Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом 2 страница

В правій частині схеми (рис. 3.6, б) розглянуто можливий варіант доторкання людини до корпусу споживача електроенергії, який опи­нився під напругою в результаті пошкодження ізоляції фази 1. При незаземленій установці таке доторкання рівнозначне першому варі-

анту (а), виникне подібна першому варіанту (а) мережа, а величина струму, що проходить через людину, визначиться виразом (3.16). Якщо ж неструмовідні частини попередньо заземлити, то паралельно можливому включенню людини буде провідник «корпус-земля» і струм замикання на землю буде розподілятися між цим провідником і тілом людини зворотно пропорційно їх опорам. При малому значен­ні опору заземлення, останнє, практично, шунтує людину і забезпечує, таким чином, її захист на випадок пошкодження ізоляції споживача електроенергії і переходу напруги на неструмовідні частини елек­троустановки. Такий технічний засіб захисту називається захисним заземленням. Але функції захисного заземлення не обмежуються тільки шунтуванням людини.

При функціонуванні заземлення має місце протікання струму в землі, а, відтак, на її поверхні в радіусі близько 20 м від заземлювача виникає зона підвищених потенціалів відповідно до рис. 3.3, розподіл потенціалів в якій характеризується пунктирною кривою рис. 3.6, б.

Якщо заземлювач знаходиться від споживача енергії на відстані менше 20 м (рис. 3.6, б), то напруга дотику, під яку попадає людина, буде визначатись різницею потенціалів корпуса споживача електрое­нергії і поверхні землі, де стоїть людина. Таким чином, правильно виконане захисне заземлення не тільки шунтує людину, а і зменшує напругу дотику, як показано на рис. 3.6, б. Чим ближче буде заземлю­вач до місця знаходження людини при її дотику до корпуса обладнан­ня, що опинився під напругою, тим меншою буде Ц-_)от. При знахо­дженні заземлювача від споживача електроенергії на відстані, більшій 20 м, захисне заземлення буде зменшувати тільки струм, що прохо­дить через людину.

При наявності заземлення у варіанті рис. 3.6, б величина струму, що проходить через людину, визначається як

І_л =-- г^гтГ' ^(ЗЛ7)

г>, 'із, ^Л Л 'із

заз

де г_заз— опір заземлюючого пристрою розтіканню струму, Ом.

Вище, переходячи до розгляду правої частини рис. 3.6 (дотик людини до корпусу електроустановки, який знаходиться під напру­гою в результаті пошкодження ізоляції) ми ототожнювали з дотиком до того ж фазного проводу, а величина струму, що проходить через людину, мала визначатися виразом (3.16).

Але за наявності заземлення корпусу фактична величина струму, що проходить через людину, практично на 2 порядки менше — третя складова в знаменнику виразу (3.17) знаходиться в межах 1О⁷...1О⁸ Ом.

Для з'ясування ролі захисного заземлення у даному випадку доцільно порівняти вирази (3.17) і (3.14). Знаменники цих виразів досить подібні, а захисне заземлення можна розглядати як заздалегідь виконане замикання фазного проводу, до якого може доторкнутися людина, на землю, яке реалізується при переході напруги на нестру­мовідні елементи заземленої електроустановки.

Трифазна чотирипровідна мережа з глухозаземленою ней-траллю. На рис. 3.7 наведена принципова схема трифазної чотири-провідної мережі з глухозаземленою нейтраллю, на якій розглядаєть­ся два варіанти попадання людини під напругу:

• перший варіант (рис. 3.7, а) — доторкання людини до фазного
проводу при непошкоджсній ізоляції інших фазних проводів;

• другий варіант (рис. 3.7, б) — доторкання людини до корпусу спо­
живача електроенергії при пошкодженні ізоляції і переході напруги
на неструмовідні частини за відсутності доторкання людини у лівій
частині рис. 3.7.

