Криза першого року

Розвиток розумових здібностей та мовних навичок.

Розумові здібності та засвоєння мови взаємопов`язані, бо мова є засобом вираження думки. Немовля „мислять” примітивно, пов`язуючи відчуття з руховими актами, а спілкується звуками. З народження частина лівої півкулі настільки розвинута, що це дозволяє сприймати мову та реагувати на неї. До кінця першого року дитина мислить цілеспрямовано і використовує окремі слова.

Згідно з Ж.Піаже, здатність дітей специфічним чином організовувати інформацію є вродженою: діти народжуються з готовими схемами – упорядкованими зразками поведінки, завдяки яким вони ”керують” діями та „організовують” інформацію. Перші схеми включають у себе рефлекси – смоктання, крик, хватання, зорові та слухові здібності. При взаємодії з оточенням діти розширюють та змінюють схеми за допомогою механізмів асиміляції (пристосування інформації до відомих схем) та акомодації (пристосування старих схем до нової інформації). Сенсорно-моторний інтелект за Ж.Піаже має наступні стадії: вправи рефлексів (від 0 до 1 міс.) – навчання відбувається за рахунок рефлекторних дій роботи п’яти органів чуття; первісні кругові реакції (1-4 міс.) – поведінка керується більш розробленими та налагодженими схемами, ніж рефлекси. Дитини здатна концентрувати увагу на об’єктах); вторинні кругові реакції (4-8 міс.) – виконання цілеспрямованих дій під контролем. Поведінка стає більш усвідомленою; координація вторинних схем (8-12 міс.) – перші вміння передбачати події.

Як результат швидко розвиваються ті форми активності й функції, які покликані забезпечувати задоволення природних і соціальних (передусім у спілкуванні з дорослими, у нових враженнях) потреб дитини. Інтенсивно формується нервова система. Під час утворення тимчасових нервових зв`язків у корі великих півкуль головного мозку відбуваються процеси аналізу і синтезу зовнішніх сигналів.

Змінюється характер психічної активності, поступово виникає тенденція до довільності та наслідування дій дорослих, що свідчить про інтенсивний розвиток інтелекту. Постійно взаємодіючи з дорослими, дитина починає розуміти слова, агукає, а після дeв`ятого місяця починає відповідати звуками, почутими від дорослого. Вже наприкінці першого року життя слово дорослого починає виконувати функції регулювання поведінки дитини.

Криза першого року пов`язана з освоєнням мовлення. Якщо спочатку життєдіяльність немовляти регулювала біологічна система, детермінована біоритмами, то поступово вона вступає у суперечність із вербальними ситуаціями, які створюються дорослими. Як наслідок, у віці близько року дитина залишається без надійних орієнтирів у навколишньому світі: біологічні детермінанти вже істотно деформовані, а мовні ще не настільки сформувалися, щоб дитина з їх допомогою могла вільно керувати своєю поведінкою.

Спостерігається регрес життєдіяльності дитини, ніби зворотний розвиток. Емоційно він виявляється в афективних реакціях. Часто має місце порушення всіх біоритмів, зокрема сну; порушення задоволення життєвих потреб (наприклад, почуття голоду); емоційні аномалії (похмурість, плаксивість, надмірна вразливість).

Кризу першого року не вважають гострою. Встановлення нових стосунків з дитиною, надання їй певної самостійності у дозволених межах, терпіння і витримка дорослих пом`якшує характер кризи.

Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування структури мовної (наприкінці першого року дитина вимовляє перші слова) та предметної (дитина освоює довільні дії з предметами оточуючого світу) дій.

Поява і зникнення автономної мови знаменує початок і кінець кризи першого року. Мову однорічної дитини Л.С.Виготський назвав автономною. Вона служить перехідним містком між пасивною та активною мовою. За формою вона є спілкуванням, за змістом – емоційно-безпосереднім зв`язком із дорослими та ситуацією.

Особливості автономної мови: не співпадає з мовою дорослих артикуляційно й фонетично, а також за значенням; може застосовуватися лише з утаємниченими „шифр” дитячої мови та в конкретних ситуаціях; своєрідний зв`язок між словами, внаслідок чого мова нагадує ряд вигуків, вимовлених у стані афектy.

Висновки

Стадія немовля – період адаптації до світу, закладання соціальних характеристик дитини, основа ефективного психічного розвитку на наступних вікових етапах. Процес розвитку сенсорики, моторики мовного спілкування стане успішним, якщо батьки створюють відповідне розвивальне середовище.

Соціальна ситуація розвитку складається у нерозривній єдності немовляти й дорослого: дитина відчуває максимальну потребу в дорослому і водночас не володіє специфічними засобами впливу на нього. Провідна діяльність – безпосереднє емоційне спілкування з дорослим. Центральні новоутворення – комплекс пожвавлення та формування структури мовної та предметної дій.

Дата добавления: 2014-11-18