Обов’язки працівників чергових частин ОВС щодо реагування на заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події

При надходженні до ОВС заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення оперативний черговий територіального ОВС зобов’язаний негайно надати її начальнику слідчого підрозділу (попередньо з’ясувати правову кваліфікацію правопорушення), який призначає слідчого, що здійснюватиме досудове розслідування, а також поінформувати начальника територіального ОВС (п. 2.1 наказу № 700‑2012; п. 5.3.3 наказу № 940–2012).

Негайно направити на місце події СОГ чи групу швидкого реагування, оперативну групу, працівника підрозділу дільничних інспекторів міліції, інші наряди або окремих посадових осіб (п. 5.3.2 наказу № 940–2012).

Начальник територіального ОВС організовує своєчасне направлення на місце події СОГ у повному складі (п. 2.3 наказу № 700‑2012).

Начальник слідчого підрозділу щомісяця складає графік цілодобового чергування слідчих, які спеціалізуються на розслідуванні кримінальних правопорушень проти особи (п. 9.2 наказу № 700‑2012).

У разі надходження повідомлень про факт насильницької смерті людини чи підозри на таку або встановлення таких фактів під час попереднього огляду трупа людини за місцем її проживання на місце події негайно виїжджає СОГ за участю судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта, а також інших необхідних спеціалістів (абз. 4 п. 5 наказу № 1095/955/119‑2012).

Начальник слідчого підрозділу у разі виявлення трупа людини, причини смерті якої на момент огляду місця події не встановлено, а також не здобуто достатніх даних, що свідчать про ненасильницький характер смерті, одразу після завершення цієї слідчої дії забезпечує внесення до єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомостей про вказане кримінальне та вживає всіх передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (КПК) України заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження (п. 9.4 наказу № 700‑2012).

Слід зазначити, що ще однією особливістю нинішнього законодавства щодо «питань смерті» є те, що відповідно до ст. 238 КПК труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення СМЕ та встановлення причини смерті.

Нині обов’язковій СМЕ підлягають:

1. Трупи людей з ознаками насильницької смерті (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї, асфіксії, дія крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо) або за підозри на таку.

2. Трупи людей, смерть яких настала поза місцем їхнього проживання.

3. Трупи людей, особу яких не встановлено.

4. Трупи людей віком до 60 років, які померли за місцем проживання, за відсутності диспансерного спостереження за хворим.

5. Трупи іноземних громадян.

6. Мертвонароджені поза лікувальних закладів.

7. Частини трупів (розчленовані, трупи у стані ранніх та пізніх гнильних змін).

Не направляють для проведення СМЕ трупи людей тільки у двох випадках:

1) при виявленні трупів людей, які померли за місцем їхнього проживання, за наявності диспансерного спостереження за хворим, за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку;

2) при виявлення трупів людей віком понад 60 років, які померли за місцем їхнього проживання, за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку (рис. 6.1.).

Рис. 6.1. Алгоритм призначення СМЕ трупа

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону про поховання та похоронну справу усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення органів та/або тканин тіла; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч із певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 72 Основ законодавства України про охорону здоров’я за наявності письмової заяви близьких родичів або задокументованого волевиявлення покійного і відсутності підозри на насильницьку смерть, виходячи з релігійних та інших поважних мотивів, патолого-анатомічний розтин може не проводитися.

Тільки в двох останніх випадках відсутня підозра на насильницьку смерть. І хоча серед громадян багато незадоволених цією досить довгою процедурою, саме вона дозволяє виявляти факти насильницької смерті, що маскуються злочинцями під природну.

Встановлення факту смерті людини без ознак насильницької смерті або підозри на таку при знаходженні трупа за місцем проживання може бути тільки в двох випадках:

І. Виявлено трупи осіб, які померли за місцем їхнього проживання, за наявності диспансерного спостереження за хворим і відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку.

ІІ. Виявлено трупи людей віком понад 60 років, які померли за місцем їхнього проживання, за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку.

Дата добавления: 2014-11-20