Нейтраль вторинної обмотки трансформатора, від якого живиться мережа, заземлена через г₀ «К_л. При доторканні людини до фазного проводу 1 утворюється мережа струму провід 1 - людина - земля - г₀ -фаза 1, в якій всі елементи з'єднані послідовно. Величина струму в цій мережі, а значить і величина струму, що проходить через людину ІЛ, визначиться виразом

(3.18)

В знаменнику цього виразу К_л знаходиться в межах 10³ Ом, г_зем, г₀, ч. і ч_п — в межах десятків Ом. Тому можна вважати, що людина попа­дає, практично, під фазну напругу (Ц_дот = Иф), а величина струму зал­ежить, в основному, від К_л.

Порівнюючи значення І_л відповідно до (3.18) із значеннями І_л в мережах, ізольованих від землі —вирази (3.12) і (3.16), приходимо до висновку, що величина струму, що проходить через людину, яка потрапила під напругу, в мережі з заземленою нейтраллю на 2 поряд­ки більша. Співставлешія виразів (3.13) і (3.18) свідчить, що в мережі з заземленою нейтраллю при дотиці людини до фазного проводу небезпека ураження людини електричним струмом (І_л) практично така, як і в мережах, ізольованих від землі при доторканні людини до фазного проводу з непошкодженою ізоляцією (до «здорової» фази) при наявності пошкодження ізоляції інших фаз (при наявності «хво­рих» фаз). Підвищена небезпека ураження електричним струмом в цих обох випадках - вирази (3.13) і (3.18) - обумовлюється одним і тим чинником - відсутністю в мережі струму, що проходить через людину, опору ізоляції.

В трифазній чотирипровідній мережі з глухозаземленою нейтрал­лю при дотику людини до корпусу електрообладнання, який знахо­диться під напругою в результаті замикання на корпус (рис. 3.7, б), виникає, практично, така сама мережа струму замикання на землю, як і у випадку, наведеному на рис. 3.7, а, при величині струму, що прохо­дить через людину, відповідно до (3.18).

Для захисту людини від ураження електричним струмом у даному випадку, як і в мережі, ізольованій від землі (рис. 3.6), здавалося б за доцільне застосування захисного заземлення, як показано пунктиром на рис. 3.7, б.

Тут доречно відзначити, що захисне заземлення застосовується з метою зменшення І_л і ІІ_дот і не розраховане на аварійне відключення

споживача при замиканні на корпус. Тому корпус певний час може знаходитись під напругою до усунення пошкодження ізоляції або до поглиблення аварійної ситуації і спрацювання інших видів захисту -від короткого замикання, максимального струмового тощо. І якщо в цей період за якихось обставин трапиться пошкодження мережі захи­сного заземлення, то створиться небезпечна ситуація щодо можливо­сті електротравм. Таким чином, захисне заземлення не є досить надій­ним захистом щодо профілактики електротравм.

Враховуючи особливості електричної мережі з заземленою ней­траллю і нульовим проводом, більш ефективним засобом попереджен­ня електротравм при замиканні на корпус у даному випадку вважаєть­ся занулення - навмисне електричне з'єднання неструмовідних еле­ментів електроустановки, які можуть опинитися під напругою в результаті замикання на корпус, з нульовим проводом - див. рис. 3.7, б.

При наявності занулення і замиканні на корпус (зк на рис. 3.7) утворюється мережа струму: фазний провід 1 — корпус обладнання— нульовий з'єднувальний провідник — нульовий провід паралельно з землею, який через кожні 200 м повторно заземлюється (пз на рис. 3.7) для забезпечення цілісності мережі струму, — фаза 1. У цій мережі фаза замкнута провідниками за відсутності навантаження, тобто це, прак­тично, коротке замикання фази. Спрацьовує захист від короткого замикання (зпп — запобіжники плавкі на рис. 3.7 або інші автоматичні пристрої) і пошкоджена електроустановка відключається від джерела живлення, що і забезпечує попередження електротравм у подібних випадках.

