Т е м а 3. ПОНЯТТЯ ПРО ЛАНДШАФТ. КЛАСИФІКАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ
Основні питання:
1. Поняття про ландшафт.
2. Три трактування терміну "ландшафт".
3. Класифікація ландшафтів.
3.1. Основні поняття та положення.
3.2. Типологічна класифікація ландшафтів.
3.3. Регіональна класифікація ландшафтів.
4. Ландшафт як вузлова одиниця в ієрархії ПТК.
Рекомендована література: [81, с. 19-20, 28-30; 135, с. 110-125, 231- 237; 186, с. 36-42, 58-69; 201, с.21-31; 222, 57-72; 347, с. 68-72, 113-124]
Найбільш повне визначення ландшафту належить колективу спів- робітників лабораторії ландшафтознавства Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова під головуванням М.А.Солнцева [7. с. 44]:
"Ландшафт - це генетична однорідний природний територіа- льний комплекс, який має єдиний геологічний фундамент, один тип рельєфу, однаковий клімат і складений із властивого тільки даному ландшафту набору динамічно сполучених основних і другорядних урочищ, що закономірно повторюються у просторі".
В цьому визначенні враховані всі основні особливості і ознаки, які дозволяють розпізнавати ландшафти у природі, відрізняти їх один від одного і від ПТК інших рангів.
Генетична однорідність території передбачає однаковість умов ви- никнення та розвитку ПТК на всьому його протязі і обумовлює форму- вання характерних тільки для нього властивостей і ознак. Генетична однорідність території визначається за генезисом грунтоутворюючих і корінних порід. Так, наприклад, алювіальні відклади обумовлюють фо- рмування заплавних ландшафтів, оскільки вони є продуктом діяльності річкових вод; воднольодовикові відклади - продукт діяльності талих
вод льодовика - формують воднольодовикові ландшафти; моренно- воднольодовикові відклади - продукт діяльності льодовика і його талих вод - формують моренно-воднольодовикові ландшафти і т. д.
Єдність геологічного фундаменту означає однаковість материнсь- ких, тобто грунтоутворюючих, і корінних порід, оскільки саме вони, при інших рівних умовах, обумовлюють властивості рельєфу, грунтів, рослинності і тваринного світу. Характер материнських порід визначає особливості не тільки окремих, індивідуальних ландшафтів, але і їх ви- дів і родів. Без вивчення грунтоутворюючих порід не можна зрозуміти причини відмінності різних ландшафтів ї визначити межі між ними. Корінні породи формують різні ландшафти при однакових материнсь- ких породах. Так, воднольодовикові піски і моренні суглинки, на яких вони залягають, формують моренно-воднольодовиковий ландшафт. Але ті ж самі воднольодовикові піски на озерних суглинках формують вже інший - озерно-воднольодовиковий ландшафт. Прикладом можуть бути територіальне поєднані Димерсько-Макаровський моренно-водно- льодовиковий і Бородянський озерно-воднольодовиковий ландшафти в Київській області [138].
Однотипність рельєфу забезпечується однаковістю історії виник- нення і розвитку, клімату і материнських порід і, в свою чергу, забезпе- чує однорідність умов зволоження, грунтів, рослинності і тваринного світу. Рельєф вивчається не менш ретельно, ніж материнські і корінні гірські породи, оскільки його особливості багато в чому визначають індивідуальні риси різних ландшафтів і є наслідком гірських порід, які, разом з кліматом і водами, його сформували. Так, заплавні і надзаплав- ні терасові ландшафти характеризуються низовинним положенням і загальною вирівненістю поверхні. Моренні ландшафти відрізняються горбистістю і займають більш високе положення в рельєфі ніж, напри- клад, зандрові (воднольодовикові). Лесові ландшафти на Поліській ни- зовині найвищі за гіпсометричним положенням і сильно розчленовані.
Однаковість клімату - обов'язкова умова однорідності природних умов в межах одного ландшафту. Але ландшафт - це порівняно неве- ликий за розмірами ПТК, тому мова має йти про мезоклімат, що при- близно відповідає поняттю "місцевий клімат". А.В.Єна [110] виділів в межах Кримського Південнобережжя 17 індивідуальних ландшафтів, кожний з яких був охарактеризований за кліматичними показниками: температурами найбільш холодного і найбільш теплого місяців, сумою температур понад +10° С, річною сумою опадів і відношенням зимових опадів до літніх.
