Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом 3 страница

За величину розрахункового струму замикання на землю І_{3 ;і} прий­мається найбільший можливий струм замикання на землю в даній електроустановці. В загальному вигляді величина струму замикання на землю при симетричності опору ізоляції і ємності фаз відносно землі:

А

(3.19)

В установках напругою більше 1000 В при ізольованій від землі мережі розрахункова величина струму замикання на землю:

Конструктивно захисне заземлення включає заземлюючий пристрій і про­відник, що з'єднує заземлюючий пристрій з обладнанням, яке заземлюється, — заземлюючий провідник.

Для заземлюючих провідників використовують неізольовані мідні про­відники поперечним перерізом не менше 4 мм² або сталеві струмпроводи діа­метром 5... 10 мм. Заземлюючі провідники між собою і з заземлюючим при­строєм з'єднуються зварюванням, а з обладнанням, що заземлюється, — зва­рюванням або за допомогою гвинтового з'єднання з застосуванням антико­розійних заходів. У виробничих приміщеннях заземлюючі провідники про­кладаються відкрито, а обладнання приєднується до магістралі заземлення індівідуально шляхом паралельних приєднань.

У випадку контурного заземлення (рис. 3.11, а) в приміщенні відкрито по будівельних конструкціях споруджується внутрішній контур заземлення 4, з яким за допомогою з'єднувальних провідників 2 з'єднуються неструмовідні елементи обладнання 3, що заземлюється. Зовні приміщення в грунті на гли­бині 0,7... 1,0 м споруджується контурний заземлюючий пристрій 1 (верти­кальні електроди, з'єднані горизонтальним електродом).

Внутрішня магістраль заземлення і заземлюючий пристрий з'єднується між собою за допомогою зварювання не менше ніж у двох місцях.

При виносному заземленні заземлюючий пристрій 1 споруджується поза приміщеннями, а внутрішні магістралі заземлення окремих приміщень при­єднуються до заземлюючого пристрою заземлюючими провідниками.

Смугова сталь використовується, переважно, для спорудження групових заземлювачів для заземлення будівельних мобільних приміщень та інших групових пересувних електроустановок, а листова - як індивідуальні зазем­люючі пристрої.

При виборі типу заземлюючого пристрою (природний, штучний) і його конструктивних параметрів (розміри електродів, їх кількість, взаємне розмі­щення і т. ін) необхідно дотримуватися вимог

***** (3.21)

де К і К_д— відповідно фактичний і допустимий опір заземлюючого при­строю, Ом.

При можливості використання природних заземлювачів за умови

Я„ < К_д, (3.22)

де Я_ГІ — опір природного заземлюючого пристрою, Ом, штучні заземлюючі пристрої не споруджуються.

Опір природних заземлювачів залежно від їх геометрії і параметрів підраховується за наведеними в табл. 3.3 формулами.

Якщо опір усіх природних заземлювачів, як паралельних провідників, за підрахунками виявиться більше К_д, в доповнення до останніх споруджується штучний заземлюючий пристрій, необхідний опір якого К_ш визначається виразом

Я_и <«//?„-*„ Ом. (3.23)

Для розрахунку штучного заземлюючого пристрою вибирають тип зазем­лювача (електрода) і відповідно до табл. 3.5 визначають його опір розтіканню струму К_зґ При К_зі > К_ш визначається необхідна кількість електродів у зазем­люючому пристрої, п

» - К,і/*Лі< ^шт' ⁽³'²⁴⁾

де ті_з1 - коефіцієнт взаємного екранування заземлювачів, який може колива­тися в межах 0,9...0,3, зменшуючись із збільшенням кількості електродів (и) і зменшенням відстані між ними.

Знаючи п і відстань між Вертикальними електродами, вираховують довжи­ну горизонтального електрода (стрижень чи смуга) і відповідно до табл. 3.3

При К_{и ш} < К_д захисне заземлення відповідає вимогам безпеки.

На кожний діючий заземлюючий пристрій повинен бути паспорт, в якому наводиться його схема, дані про результати провірок стану заземлюючого пристрою, проведені ремонтні роботи і конструктивні зміни.

