Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників

Неповні ступені порівняння

Неправильні ступені порівняння прикметників

1. Суплетивні ступені порівняння

П’ять прикметників утворюють ступені порівняння від різних основ (суплетивно):

Positīvus	Comparatīvus	Superlatīvus
m, f	n
bonus, a, um – добрий	melior	melius	optĭmus, -a, -um
malus, a, um – поганий	рeior	peius	pessĭmus, -a, -um
magnus, a, um – великий	maior	maius	maxĭmus, -a, -um
parvus, a, um – малий	minor	minus	minĭmus, -a, -um
multi, ae, a – численні	рlures	plura	plurĭmi, -ae, -a

2. Описовий спосіб утворення ступенів
порівняння прикметників

Прикметники першої і другої відмін з основою на голосний перед закінченням -us, -a, ‑um утворюють вищий ступінь додаванням до звичайного ступеня прислівника magis – більше, а найвищий сту­пінь – за допомогою прислівника maxĭme – найбільше.

Positīvus	Comparatīvus	Superlatīvus
idoneus, a, um – вигідний	magis idoneus, a, um	maxĭme idoneus, a, um
arduus, a, um – стрімкий	magis arduus, a, um	maxĭme arduus, a, um
necessarius, a, um – необхідний	magis necessarius, a, um	maxĭme necessarius, a, um

3. Складні прикметники на -dĭcus, -fĭcus, -vŏlus

Складні прикметники на - dĭcus, -fĭcus, -vŏlus утворюють вищий ступінь за допомогою суфікса - entior (m, f), -entius (n), а найвищий – за допомогою - entissĭm - та родових закінчень - us, -a, -um.

Positīvus	Comparatīvus	Superlatīvus
maledĭcus, a, um – лихослівний	maledicentior (m,f), ‑ius (n)	maledicentissĭmus, a, um
benevŏlus, a, um – доброзичливий	benevolentior (m,f), ‑ius (n)	benevolentissĭmus, a, um
magnifĭcus, a, um – величавий	magnificentior (m,f), ‑ius (n)	magnificentissĭmus, a, um

Деякі прикметники, що походять від прийменників, мають тільки вищий і найвищий ступені порівняння:

Praepositiōnes	Comparatīvus	Superlatīvus
рrae (з abl.) – перед	prior, prius – попередній, я, є	primus, a, um – перший, а, е
prope (з acc.) – близько	propior, propius – ближчий, а, e	proxĭmus, a, um – найближчий, а, е
post (з acc.) – після	posterior, posterius – наступний, а, е	postrēmus, a, um; postŭmus a, um – останній, я, є
extra (з acc.) – зовні	exterior, exterius – зовнішній, я, є	extrēmus, a, um; extĭmus, a, um – крайній, я, є
intra (з acc.) – всередині	interior, interius – внутрішній, я, є	intĭmus, a, um – найглибший, а, е
supra (з acc.) – вгорі	superior, superius – вищий, а, е	suprēmus, a, um; summus, a, um – найвищий, а, е
infra (з acc.) – внизу	inferior, inferius – нижчий, а, е	infĭmus, a, um; imus, a, um – найнижчий, а, е
ultra (з acc.) – по той бік	ulterior, ulterius – потойбічний, а, е	ultĭmus, a, um – останній, я, є

Звичайний ступінь цих прикметників трапляється рідко і у специфічному значенні: supĕri, ōrum, m – небесні боги, infĕri, ōrum, m – підземні боги, extĕri, ōrum, m – іноземці, postĕri, ōrum, m – нащадки.

1. Орудний порівняння (Ablatīvus comparatiōnis)

У латинській мові при вищому ступені порівняння можливі дві конструкції:

а) предмети, які порівнюють, ставлять у називному відмінку і між ними – сполучник quam – ніж, як:

Nihil est celerius, quam mens humāna. – Ніщо не швидше, ніж людська думка.

Aurum gravius est, quam argentum. – Золото – важче, ніж срібло;

б) предмет, з яким порівнюють, стоїть в орудному відмінку без прийменника і такий орудний називається Ablatīvus comparatiōnis (орудний порівняння). Українською мовою перекладається родовим відмінком з прийменником «за» або «від».

