Господарство України в роки другої світової війни 5 страница

Здійснюються рішучі кроки в напрямку роздержавлен-
ня та приватизації власності. Процес приватизації в Україні
почався у 1992 р. Наприкінці 1996 р. змінили організацій-
но-правову форму біля 46 тис. об'єктів державної власності.
18 % із них становлять об'єкти великої приватизації, неза-
вершеного будівництва і частка державної власності в
спільних підприємствах. Вже в середині 1995 р. на недер-
жавних підприємствах України вироблялося понад 40 %
промислової продукції. Як свідчить аналіз, ефективність
роботи приватизованих підприємств залишається низькою.
Вона істотно не відрізняється від підприємств державного
сектора економіки. В процесі приватизації допущено чи-
мало грубих порушень чинного законодавства, зловживань
службовим становищем.

Приблизно 95 % громадян України вже отримали свої
приватизаційні документи. Чимало таких, хто вже взяв
участь у приватизації за майнові сертифікати, подавши за-
явки на придбання акцій підприємств, що приватизуються
через сертифікати! аукціони. Лише у другому з них взяли
участь близько 1 млн. власників приватизаційних цінних
паперів. Все це стало можливим завдяки створенню в Украї-
ні унікальної системи центрів сертифікатних аукціонів.
Вона об'єднує 26 аукціонних центрів і понад 150 пунктів
прийому заяв, з яких інформація надходить до Українського
центру сертифікатних аукціонів. Створено програмне за-
безпечення процесу продажу акцій підприємств, що прива-

23 8-525

709

тизуються, громадянам—власникам сертифікатів. Розгор-
тається грошова приватизація. Здійснюється глибока ре-
форма аграрних відносин. Відбувається, хоч і повільно, роз-
поділ землі та майна сільськогосподарських підприємств,
формується інститут приватної власності на землю. У бе-
резні 1992 p. Верховна Рада України прийняла постанову
"Про прискорення земельної реформи та приватизацію
землі". Проте цей документ втілювався в життя непослі-
довно. Протягом 1992 p. паювання або акціонування про-
вели близько 4 тис. колгоспів. На початку 1995 p. змінив-
ся статус 8,8 тис. колгоспів (94 % загальної кількості). З
них паювання майна здійснили 8,3 тис. господарств. На їх
базі виникло 6,5 тис. колективних господарств з правом
власності їх членів на частку майна (паю), а також 1,2 се-
лянських спілок і кооперативів, 175 акціонерних товариств.

Однак паювання або акціонування колгоспів та радгос-
пів майже не зачіпало основного: виробничих відносин
між державою та сільськогосподарськими підприємствами,
а також виробничих відносин всередині останніх. З паю-
вання та акціонування виключалася земля — основний
засіб "виробництва. Більше як 4 млн громадян отримали
земельні ділянки у приватну власність. У 1996р. вони
становили 48 % усіх земельних ділянок. Сьогодні в Україні
налічується близько 35 тис. фермерських господарств, про-
те їх роль у сільськогосподарському виробництві ще неве-
лика. Одним із основних заходів аграрної реформи є зміна
існуючого механізму закупок сільськогосподарської про-
дукції через державно-контрактну та біржову системи.

Вагомим кроком у напрямку аграрних перетворень став
Указ президента України "Про приватизацію та оренду
земельних ділянок несільськогосподарського призначення
для здійснення підприємницької діяльності", підписаний
12 липня 1995 p. Він має неабияке значення для реалізації
всього комплексу завдань ринкових перетворень.

Характерною особливістю нинішнього економічного ста-
новища України є відносна фінансова стабілізація. Осно-

710

вою цього стало поетапне зменшення бюджетного дефіциту.
Якщо в середині 1994 p. він становив 31,2 % від валового
внутрішнього продукту, то на кінець року — близько 10 %,
а у 1995 p. він не перевищував 7,3 %. У 1996 p. дефіцит
бюджету був ще менший.

Основний фактор, який у 1997 p. впливав на величи-
ну дефіциту бюджету, — угода з МВФ про неперевищення
рівня в 5 % від ВНП. Реально цього показника не вдалося
досягнути: доходи бюджету 26 620 млн грн.; видатки —
31 134 млн грн.; дефіцит — 4514 млн грн. (5,1 % від ВВП).
У зв'язку з цим МВФ відмовився надати Україні чергові
транші кредиту стенд бай, і Мінфін мусив залучити кошти
через ринок державних облігацій. В цілому досвід інших
країн свідчить, що такий темп зменшення бюджетного дефі-
циту, як в Україні, найбільш оптимальний.

