План практичного заняття (4 год.). 1. Основні функції маркетингу малого підприємства

1. Основні функції маркетингу малого підприємства

2. Особливості проведення маркетингових досліджень в малому бізнесі

3. Розробка маркетингової стратегії

Завдання 1. Дайте відповідь на тести:

1. Маркетинг – це:

а) діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів;

б) процес пошуку стандартного чи еталонного економічно ефективнішого підприємства-конкурента з метою порівняння з власним та переймання його найкращих методів роботи;

в) мистецтво застосування системи заснованих на особливостях людського сприйняття засобів переконання, направленою на збільшення конкурентних переваг однієї ідеї в збиток інший;

г) комплекс заходів, метою якого є підвищення попиту на продукцію, мистецтво представити товар у торговому залі.

2. До ключових аспектів маркетингу не відноситься:

а) аналітичний (розуміння ринків);

б) активний (проникнення на ринки);

в) психологічний;

г) ідеологічний.

3. Вивчення ринку, споживачів, конкурентів, товарної структури ринку, аналіз внутрішнього середовища підприємства характеризують … функцію маркетингу:

а) виробничу;

б) аналітичну;

в) збутову;

г) управлінську.

4. Одним із видів маркетингу в залежності від стану попиту є … маркетинг:

а) масовий;

б) цільовий;

в) індивідуальний;

г) стимулюючий.

5. До основних (класичних) концепцій маркетингу не належить концепція:

а) вдосконалення товару;

б) інтенсифікації зусиль збуту;

в) інтрамаркетингу;

г) соціально-етичного маркетингу.

6. Забезпечення товару конкурентного положення на ринку та розробка детального комплексу маркетингу – це:

а) сегментування ринку;

б) позиціонування товару;

в) сегментація ринку;

г) диференціація.

7. Класичний комплекс заходів, які визначають позиціонування продукту на ринку (маркетинг-мікс, “4Р”) не включає:

а) продукт (“product”);

б) ціну (“price”);

в) комунікації (“promotion”);

г) людей (“people”).

8. До основних функцій маркетингу малого підприємства, що реалізуються через продавців не належить:

а) стратегічне прогнозування продажу товарів;

б) надання якісного обслуговування;

в) вивчення попиту споживачів;

г) рекламування товарів.

9. Малі підприємства здебільшого проводять … маркетингові дослідження, оскільки вони базуються на використанні офіційних друкованих джерел інформації, дають загальні уявлення про стан економіки, кон’юнктуру ринку, розвиток ринків і не потребують значних фінансових витрат:

а) польові;

б) кабінетні;

в) пілотні;

г) панельні.

10. Першим етапом розробки стратегії маркетингу малого підприємства є:

а) вибір напрямів пошуку;

б) економічний аналіз;

в) пробний маркетинг;

г) комерціалізація.

Завдання 2. Дайте визначення наступних понять:

Комерційний розрахунок – це …

Торгівля – це …

Лізингова компанія – це …

Факторингова фірма – це …

Фондовий ринок – це …

Біржа – це …

Завдання 3. Існує багато визначень маркетингу. Заповніть дану блок-схему щодо вимірів у яких реалізується поняття “маркетинг”.

Завдання 4. Заповніть таблицю щодо рівнів маркетингового стратегічного планування.

Рівень маркетингового стратегічного планування	Зміст
1.
2.
3.

Завдання 5. Заповніть дану блок схему щодо ключових етапів розробки маркетингової стратегії малого підприємства та охарактеризуйте їх.

Питання для самостійної підготовки до практичного заняття

1. Назвіть головні особливості розробки маркетингової стратегії на малих підприємствах.

2. Які засоби масової інформації здебільшого використовують у маркетинговій діяльності малі підприємства?

Тематика рефератів

1. Розвиток маркетингових технологій у сфері малого бізнесу.

2. Малобюджетний маркетинг у малому бізнесі.

3. Маркетингова стратегія успіху суб’єктів малого підприємництва.

Література: 1; 6; 9; 10; 14; 15; 16; 23; 24.

ТЕМА 11. УПРАВЛІННЯ МАЛИМ ПІДПРИЄМСТВОМ. ОЦІНКА РИЗИКУ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У даній темі необхідно розглянути життєвий цикл фірми. Ознайомитися із особливостями та тенденціями змін структури малого підприємництва. Охарактеризувати сучасні концепції внутріфірмового розвитку.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Управління – це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.

За своєю суттю термін “менеджмент” певною мірою можна вважати синонімом терміна “управління’, але останнє значно ширше.

Основними видами управління у людському суспільстві є:

1. Управління виробництвом –це комплексна система забезпечення конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

2. Управління фінансами –це комплексна система стійкості, надійності і ефективності управління фінансами. Вона включає формування і планування фінансових показників з дотриманням наукових підходів і принципів менеджменту, балансу прибутків і витрат, показників ефективності використання ресурсів, рентабельності роботи і товарів.

3. Управління розвитком і розробками – це комплексна система управління інвестиціями, що вкладаються власниками в розвиток всіх видів інновацій. Вона включає побудову організаційних структур, вибір напрямів інновацій, оптимізацію інвестицій, різні аспекти управління персоналом.

До ключових функцій управління відноситься:

1. Планування– складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано.