Nihil mente humāna celerius est. – Ніщо не є швидше за людську думку.

Aurum argentо gravius est. – Золото – важче від срібла.

2. Родовий частковий (Genetīvus partitīvus)

У латинській мові при найвищому ступені порівняння прикметників, коли із кількох предметів треба виокремити якийсь один, вживається родовий частковий (Genetīvus partitīvus), українською мовою перекладається родовим відмінком з прийменником з (із).

Omniummetallōrum aurum pretiosissĭmum est. – З усіх металів найцінніше золото.

Omniumoratōrum Cicĕro clarissĭmus erat. – З усіх ораторів най­славнішим був Ціцерон.

Дієприкметники (Participia)

1. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis actīvi)

Participium praesentis actīvi утворюється додаванням до основи інфекта закінчення - ns (m, f, n) для дієслів I–II дієвідмін і закінчення - ens (m, f, n) для дієслів III–IV дієвідмін. У родовому відмінку однини закінчення - is (m, f, n).

Зразок утворення рarticipium praesentis actīvi від дієслів І-ІV дієвідмін:

Дієвідміна
І	ІІ	ІІІ	ІV
laudā-re	docē-re	leg-ĕre	audī-re
Participium praesentis actīvi
lauda-ns, lau­dant-is (m, f, n) – той, та, те, що хвалить, хвалячий, а, е	doce-ns, docentis (m, f, n) – той, та, те, що навчає, навчаючий, а, е	leg-ens, legent-is (m, f, n) – той, та, те, що читає, читаючий, а, е	audi-ens, audi­ent-is (m, f, n) – той, та, те, що слухає, слухаючий, а, е

Participium praesentis actīvi відмінюється за третьою голосною відміною, як прикметники третьої відміни з одним закінченням, спільним для трьох родів.

Зразок відмінювання рarticipium praesentis actīvi:

Casus	Singulāris	Plurālis
	m	f	n	m	f	n
Nom.	legens	legens	legens	legent-es	legent-es	legent-ia
Gen.	legent-is	legent-is	legent-is	legent-ium	legent-ium	legent-ium
Dat.	legent-i	legent-i	legent-i	legent-ĭbus	legent-ĭbus	legent-ĭbus
Acc.	legent-em	legent-em	legens	legent-es	legent-es	legent-ia
Abl.	legent-i (-e)	legent-i (-e)	legent-i (-e)	legent-ĭbus	legent-ĭbus	legent-ĭbus
Voc.	legens	legens	legens	legent-es	legent-es	legent-ia

Якщо рarticipium praesentis actīvi виступає в незалежній синтаксичній конструкції «Орудний незалежний» або як іменник, то в ablatīvus singulāris вживається закінчення - е. В усіх інших випадках – закінчення -і.

Рarticipium praesentis actīvi узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку: discipŭlus audiens (m) – учень, що слухає; magistra docens (f) – вчителька, що навчає.

В українській мові слова, які закінчуються на - ант, - ент, походять від латинських дієприкметників теперішнього часу активного стану: аспірант, докторант, студент, президент, доцент, інцидент, асистент, конкурент, фабрикант, референт тощо.

2. Дієприкметник минулого часу доконаного виду
пасивного стану (Рarticipium perfecti passīvi)

Рarticipium perfecti passīvi утворюється додаванням до основи супіна родових закінчень - us (m), - a (f), - um (n).

Зразок утворення рarticipium perfecti passīvi:

Дієвідміна	Основні форми дієслова	Основа супіна	Рarticipium perfecti passīvi
І	laudo, laudāvi, laudātum, laudāre	laudāt-	laudāt-us, a, um – похвалений, а, е
ІІ	doceo, docui, doctum, docēre	doct-	doct-us, a, um – навчений, а, е
ІІІ	lego, legi, lectum, legĕre	lect-	lect-us, a, um – прочитаний, а, е
ІV	audio, audīvi, audītum, audīre	audīt-	audīt-us, a, um – вислуханий, а, е

Основа супіна утворюється відкиданням від третьої основної форми дієслова (супіна) закінчення - um.

Рarticipium perfecti passīvi відмінюється як прикметники першої і другої відміни. Він є частиною трьох доконаних часів (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II (secundum)) пасивного стану.

Дата добавления: 2014-11-20