Таким чином, згідно з зазначеним вище, до основних чинників, які впливають на тяжкість ураження електричним струмом (на І_л) при попаданні людини під напругу, можна віднести:

♦ величину напруги мережі живлення, В;

♦ величину напруги дотику і/_аот, В;

♦ конструктивні особливості мережі живлення — кількість фаз і
режим нейтралі;

♦ величину опору і стан ізоляції — перш за все в мережах живлен­
ня, ізольованих від землі;

♦ протяжність і розгалуженність мережі живлення, які впливають
на г^ і ємність відносно землі.

Вплив перелічених чинників і особливостей виробничого середо­вища експлуатації електроустановок на небезпеку електротравм враховується при розробці нормативних актів з питань електробезпе­ки, технічних і організаційних заходів і засобів попередження елек­тротравм та електрозахисних засобів.

3.5.10. Системи засобів і заходів щодо електробезпеки

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:

• система технічних засобів і заходів;

• система електрозахисних засобів;

• система організаційно-технічних заходів і засобів.

Система технічних засобів і заходів з електробезпеки. Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції елек­троустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки діляться на дві групи:

• технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нор­
мальному режимі роботи електроустановок;

• технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при ава­
рійних режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають:

• ізоляція струмовідшіх частин;

• недоступність струмовідних частіш:

• блоківки безпеки;

• засоби орієнтації в електроустановках;

• виконання електроустановок, ізольованими від землі;

• захисне розділення електричних мереж;

• застосування малих напруг;

• компенсація ємнісних струмів замикання на землю;

• вирівнювання потенціалів.

З метою підвищення рівня безпеки, залежно від призначення, умов експлуатації і конструкції в електроустановках застосовується одно­часно декілька з перелічених технічних засобів і заходів.

Ізоляція струмовідних частин. Забезпечує технічну працездатність електроустановок, зменшує вірогідність попадань людини під напругу, зами­кань на землю і на корпус електроустановок, зменшує струм через людину при доторканні до неізольованих струмовідних частин в електроустановках, що живляться від ізольованої від землі мережі.

ГОСТ 12.1.009-76 виділяє ізоляцію:

• робочу — забезпечує нормальну роботу електроустановок і захист від
ураження електричним струмом;

• додаткову — забезпечує захист від ураження електричним струмом на
випадок пошкодження робочої ізоляції;

• подвійну — складається з робочої і додаткової;

• підсилену — поліпшена робоча ізоляція, яка забезпечує такий рівень
захисту, як і подвійна.

При розробці електроустановок опір ізоляції приймається в межах 1 кОм/В, якщо технічними умовами не передбачені більш жорсткі вимога відповідно до чинних актів. З метою забезпечення працездатності електроустановок і безпеч­ної їх експлуатації проводиться контроль стану ізоляції, який характеризується електричною міцністю ізоляції, її електричним опором і діелектричними втрата­ми. В установках напругою більше 1000 В проводять усі види випробувань ізо­ляції, а при напрузі до 1000 В — тільки електричний опір і електричну міцність. Виділяють приймально-здавальні випробування, післяремонтні (реконструкція і капітальний ремонт) і міжремонтні в терміни, встановлені чинними нормати­вами залежно від типу електроустановки і умов її експлуатації. Так, опір ізоля­ції переносних світильників, що живляться від електромережі і електрифікова­ного ручного інструменту контролюється кожні 6 місяців, зварювального облад­нання — кожні 12 місяців. При цьому опір ізоляції має бути не менше 0,5 МОм, а для електрифікованого інструменту 1 МОм.