2. Організація – як тільки план складений, необхідно підготувати та забезпечити його виконання. Наприклад, якщо у вас є план побудови будинку, то організація його виконання передбачає, зокрема, підбір та розміщення відповідних робітників, придбання та доставку необхідних для будівництва матеріалів.

3. Мотивація – це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації.

4. Контроль – порівняння фактичних результатів із запланованими.

Названі функції управління потребують прийняття рішень; для їх здійснення необхідна комунікація, тобто обмін інформацією, яка необхідна для прийняття правильного рішення.

Організаційна структура управління - це впорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Елементами структури можуть бути як окремі працівники, служби так і окремі ланки апарату управління, а взаємозв'язки між ними підтримуються через горизонтальні і вертикальні зв'язки, які носять лінійний і функціональний характер.

Кількість та склад типів організаційних структур в різних літературних джерелах коливається від п’яти до тридцяти. Найчастіше зустрічаються: лінійні, функціональні, лінійно-функціональні, дивізіональні, матричні структури.

Розрізняють такі етапи життєвого циклу організації.

1 етап – створення організації (народження) - реєстрація, початкове інвестування діяльності. Для заснування організації необхідна присутність 3-х складових: наявність ресурсів; підтримуюча політика держави; легітимація у формі культурних цінностей. Для цього періоду характерні: пристосування до навколишнього середовища; проникнення на ринок; забезпечення виживання за збиткової діяльності.

2 етап – зростання (молодість):

- дитинство – зростання чисельності персоналу, спеціалізація на виробництві певного товару або послуги; закріплення на окремих сегментах ринку, забезпечення беззбиткової діяльності. Управління організацією централізоване;

- юність – подальше зростання чисельності персоналу, управлінські рішення приймаються кількома керівниками, змбільшення кількості контроських службовців та обслуговуючого персоналу, вузьке коло спеціалістів-професіоналів; жорсткий бюджет та інформаційна система; організація діяльності проводиться за допомогою обмеженої кількості нормативів та інструкцій, спостерігається розширення цільових сегментів ринку, забезпечення високих темпів зростання прибутку, інвестування розвитку на засадах самофінансування.

3 етап – чередній вік: організація збільшується за розмірами, відбувається розширення сегментів збуту, орієнтація на регіональну диверсифікацію, зростання прибутків на оптимальному рівні; в організації розвивається бюрократія, розподіл праці екстенсивний, формалізується політика та розподіл повноважень. В управлінні персоналом широко використовуються правила та посадові інструкції.

4 етап – зрілість. Для організації характерні великі масштаби та механічна вертикальна структура. Посилення централізації, збільшення навантаження на топ-менеджерів. Формалізація діяльності: більшість видів діяльності регламентують інструкції. Значна кількість професійних та обслуговуючих відділів. Відбувається формування іміджу фірми, збалансоване зростання, орієнтація на галузеву диверсифікацію, підтримка рівня прибутковості на оптимальному рівні.

5 етап – старіння (організаційний спад). Падіння прибутковості та фінансової стійкості компанії. Збереження позицій або часткове зменшення обсягів виробництва. Згортання діяльності.

6 етап – відродження. Проведення реінжиніринг з радикальною перебудовою бі-знес-процесів в організації. Залучення значних обсягів інвестицій для впровадження інноваційних проектів. Оновлення форм, видів та напрямів діяльності. Або с мерть. Організаційний спад, який визначається як умова, за якої відбувається суттєве і абсолютне зниження ресурсної бази протягом конкретного часу. Наслідком цього можуть стати екстремальні та непослідовні стратегії, які як снігова грудка приводить до розвитку подальших проблем. Смерть організації має широкі наслідки не тільки для співробітників організації, вона впливає на інші організації-партнери.

Для кожної організації характерні власні темпи розвитку. Перехід від однієї до іншої стадії життєвого циклу супроводжується організаційними кризами. Якщо організація долає таку кризу, то вона переходить до іншої фази розвитку.

Фази еволюції організацій визначив німецький вчений у галузі організаційного розвитку Фридрих Глазл. Він визначив 4 фази еволюції організації:

1 фаза – піонерська. Організація орієнтована на споживачів і має образ родини. Обов’язки розподіляються відповідно до особистих уподобань. Перевагою цієї фази є імпровізація. Все в організації сприймається чуттєво, через сприйняття та інтуіцію формуються управлінські рішення. Для такого стилю керівництва дуже важливо знати та визнавати співробітниками один одного. Небезпеку становить можливість виникнення культу особистості.

2 фаза – lиференціація. Все стає передбачуваним, більш планованим, контрольованим, усе формалізується та стандартизується. Це дозволяє організації якісно та кількісно зростати, покладати на себе складні завдання, використовувати для цього поглиблені знання фахівців.

3 фаза – інтеграція. На перше місце в колі уваги організації знову повертається споживач. Цікавиться, що дійсно потрібно споживачеві, які проблеми постають перед ним, а не на чому ми бажали б заробити. В керівництві організації відбуваються кардинальні зміни. Носіями цілі є люди, а не правила. Рішення приймаються колективно.

4 фаза – асоціації: організація долучається до глобальних взаємних зв'язків господарського процесу. Організація працює за принципом: “Для всього біотопу добре, коли працюють один для одного і заради кожного”.

Дата добавления: 2014-11-18