Опір захисного заземлення струму розтікання контролюється в терміни, встановлені чинними нормативами, з веденням відповідної документації: на вугледобувних шахтах кожні 6 міс; цехові заземлюю­чі пристрої — кожні 12 міс: заземлюючі пристрої підстанцій — раз на З роки.

Замулення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76 занулення в загально­му розумінні — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захи­сним провідником металевих неструмовідних частин, які можуть опи­нитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції.

Занулеппя в електроустановках — це навмисне з'єднання елемен­тів електроустановки, які нормально не знаходяться під напругою, з глухозаземленою нсйтраллю генератора чи трансформатора в мере­жах трифазного струму, з глухозаземленим виводом джерела одно­фазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму.

Занулення застосовується в електроустановках напругою до 1000 В, які живляться від мережі з глухозаземленою нейтраллю.

Принципова схема занулення наведена на рис. 3.7, права частина. Зану­лення перетворює замикання на корпус в коротке замикання фази, спрацьо­вує захист від коротких замикань (плавкі вставки запобіжників, струмові автомати, магнітні пускові пристрої із струмовим захистом тощо) і установка відключається від джерела живлення.

Вимоги щодо застосування занулення залежно від величини напруги і категорії приміщень за небезпекою електротравм аналогічні вимогам до застосування захисного заземлення. За велечиною напруги мережі живлення застосування занулення обмежується напругою до 1 кВ.

Згідно з чинними нормативами можливі два варіанти реалізації занулення:

• заземлена через певні відстані (100...200 м) нейтраль мережі виконує
функції нульового робочого і нульового захисного провідника одночасно;

• для занулення обладнання прокладається окремий провідник, який
виконує функції тільки нульового захисного.

Другий варіант є обов'язковим для житлових, адміністратпвно-побутових приміщень, приміщень масового перебування людей та їм подібних, що буду­ються.

В цьому випадку в приміщеннях з однофазною мережою внутрішня мере­жа виконується 3-х провідною — фаза, нуль робочий і нуль захисний, а розет­ки для підключення переносних споживачів електроенергії — 3-х контактні. При відповідному виконанні штепсельних вилок і шнура живлення (трипро-відний) контакт мережі нульового захисного провідника замикається з упе­редженням відносно контактів фази і нульового робочого провідника. Таким чином, споживач електроенергії занулюється до подачі на нього напруги.

В приміщеннях з 3-й фазними споживачами внутрішня мережа викону­ється 5-ти провідною — 3 фази, нуль робочий і нуль захисний.

Незалежно від розглянутих варіантів при застосуванні в приміщенні окремого нульового захисного провідника останній відгалужується від ней­тралі мережі на щитку вводу в приміщення до роз'єднуючих контактів, а для забезпечення його цілісності і надійності захисту в мережі цього провідника не повинно бути будь-яких роз'єднувачів, запобіжників тощо.

Захисне відключення. Призначення захисного відключення — від­ключення електроустановки при пошкодженні ізоляції і переході напруги на неструмовідиі її елементи. Застосовується в доповнення до захисного заземлення (зануления) для забезпечення надійного захисту, перш за все в умовах особливої небезпеки електротравм.

Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлюю­чого пристрою розтіканню струму замикання на землю. При наявно­сті сухого чи скального грунту опір заземлюючого пристрою розтікан­ню струму за певних умов може перевищувати допустимі значення з відповідною втратою захисних функцій. Тому в подібних випадках доцільно застосовувати захисне відключення.

Згідно з чинними нормативами захисне відключення є обов'язко­вим в гірничо-добувній промисловості і на торфорозробках.

Ефективність занулення залежить від опору мережі короткого замикання при переході напруги на неструмовідні частини. При знач­ній протяжності мережі живлення її опір струму короткого замикання збільшується, а абсолютне значення струму короткого замикання може бути недостатнім для спрацювання захисту від КЗ.

В подібних випадках ефективний захист може бути забезпечений застосуванням пристроїв захисного відключення, спрацювання яких може бути спричинене струмами витоку на землю з корпуса елек­троустановки, зниженням опору ізоляції фази відносно землі, пере-

розподілом навантаження на фази тощо. Промисловістю серійно випускаються пристрої захисного відключення.

Система електрозахисних засобів. Електрозахисні засоби - це технічні вироби, що не є конструктивними елементами електроуста­новок і використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.

