Типологія жанрів наукового стилю

Науковий стиль у мові професійного комунікатора

Типологія видів і жанрів ОДС

Виникнення наукового стилю (НС) пов’язане з еволюцією різних сфер наукових знань та діяльності людини у науковому освоєнні навколишнього світу. У стародавні часи стиль наукового викладу спершу був близький до стилю художньої розповіді. Так наукові праці Піфагора, Платона і Лукреція відображали особливе емоційне сприйняття явищ. У Олександрійський період науковий стиль відділився від художнього стилю, тоді, коли у грецькій мові почала створюватися наукова термінологія. Потім вона поповнилася за рахунок латини, що стала інтернаціональною науковою мовою європейського середньовіччя. В Україні науковий стиль сформувався у ІІ пол. XІX ст. як на греко-латинській, так і на питомій національній основі.

виробночо-технічний

НС має ряд загальних рис, тобто говорять про специфіку стилю в цілому. Разом з цим цілком природно, що тексти з фізики, математики відрізняються від текстів з філології, історії, філософії – характером викладу.

Стиль наукових робіт визначається їх змістом і метою наукового повідомлення – точно і повно пояснити факти, показати причинно-наслідкові зв’язки між явищами тощо. Функція пізнавально-інформативна, доповнена функцією доказовості. На лексичному рівні: провідна ознака – термінологічність, тобто наявність термінологічної лексики і фразеології (баланс, ембарго, аналіз). Основний компонент – загальновживана лексика. Її риса – однозначність. Загальновживані слова набувають узагальненого значення. Автор має на увазі не конкретний предмет, а клас предметів чи явищ.

Широко представлена літературно-книжна лексика, професіоналізми, абстрактна лексика (наука оперує поняттями. а не образами). На граматичному рівні (морфологічному) характерною особливістю є узагальнене, позачасове використання дієслівної категорії часу. Дієслово позначає дію і стан як постійні ознаки предметів. Час представлений теперішнім постійної дії, або абстрактним теперішнім або абстрактним майбутнім. Іменники, які в загальновживаній мові не мають множини, набувають такого значення в НТ: широти, води, олії. Особливість – відсутність особового займенника Я. Займенникові слова даний, відомий, відповідний забезпечують логічність викладу думки. Цю ж функцію виконують вставні слова: наприклад, крім, тобто, за винятком та ін.

На синтаксичному рівні: великі за обсягом складної будови речення.

На структурному рівні науковий виклад містить у собі певним чином оформлені аргументи для обґрунтування положень, тверджень, висунутих автором. Це не лише словесно оформлені автором власні міркування і спостереження, але й різні формули, рівняння, таблиці, цитати, ілюстрації, висновки. Композиційна особливість – документування тверджень.

Дата добавления: 2014-11-18