Здійснено цілу систему заходів, спрямованих на утвер-
дження в Україні ринку державних цінних паперів, що в
перспективі служитиме безінфляційному обслуговуванню
бюджетного дефіциту. З'явилися нові організаційні форми
оптової торгівлі — товарні та універсальні біржі, ярмарки,
аукціони, товаророзподільні бази. Створено фондовий ри-
нок як головний інструмент успішного розв'язання комп-
лексу проблем у процесі роздержавлення, корпоратизації
та приватизації, цивілізованого функціонування первинно-
го та вторинного ринків капіталів.

Важливою подією стала грошова реформа. Протягом
2—16 вересня 1996 p. введено в дію повноцінну національ-
ну грошову одиницю України — гривню.

Одним із проявів фінансової стабілізації в Україні є те,
що практично незмінним впродовж тривалого часу зали-
шався валютний курс гривні. Це створило умови для швид-
кого зниження облікової ставки Національного банку Укра-
їни. Від'рівня 300 % у жовтні 1994 p. облікова ставка зни-
зилась до 21 % у 1997 p.

З'явилися позитивні тенденції у зовнішній торгівлі.
Її обсяг за 1997 p. становив приблизно 30,5 млрд дол., із

711

яких біля 14 млрд припадає на експорт. Це приблизно відпо-
відає рівню 1996 p. Негативне сальдо торгового балансу
значно зменшилося порівняно з 1996 p. (з 3 млрд до при-
близно до 2,5 млрд дол.).

Основним торговим партнером України залишаєть-
ся Росія, на яку за підсумками 11 місяців 1997 p. припа-
дало 26 % українського експорту і 46,7 % імпорту (товаро-
обіг за 11 місяців становив 10,45 млрд дол.). Крупними
торговими партнерами України є також Німеччина (товаро-
обіг 1,63 млрд дол.), Китай (1,13 млрд дол.), Білорусь
(1,11 млрд дол.), Туркменія, США, Польща, Туреччина та
Італія.

Україна експортує.понад половину продукції чорної
металургії, більше двох третин виробництва кольорових
металів, хімії та нафтохімії, біля трьох четвертин товарів
легкої промисловості. Всього ж доля експорту товарів у
ВВП становить для України біля 25 %. Українські нафто-
переробні заводи працюють в основному на іноземній да-
вальницькій сировині, а природний газ, який спалюється
в топках котелень і газових плитах, в основному росій-
ського або туркменського походження.

Основною статтею українського експорту є неблагородні
метали та вироби з них (біля 42 %). При цьому різко зрос-
ла доля чорних металів — з 23,5 % в 1996 p. до 31,9 % за
січень—листопад 1997 p. З іншого боку, доля харчової про-
мисловості в експорті протягом 1997 p. знизилася вдвоє.
Це сталося головним чином в результаті практичного при-
пинення експорту в Росію цукру та алкогольних напоїв.

З імпортних статей традиційно перше місце належить
енергоносіям — газу, нафті та продуктам її переробки, які
становлять половину українського імпорту. Ще близько
20 % припадає на імпорт машин та обладнання.

Що ж до забезпечення нафтою і нафтопродуктами, то
починаючи з 1993 p. їх поставки були повністю децентралі-
зовані. Внаслідок цього Україна позбулася нафтового голо-
ду й зростання заборгованості.

712

Нинішня економічна політика України знайшла під-
тримку світового співтовариства. Країни "Великої сімки"
та найбільш впливові міжнародні фінансові організації —
МВФ, Світовий банк. Європейський банк реконструкції та
розвитку наприкінці 1994 p. і на початку 1995 p. надали
Україні вкрай необхідну їй кредитну підтримку обсягом
майже 4 млрд дол.