ДНАОП 1.1.10-1.07-01 «Правила експлуатації електрозахисних засобів» (в подальшому Правила) — чинний нормативний документ, в якому наведено перелік засобів захисту, вимоги до їх конструкції, обсягів і норм випробувань, порядку застосування і зберігання, ком­плектування засобами захисту електроустановок та виробничих бри­гад. Засоби захисту, що використовуються в електроустановках, повинні відповідати вимогам чинних державних стандартів, техніч­них умов щодо їх конструкції тощо.

Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолювальні штанги, кліщі, накладки, діелектричні руковички тощо), огороджу-вальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, руковиці для захисту рук).

Ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.

Основні ізолювальні електрозахисні засоби розраховані на напру­гу установки і при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними забезпечують захист працівників.

Додаткові електрозахисні засоби навіть при дотриманні функціо­нального їх призначення не забезпечують надійного захисту працюю­чих і застосовуються одночасно з основними для підвищення рівня безпеки. У разі застосування основних електрозахисних засобів достатньо використовувати один додатковий засіб. При захисті пра­цівників від напруги кроку досить використовувати діелектричне взуття без застосування основних засобів.

В таблицях 3.4 і 3.5 приведено перелік деяких основних і додатко­вих електрозахисних засобів залежно від величини напруги елек­троустановки.

Крім наведених в таблицях 3.4 і 3.5 засобів захисту, в електроуста­новках повинні застосовуватися такі 313:

• захисні каски — для захисту голови;

• захисні окуляри і щитки — для захисту очей і обличчя;

• протигази і респіратори — для захисту органів дихання;

• рукавиці — для захисту рук;

• запобіжні пояси та страхувальні канати.

Для захисту працівників при виконанні робіт в умовах електрично­го поля, параметри якого перевищують допустимі, застосовуються індивідуальні екранувальні комплекти одягу та екранувальні пристрої.

Таблиця ЗА

Основні електрозахнсні засоби для роботи в електроустановках

До 1000 В включно	Помад 1000 В
Ізолювальні штанги Ізолювальні кліщі Електровимірювальні кліщі Покажчики напруги Діелектричні рукавички Інструмент з ізолювальним покриттям	Ізолювальні штанги всіх видів Ізолювальні кліщі Електровимірювальні кліщі Покажчики напруги Пристроїдля створення безпечних умов праці під час проведення випробувань і вимірювань в елект­роустановках (покажчики напруги для фазуван-ня, покажчики пошкодження кабелів та ін.)

Таблиця 35

Додаткові електрозахисні засоби для роботи в електроустановках

До 1000 В включмо	Помад 1000 В
Діелектричне взуття	Діелектричні рукавички
Діелектричні килими	Діелектричне взуття
Ізолювальні підставки	Діелектричні килими
Ізолювальні накладки	Ізолювальні підставки
Ізолювальні ковпаки	Ізолювальні накладки
Сигналізатори напруги	Ізолювальні ковпаки
Захисні огородження (щити, ширми)	Штанги для перенесення і вирівнюван­ня потенціалу
Переносні заземлення	Сигналізатори напруги
Плакати і знаки безпеки	Захисні огородження (щити, ширми)
Інші засоби захисту	Переносні заземлення Плакати і знаки безпеки Інші засоби захисту

Вимоги щодо комплектування електроустановок електрозахисни-ми засобами регламентуються Правилами, Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ДНАОП 0.00-4.26-96), галузевими чинними нормативами тощо.

Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників і комплек­тування електроустановок засобами захисту згідно з нормами ком­плектування, за організацію належних умов зберігання, створення необхідного запасу, своєчасне проведення періодичних оглядів і випробувань, вилучення непридатних засобів та організацію обліку їх несе власник цих засобів.

Електрозахисні засоби повинні зберігатися у приміщеннях в спе­ціально відведених місцях сухими і чистими, в умовах, що виключа­ють можливість їх механічних ушкоджень, шкідливої дії вологи, агре­сивного середовища, мастила тощо.

У встановлені нормативами терміни електрозахисні засоби повин­ні оглядатися з перевіркою їх наявності згідно з вимогами до комплек­тування, очищатися від пилу, забруднень тощо, періодично проходити спеціальні випробування на відповідність їх діелектричних, механіч­них і т. ін. показників чинним вимогам.