Забезпечення недоступності струмовідних частин. Статистичні дані щодо електротравматизму свідчать, що більшість електротравм пов'язана з доти­ком до струмовідних частин електроустановок (близько 56%). Основними заходами забезпечення недоступності струмовідних частин є застосування захисних огороджень, закритих комутаційних апаратів (пакетних вимикачів, комплектних пускових пристроїв, дистанційних електромагнітних приладів управління споживачами електроенергії тощо), розміщення неізольованих струмовідних частин на висоті, недосяжній для ненавмисного доторкання до них інструментом, різного роду пристосуваннями, обмеження доступу сто­ронніх осіб в електротехнічні приміщення тощо.

Застосування блоківок безпеки. Блоківки безпеки застосовуються в елек­троустановках, експлуатація яких пов'язана з періодичним доступом до ого­роджених струмовідних частин (випробувальні і дослідні стенди, установки для випробування ізоляції підвищеною напругою), в комутаційних апаратах, помилки в оперативних переключеннях яких можуть призвести до аварії і нещасних випадків, в рубильниках, пусковій аппаратурі, автоматичних вими­качах, які працюють в умовах підвищеної небезпеки (електроустановки на плавзасобах, в гірничо-добувній промисловості) тощо.

Призначення блоківок безпеки: унеможливити доступ до неізольованих струмовідних частин без попереднього зняття з них напруги, попередити помилкові оперативні та керуючі дії персоналу при експлуатації електроуста­новок, не допустити порушення рівня електробезпеки та вибухозахисту елек­трообладнання. Основними видами блоківок безпеки є механічні, електричні і електромагнітні.

Механічні блоківки безпеки виконуються, переважно, у вигляді механіч­них конструкцій (стопори, замки, пружинно-стрижньові і гвинтові конструк­ції тощо), які не дозволяють знімати захисні огородження електроустановок, відкривати комутаційні апарати тощо без попереднього зняття з них напруги.

Електричні блоківки забезпечують розрив мережі живлення спеціальни­ми контактами, змонтованими на дверах огородження, розподільчих щитів і

шаф, кришках і дверцях кожухів електрообладнання. При дистанційному управлінні електроустановкою ці контакти доцільно включати в мережу управління пускового апарату послідовно з органами пуску. В такому разі подача напруги на установку органами пуску буде неможливою до замикан­ня контактів електричних блоківок.

До одного з варіантів електричних блоківок можна віднести дрібноблочне виконання електричних апаратів, щитів і пультів управління з застосуванням закритих штепсельних роз'ємів. При видаленні такого блоку з загального корпусу пульта (стійки) штепсельні роз'єми розмикаються і напруга з блоку знімається автоматично.

Електромагнітні блоківки безпеки вимикачів, роз'єднувачів, заземляю-чих ножів використовуються на відкритих і закритих розподільчих при­строях з метою забезпечення необхідної послідовності вмикання і вимикання обладнання. Вони виконуються, переважно, у вигляді стрижньових електро­магнітів. Стрижень електромагніту при знеструмленні його обмотки під дією пружини заходить в гніздо корпуса органа управління електроустановки, що не дозволяє маніпулювання цим органом. При подачі напруги на обмотку електромагніта осердя останнього втягується в котушку електромагніта, що забезпечує розблокування органа управління електроустановкою і можли­вість необхідних маніпулювань цим органом.

Засоби орієнтації в електроустановках дають можливість персоналу чітко орієнтуватися при монтажі, виконанні ремонтних робіт і запобігають помил­ковим діям. До засобів орієнтації в електроустановках відносяться маркуван­ня частин електрообладнання, проводів і струмопроводів (шип), бирки на проводах, забарвлення неізольованих струмовідних частин, ізоляції, вну­трішніх поверхонь електричних шаф і щитів керування, попереджувальні сигнали, написи, таблички, комутаційні схеми, знаки високої електричної напруги, знаки попереджувальні тощо.

