Захист від шумів

Захист від шуму повинне здійснюватися розробкою шуму безпеч­ної техніки, використанням методів та засобів колективного захисту та засобами індивідуального захисту.

Питання боротьби з шумом слід починати вирішувати ще при про­ектуванні підприємства, робочого місця, устаткування. Для цього вико­ристовуються організаційні, технічні та медично-профілактичні заходи.

До організаційній: заходів відносяться раціональне розташування виробничих ділянок, устаткування та робочих місць, постійний кон­троль режиму праці і відпочинку працівників, обмеження застосуван­ня обладнання та використання робочих місць, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Технічні заходи дають змогу значно зменшити вплив шуму на праців­ників і поділяються на заході, що використовуються: в джерелі виникнен-ня (конструктивні та технологічні), на шляху розповсюдження (звукоізо­ляція, звукопоглинання, глушники шуму, звукоізоляційні укриття), в зоні сприйняття (засоби колективного та індивідуального захисту).

Для зниження шуму необхідно насамперед використовувати кон­структивні та технологічні методі, які в свою чергу залежать від похо­дження звуку, конструктивних особливостей обладнання. Надзвичай­но ефективним методом зниження шуму в джерелі його виникнення в деяких випадках може стати зміна технології, наприклад, за допомо­гою заміни ударних взаємодій без ударними (заміна клепання зварю­ванням, кування штампуванням літерний метод друку - лазерним тощо). При конструюванні механічного обладнання в першу чергу слід намагатися зменшити рівень коливань конструкції або її елемен­тів, що створюють шум.

Для зниження шуму механічного походження в вузлах, в яких здійснюються ударні процесі необхідно зменшить сили збурення, збільшить час контакту елементів, що взаємодіють між собою, збіль-

шить внутрішні утрати в системах що коливаються, зменшити площу випромінювання звуку. Практично це досягається:

заміною зворотні - поступального переміщення обертовим;

підвищенням якості балансування обертових деталей;

підвищенням класу точності виготовлення деталей;

поліпшенням змащування;

заміною підшипників кочення на підшипники ковзання;

використовуванням негучних матеріали (наприклад, пластмаси);

використовуванням вібродемпфуючіх матеріалів (мастики);

здійснюванням віброізоляції машин від фундаменту;

використанням гнучких сполучень;

використовувати зубчаті передачі з спеціальним профілем або
заміняти їх на мало шумні передачі (клиноремінну, гідравлічну).

Джерелами аеродинамічного шуму можуть бути нестаціонарні явища при течії газів та рідин. Засоби боротьби з аеродинамічним шумом у джерелі його виникнення досягаються:

зменшенням швидкості руху газів;

згладжуванням гідро ударних явищ, за рахунок збільшення часу
відкриття затворів;

зменшенням вихрів у струменях за рахунок вибору профілів тіл
що обтікаються;

дробленням струменів за допомогою насадок;

використанням ежекторів, що зніжують випромінювання шуму
на границі струмінь - довкілля.

У гідродинамічних установках (насоси, турбіни) слід запобігати виникненню кавітації, яка викликає гідродинамічний шум.

Можливе також пониження суб'єктивного сприйняття шуму за рахунок зсуву частотного спектра або в зону низьких частот, або в недоступну для людського слуху ультразвукову зону.

Джерелами електромагнітного шуму є механічні коливання електро­технічних пристроїв або їх частин, які збуджуються перемінними магніт­ними та електричними полями. До методів боротьби з цим шумом відно­сять застосування феромагнітних матеріалів з малою магнітострикцією, зменшення щільності магнітних потоків у електричних машинах за раху­нок належного вибору їх параметрів, добру затяжку пакетів пластин в осе­реддя трансформаторів, дроселів, якорів двигунів тощо; косі пази для обмоток у статорах і роторах машин, які зменшують імпульси сил взаємо­дії обмоток та розтягують ці імпульси в часі.

Якщо рівень шуму у джерелі все-таки високий, то застосовуються методи зниження шуму на путі розповсюдження і насамперед такій метод, як ізоляція джерела чи робочого місця.

Для зниження звуку, що відбивається від поверхонь у приміщенні застосування матеріалі, що поглинають звук, тобто використовують метод зниження шуму звукопоглинанням.