Крім того електрозахисні засоби повинні оглядатися перед кожним їх застосуванням. При таких оглядах увага звертається на справність засобів захисту, відсутність тріщин, подряпин та деформації ізоюваль-них елементів, терміни чергової перевірки. У разі виявлення перера­хованих дефектів чи простроченого терміну чергового випрбування, користування електрозахисними засобами забороняється. При огля­дах діелектричних руковичок і діелектричного взуття увагу слід звер­тати на наявність вологи, забруднень, поривів, інших механічних пошкоджень. Відсутність поривів і проколів руковичок перевіряється скручуванням їх від нарукавника в бік пальців.

Вимоги до термінів випробування електрозахисних засобів, мето­дики і параметрів цих випробувань регламентуються Правилами за­лежно від типу електрозахисних засобів.

В табл. 3.6 для деяких типів електрозахисних засобів відповідно до Правил наведені дані щодо виду експлуатаційних випробувань, їх тер­мінів та величини напруги.

Електричні випробування електрозахисних засобів проводяться спеціально підготовленими працівниками. Кожний засіб захисту перед випробуваннями необхідно оглянути з метою перевірки розмі­рів, справності, комплектності, стану ізоляційної поверхні, наявності номера. Випробування проводяться напругою змінного струму часто-

Таблиця 3.6

Види, терміни та параметри експлуатаційних випробувань ізолювальних електрозахисних засобів *

Тим слсктрозахисних засобів	Вид випробунапь	Періодичність випробувань,міс	Параметри навантаження,кВ
Рукоізички діелектричні	електричні
Взуття діелектричне	електричні	12/36	3,5/15
Діелектричні килимки	огляд
Діелектричні підставки	огляд
Ізольований інструмент з одно­шаровою ізоляцією	електричні
Ізольований інструмент з одно­шаровою ізоляцією	електричні
Штанги вимірю­вальні	діелектричні		2/3-кратна лінійна але і >40 кВ в установках на­пругою 1-35 кВ; 3-кратна лінійна в установках на­пругою і і 110 кВ
Штанги оперативні	діелектричні		—
Електровимірю­вальні та ізольовані кліщі	діелектричні		2/3-кратна лінійна але і >40 кВ в установках на­пругою 6-105 кВ; 3-кратна лінійна в установках на­пругою 35 кВ
Діелектричні штан­ги переносних за­землень	діелектричні		50 при напрузі мережі 110-220; 100 при напрузі мережі 300-500

*В чисельнику величина випробувальної напруги при напрузі мережі до 1 кВ, в знаменнику — 1 кВ

тою 50 Гц при температурі повітря 25 ± 10°С і регламентованій Пра­вилами швидкості підвищення напруги. Результати випробувань оці­нюються за величиною струму, що протікає через засоби захисту.

При позитивних результатах випробувань на засобах захисту про­ставляється штамп, що відповідає інвентарному номеру засобу захи­сту, даті наступного випробування та граничній напрузі застосування. Штамп на засобах захисту, застосування яких не залежить від напру­ги електроустановки (діелектричні руковички, ізолювальний інстру­мент тощо), не містить величини напруги застосування. Результати випробувань засобів захисту оформлюються протоколом встановле­ної форми.

Електрозахисні засоби застосовуються в закритих електроустанов­ках без будь-яких погодних обмежень, а у відкритих електроустанов­ках і на повітряних лініях — тільки в суху погоду, за відсутності намо­розі, мряки, опадів.

Ізолювальні електрозахисні засоби необхідно застосовувати за їх прямим призначенням згідно з вимогами Правил і тільки за напруги, що не перевищує ту, на яку вони розраховані.

В електроустановках напругою від 1 до 35 кВ ізолювальні штанги (крім вимірювальних), переносні заземлення, штанги-пилососи, покажчики напруги, ізолювальні та вимірювальні кліщі застосову­ються тільки в комплекті з додатковими засобами захисту — діелек­тричними руковичками. При більших значеннях напруги застосуван­ня діелектричних руковичок повинно регламентуватися інструкціями з експлуатації ізолювальних штанг.

