Соціальна ситуація розвитку. Упродовж усього періодудошкільного дитинства(від 3 до 7 років) продовжується інтенсивне дозрівання організму дитини

Фізичний розвиток

Тема 6. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Упродовж усього періоду дошкільного дитинства (від 3 до 7 років) продовжується інтенсивне дозрівання організму дитини, що створює необхідні передумови для більшої самостійності, засвоєння нових форм соціального досвіду внаслідок виховання та навчання.

Характерне для раннього віку стрімке збільшення росту та ваги дещо сповільнюється, прискорюючись знову наприкінці дошкільного віку. Важливого значення набуває окостеніння скелету при збереженні будови окремих його ланок, збільшення ваги м`язів (розвиток загальної мускулатури випереджає формування функцій дрібних м`язів руки). Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи.

Відбуваються подальші морфологічні зміни в будові головного мозку, зростає його вага, посилюється регулятивний вплив великих півкуль на функціонування підкірки, виникають складні умовні рефлекси, в яких провідну роль відіграє слово, тобто інтенсивно формується друга сигнальна система.

Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв’язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба в зовнішніх враженнях, в результаті чого розвиваються пізнавальні здібності; потреба в рухах, яка призводить до оволодіння цілою системою навичок за вмінь; потреба в спілкуванні, за допомогою якої засвоюється соціальний досвід.

Дошкільний вік характеризується виникненням нової ситуації розвитку. У дитини вже з`являється коло елементарних обов`язків. Змінюються взаємини з дорослими, набуваючи нових форм: спільні дії поступово змінюються самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого. Провідним засобом спілкування у дошкільників є мова. Молодші дошкільники задають багато запитань й вислуховують відповіді на них. Дитина вимагає ставлення до себе як до дорослого партнера по спілкуванню. Таке співробітництво отримало назву пізнавального спілкування. Відсутність такої взаємодії провокує виникнення негативізму та впертості.

У дошкільному віці виникає й інша форма спілкування – особистісна, це спроби дитини обговорювати з дорослими поведінку та вчинки інших людей та свої власні з погляду моральних норм. Таке спілкування ефективно підготовлює дитину до навчання в школі, де доведеться уважно слухати вчителя. З`являється можливість систематичного навчання згідно з певною програмою, хоча останню можна реалізувати лише в тій мірі, в якій вона стає власною програмою дитини (Л.С.Виготський).

Окрім того, в цьому віці дитина вже вступає в певні стосунки з однолітками, що також визначає ситуацію розвитку. У процесі сумісної діяльності діти набувають досвіду керівництва іншими дітьми, досвіду підкорення.

Внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризується передусім усвідомленням власного „Я” та своїх вчинків, величезним інтересом до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємин.

Д.Б.Ельконін вбачав протиріччя соціальної ситуації в тому, що дитина є членом суспільства. Поза суспільством вона жити не може, адже основна її потреба – потреба в спілкуванні, бути поруч з людьми. Але це здійснити в сучасних історичних умовах неможливо: життя дитини проходить в умовах опосередкованого, а не прямого зв’язку зі світом. Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра – самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих.

Отже, особливості соціальної ситуації розвитку дошкільнят виражаються в характерних для них видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка створює сприятливі умови для доступного в цьому віці освоєння зовнішнього світу.

Дата добавления: 2014-11-18