Теорія загальної рівноваги. Ефективність за Парето

Тема 12 Загальна рівновага і економічна ефективність конкурентних ринків

Економічна система характеризується наявністю тісних зв’язків між її елементами. Економічний імпульс, який виникає в системі, передається від одного економічного суб’єкту до іншого через систему ринків.

Наприклад, країни експортери нафти вирішили зменшити квоти на її виробництво, що призвело до скорочення пропозиції нафти і зменшення її ціни (рис. 12.1а). Підвищення ціни на нафту призводить до зменшення пропозиції дизельного пального та підвищення його ціни (рис. 12.1б). Підвищення ціни на дизельне пальне скорочує його споживання та призводить до зростання попиту промисловості на газ та вугілля як альтернативні енергоносії (рис. 12.1в). Внаслідок цього попит на нафту зменшується (рис. 12.1г). Ми спостерігаємо ефект зворотного зв’язку, який полягає у подальшій зміні часткової рівноваги на даному ринку внаслідок змін, що відбулися на суміжних ринках під впливом первинних змін на даному ринку. Одночасно відбуваються зміни на ринках бензину, автомобілів і т.д.

Наведений приклад свідчить, що часткова рівновага на окремому ринку є дуже нестабільною, що викликає питання про пошук умов рівноваги всіх ринків одночасно, тобто загальної рівноваги. Інструментом, що використовується для аналізу загальної рівноваги виробництва і розподілу ресурсів в економіці з фіксованою пропози­цією праці та капіталу є діаграма (скринька) Еджворта. Вона є прямокутником, сторони якого представляють обсяги ре­сурсів, які має у своєму розпорядженні суспільство для виробництва двох товарів. Кожна точка в діа­грамі Еджворта відповідає певному варіанту розподі­лу наявної кількості ресурсів.

Припустимо, що в економічній системі використо­вуються лише два фактори виробництва (праця L та ка­пітал K). Протягом одного дня для виробничих цілей може бути використано 80000 людино-годин праці та 40000 машино-годин капіталу. Сукупний обсяг послуг фак­торів виробництва, доступний за певний проміжок ча­су, називається ресурсним обмеженням економіки.

Виробництво обмежене лише двома товарами (X та Y), чим більше виробляється одного з них, тим менші можли­вості суспільства з виробництва іншого. Рівняння ресурсних обмежень мають такий вигляд: L=L_x+L_y, K=K_x+K_y.

Згідно критерію ефективності, запропонованого італійським економістом В.Парето, виробництво вважається ефективним при такому розподілі ресурсів, коли не можна збільшити обсяг виробництва одного товару не зменшивши при цьому обсяг виробництва іншого.

Рисунок 12.1 – Ефект зворотного зв’язку.

В діаграмі Еджворта ефективні за Парето комбінації розподілу ресурсів знаходяться в точках дотику протилежних ізоквант, що характеризують виробництво товарів X та Y (рис. 12.2). Графік, що сполучає усі точки дотику ізоквант називається кривою ефективності вико­ристання ресурсів. Вона показує усі ефективні комбінації ресурсів.

Рисунок 12.2 – Крива ефективності виробництва.

У точках дотику кути нахилу ізоквант збігаються, що означає рівність граничних норм технологічного заміщення ресурсів при виробництві обох товарів:

.

За допомогою кривої ефективності виробництва можна побудувати криву виробничих можливостей. Для цього в координатах виробництва товарів Х та Y необхідно нанести точки, координати яких визначаються обсягами виробництва дотичних ізоквант (рис 12.3).

Рисунок 12.3 – Крива виробничих можливостей.

Користуючись кривою виробничих можливостей, можна визначити граничну норму трансформації од­ного товару в інший MRT_XY, що показує, якою кількістю товару Y потрібно знехтувати, щоб отримати додатко­ву одиницю товару X:

.

Гранична норма трансформації характеризує нахил кривої виробничих можливостей, і дорівнює відношенню граничних витрат виробництва відповідних товарів:

.

Діаграму Еджворта можна використати і для аналізу ефективності розподілу товарів у суспільстві. Нехай одна з точок на кривій виробничих можливостей відповідає таким обсягам виробництва товарів: Q_x=800, Q_y=600. Модель розподілу цих товарів між споживачами А і B показана на рисунку 12.4.

Відповідно до критерію Парето, розподіл товарів буде ефективним, якщо не можна збільшити корисність одного споживача не зменшивши при цьому корисність іншого.

Лінія, що з’єднує всі можливі точки дотику протилежних кривих байдужості, які належать двом картам цих кривих, властивим для кожного окремого споживача, називається договірною лінією або кривою контрактів. Вона показує всі мож­ливі ефективні варіанти розподілу двох благ між дво­ма споживачами.

Оскільки у точках дотику нахили кривих байдужості однако­ві, то однакові також норми заміщення товарів X та Y:

.

Множина точок ефективності, для яких витримується зазначена рів­ність, утворює криву споживацьких мож­ливостей або криву можливих корисностей. Вона показує, як корисність, що отри­мують споживачі, змінюється при всіх можливих ва­ріантах розподілу виробленої продукції (рис. 12.5). Кожна точка на кривій споживацьких можливос­тей відповідає ефективному варіанту розподілу товарів. Уздовж неї неможливо поліпшити становище однієї особи без заподіяння шкоди іншій.

Рисунок 12.5 – Крива споживацьких можливостей.

Коли і ресурси, і продукція розподіляються таким чином, що неможливо поліпшити стан однієї особи без шкоди для іншої, досягається оптималь­ний за Парето стан економічної системи. Для досягнення такої ефективності не має бути можливості отримання додаткового виграшу шляхом перерозподілу ресурсів або обміну товарами між споживачами. Умо­ву оптимального за Парето розподілу можна подати у вигляді рівності:

.

Графічно ця ситуація показана на рисунку 12.6.

Рисунок 12.6 – Оптимальний стан економічної системи.

Забезпечити фактичний роз­поділ продукту та ресурсів, який відповідав би ефек­тивному може тільки конкурентний ринок. Усі інші моделі модифікують механізм розподілу, що призводить до неповного або неефективного використання ресурсів.

Дата добавления: 2014-11-08