Словничок психологічних термінів

Абстрактно-логічне мислення – особливий вид процесу мислення, що характеризується застосуванням понять та логічних конструкцій.

Агресія – усвідомлені дії, які приносятьзбитки для іншої людині, групі людей або тварині.

Адиктивна поведінка (англ.. addiction – нахил, негативна звичка ) – зловживання хімічними препаратами, яке супроводжується зміною стану свідомості.

Акомодація (психол.) – пластична зміна індивіда. Акомодація перебудовує (модифікує) старі схеми дій та виробляє нові. Завдяки акомодації відбувається перебудова наявних схем, понять та виокремлення нових, засвоєних понять.

Активність – діяльнисний стан організму як умова його існування та поведінки. Активність забезпечує саморозвиток та з’являється при наявності запрограмованого організмом руху від нижчого до вищого, від простого до складного. Активність проявляється в активації, різноманітних рефлексах, пошуковій активності, довільних актах, волі, актах вільного самовизначення.

Акцентуація характеру – надмірна вираженність окремих рис характеру, що виявляється як крайні варіанти норми (на межі з аномаліями в розвитку особистості).

Амнезія дитинства – феномен психіки дорослої людини, що пояснює неможливість запам’ятати події перших 3-4 років життя.

Асоціальні риси поведінки – поведінкові прояви, які не відповідають соціальним установкам та запитам; засуджуються суспільством та заперечують нормам моралі та права.

Афективна поведінка – поведінка, дія або взаємодія, яка в першу чергу опосередковується емоційним станом чи відношенням; дія під впливом емоцій.

Базова довіра до світу – позитивне емоційне відношення до соціального оточення, світу, яке формується у дитини раннього віку за умови наявності психологічної атмосфери любові, тепла та підтримки дорослих.

Біологічний вік – відповідність індивіда конкретному моменту життя.

Вербальні функції – процес оперування різноманітними формами знакового (словесного) матеріалу.

Внутрішній мотиваційний конфлікт – протиріччя яке виникає в результаті боротьби мотивів, одночасної актуалізації суперечних або несумісних мотивів.

Внутрішня мова – вид мови, який забезпечує процеси мислення та саморегуляції поведінки.

Віковий психологічний контекст – специфіка вікових потреб та цінностей.

Вікові часи – внутрішній часовий графік вікового розвитку індивіда, який дозволяє судити наскільки людини відстає або випереджає ключові події життя: навчання в Вузі, одруження, народження дітей, досягнення відповідного соціального статусу і т.п.

Гендерні особливості – особливості, що пов’язані з ознаками статевої приналежності.

Генетична психологія – вивчає проблеми виникнення і розвитку психічних процесів, відповідає на питання, як відбувається той чи інший психічний рух.

Генетичний фактор – вплив на розвиток дитини процесів в організмі, обумовлених успадкованими від батьків генами.

Геронтогенез – один з вікових періодів життя людини – період старіння, який починається після 60 років.

Госпіталізм ( франц.hospital – лікарня) – синдром патології дитячого психічного та особистісного розвитку, який з’являється у немовля в результаті відлучення від матері та ранньої інституалізації.

Гра – вид діяльності дітей, в процесі якої, в умовних ситуаціях, відбивається та чи інша сфера діяльності та спілкування дорослих, з метою засвоєння соціальних ролей та навичок формального і неформального спілкування.

Девіантна поведінка – відхилення від прийнятих в суспільстві правових або моральних норм поведінки.

Делінквентна поведінка – різновид відхилення у поведінці; противоправна, кримінальна поведінка.

Деменція – незворотна дезорганізація особистості в інтелектуальному та емоційному плані. Як правило, характерна для похилого віку.

Діагностика розвитку – система дослідницьких прийомів, з метою з’ясування реального рівня розвитку дитини.

Дифузність самоідентичності – “розсіяне”, “розмите” сприйняття та відображення суб’єктом відношення до себе (власного тіла або духовного змісту); комплекс переживань людини, пов’язаний з почуттям власної неповноцінності та втратою власного Я.

Життєвий шлях – історія формування та розвитку особистості в конкретному суспільстві, як носія культури та представника покоління.

Життєвий сценарій – життєвий план вчинків та дій, який поступово розгортається, формується в дитинстві під впливом батьків.

Зона найближчого розвитку – це область недозрілих психічних процесів, яка опосередковує перспективу розвитку дитини.

Ідентичність – (лат.identicus –тотожній, однаковий) – емоційно-когнітивна єдність уявлень про себе, про своє місце в системі міжособистісних відносин, в світі.

Комплекс пожвавлення – позитивна емоційна рухова реакція дитини на появу дорослого.

Конформність –тенденція людей змінювати свою поведінку таким чином, щоб відповідати поведінці та запитам інших людей.

Кризи вікові – короткі та бурхливі фази розвитку, під час яких відбувається руйнування психічних новоутворень, сформованих на попередніх етапах розвитку.

Мотив – складне психологічне утворення, яке спонукає до усвідомлених дій, вчинків та слугує для них обґрунтуванням; внутрішнє спонукання особистості до активності, що пов’язано із задоволенням потреб.

Мотив досягнення – стійка потреба в успіхах у різних видах діяльності.

Мотиваційна криза – ситуація зміни або послаблення мотивів, яка пов’язана з деякими періодами вікового розвитку.