При використанні ізолювальних електрозахисних засобів необхід­но тримати їх за рукоятки до обмежувального кільця на них, на витяг­нутих руках, не допускати наближення ізолювальної частини цих засобів до струмовідних елементів інших фаз установки на небезпеч­ну відстань, регламентовану Правилами безпечної експлуатації елек­троустановок.

У разі заміни запобіжників за допомогою ізолювалюних кліщів крім діелектричних руковичок необхідно застосовувати захисні оку­ляри.

Перед кожним застосуванням в електроустановках покажчиків напруги їх справність необхідно перевіряти на струмовідних части­нах, які завідомо перебувають під напругою, користуючись при цьому діелектричними руковичками. При перевірці справності однополю­сних покажчиків напруги забороняється застосовувати діелектричні руковички, що обумовлюється конструкцією і принципом роботи цих покажчиків.

Виконувати роботи в електроустановках з використанням діелек­тричних штанг, кліщів і подібних їм інших засобів захисту необхідно з землі, підлоги або безпечних стійких інвентарних конструкцій — ста-

ціонарних чи пересувних площадок, з драбин тощо, які за конструкці­єю мають відповідати чинним технічним умовам на їх виготовлення. Забороняється використовувати для таких цілей випадкові підручні засоби — ящики, бочки і т. ін.

Система організаційно-технічних заходів і засобів. Основні організаційно-технічні заходи і засоби щодо попередження електро-травм регламентуються ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на роботодавця.

Згідно з чинними вимогами роботодавець повинен:

• призначити відповідального за справний стан і безпечну експлу­
атацію електроустановок (далі — відповідальний за електрогосподар­
ство);

• створити і укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну
службу;

• розробити і затвердити посадові інструкції працівників електро­
технічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в елек­
троустановках з урахуванням їх особливостей;

• створити на підприємстві такі умови, щоб працівники, на яких
покладено обов'язки з обслуговування електроустановок, відповідно
до чинних вимог своєчасно здійснювали їх огляд, профілактичні, про-
тиаварійни та приймально-здавальні випробування;

• забезпечити своєчасне навчання і перевірку знань працівників з
питань електробезпеки.

На малих підприємствах за неможливості чи недоцільності ство­рення електротехнічної служби власник, на договірних засадах, дору­чає електротехнічним службам споріднених підприємств або фізіч-ним особам, які мають відповідну підготовку, забезпечення справного стану і безпечної експлуатації електроустановок.

Фахівці служби охорони праці забов'язані контролювати безпечну експлуатацію електроустановок і повинні мати групу IV з електробез­пеки.

Працівники, що обслуговують електроустановки повинні мати від­повідну професійну підготовку, групу з електробезпеки, підтверджену посвідченням встановленої форми (І...У), і не мати медичних проти­показань і вікових обмежень щодо можливості виконання роботи в електроустановках.

Під час виконання службових обов'язків працівник повинен мати при собі посвідчення. За відсутності посвідчення або за прострочених термінів чергової перевірки знань працівник до роботи не допускаєть-

ся. Чергові перевірки знань працівників, що обслуговують елек­троустановки, проводяться кожні 12 місяців.

За вимогами і заходами безпеки роботи в електроустановках поді­ляються на три категорії:

• зі зняттям напруги;

• без зняття напруги на струмовідних частинах або поблизу них;

• без зняття напруги на безпечній відстані від струмовідних частин,
що перебувають під напругою.

До робіт, що виконуються зі зняттям напруги, відносяться роботи, що проводяться в електроустановці, в якій зі струмовідних частин знято напругу і доступ в електроустановки, що перебувають під напругою, унеможливлено.

До робіт, що виконуються без зняття напруги на струмовідних частинах та поблизу них, належать роботи, що проводяться безпосе­редньо на цих частинах або на відстанях від цих частин, менших без­печних.

До робіт без зняття напруги на безпечній відстані від струмовідних частин, що перебувають під напругою, належать роботи, при виконан­ні яких випадкове наближення людей, інструменту чи механізмів на меншу за безпечну відстань до цих частин є неможливим.

Безпечні відстані від струмовідних частин, що перебувають під напругою, відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 наведені в табл. 3.7.

Таблиця 3.7

Дата добавления: 2014-11-20