Суворо індивідуальний, відмінний від інших, набір основних і дру- горядних урочищ є слідством індивідуальності розвитку кожного з ландшафтів і чинником формування властивих тільки йому фізіономіч- них рис. При наявності повної інформації про історію розвитку і особ- ливості природних компонентів, що складають ландшафт, саме набір урочищ слугує індикатором його меж. Там, де він змінюється на інший, відбувається і зміна одного ландшафту іншим. Виділення окремих ландшафтів ніколи не буде кондиційним при відсутності карт ландша- фтних урочищ. Проте самі урочища, на відміну від ландшафтів, не ін- дивідуальні, а типологічні ПТК і мають в межах ландшафту численні аналоги, тобто закономірно повторюються у просторі. Для виділення ландшафтів важливе врахування відмінностей ні між окремими урочи- щами, а між їх сполученням, набором. З іншого боку, типологічність урочищ не означає їх повну схожість. В ландшафті, як наголошував М.А.Солнцев [296], є дуже різнорідні за природними умовами ділянки. Тобто, урочища не індивідуальні, але різнорідні. Тому ландшафт ви- значають не окремі урочища, а їх сукупність.
І, нарешті, динамічна сполученість урочищ, що складають ланд- шафт, є обов'язковою умовою його існування як єдиного цілого. Це поняття означає властивість різнорідних урочищ взаємодіяти одне з одним і впливати одне на одного. Взаємозалежність різнорідних уро- чищ обумовлює цілісність ландшафту при збереженні їх властивостей і його зміну при зміні їх властивостей.
У визначенні ландшафту, що було дано М.А.Солнцевим із колега- ми, відсутня одна, але дуже важлива характеристика - його розмірність. Розмір ландшафту має визначатись розміром форми рельєфу, до якої він приурочений, оскільки це найбільш виразна фізіономічна ознака. Виходячи із класифікації форм рельєфу за масштабом (планетарні фор- ми —> мегаформи —> макроформи —> мезоформи —> мікроформи —> на- ноформи) і уявлення про ландшафт як найменшу одиницю фізико- географічного районування (див. трете питання теми), ландшафт має бути більшим за мезоформу рельєфу (долини невеликих річок, балки, моренні горби тощо) і меншим від макроформи рельєфу (гірські хреб- ти, плоскогір'я, височини, низовини) та відповідати частині макрофор- ми рельєфу і займати площу в десятки і сотні км2. Так, наприклад, Ди- мерсько-Макаровський ландшафт включає долини річок Здвиж та Ір- пінь І межирічні простори між ними разом з численними балками і ло- Щинами. Але його територія складає лише частину Поліської низовини.
3.2. Три трактування терміну "ландшафт"
Проте єдиний погляд на визначення терміну "ландшафт" поки що не склався. На думку С.В.Калесника [145] і Ф.М.Мількова [201], існує три його трактування: загальне, типологічне і індивідуальне.
Згідно загальному трактуванню термін "ландшафт " є сино- німом природного територіального комплексу будь-якого таксоно- мічного рангу.
Такої точки зору додержувались Ф.М.Мільков [199] і Д.Л.Арманд [10]. Ландшафт, на їх думку, таке ж загальне поняття, як клімат, грунт, рельєф. Загальні визначення клімату, грунту, рельєфу не мають на увазі якусь конкретну територію; передбачається, що вони з однаковим успі- хом можуть бути застосовані і до великих територій, і до порівняно не- великих ділянок, "от болотной кочки до оболочки", як образно висло- вився росіянин А.Г.Ісаченко.
Згідно з поглядами Ф.М.Мількова і Д.Л.Арманда, можна говорити про ландшафт Руської рівнини, ландшафт Кавказу, болотний ланд- шафт, лісовий ландшафт і т. д. У такому розумінні термін "ландшафт" широко використовується і в науково-популярній географічній літера- турі. Мабуть тому, що це не потребує спеціального знання предмету і доступне розумінню будь-якого читача.