Шум з приміщення, де розташовано джерело шуму проникає через перегородку в тихе приміщення трьома напрямками: через перегородку, яка під впливом змінного тиску падаючої хвилі коливається випромі­нюючи в тихе приміщення шум; безпосередньо по повітрю через щіли­ни та отвори; завдяки вібрації, що утворюється в будівельних конструк­ціях. В першому та другому випадку виникають звуки, які розповсю­джуються по повітрю (повітряний шум). У третьому випадку енергія виникає і розповсюджується при пружних коливаннях конструкцій (стіни, перекриття, трубопроводи). Такі коливання називаються струк­турними або ударними звуками.

Звукова ізоляція від повітряного шуму здійснюється за допомогою кожухів, екранів, перетинок. Звукоізолюючі перепони відбивають зву­кову хвилю і тим самим перешкоджають розповсюдженню шуму. Звуко­ізолюючі перепони бувають одношарові та багатошарові.

Звукоізоляція конструкції (перетинки, стіни, вікна тощо) як фізична величина дорівнює послабленню інтенсивності звуку при проходженні його через цю конструкцію:

,Д,_р), (2.27)

де К. - фізичне значення звукоізоляції конструкції, дБ;

•Іпад ~ інтенсивність звуку, що падає, дБ;

] - інтенсивність звуку, що пройшов через конструкцію, дБ.

Звукоізоляція однорідної перегородки без повітряних проміжків від повітряного шуму, рівень якого виражений в децибелах, може бути визначена за формулою:

(2.28)

2ОІ§СГ-47,5,

де С - поверхнева маса, кг/м²; г - частота, Гц.

З формули 2.28 видно: звукоізолююча здібність перегородки вища, якщо її маса збільшується; звукоізолююча здібність перегородки збільшується при збільшенні частоти звуку. Ця формула придатна для деякого середнього шуму і може слугувати для орієнтовних розрахун­ків. На деяких низьких та високих частотах виникають резонансні явища знижуючи величину звукоізоляції, які обумовлені параметра­ми жорсткості одношарової перегородки.

Підвищення звукоізоляції при збереженні незмінної маси огоро­дження досягається наступними шляхами:

• застосуванням огороджень, які складаються з двох і більше про­
шарків, розділених повітряним проміжком або прошарком легкого
волокнистого матеріалу;

• зміною її жорсткості підвищенням внутрішнього тертя у кон­
струкції завдяки використанню відповідного матеріалу огородження,
або нанесенням вібродемпфуючого шару, що дає змогу зменшити
вплив резонансних коливань в конструкції.

Зниження передачі звуку через перегородки здійснюють також:

• ліквідацією усякого роду нещільностей та щілин, особливо в две­
рях та вікнах, а також у місцях з'єднання різних конструкцій (напри­
клад, примикання перекриття до стіни);

• ущільненням притворів, подвійним та потрійним заскленням,
влаштуванням тамбурів біля дверей тощо, тобто старанною звукоізо­
ляцією «слабкої ланки» огороджень - вікон, дверей;

• зменшенням непрямої передачі звуку (вибір відповідних буді­
вельних конструкцій, встановленням пружних елементів та елемен­
тів, що поглинають вібрації на шляху передачі звуку, раціональним
розташуванням конструкцій з малою та великою масою, шарнірною
закладкою конструкцій, де це допустимо, замість жорсткої тощо);

Щоб захистити від шуму обслуговуючий персонал, на виробничих ділянках з шумними технологічними процесами або особливо шум­ним устаткуванням влаштовують кабіни спостереження і дистанцій­ного керування. їх виготовляють із звичайних будівельних матеріалів у вигляді ізольованих приміщень, обладнаних вентиляцією, оглядови­ми вікнами, дверми (з щільними притворами) та віброізоляторами для запобігання проникнення в кабіни структурного шуму. Нерідко в кабінах стеля і частина стін облицьовують звукопоглинальними мате­ріалами. Особливу увагу звертають на замазування щілин і наскріз­них отворів в місцях проходу комунікацій.

Найбільш простим і дешевим засобом зниження шуму в виробни­чих приміщеннях є використання звукоізолюючих кожухів, які повні­стю закривають найбільш шумні агрегати. Суттєві переваги цього за­собу - можливість зниження шуму на значну величину. Кожухи мо­жуть бути такими, що знімаються, або розбірними, мати оглядові вік­на, функціонуючі дверці та отвори для введення комунікацій. Виго­товляють їх зі сталі, дюралюмінію, фанери тощо. З внутрішнього боку кожухи необхідно облицьовувати звукопоглинальними матеріалами товщиною 30-50 мм.

Звукоізолююча властивість огородження залежить від його розмірів, форми, розташування, матеріалу тощо і може досягати 60 дБ (табл. 2.12).

Дата добавления: 2014-11-20