Теоретичні паралелі. Інкотермс, або базисні умови контрактів, — це комплекс правил, які розроблені відповідно до практики реалізації контрактних зобов’язань міжнародних

ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК

Резюме

Інкотермс, або базисні умови контрактів, — це комплекс правил, які розроблені відповідно до практики реалізації контрактних зобов’язань міжнародних контрагентів з поставки товарів. Вони є факультативними, тобто такими, що вільно вибираються учасниками контрактів (разом з тим об’єктивні технічні, транспортні умови їх реалізації інколи роблять цей вибір лімітованим або взагалі примусовим).

Умови застосування Інкотермс можуть та повинні бути чітко (з юридичного погляду — явно) зафіксовані у контракті. Тобто в тексті документа слід вказати на конкретну модель Інкотермс, характер її застосування, уточнити конк­ретні параметри, яких потребує таке застосування (наприклад, найменування терміналів — місць знаходження портів, складів, пунктів завантаження та відвантаження тощо).

Остання редакція правил Інкотермс була ухвалена Міжнародною торговою палатою в 2000 р., і вона широко застосовується в практиці торговельних операцій українських комерційних учасників експортно-імпортної діяльності.

Меркантилізм та його сучасні модифікації

Меркантилізм постав свого часу водночас і теорією, і моделлю державної та навіть комерційної політики. Основні принципи меркантилізму, які були сформульовані в працях європейських економістів «двох хвиль»: першої — з останньої третини ХV до середини ХVІ ст. і другої, що наступила на першу та сягнула пізнього розквіту в ХVІІ ст.

Теорії «першої хвилі» — це фактично апологетика інтересів класу купців та заклики до активної політики держави, яка має сприяти їх збагаченню. У цьому дусі англійський економіст У. Стаффорд (1554—1612) обґрунтовував ідею про те, що основною формою багатства є гроші. Італієць Г. Скаруффі (1519—1584) навіть став автором первісної
теорії грошового балансу, основною ідеєю якої є необхідність проведення політики збіль­шення грошового багатства «законним шляхом». Він пропонував скликати загально-європейську конференцію з метою упорядкування механізмів обігу в міжнародному масштабі.

Теорії «другої хвилі» привели до усвідомлення прямого зв’язку між багатством та станом торговельного балансу країни. Забезпечення активного сальдо в торгівлі для меркантилізму є, по суті, єдиним засобом держави збільшити багатство нації. І навпаки: пасивне сальдо призводить до зменшення багатства.

Т. Ман (1571—1641), англійський економіст, купець, представник розвинутого меркантилізму, з 1615 р. — один із директорів Ост-Індської компанії, найбільш розгорнуто сформулював концепцію зростання суспільного багатства через забезпечення актив­ного сальдо торговельного балансу. Щодо поглядів іншого економіста, італійця А. Серра, про якого історія залишила дуже мало відомостей, то їх найкраще характеризує назва його головної праці «Стислий трактат про причини, які можуть привести до достатку золота та срібла у країнах, що не мають копалень» (1613 р.).

Француз А. Монкретьєн (біля 1575—1621) відомий тим, що сформулював тезу «купуй дешевше — продавай дорожче», закликав підтримувати вітчизняну промисловість, особливо мануфактури, був прихильником активного протекціонізму в торгівлі та на підтримку експансії торговельного капіталу, а ще тим, що ввів у науковий обіг термін «політекономія» (1615).

Дата добавления: 2014-11-20