Загальне трактування терміну "ландшафт" не відповідає сучасному рівню ландшафтознавства, заважає його подальшому розвитку і поро- джує помилкові уявлення. Попри не досить вдале запозичення "німець- кого" терміну "ландшафт" для індивідуальних одиниць поділу терито- рії, розробленість індивідуальної і типологічної класифікації ПТК дає всі можливості для їх виявлення на місцевості і картографування.
За типологічним трактуванням ландшафт - це ПТК, які за рангом, тобто розмірами і складністю будови, дорівнюють ланд- шафту в його індивідуальному розумінні, але, на відміну від нього, не мають індивідуальних рис.
Близькі за властивостями ландшафти, відповідно з поглядами по- слідовників типологічного трактування (Б.Б.Полинов, М.А.Первухин, М.О.Гвоздецький, О.М.Маринич, П.Г.Шищенко), неодмінно повторю- ються в межах більшої або меншої території і можуть поєднуватись за типовими ознаками у певні групи - види, роди, типи та інші операційні
одиниці типологічної класифікації ландшафтів. Більш докладно про це буде сказано в параграфі "Класифікація ландшафтів".
Відповідно до індивідуального трактування ландшафт розу- міється як індивідуальна територіальна одиниця, тобто конкрет- ний неповторний ПТК, що є більшим за місцевості, урочища і фа- ції які його складають, але меншим за фізико-географічні райони та інші, більші від нього територіальні одиниці, складовою части- ною яких він є.
Згідно з Індивідуальним трактуванням, кожний ландшафт маг вла- сну географічну назву і точне положення на карті. Звичайно цю назву призначають за назвою населеного пункту, який є найбільшим в межах його території [82; 88]. Індивідуальне трактування ландшафту розроб- ляли відомі російські і українські фізико-географи і ландшафтознавці Л.С.Берг, Л.Г.Раменський, С.В.Калесник, М.А.Солнцев, К.І.Геренчук, А.Г.Ісаченко, В.О.Ніколаєв, К.В.Пашканг, а надалі ефективно викорис- тали їх численні учні в усіх куточках колишнього СРСР: В.С.Давидчук - в Україні, Г.І.Марцинкевич - у Білорусі, В.Є.Прока - в Молдові та ін.
Проте над розумінням терміну "ландшафт" як конкретної територі- альної одиниці тяжіє його первісне, "німецьке" розуміння як об'єкта, що не має визначених меж. Зараз вже невідомо, чому він був викорис- таний фундаторами ландшафтознавства для позначення певної терито- ріальної одиниці, але поки що всі спроби його заміни на інший термін не мали успіху. Ні один з запропонованих на його заміну термінів не набув загального вжитку.
Що стосується типологічного і індивидуального трактувань, то во- ни не суперечать один одному, а доповнюють один одного. І слід вва- жати доцільним використання обох трактувань. Кожний ландшафт во- лодіє своїми специфічними особливостями природи і в цьому відно- шенні він є індивідуальним, неповторним. В той же час близькі за по- ходженням і властивостями ландшафти можна поєднувати в певні ти- пологічні групи - види, роди, типи і т. д. Яскравим прикладом є карта ландшафтів Київської області, складена колективом ландшафтознавців Інституту географії НАН України під керівництвом В.С.Давидчука [138]. На ній одночасно відображена структура як індивідуальних, так і типологічних одиниць ландшафтного поділу території: 39 індивідуаль- них ландшафтів, що відносяться до двох типів - мішано-лісового і лісо- степового, поєднані у 8 родів.
До речі, ще у 1947 р. С.В.Калесник дав вичерпне трактування по- няття "ландшафт" як індивідуальної і типологічної таксономічної оди- ниці одночасно. У підручнику для студентів вузів "Основи загального землезнавства" він писав, що "географічний ландшафт - це ділянка гео- графічної оболонки, яка володіє відомою індивідуальною структурою, що типово виражена на значному просторі, нерозривно зв'язана з стру- ктурою географічної оболонки у цілому та нею обумовлена". Тобто, з одного боку ландшафт має власні структуру і індивідуальні риси, отже є індивідуальною або регіональною таксономічною одиницею, що бі- льше в такому вигляді не повторюється і може мати власне ім'я. З ін- шого боку, ландшафт є однією з частин географічної оболонки і може мати генетичне обумовлену схожість з іншими частинами, отже є та- кож і типологічною таксономічною одиницею.
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление