Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень

Категорії робіт за ступенем важкості

Нормування мікроклімату

Сапітарпо-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН 3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі пара­метри мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні робіт і періоду року.

За загальними затратами організму иа виконання робіт відповідно нормативу виділяють три категорії робіт відповідно до табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Характер роботи	Категорія роботи	Загальні сисріопитрати організму, Вт (ккал/год)	Характеристика робіт
Легкі роботи	Іа	105-140 (90-120)	Роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження
		141-175 (121-150)	Роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням, та супроводжуються деяким фізичним напруженням
Роботи середньої важкості	На	176-232 (151-200)	Роботи, пов'язані з ходінням, перемі­щенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, і потребують певного фізич­ного напруження.
	Иб	232-290 (201-250)	Роботи, що виконуються стоячи, по­в'язані з ходінням, переміщенням не­великих (до 10 кг) вантажів, та су­проводжуються помірним фізичним напруженням.
Важкі роботи	III	291-349 (251-300)	Роботи, пов'язані з постійним пере­міщенням, перенесенням значних дріб­них (понад 10 кг) вантажів, які по­требують великих фізичних зусиль.

При санітарно-гігієнічному нормуванні умов виділяють два періо­ду року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середови­ща вище +10°С) і холодний (середньодобова температура зовнішньо­го середовища не перевищує 10°С).

Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікро­клімату, які при тривалому та системному впливі на людину забезпечу­ють зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового ком­форту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць. Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі на протязі робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної катего­рії робіт. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень приве­дені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху, м/с
Холодний період року	Легка 1а	22-24	60-40	0,1
Летка 16	21-23	60-40	0,1
Середньої важкості Па	19-21	60-40	0,2
Середньої важкості 116	17-19	60-40	0,2
Важка III	16-18	60-40	0,3
Теплий період року	Легка 1а	23-25	60-40	0,1
Легка 16	22-24	60-40	0,2
Середньої важкості Па	21-23	60-40	0,3
Середньої важкості Пб	20-22	60-40	0,3
Важка III	18-20	60-40	0,4

Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля) технологічного обладнання (екрани і т. ін.) зовнішніх повер-

хонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не повинна виходити більш ніж на 2°С за межі оптимальних температур повітря для даної категорії робіт вказаних в табл. 2.5.

При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування тех­нологічними процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікро­клімату.

Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікро­клімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко мина­ють і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю.

Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встано­влюються для постійних і непостійних робочих місць. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень не повинні виходити за межі показників, приведених в табл. 2.6.

Перепад температури повітря по висоті робочої зони при забезпе­ченні допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3°С для всіх категорій робіт, а по горизонталі робочої зони та протягом робо­чої зміни - виходити за межі допустимих температур для даної кате­горії роботи, вказаних в табл. 2.6.

Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних оболонок (екранів і т. ін.) не повинні виходити за межі до­пустимих величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних в табл. 2.6.

Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від нагрітих повер­хонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м² - при опроміню­ванні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м² - при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50% та 100 Вт/м² —при опроміненні не більше 25% поверх­ні тіла працюючого.

Таблиця 2.6 Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура, °С	Відносна вологість (%) на робочих місцях -постій­них і непостій­них	Швидкість руху (м/сек.) па робочих місцях -постійних і непостій­них
Верхня межа	Нижня межа
На постійних робочих місцях	На непостій­них робочих місцях	На постійних робочих місцях	На непостій­них робочих місцях
Холод­ний період РУХУ	Легка Іа						не більше од
Легка 16						не більше 0,2
Середньої важкості Па						не більше 0,3
Середньої важкості 116						не більше 0,4
Важка III						не більше 0,5
Теплий період року	Легка Іа		ЗО			55 - при 28°С	0,2-0,1
Легка 16					60 - при 27°С	0,3-0,1
Середньої важкості На					65 - при 26°С	0,4-0,2
Середньої важкості Пб					70 - при 25°С	0,5-0,2
Важка III					75 - при 24°С і нижче	0,6-0,5

При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м² і більше температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року; на непостійних - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.

При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м². Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла

працюючого при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).