Україна, як держава, що стала на шлях ринкових пере-
творень, не зможе побудувати високорозвинуте сучасне су-
спільство без активного залучення іноземного капіталу. За
підрахунками українських економістів, потреба України в
загальних обсягах іноземних інвестицій становить понад
40 млрд дол., а за пріоритетними об'єктами — більше як
4 млрд дол. Загальний рівень іноземних інвестицій в еко-
номіку України за останні 5 років (1992—1996 pp.) стано-
вив 1,4 млрд дол. Це втроє менше, ніж отримує Угорщина
за один квартал. Але самі по собі іноземні інвестиції не
прийдуть, за них треба боротися. А конкуренцію на ринку
інвестиційних капіталів можна подолати насамперед сприят-
ливою інвестиційною і митною політикою, стабільним і за-
охочувальним податковим законодавством.

На жаль, ці чинники в Україні поки що відсутні. Постій-
но змінюється податкове і митне законодавство. Це не сприяє
розвитку іноземних інвестицій.

Економічна ситуація в Україні залишається складною і
неоднозначною. У 1997 p. виробництво промислової продук-
ції порівняно з Попереднім роком зменшилося на 1,8 %. Це
зниження майже в три рази менше, ніж в 1996 p. Правда,
таке становище спостерігалося не в усіх галузях промисло-
вості. Так, спад у харчовій промисловості порівняно з 1996 p.
збільшився вдвоє.

Збереглася тенденція до ефективнішого функціонуван-
ня експортне орієнтованих галузей — паливної промисло-
вості, чорної та кольорової металургії. У цих галузях еко-
номіки за 1997 p. отримано приріст виробництва продукції
відповідно 4,5, 7,7 і 2,7 %.

23-8 525

713

Валова продукція сільського господарства зросла за
1997 p. на 1,9 % проти 10 % зниження в 1996 p. Протягом
минулого року виробництво продукції рослинництва збіль-
шилося порівняно з попереднім періодом на 7% (в 1996 p.
порівняно з 1995 p. виробництво продукції цієї галузі зни-
зилося на 9 %), виробництво продукції тваринництва скоро-
тилося на 13 % в порівнянні з 1996 p. Це зниження знач-
ніше, ніж в 1996 p., коли виробництво тваринницької про-
дукції порівняно з 1995 p. становило 11 %.

За підсумками 1997 p. тваринництво було збитковим біль-
ше ніж на 5 %, сума збитків становила більше 2,5 млрд грн.
Ситуація в цій галузі приватного сектора характеризується
відносною стабільністю. Можна констатувати той факт, що
доля тваринницької продукції приватних господарств не-
ухильно зростає (з 47 % в 1995 p. до 62 % в 1997 p.).

Критичний стан сільського господарства України знач-
ною мірою обумовлений відсутністю чіткої державної про-
грами підтримки цієї галузі економіки. Незважаючи на
зростання виробництва сільськогосподарської техніки, вона
недоступна для абсолютної більшості підприємств — як
щодо цін, так і щодо якості. Дальший розвиток нових, висо-
коефективних форм господарювання гальмує відсутність
ефективного земельного законодавства. На практиці підтвер-
дилася відома істина: досягнення низьких параметрів
інфляції суто монетаристськими інструментами не може
забезпечити стійких стабілізаційних процесів, необхідні гли-
бинні базисні перетворення, покликані забезпечити реальні
зрушення у виробничому процесі, перебудові його структу-
ри, підвищенні ефективності та соціальній зорієнтованості.

Деякі позитивні тенденції в розвитку господарства су-
часної України не набули стійкого характеру, не забезпе-
чили загальноекономічного оздоровлення.

Виникла необхідність корекції курсу економічних ре-
форм. Вона була визначена у доповіді Президента України
Леоніда Кучми з нагоди першої річниці Конституції Україн-
ської держави. В ній сформульовано такі найважливіші

елементи антикризової програми: здійснення принципових
заходів щодо лібералізації економічного режиму в Україні,
істотне прискорення приватизаційного процесу, легалізація
тіньової економіки насамперед за рахунок лібералізації
податкової політики, активізація інвестиційного процесу,
"економізація" зовнішньої політики держави, прискорен-
ня та послідовне здійснення аграрної реформи, впорядку-
вання економіки енергетичного сектора, виведення на пріо-
ритетний рівень економічної політики соціальної сфери.

Корекція економічної політики не торкається її страте-
гічних установок. Незмінними залишаються її базові по-
зиції: трансформація економіки і здійснення цього проце-
су прискореними темпами попри всі протидії консерватив-
них та ворожих сил.