Мудрість – експертна система знань людини яка дозволяє виносити судження про життєво важливі питання; глибокий розум, який спирається на життєвий досвід.

Негативізм – опозиційна манера поведінки, спрямована проти авторитета, проявляється в формах пасивного протистояння, або активної боротьби проти діючих правил, норм, звичаїв.

Онтогенез – процес індивідуального розвитку людини.

Операція – в концепції Ж.Піаже “зворотна розумова дія”, інтереорізована предметна дія, яка стала зворотною.

Підлітковий комплекс – чітко виражені психологічні особливості підліткового віку (спади настрою без особливих причин); психологічні особливості та реакції типові тільки для підліткового віку.

Позитивна Я-концепція – узагальнене уявлення про себе з домінуванням позитивних установок відносно власної особистості.

Пізнавальна діяльність – усвідомлена діяльність суб’єкта спрямована на отримання конкретних знань та інформації про об’єкти та явища оточуючої дійсності.

Предметна діяльність – цілеспрямована форма активності дитини, в основі якої лежить пізнавальна потреба, а змістом виступає оволодіння об’єктом, як предметом культури, суспільно-історичного досвіду даного суспільства.

Психологічний вік – характеристика ступеню адаптованості людини до умов соціуму, у відповідності з рівнем інтелекту, здатністю до навчання, руховими навичками, почуттями, установками, мотивами.

Психологія розвитку – вивчає механізми та закономірності психічного розвитку людини на різних вікових стадіях. Акцент робиться на динаміці розвитку.

Пубертат – період статевого дозрівання, який характеризується бурхливим, нерівномірним ростом та розвитком організму.

Розвиток – процес незворотних, спрямованих та закономірних змін, який приводить до виникнення кількісних, якісних та структурних новоутворень психіки та поведінки людини.

Сенситивність вікова – оптимальне сполучення внутрішніх та зовнішніх умов для розвитку психічних процесів та властивостей, типових для даного вікового періоду.

Соціалізація – процес включення дитини в суспільство, процес і результат засвоєння, активного відтворення індивідом суспільного досвіду.

Філогенез – процес становлення психічних структур в ході біологічної еволюції або соціокультурної історії взагалі.

Я-концепція – узагальнене уявлення людини про себе, система установок відносно власної особистості.

Основна та додаткова література

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: учебное пособие для студентов вузов.- 4-е изд. - М.: Академический проект, 2003.-704с.

2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – Л., 1968.

3. Анастази А. Психологическое тестирование. – М., 1982

4. Байярд Р.Д. Ваш беспокойный подросток. – М., 1991

5. Балацька Л.К. Розвиток уяви у молодших школярів.– К., 1969

6. Бауэр Т.Дж. Психологическое развитие младенца.– М., 1979

7. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.,1968

8. Блонский П.П. Избранные психологические произведения.- М., 1964

9. Вікова психологія. За ред. Костюка Г.С. – К., 1982

10. Возрастные и индивидуальные способности младших подростков / Под ред. Д.Б.Эльконина, Т.В.Арагуновой. – М., 1967

11. Возрастная и педагогическая психология / Под ред А.В.Петровского – М.,1979 и последующие издания.

12. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В.Гамезо и др. – М., 1984

13. Воспитание детей дошкольного возраста. / Под ред. Л.Н.Проколиенко – К., 1991

14. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. – М., 1981-1984

15. Гальперин П.Я., Запорожец А.В., Карпова С.Н. Актуальные проблемы возрастной психологии. – М., 1978

16. Головей Л.А., Рибалко Е.Ф. Практикум по возрастной психологии. – РЕЧЬ, Санкт-Петербург, 2002

17. Диагностика умственного развития дошкольника / Под ред. Л.А.Венгера и В.В.Холмовской. – М., 1978.

18. Запорожец А.В. Избранные психологические труды. / Под ред. В.В.Давыдова, В.П.Зинченко: В 2 т. – М., 1986

19. Заброцький М. Основи вікової психології, Тернопіль; Навчальна книга – Богдан, 2002

20. Кон И.С. Психология старшеклассника. – М., 1980

21. Косма Т.В. Мислення учнів молодшого шкільного віку. – К., 1969

22. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы подготовки детей к школе. – М., 1991

23. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1976

24. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. – М., 1984

25. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – М., 1983

26. Лисина М.И. Общение, личность и психика ребенка. – М.; Воронеж, 1997

27. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. – 2-е изд. – М., 1990

28. Мухина В.С. Возрастная психология – М., 2000

3.1.30 Обухова Л.Ф. Детская психология: теория, факты, проблемы. – М.,1995

29. Орлов А.Б. Основные исследовательские методы возрастной и педагогической психологии. Вопросы психологии, 1981, №1

30. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. – М., 1969

31. Психология младших школьников / Под ред. В.В.Давыдова -М., 1990

32. Скрипченко О.В. Психічний розвиток учнів. – К., 1974.

33. Татенко В.А. Трудный подросток: причины и следствия. – К., 1985

34. Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий. – М., 1961

35. Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологии. – М., 1995

36. Хрестоматия по возрастной психологии. / Под ред. В.С.Мухиной. – М. 2000

37. Эльконин Д.Б. Детская психология. – М., 1960

38. Эриксон Э.Детство и общество. – СПб., 1996

39. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. – М., 1996

Дата добавления: 2014-11-18