У виробничих приміщеннях, які розташовані в районах з середньою мак­симальною температурою найбільш жаркого місяця вище 25°С згідно БНіП «Будівельна кліматологія» допускаються відхилення від величин показників мікроклімату, вказаних в табл. 2.6, для даної категорії робіт, але не більше, ніж на 3°С. При цьому швидкість руху повітря повинна бути збільшена на 1,1 м/с, а відносна вологість повітря знижена на 5% при підвищенні температури на кожний градус вище верхньої межі допустимих температур повітря, вказаних в табл. 2.6.

У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі вели­чини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, тех­нічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність передбача­ються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.

2.3.4. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту

Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюєть­ся за допомогою комплексу заходів та способів, які включають: буді­вельно-планувальні, організаційно-технологічні та інші заходи колек­тивного захисту. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовуються засоби індивідуального захисту, меди-ко-біологічні тощо.

Нормовані параметри мікроклімату на робочих місцях повинні бути досягненні, в першу чергу, за рахунок раціонального планування виробничих приміщень і оптимального розміщення в них устаткуван­ня з тепло-, холоду- та волого виділеннями. Для зменшення термічних навантажень на працюючих передбачається максимальна механізація, автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами і устаткуванням.

У приміщеннях із значними площами засклених поверхонь перед­бачаються заходи захисту від перегрівання при попаданні прямих сонячних променів в теплий період року (орієнтація віконних прорі­зів схід-захід, улаштування жалюзі та ін.), від радіаційного охоло­дження — в зимовий (екранування робочих місць). При температурі внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій, вище допустимих величин робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.

У виробничих приміщеннях з надлишком (явного) тепла викори­стовують природну вентиляцію (аерацію). Аераційні ліхтарі та шахти

розташовують безпосередньо над основними джерелами тепла на одній осі. У разі неможливості або неефективності аерації встановлюють механічну загально обмінну вентиляцію. При наявності одиничних джерел тепловиділень оснащують обладнання місцевою витяжною вен­тиляцією у вигляді локальних відсмоктувачів, витяжних зонтів та ін.

У замкнутих і невеликих за об'ємом приміщеннях (кабіни кранів, пости та пульти керування, ізольовані бокси, кімнати відпочинку тощо) при виконанні операторських робіт використовують системи кондиціонування повітря з індивідуальним регулюванням температу­ри та об'єму повітря, що подається.

При наявності джерел тепловипромінювання вживають комплекс заходів з теплоізоляції устаткування та нагрітих поверхонь за допомо­гою теплозахисного обладнання.

Вибір теплозахисних засобів обумовлюється інтенсивністю тепло­випромінювання, а також умовами технологічного процесу.

При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використову­ються засоби індивідуального захисту (313) — спецодяг, спецвзуття, 313 для захисту голови, очей, обличчя, рук. В залежності від призна­чення передбачаються такі 313:

• для постійної роботи в гарячих цехах — спецодяг (костюм чоло­
вічий повстяний), а при ремонті гарячих печей та агрегатів — авто­
номна система індивідуального охолодження в комплексі з повстяним
костюмом;

• при аварійних роботах— тепло відбиваючий комплект з металізо­
ваної тканини;

• для захисту ніг від теплового випромінювання, іскор і бризок роз­
плавленого металу, контакту з нагрітими поверхнями — взуття шкіря­
не спеціальне для працюючих в гарячих цехах;

• для захисту рук від опіків — рукавиці суконні, брезентові, комбі­
новані з надолонниками з шкіри та спилку;

• для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок
металу - повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски
текстолітові або з полікарбонату;

• для захисту очей та обличчя - щиток теплозахисний сталевара, з
прикладними для нього захисними окулярами із світлофільтрами,
маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні, козиркові з світо-
фільтрами;

Спецодяг повинен мати захисні властивості, які виключають можливість нагріву його внутрішніх поверхонь на будь-якій ділянці

до температури 313 К (40°С) у відповідності з спеціальними ДСТами (ГОСТ 12.4.176-89, ГОСТ 12.4.016-87).

У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінювання працюючих через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність, використовуються обдуван­ня, повітряне душування, водно-повітрянс душування.

Доцільно у умовах звішеної температури на робочих місцях пра­цівникам вживати газовану підсолену (0.5%) воду. Це запобігає втра­ти води організмом, а також необхідних для людини солей та мікрое­лементів. Одночасно, рекомендується підвищувати споживання біл­кової їжі. Ці заході покращують самопочуття та працездатність робіт­ників в умовах дії підвищеної температури на робочих місцях.

Дата добавления: 2014-11-20