КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Римський календар
Словотворення за допомогою латинських числівників Синтаксис відмінків при числівниках При числівниках у латинській мові вживаються відмінки з такими значеннями: 1. Ablatīvus tempŏris (аблятив часу) вказує на час виконання дії, відповідаючи на запитання коли?, у який час? Вживається без прийменника при словах: annus – рік; tempus – час; aetas – вік; aera – епоха; saecŭlum – сторіччя; mensis – місяць; dies – день; hora – година; ver – весна; nox – ніч та ін. Roma anno septingentesĭmo quinquagesĭmo tertio ante aeram nostram condĭta est. – Рим був заснований 453 р. до н.е. 2. Accusatīvus tempŏris (знахідний часу) вказує на час тривалості дії, а також вік, відповідаючи на питання як довго?, протягом якого часу? Інколи accusatīvus tempŏris вживається з прийменником per (протягом). Перекладається українською мовою знахідним або родовим відмінком зі словом «протягом»: Graeci decem annos Troiam expugnābant. – Греки здобували Трою протягом десяти років.
У Стародавньому Римі з початку республіки (510–509 рр. до н.е.) аж до часу Октавіана Авґуста (16 р. до н.е.) літочислення велося за списками консулів – fasti consulāres. З епохи Авґуста (16 р. до н.е.) поряд з датуванням за вибраними консулами, приймається літочислення від часу заснування Риму (ab Urbe condĭta), тобто від 753 р. до н.е. Після падіння Римської імперії, з поширенням християнства в Європі, церква запровадила літочислення від народження Христа. Так виникло поняття наша ера – aera nostra у християнському світі. Рік, місяці Спочатку римляни ділили рік на десять місяців, і першим місяцем року був березень (mensis Martius), присвячений Марсові, богові війни. Свідченням того, що Martius був першим місяцем року, є назви місяців, які походять від числівників: вересень – September (від septem – сім), жовтень – Octōber (від octo – вісім), листопад – November (від novem – дев’ять), грудень – December (від decem – десять). З кінця VII – початку VI ст.до н.е. з Етрурії був запозичений календар, в якому рік ділився на 12 місяців. У 46 р. до н.е. Юлій Цезар з допомогою грецьких і єгипетських астрономів та александрійського математика Сосігена провів реформу календаря. Це так званий юліанський календар. В основу реформи був покладений чотирирічний цикл (365-365-365-366=1461 день). Кількість днів кожного місяця збереглася досі (30 і 31день, у лютому – 28 днів протягом трьох років і 29 – у високосному). Ця система почала діяти з 1 січня 45 р. до н.е. Першим місяцем року став січень. Початок року Цезар переніс на 1 січня тому, що з цього дня консули вступали на свою посаду і починався римський господарський рік. У римо-католицькій церкві 1582 року юліанський календар був витіснений так званим григоріанським календарем папи Григорія ХІІІ. Назви перших шести місяців походять від імен богів або релігійних обрядів, а далі – від назв числівників: 1. Mensis Ianuarius – січень, від імені бога початку і входу Януса. 2. Mensis Februarius – лютий, від februa – очищення, релігійного свята. 3. Mensis Martius – березень, від імені бога війни Марса. 4. Mensis Aprīlis – квітень, місяць Венери. 5. Mensis Maius – травень, від імені богині родючості Майї. 6. Mensis Iunius – червень, від імені Юнони. 7. Mensis Quintīlis – липень, п’ятий, а з 44 р. до н.е. Iulius, від імені Гая Юлія Цезаря. 8. Mensis Sextīlis – серпень, шостий, з 8 р. до н.е. – Augustus, від імені імператора Авґуста. 9. Mensis September – вересень, сьомий місяць. 10. Mensis Octōber – жовтень, восьмий місяць. 11. Mensis November – листопад, дев’ятий місяць. 12. Mensis December – грудень, десятий місяць. У кожному місяці римляни виділяли три головні дні, які були встановлені відповідно до фаз місяця: 1. Kalendae, ārum, f – Календи, перше число місяця, «день плати». 2. Nonae, ārum, f – Нони, 5 або 7-е число місяця (сьомий день – у березні, травні, липні, жовтні і п’ятий день в інших місяцях). Свою назву цей день одержав від порядкового числівника nonus, a, um – дев’ятий, тому що Нони були дев’ятим днем перед наступною основною датою. 3. Idus, uum, f – Іди, «повний місяць», тринадцяте або п’ятнадцяте число місяця (15-й день у березні, травні, липні, жовтні і 13-й день в інших місяцях). Для визначення головної дати назви днів ставили в аblatīvus tempŏris: Kalendis Ianuariis – 1 січня; Nonis Februariis – 5 лютого; Idĭbus Martiis – 15 березня. День, який передував Календам, Нонам, Ідам позначався за допомогою слова pridie (напередодні) з accusatīvus tempŏris цих дат: pridie Kalendas Ianuarias – 31 грудня; pridie Nonas Martias – 6 березня; pridie Idus Aprīles – 12 квітня. Інші дати визначались залежно від того, скільки днів залишалось до найближчої головної дати. Ставилось словосполучення ante diem з порядковим числівником і accusatīvus tempŏris головного дня. Відповідний порядковий числівник рахувався від головного дня назад, причому зараховувався головний день і день, який визначався: 21 січня (31–21+2)=12–й день перед лютневими Календами – ante diem duodecĭmum Kalendas Februarias. 3 березня (7–3+1)=5–й день перед березневими Нонами – ante diem quintum Nonas Martias. 11 травня (15–11+1)=5–й день перед травневими Ідами – ante diem quintum Idus Maias. Дати позначались скорочено: a.d.V.Id.Mai, тобто 11 травня. Високосного року, коли у лютому 29 днів, після 24 лютого (a.d.VI. Kal. Mart.) вставляли ще один день (bis sextus) і позначали так: ante diem bissextum Kalendas Martias – повторний день перед березневими Календами. Дні тижня Староримський тиждень налічував вісім днів. Дев’ятий день називався nundīnae, ārum, f. Цього дня відбувався торг, налагоджувались урядові справи. З часів Авґуста було запроваджено семиденний, так званий планетний тиждень, його узаконив імператор Констянтин 321 р. Імператор Констянтин Великий узаконив вільний від праці день – dies Solis (неділя). Назви днів тижня. 1. Dies Solis – день Сонця, неділя. Неділю за часів християнства називали dies dominĭca, що означає «господній день». 2. Dies Lunae – день Місяця, понеділок. 3. Dies Martis – день Марса, вівторок. 4. Dies Mercurii – день Меркурія, середа. 5. Dies Iovis – день Юпітера, четвер. 6. Dies Venĕris – день Венери, п’ятниця. 7. Dies Saturni – день Сатурна, субота. Доба ділилась на 24 години (hora): 12 годин день і 12 годин ніч. Тривалість години була різною, залежно від пори року, тому що день вважався від сходу і до заходу сонця, а ніч – відповідно від заходу до сходу сонця. Ніч ділилась на чотири варти (vigilia). Кожна варта складалась із трьох годин: prima vigilia – з 6 до 9 години вечора secunda vigilia – з 9 до 12 години ночі tertia vigilia – з 12 години ночі до 3 години ранку quarta vigilia – з 3 до 6 години ранку. Pимський календар
Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 1053; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |