само-
подібності. Фрактальне вивчення
зводиться до розділення цілого на
окремі частини (фракції або фрак-

тали) та визначення показників розмірності просторових утворень та
їхні частин за допомогою математичного апарату фрактальної
геометрії. Фрактальний підхід дає змогу вичленувати окремі структурні
підрозділи ландшафтів, їхні просторові частини й часові стани певної
тривалості, повторюваності, подібності. Близькі аналітичні результати
дає звичайний просторово-часовий аналіз, що використовується у
ландшафтознавстві. Але ландшафтознавчий підхід дає лише якісний
опис ритмічних і самоподібних виділів. Тоді як фрактальний підхід
відкриває можливість чіткої параметризації самоподібних просторових
і часових фракталів, тобто їх кількісного опису.

Перспективними напрямками ландшафтних досліджень О.М.Ма-
ринич вважає також розробку детальної систематики ландшафтів, при-
кладом для якої може слугувати систематика рослинності або генетич-
на класифікація ландшафтів, і створення кадастру ландшафтів.

Такої ж думки притримуються і
науковці Київського національного
університету ім. Т.Г.Шевченка під
керівництвом професора П.Г.Ши-
щенко, які стверджують, що сучасні
ландшафти виступають об'єктами
всіх природно-ресурсних державних
кадастрів [338]. Так, наприклад, зе-
мля - це не просто ділянка з певним
видом природокористування, але й
об'ємно-просторове утворення, тіло,
геосистема. Власне ландшафт, а не
просто земля, є тим простором, те-
риторією, де здійснюються земельні
відносини. Тому розроблення гео-

інформаційних кадастрових систем

повинне проводитися на основі
ландшафтознавчого підходу.

Формулюючи проблеми і перспективні напрями розвитку сучасно-
го ландшафтознавства, відомий московський ландшафтознавець
В.С.Преображенський звертав увагу на необхідність подолання ланд-
шафтознавством характерної для наук індустріальної епохи опори на
так звані "точні науки" і оволодіння багатством сучасних гуманітарних
і біологічних наук, вивчення впливу філософії і культури на стиль мис-
лення і понятійно-термінологічний апарат ландшафтознавства [268].
Провідниками цієї ідеї в українському ландшафтознавстві стали профе-

cop Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка
М.Д.Гродзинський [77; 78; 79], професор Харківського національного
університету О.П.Ковальов [117; 151: 152-153], провідний науковий
співробітник Інституту географії НАН України В.М.Пащенко [234-
236], професор Одеського національного університету Г.І.Швебс [251;
327-331].

М.Д.Гродзинський вважає, “що пов'язувати ландшафтознавство
лише з природничо-географічним тлумаченням поняття ландшафту вже
немає сенсу. Це поняття має глибший і ширший зміст і розкривається
різними способами пізнання. Отже, ландшафтознавство - це не тільки
географічна наука про ландшафт чи про географічний ландшафт, оскі-
льки це поняття не лише географічне, а належить значно ширшому по-
лю культури" [78, с. 21]. Звичайно, ведеться, насамперед, про викорис-
тання загальнонаукових підходів. У якості таких В.М.Пащенко пропо-
нує синергетичний, ноосферологічний і пасіонарний [234].

Синергетичний підхід реалізує
загальнонауковий методологічний
принцип синергізму (з грецьк. - ді-
ючий разом), який орієнтує дослід-
ника ландшафтів на поєднане вра-
хування недетермінованостей, тобто
всього того, що не зумовлене види-
мими причинами, і випадковостей.
Досліджуючи нелінійні процеси в
складних нерівноважних системах,
вивчають альтернативні шляхи та
біфуркації розвитку ландшафтних
об'єктів, самокерованість розвитку,
враховують хаос як можливий меха-
нізм еволюції, несподівано велику
ефективність малих зусиль у нестій-
ких системах, резонансні результати
малих впливів на ландшафтні системи.

Ноосферологічний підхід виходить із припущення В.І.Вернадського
щодо людства як сили, що здатна перетворити біосферу - одну із сфер
Землі, склад, структура і енергетика якої обумовлені діяльністю живих
організмів, на ноосферу - вищу стадію розвитку біосфери, визначаль-
ним фактором функціонування і розвитку якої є цілеспрямована, розу-
мна і науково-обгрунтована діяльність суспільства. Саме цей підхід був
покладений в основу вчення про культурний ландшафт [131, с. 169].

Пасіонарний підхід пов'язаний з теорією етногенезу, запропонова-
ною істориком і географом Л.М.Гумільовим. Ця теорія пояснює проце-
си виникнення, розвитку і розпаду етнічних систем проявом енергії
живої речовини біосфери - людської активності. Людська активність -
рушійна сила процесів етногенезу - названа Л.М.Гумільовим пасіонар-
ністю. Головним завданням підходу, на думку В.М.Пащенко, є пошуки
зв'язку етносу з ландшафтами, причому на енергетичному рівні, на
якому проявляється і явище пасіонарності.