Перед молодою Українською державою стоять надзви-
чайно складні та важливі завдання в сфері економіки. Від
їх розв'язання у вирішальній мірі залежить наш поступ до
цивілізованого життя. Тому реалізація економічної про-
грами новітньої української держави повинна стати кров-
ною справою кожного її громадянина.

У 50—90-х роках господарство України, як і світу
в цілому, розвивалося в умовах прискорених темпів
науки і техніки. На Заході досягнення наукового про
гресу спрямовувалися на піднесення добробуту насе
лення. В СРСР, як і в інших тоталітарних державах,
у цей період панувала гігантоманія — будувався БАМ,
здійснювалися широкомасштабна меліорація, продо-
вольча, енергетична та інші програми. Неефективно,
без врахування екологічного фактора, використовува
лися сировинні ресурси, в тому числі в Україні — видо-
буток кам'яного вугілля, залізної руди, сірки, нафти,
газу тощо. Україна перетворилася на сировинний при-
даток тодішнього СРСР. На території нашої держа-
ви без дотримання достатньої безпеки в густонасе-

5.5 715

лених місцях будувалися АЕС. 95 % промислових під-
приємств підпорядковувалося Москві.

Ніякі "постанови" і "рішення" не вивели із стану
застою сільське господарство. В управлінні колгоспами,
як і в промисловості, панували не економічні, а адміні-
стративні фактори. Чорноземні грунти затоплюва-
ли "рукотворними морями", злочинно проводилася ме
люрація. Слабкою була матеріальна зацікавленість
робітників та колгоспників у результатах своєї праці.
Рівень життя народу знижувався, загострювалися
соціальні суперечності. Спроби правителів реанімува-
ти економіку України не дали позитивних наслідків.

Тільки в умовах незалежності Україна дістала шанс
подолати наслідки господарської кризи, вийти на рівень
цивілізованих європейських країн. Попри всі економічні
та соціальні негаразди за роки незалежності в розвит-
ку нашої держави виявляються певні позитивні тен-
денції.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Визначте економічні втрати України у роки другої
світової війни. Порівняйте вихідний рівень її господар-
ства з іншими країнами на початок відбудови.

2. Охарактеризуйте господарські підсумки відбудовного
періоду. Як проходили індустріалізація, колективізація
у західних областях України?

3. Які зміни відбулися протягом ЗО—80 х років у системі
управління та планування господарства України? На
скільки ефективним було реформування?

4. Визначте основні напрями розвитку господарства
України у 50—80-х роках. Обгрунтуйте стагнаційний
характер його наприкінці 70—80 х років.

5. Проаналізуйте промисловий розвиток України у 50—
80-х роках.

9.

6.

Як відбувалося науково-технічне переоснащення гос-
подарства України? Доведіть, що панував екстенсив-
ний (затратний) тип економічного розвитку.

7.

Проаналізуйте аграрну політику держави у 50—80-х
роках. Яка результативність індустріалізації сіль-
ського господарства^

8. Які економічні проблеми існували у невиробничій сфері?

Обгрунтуйте положення, що з кінця 70 х років у госпо
дарстві України розвивалися кризові явища. Чому на
зріла необхідність перебудови економіки на основі рин-
кових відносин?

10. Проаналізуйте розвиток української економіки в роки
незалежності. Які проблеми вирішуються в Україні в
ході ринкових перетворень?

717

Господарство світу протягом тисячоліть пройшло вели-
кий і складний шлях розвитку. Воно здійснило гігантський
стрибок від первісної доби і перших цивілізацій до постінду-
стріального суспільства. Нові технічні винаходи й вдоско-
налення породжували принципові зміни у виробництві
і перехід суспільства в якісно нові стадії свого розвитку.
Етапні віхи соціально-економічного прогресу людства —
східне та античне рабство, становлення мануфактурного
виробництва, промислові перевороти та індустріалізація
народного господарства провідних країн світу.

Економічний розвиток українських земель відбувався
на основі загальних закономірностей, властивих для госпо-
дарства всього світу. Генеза економічних систем України,
незважаючи на їх особливості та специфіку, проходила в
контексті світового господарського життя.