Попереджувальні сигнали використовують з метою забезпечення надій­ної інформації про перебування електрообладнання під напругою, про стан ізоляції та пристроїв захисту, про небезпечні відхилення режимів роботи від номінальних тощо. Світловою сигналізацією обладнуються в електроуста­новках напругою понад 1000 В комірки роз'єднувачів, масляних вимикачів, трансформаторів. У ввідних шафах комплектних трансформаторних підстан­цій незалежно від величини напруги передбачається попереджувальна сигна­лізація станів «Включено» і «Виключено».

Виконання електричних мереж, ізольованими від землі. Як зазначалося вище (3.5.9), в мережах, ізольованих від землі, при однофазному включенні людини під напругу і відсутності пошкодження ізоляції інших фаз, величина струму, що проходить через людину, визначається опором ізоляції фаз відно­сно землі, який, щонайменше, становить 10⁵ Ом. Таким чином, виконання мереж, ізольованими від землі, обмежує величину струму, що проходить через людину, за рахунок опору ізоляції фаз відносно землі за умови забезпечення необхідного стану ізоляції. При наявності фаз з пошкодженою ізоляцією і

доторканні людини до фазного проводу з пспошкодженою ізоляцією величи­на струму, що проходить через людину, значно зростає. Тому застосування мереж, ізольованих від землі, вимагає обов'язкового контролю опору ізоляції.

В особливо небезпечних умовах щодо електротравм такий контроль пови­нен бути постійним з автоматичним відключенням електроустановок з пошкодженою ізоляцією. Відповідно до чинних нормативів у гірничо-добув­ній промисловості і на торфорозробках виконання електромереж, ізольова­ними від землі, є обов'язковим. На промислових підприємствах, підприєм­ствах невиробничої сфери, у сільськогосподарському виробництві, побуті тощо застосовуються, зазвичай, мережі з глухозаземленою нейтраллю.

Захисне розділення електричних мереж. Загальний опір ізоляції проводів електричної мережі відносно землі і ємнісна складова струму замикання на землю залежать від протяжності мережі і її розгалуженості. Із збільшенням протяжності і розгалуженості мережі г-_а зменшується (паралельна робота ізо­ляторів, накопичення дефектів тощо) і збільшується ємність. Розділення такої протяжної мережі на окремі, електрично незв'язані між собою, частини за допомогою трансформаторів з коефіцієнтом трансформації, рівним одини­ці, сприяє підвищенню опору ізоляції і зменшенню ємності і, як результат, приводить до підвищення рівня безпеки.

Захисне розділення електричних мереж може реалізовуватись як в межах електричних систем так і в межах окремих підприємств. Зокрема, воно може реалізовуватися при переході від мережі з глухозаземленою нейтраллю до мережі, ізольованої від землі. Прикладом реалізації варианту переходу від мережі з глухозаземленою нейтраллю до мережі, ізольованої від землі, є застосування розділяючих трансформаторів.

Принципова схема розділяючого трансформатора як засобу захисту в установках напругою до 1000 В при виконанні робіт в особливо небезпечних умовах щодо електротравм приведена на рис. 3.8.

При реалізації схеми розділяючого трансформатора як засобу захисту необхідно дотримуватися наступних вимог безпеки:

• підвищена надійність конструкції і ізоляції;

• від трансформатора дозволяється живлення тількі одного споживача
електроенергії з номінальним струмом плавкої вставки не більше 15А;

• заземлення вторинної обмотки трансформатора не допускається;

• корпус трансформатора заземлюється чи занулюється залежно від режи­
му нейтралі мережі живлення трансформатора;

• напруга на низький стороні трансформаторів обмежується величиною 380 В.
Застосування малих напруг. До малих напруг відносяться напруги 42 В і

менше змінного струму частотою 50 Гц і 110 В і менше постійного струму.

