Методологія мікроекономіки

Предметом дослідження є процес виявлення економічними суб’єктами своїх цілей та ресурсів для їх досягнення та прийняття рішень стосовно ефективного використання наявних ресурсів для досягнення обраних цілей.

Тема 1 Предмет і метод мікроекономіки

1.1 Становлення мікроекономіки як окремої наукової дисципліни

Мікроекономіка – частина економічної теорії, в якій вивчається поведінка окремих економічних суб’єктів (споживачів (або покупців), виробники (фірм або підприємств), власників виробничих ресурсів).

Основні періоди становлення “Мікроекономіки” як окремої наукової дисципліни (в основу періодизації покладено вихід в світ найбільш впливових наукових праць):

I етап (1845–1890). Закладаються основи мікро­економіки, формуються основні методологічні прин­ципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:

а) Г. Госсен, який вперше використав психологіч­ний фактор аналізу економічної поведінки суб’єктів господарювання і сформулював закони насичення потреб людини;

б) австрійська школа (К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк), представники якої збагатили економічну на­уку відкриттям принципу граничної корисності й за­пропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення;

в) Дж. Б. Кларк, представник американської школи, який порушив питання про необхідність ви­значення граничної корисності не лише щодо пред­метів споживання, а й факторів виробництва, тим самим модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів вироб­ництва.

II етап (1890–1933). На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних до­сліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Після опублікування роботи А. Маршалла «Принципи економіки(с)» (1890) наука дістала свою першу назву – «Економікс». Представниками другого етапу є:

а) А. Маршалл, який запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни – граничною ко­рисністю та витратами виробництва; сформулював за­кони попиту та пропозиції; значну частину своїх до­сліджень присвятив вивченню мотивів поведінки окремих господарюючих суб’єктів;

б) математична школа (У.-С. Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето). Ця школа вперше широ­ко використала апарат математики як інструмент економічних досліджень і спробувала описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних взаємозалежностей. Вона запропонувала якісний (ординалістський) підхід до визначення гра­ничної корисності і обґрунтувала теорію загальної економічної рівноваги.

III етап (1933 – до сьогодення). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої кон­куренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної кон­куренції (Е. Чемберлін); теорія ігор (Дж. Неш, О. Моргенштерн, Дж. фон Нейман).

До особливих методів мікроекономіки відносяться:

1. Економічний атомізм.

2. Економічний раціоналізм.

3. Маржиналізм (використання граничних величин).

4. Функціональний аналіз.

5. Рівноважний підхід.

6. Моделювання (оптимізаційні і рівноважні моделі).

Економічний атомізм. Мікроекономіка концентрує свою увагу на поведінці найпростіших, вихідних, далі нероздільних у своїх діях економічних одиницях, що приймають самостійні рішення і здійснюють їх у власній економічній діяльності.

Припущення щодо раціональності дій економічних суб’єктів означає послідовність і закономірність поведінки, оскільки саме це і визначає можливість її наукового вивчення.

Граничний аналіз. Сутність його полягає у дослідженні того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Згідно маржинальної теорії, раці­ональний суб’єкт має продовжувати пошук кращих рі­шень до того часу, поки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами. Саме у цьому разі він досягне максимальної реалізації своєї мети.

Велике значення в мікроекономіці має функціо­нальний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка цікавить дослідника, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після виявлення таких факторів визначається механізм їх взаємодії з виділе­ною характеристикою, тобто функція.

Рівноважний під­хід до дослідження динамічних явищ і процесів. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільніс­тю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх стимулів і тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середови­ща ситуація докорінно змінюється, то така рівнова­га називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з’являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називаєть­ся стійкою.

Моделювання. Економічна модель представляє собою формалізований опис процесу (явища), структура якого визначається як його об’єктивними властивостями, так і цільовим характером дослідження. Відомі величини, що вводяться в модель у готовому вигляді, як вихідна інформація, називаються екзогенними. У результаті побудови моделі ми одержуємо опис того, як екзогенні змінні впливають на внутрішні – ендогенні. Наприклад, як зміна доходів покупців може вплинути на рівноважні обсяг попиту і ціну.

Значний інтерес як для мікро-, так і для макроаналізу (з ускладнюючими елементами – державним сектором, фінансовими ринками, міжнародним впливом) представляє модель кругових потоків (рис.1.1), що показує як пов’язані між собою фірми і домашні господарства.

Рисунок 1.1 – Кругообіг ресурсів, продуктів і доходу

Економічні моделі використовуються як в нормативному, так ів позитивному аналізі. Оскільки економічна наука аналізує поведінку учасників економічних процесів, то вона носить позитивний, що відбиває об’єктивну реальність, характер. Проте кінцевий результат їхньої діяльності далеко не завжди оптимальний, що пов’язано як зі сформованими в суспільстві інститутами, так і з ірраціональністю окремих дій господарюючих суб’єктів. Тому економічна наука носить нормативний характер, тобто прагне знайти найкращі форми організації виробництва, тому вона створює свого роду ідеальну модель людської діяльності в сфері економіки. Можна сказати, що позитивний аналіз покликаний відповісти на питання «як є насправді?», а нормативний – «як має бути?»(з точки зору суспільних чи приватних інтересів).

Дата добавления: 2014-11-08