На сучасному етапі розвитку перед господарством світу
відкриваються нові перспективи. Вони пов'язані з удоскона-
ленням постіндустріального суспільства, оволодінням люд-
ством новими видами енергії, новими технологіями, приско-
реним становленням новітніх виробництв і галузей.

Економіка сучасного світу поступово набуває рис єдиної,
цілісної системи, що характеризується взаємозалежністю
та взаємодоповнюваністю її складових елементів. В умовах
зростаючої економічної єдності світу актуалізується необхід-
ність міжнародної координації, міждержавних економічних
стосунків. Ця проблема набула особливого значення для
країн, що розвиваються, та з перехідною економікою, до яких
належить і Україна.

Яскравою сторінкою багатовікової історії України ста-
ло проголошення її незалежності 24 серпня 1991 p. Перед
відродженою державою постали надзвичайно складні та
важливі завдання в сфері економіки. Їх послідовне розв'я-
зання — нагальна потреба сучасності.

Із великими труднощами, натикаючись на шалену проти-
дію ворожих сил, проходить нині процес становлення ринко-

718

вої економіки України, її інтеграції в європейський та світо-
вий економічний простір. Без цього не мислимий економіч-
ний суверенітет української держави, забезпечення про-
цвітання та добробуту її багатостраждальному народові.

Залишається незмінним схвалений Верховною Радою
України у 1994 p. курс на ринкові реформи. Вони мають
бути інструментом якісної перебудови економіки, глибо-
ких соціальних перетворень. Літом 1998 p. вперше за роки
незалежності вдалося зупинити падіння валового внутріш-
нього продукту України. Поступово збільшувалося вироб-
ництво промислової продукції, почали зростати обсяги ка-
пітальних вкладень, вантажних перевезень, деякі інші
показники.

Однак на стабілізаційні процеси в українській економіці
негативний вплив мала світова фінансова криза. Склалася
дуже непроста ситуація, але вона залишається контрольо-
ваною урядом. Намітилася стабілізація курсу національ-
ної валюти, дещо зменшилися темпи інфляції.

Подолання наявних труднощів, кризових явищ, успіх у
будівництві національної ринкової економіки України за-
лежить насамперед від консолідації політичних сил в країні,
створення надійного правового поля, залучення до актив-
ної економічної діяльності якомога ширшого кола праце-
здатного населення держави, але в чималій мірі залежить
також від вивчення і творчого використання багатющого
досвіду господарювання, нагромадженого людством.

719

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Метричні міри

Алтин = 6 денгам.
Аршин = 71 см.

Відро австрійське = 10 л.

Векша — грошова одиниця Київської Русі (IX—XIII ст.).
Дорівнювала 1/4 — 1/6 куни, 1/2 — 1/3 резани. Еквівален-
том В. було 0,33 г срібла.

Гарнець = 4 кварти, або 16 кватирок, або 3,77 л.

Гривня — вагова, грошово-вагова і грошово-лічильна
одиниця Київської Русі. В XI ст. в обігу були срібні гривні.
В XVII ст. гривня важила 160—197 г срібла.

Грош — срібна польська монета масою 3,1 г.
Денга — срібна російська монета XIV—XVIII ст.

Денарій — срібна монета в європейських країнах в Се-
редньовіччі.

Десятина — казенна 1,09 га.

Десятина (господарська) — 1,45 га (застосовується з
XVIII ст.). У XIX ст. 1 десятина в середньому становила
1,2 га.

Дукат — 60 коп. золотом, угорський — 3,5 дол.

Злотий польський (в Україні — золотий) — ЗО грошей.

Камінь — 32,90 фунта.

Карбованець російський — 100 коп.

Кварта — 0,5 л.

Копа — 60 шт.

Куна — срібна грошова одиниця Київської Русі. Назва
походить від шкірки куниці, яка виконувала роль грошо-
вої одиниці. 1 К. = 2 г = 2 резанам = 4—6 векшам.

Лашт — 60 карців, або 360 пудів, або 5896,8 кг.
Морг — 0,56 га.

Ногата — грошова одиниця в Київській Русі. В XI ст.
1 Я. = 1/2 гривні = 1/25 куни. З XII ст. — 1/20 гривні,
2,5 куни.

Пуд — 16,38 кг, або 40 фунтів.

Резана — грошова одиниця Київської Русі. В XI ст. IP.
= 1/50 гривні = 2/5 ногати = 1/2 куни. В XII ст. прирівню-
валася до куни.