Є перші спроби розробки цього підходу. За гіпотезою Т.Панасенко,
кожен етнос формується в межах певного природного середовища, тоб-
то в межах певного ландшафту (або комбінації ландшафтів) з власти-
вими йому особливостями рельєфу, клімату, вод, грунтів, рослинності
та тваринного світу. В зв'язку з цим в етносі виробляються специфічні
- механізми обміну з середовищем, які забезпечують найефективнішу
життєдіяльність та збереження етносу. Етнос ніби пристосований до
певного географічного ландшафту [230].

Г.І.Швебс вважає, що багатові-
кові спроби надати несуперечливі
пояснення деяких природних та со-
ціальних феноменів на основі тра-
диційного уявлення про матерію і
відомі форми взаємодії себе не ви-
правдали [330]. Це обумовлює не-
обхідність шукати нові шляхи. Од-
ним з них є нове етнологічне уяв-
лення Буття і матерії, в основі якого
лежить поняття про геоактивні
структури Землі як з позитивним
(геомантійним), так і з негативним
(геопатогенним) впливом на живі
організми та людину. Причому одні
і ті ж структури (Генріх Іванович
називає їх інформаційно-польови-
ми) можуть бути для одних форм життя геомантійними, а для інших -
гепатогенними. "Пасіонарні поля Гумильова, соціально-екологічні об-
ставини в зонах великих розломів земної кори, технологічні катастрофи
і аварії, мегалітичні об'єкти минулого, осередки революційних громад-
ських перетворень, а також війн досить добре корелюють як з геоакти-
вними структурами Землі, так і космофізичними процесами та ритма-
ми", - відмічає Г.І.Швебс [330, с. 231]. Доведено, пише в іншій роботі

Г.І.Швебс, що інформаційно-польові структури визначають життя усіх
компонентів ландшафту [331].

О.П.Ковальов, розглядаючи лан-
дшафт у різних смислах простору,
виділяє в ньому окремі зрізи: суб-
станціональний - такий, що безпо-
середньо викликає сенсорну карти-
ну, ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ПІД ВПЛИВОМ ДІЇ

фізичних факторів і який при ба-
жанні може бути за картографова-
ним і виміряним; художньо-пейзаж-
ний, мірою якого є краса, естетич-
ність та інші подібні риси; сакраль-
ний або тотемічний, в якому "вага"
різних місць визначається напов-
ненням їх смислами, символічними
значеннями. Останній пов'язується з
проявом теплих позитивних почут-
тів навіть до тих ландшафтів, які спотворені сучасною виробничою дія-
льністю і не є зовнішньо привабливими, оскільки вони є місцем, де лю-
дина народилася і виросла і яке часто асоціюється з матір'ю. Викорис-
тання тотемічного погляду на ландшафт є дуже корисним, вважає
О.П.Ковальов, для його дослідження і пізнання, оскільки символічний
образ робить неосяжне доступним і зрозумілим. Теж саме можна сказа-
ти і про пейзажне мислення. "Пейзажне мислення робить можливим
сприймати духовні поняття у ландшафтних формах, користуючись тра-
диційними уявленнями" [153, с. 15].

Таким чином, перспективними напрямами ландшаф-
тознавчих досліджень являються: 1) подальша розробка
теорії і методики еколого-ландшафтознавчих досліджень;
2) створення середньомасштабної ландшафтної карти
України як основи для дослідження ландшафтного різнома-
ніття і екологічного стану території; 3) розробка деталь-
ної систематики ландшафтів за аналогією з систематикою
рослинності і створення кадастру ландшафтів; 4) викорис-
тання загальнонауковш підходів для розвитку теорії і ме-
тодології ландшафтознавства.

Контрольні запитання:

1. Як перекладається слово "ландшафт"? В чому відмінність між
поняттями "пейзаж" і географічним терміном "ландшафт"?

2. Хто і коли першим використав слово "ландшафт" як науковий
термін?

3. Хто і коли вперше запропонував термін "ландшафтознавство"?

4. Кого вважають засновниками вчення про ландшафт?

5. Який час називають першим етапом в історії розвитку ландшаф-
тознавства?

6. Який час називають другим етапом в історії розвитку ландшаф-
тознавства?

7. Який час можна вважати третім етапом в історії розвитку ланд-
шафтознавства?

8. Назвіть головні ознаки сучасного етапу розвитку ландшафто-
знавства.

9. Назвіть перспективні напрями ландшафтознавчих досліджень.

Дата добавления: 2014-11-18