Чинні нормативні документи виділяють два діапазони малих напруг змін­ного струму: 12 В і 42 В. Напруга до 42 В змінного і до 110 В постійного стру­му застосовується в приміщеннях з підвищеною небезпекою електротравм, особливо небезпечних і поза приміщеннями для живлення ручного електри­фікованого інструменту, ручних переносних ламп, світильників місцевого освітлення з лампами розжарювання, в яких конструктивно не виключена можливість контакту сторонніх осіб із струмовідними частинами, світильни­ків загального освітлення з лампами розжарювання при висоті підвісу сві­тильників меншій 2,5 м.

Напруга до 12 В змінного струму повинна застосовуватися для живлення від мережі переносних світильників в особливо небезпечних умовах щодо електротравм: металеві, бетонні, залізобетонні та інші ємкості, кабельні та інші енергетичні підземні комунікації, оглядові ями, вентиляційні камери, теило- пункти тощо. Для живлення таких світильників перевагу слід віддавати ста­ціонарним електричним мережам напругою 12 В. Розетки для підключення світильників в таких мережах конструктивно мають відрізнятися від розеток на більші діапазони напруги. За недоцільності виконання стаціонарних мереж напругою 12 В допускається застосування понижуючих трансформаторів. Принципова схема такого типу трансформаторів наведена на рис. 3.9.

З метою забезпечення надійного захисту, понижуючі трансформатори, як засоби захисту, повинні мати електрично не зв'язані обмотки високої і низь­кої сторони (не типу автотрансформаторів з однією обмоткою), розділені екраном. Для захисту від переходу високої напруги на низьку сторону один із виводів вторинної обмотки заземлюється через пробивний запобіжник.

Компенсація ємнісної складової струму замикання на землю. Як відзначало­ся раніше (див. 3.5.9), струм однофазних замикань на землю, як і струм, що про­ходить через людину, при однофазному дотиці до струмовідних частин, оціню­ється активною і ємнісною складовими. Так, ємність кожного проводу повітря­ної мережі 6...35 кВ складає приблизно 5000...6000 пФ/км, а ємнісний струм на 1 кВ лінійної напруги і на 1 км довжини мережі — 2,7...3,3 мА для мереж на дерев'яних опорах. В мережах на металевих опорах цей струм на 10...15 відсот­ків більше. В протяжних розгалужених мережах ємнісна складова струму, що проходить через людину, може перевищувати активну і бути визначальною в тяжкості ураження людини електричним струмом. Крім того, значні ємності мереж напругою більше 1000 В негативно впливають на ізоляцію мережі, викликають перенапруг}' в ізоляції, що може приводити до її перекриття.

Для зменшення ємнісної складової струму замикання на землю застосову­ють компенсаційні котушки (реактори), які включаються між нейтраллю мережі і землею - рис. 3.10.

Активний опір реактора г₀ близький до г₁₍ фазних проводів відносно землі. В тойже час, при певних співвідношеннях індуктивності реактора і ємності мережі її ємнісний струм можна компенсувати індуктивним струмом при резонансі струмів в мережі. Для налагодження на ємність мережі індук-

тивність реактора змінна. В конструкціях реакторів окремих типів можливе автоматичне налагодження їх індуктивності на ємність мережі для забезпе­чення резонансу струмів.

Вирівнювання потенціалів. Застосовується з метою зниження можливих напруг дотику (£/_Л)„,, В) і кроку (£/, В) при експлуатації електроустановок або попаданні людини під ці напруги за інших обставин. Вирівнювання потенціалів досягається за рахунок навмисного підвищення потенціалу опор­ної поверхні, на якій може стояти людина, до рівня потенціалу струмовідних частин, яких вона може торкатися (зменшення Ц_ь,„), або за рахунок змен­шення перепаду потенціалів на поверхні землі чи підлозі приміщень в зоні можливого розтікання струму (зменшення І!_к).

Прикладом вирівнювання потенціалів з метою зниження ІІдот може бути тимчасове електричне з'єднання ізольованої від землі колиски телескопічної пересувної автовежі з фазним проводом ПЛ електропередач при пофазному виконанні профілактичних робіт без зняття напруги. За таких умов потенціали поверхні, на якій стоїть людина, і струмовідних частин будуть рівні і ІІ_дот = 0.