Рубль російський — 33 алтини, 2 денги.

Фунт — 405 грам.
Чверть — 8 пудів.

722

Історико-економічні терміни

Алод — індивідуальна приватна спадкова власність на
землю, що вільно відчужувалася.

Беналітет — монопольне володіння феодалів господар-
ськими будівлями.

Бенефіцій — земельне володіння, яке дарувалося вели-
ким феодалом (королем) в пожиттєве користування васалам
за умови несення військової або адміністративної служби.

Ганза (група покупців) — торговий союз міст Балтій-
ського та Північного морів на чолі з містом Любеком у
XII—XVI ст. Офіційно оформлений у 1556 p., формально
існував до 1669 p. Назва з'явилась у 1267 p. в англійській
королівській грамоті.

Домен — земля, на якій велося господарство землевлас-
ників.

Домінікальні землі — поміщицька, державна, церковна
земля в Австрійській імперії та на західноукраїнських зем-
лях, що входили до її складу.

Емфітевтичне право — довго- або вічнострокова оренда.
Євродолари — долари, що продаються за межами США.

Закупи — залежні люди в Київській Русі, які брали у
феодала в борг позику (купу) і зобов'язані були відробити її.

Залізний шлях — сухопутний торговий шлях, що
з'єднував Київ з Тмутараканню, Малою Азією і країнами
Сходу.

Золоте забезпечення — запас золота у центральних бан-
ках, призначений для покриття банківської емісії, а інколи
й для забезпечення поточних рахунків та інших зобов'я-
зань, що належать до оплати.

723

Капітулярій — закони і розпорядження франкських ко-
ролів з династії Каролінгів.

Колон — вільний дрібний землероб у Римській імперії
у І—II ст. н. е. Статус колонів змінився у IV—V ст. н. е.

Комендація — форма перетворення вільних селян наза-
лежних.

Кріпосне право — система права у Середньовіччі, що
встановлювала залежність селянина від феодала і неповну
власність останнього на селянина-кріпака.

Лен — бенефіцій, що передався у спадок.

Люстрація — інвентаризація у королівських маєтках
середньовічної Польщі.

Магдебурзьке право — система міського самоуправлін-
ня у середні віки.

Мануфактура — 1) форма промислового виробництва,
яка історично передувала машинній промисловості; ха-
рактеризується ремісничою технікою і поділом праці;

2) назва деяких текстильних підприємств в Україні та в
інших країнах.

Нобілі — знать у Стародавньому Римі, привілейована
правляча верхівка, сенатори.

Нобілітація — отримання дворянства в добу Середньо-
віччя.

Патронат — 1) за часів Римської республіки — добро-
вільна віддача громадян у покровительство великим зем-
левласникам; 2) у пізній Римській імперії, у добу раннього
Середньовіччя — система залежності невеликих власників.

Прекарій — умовне землеволодіння, коли земля отри-
мувалася на строк, визначений її власником.

Пул — одна з форм монополій, яка характеризується
тим, що прибуток усіх учасників надходить у загальний

724

фонд і розподіляється між ними пропорційно до розмірів
їхніх капіталів.

Райфайзенка — сільський кредитний кооператив, на-
званий ім'ям німецького громадського діяча Райфайзена
Фрідріха Вільгема, засновника кредитних кооперативів у
Німеччині.

Регалії — за феодалізму в Західній Європі монопольне
право королів та великих феодалів на стягнення мита, су-
дових штрафів тощо.

Рустикальні землі — селянські земельні наділи в
Австрійській імперії та західноукраїнських землях, що вхо-
дили до її складу.

Рядовичі — залежне населення в Київській Русі, яке
слугувало князю договором (рядом).

Серваж — форма феодальної залежності селян у Франції
в XI—XIII ст.

Соляний шлях — сухопутний торговий шлях, що з'єдну-
вав Київську Русь з узбережжям Чорного моря.

Тартак — лісопилка в XVI—XIX ст.

Феод — спадкове землеволодіння в Західній Європі у
добу Середньовіччя.

Цензива — оброчна система користування землею.

Челядь — раби в Київській Русі у IX—XI ст. (холопи).

Чинш — фіксована плата в грошовій або натуральній
формі за користування земельним наділом.

725

Дата добавления: 2014-11-20