Іншим варіантом вирівнювання потенціалів є спорудження в грунті по всій території відкритих електропідстанцій чи відкритих розподільчих при­строїв (ВРП) заземлюючого пристрою з певним розміщенням вертикальних заземлювачів, з'єднаних металевими смугами, подібно рис. 3.4. При замикан­ні на корпус будь-якого з апаратів, розміщених на підстанції, ного потенціал відносно землі передається на неструмовідні частини інших апаратів, оскіль­ки останні приєднані до одного заземлювача. Це створює небезпеку обслуго­вуючому персоналу. Наявність заземлюючого пристрою по всій території ВРП сприяє зменшенню напруги дотику і кроку, див. рис. 3.4.

Технічні заходи попередження електротравм при переході напруги на неструмовідні частини електроустановок. Поява напруги на неструмовідних частинах електроустановок пов'язана з пошкодженням ізоляції і замиканням на корпус. Основними техніч­ними заходами щодо попередження електротравм при замиканнях на корпус є захисне заземлення, занулення, захисне відключення.

Захисне заземлення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76 захисне заземлен­ня — це навмисне електричне з'єднання з землею чи її еквівалентом метале­вих неструмовідних частин, які можуть опинитися під напругою. Принципо­ва схема захисного заземлення наведена на рис. 3.6, права частина. Захисне заземлення застосовується в електроустановках, що живляться від ізольова^ ної від землі мережі напругою до 1000 В і в електроустановках напругою біль­ше 1000 В незалежно від режиму нейтралі мережі живлення. Захисне зазе­млення забезпечує паралельно можливому включенню людини в мережу замикання на землю струмопровід малого опору (шунт), за рахунок чого зменшується струм, що проходить через людину. Крім того, захисне зазе­млення при правильному його виконанні зменшує Ії_дот, див. рис. 3.6, б.

Захисному заземленню підлягають:

• електроустановки напругою 380 В і більше змінного струму і 440 В і

більше постійного струму в усіх випадках незалежно від категорії приміщенії (умов) щодо небезпеки електротравм;

♦ електроустановки напругою більше 42 В змінного струму і більше 110 В
постійного струму в приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою
електротравм, а також електроустановки поза приміщеннями;

♦ всі електроустановки, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах
(з метою попередження вибухів).

Відповідно до зазначеного заземлюються;

♦ неструмовідні частини електричних машин, апаратів, трансформаторів;

♦ каркаси розподільчих щитів, шаф, щитів управління, а також їх знімні
частини і частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електроо­
бладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму.

♦ металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні короби
та інші кабельні конструкції, металеві кабельні муфти, металеві гнучки рука­
ви і труби електропроводки, електричні світильники;

♦ металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі
електроенергії;

♦ опори повітряних ліній електропередач тощо.

Не заземлюються неструмовідні частини електроустановок, розміщених на заземлених металоконструкціях, за умови надійного контакту між ними, за винятком електроустановок, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах.

Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлюючого пристрою проходженню струму замикання на землю.

Відповідно до чинних нормативів величина опору заземлюючого при­строю в установках напругою до 1000 В не повинна перевищувати:

♦ 10 Ом при сумарній потужності генераторів (трансформаторів) 100 кВА
і менше;

♦ 4 Ом при сумарній потужності генераторів (трансформаторів) більше
100 кВА.

Опір заземлюючого пристрою електроустановок, що живляться від мережі напругою більше 1000 В, повинен бути:

♦ не більше 0,5 Ом в мережах з ефективно заземленою нейтраллю;

♦ в мережах, ізольованих від землі, не більше визначеного з виразу
125//^ і приймається розрахунковим, але не більше 10 Ом.

Дата добавления: 2014-11-20