Основні напрями вирішення проблем ринку страхових послуг в Україні

Поширення самостійності товаровиробників, формування ринкової інфраструктури, договірних відносин, різке обмеження сфери державного впливу на розвиток процесів виробництва і розподіл матеріальних вигод по­требують нових підходів до використання фінансово-кредитного механізму в управлінні економікою. Розгортання ринкових відносин, коли кожен това­ровиробник починає діяти на свій страх і ризик, підвищує роль страхування. Особливого значення набувають питання страхування господарської діяль­ності. При цьому поряд із традиційним призначенням — забезпеченням за­хисту від природного лиха, випадкових подій технічного і технологічного ха­рактеру — об'єктом страхування дедалі частіше стають фінансові ризики, збит­ки додаткових видатків, неотриманого прибутку. З'являються якісно нові види страхування, наприклад, майнове страхування власників приватизаційних і цінних паперів, страхування відповідальності інвестиційних фондів та інших юридичних осіб перед інвесторами за невиконання укладених угод на страху­вання відповідальності інвестиційного керуючого.

Страховий ринок України характеризується недостатньою розвинені­стю, недосконалістю структури, тенденцією до укладання короткотермі­нових договорів, слабким розвитком інституту перестрахування, неста­більністю фінансового стану багатьох страхових компаній, що призводить до несвоєчасного виконання зобов'язань перед страхувальниками

Процес становлення страхового ринку в Україні відбувається нерівно­мірно. Поряд із становленням і зміцненням одних страхових компаній можна спостерігати і розпад, банкрутство чи відкликання ліцензії в інших.

Страховий ринок України потребує планомірного розвитку. З цією метою розроблено Програму розвитку страхового ринку України на 2001 — 2004 роки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 2.02.2001 р. № 98. Ця Програма розроблена з метою реалізації державної політики у галузі страхування та відповідно до ст. 14 Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціаль­ного розвитку України".

За даними, наведеними у Програмі, страхування життя на ринку стра­хових послуг України становить найменшу частку — 0,66 %, тоді як у краї­нах з розвинутою економікою цей показник сягає 30—40 %. Лише 12 стра­ховиків України мають ліцензію на проведення операцій із страхування життя, а реально цим займаються лише 6 страхових компаній. За оцінками експертів, внаслідок нелегальної діяльності іноземних страховиків на ринку страхування життя Україна щороку втрачає близько 80— 100 млн.дол. США.

Обсяг страхових операцій в Україні не перевищує 0,4% ВВП, тоді як у роз­винутих країнах Заходу цей показник становить 8—12%. З огляду на це, для компаній, які здійснюють страхування життя, варто запровадити по­даткові пільги, надати можливості інвестування залучених коштів. Не­відкладним завданням є прийняття окремого закону, який би регулював ринок страхування життя, оскільки Україна знаходиться на одному із ос­танніх місць у світі за обсягами цього виду страхування.

Програмою не передбачено діяльність актуаріїв, хоча саме вона дозво­ляє точно розраховувати вартість страхових послуг. Тарифи повинні базу­ватися на статистичних даних, на й мовірнісних моделях певного сегменту ринку. На відміну від інших країн, в Україні актуарії не розраховують пла­тоспроможності страховика, не підписують звітність страхових компаній.

Звичайно, розвиток ефективного страхового ринку України потребує розв'язання проблем, пов'язаних із страхуванням життя, пенсійним, ме­дичним страхуванням та страхуванням цивільної відповідальності влас­ників транспортних засобів.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні справля­ють:

- відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробниц­тва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

- значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збит­ковість більшості підприємств;

- неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держа­ви, прояви монополізму;

- високий рівень інфляції, внаслідок якої здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування у національній валюті неможливе;

- слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використову­вати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення стра­хових резервів;

- відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефектив­ної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку.

Невідкладним є питання про розробку страхового кодексу, що дало б можливість визначити відповідальність за фіктивне банкрутство. Оскіль­ки 16 червня 1998 р. Україна приєдналася до страхової системи Європейсь­кого Союзу, то потрібно створити сприятливі умови для подальшого інтег­рування України в світову страхову інфраструктуру шляхом гармонії й адап­тації національного страхового законодавства до страхових традицій розвинених європейських країн. Окрім того, 16 червня 1994 р. між Украї­ною і ЄС була підписана Угода про партнерство і співробітництво, згідно з якою Україна повинна надати на своїй території для країн — членів ЄС такий же сприятливий режим як і вітчизняним компаніям.

Недоліками страхової справи на сучасному етапі розвитку страхового оинку є те, що відсутня широкомасштабна роз'яснювальна робота з пи­тань страхування серед населення і в першу чергу серед потенційних стра­хувальників.

Перспективний напрям розвитку страхового ринку — впровадження довгострокових видів страхування та дотримання норм антимонопольно-го законодавства. Значним гальмом у розвитку страхової справи є нероз-винутість інфраструктури страхового ринку, до основних елементів якої відносять правове і нормативне забезпечення, інформаційну мережу, кре­дитно-фінансову систему, підготовку кадрів (сюрвейєри, андеррайтери, страхові комісари), наукове обслуговування, аудиторську мережу, профе­сійну етику і мову. Саме інфраструктура забезпечує можливості реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, сприяє координації дій суб'єктів ринку, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір.

З огляду на вищезазначений стан страхової галузі України, державна Програма з розвитку страхування повинна особливу увагу звернути на:

- розвиток соціально значимих видів страхування, пов'язаних, у пер­шу чергу з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією фізичної особи;

- підвищення ефективності державного регулювання страхової діяль­ності;

- створення конкурентного середовища серед страховиків та страхо­вих посередників;

- наближення організації вітчизняного страхового ринку до світових стандартів;

- реалізація вимог щодо обов'язковості страхування цивільної відпо­відальності власників автотранспортних засобів, зареєстрованих в Україні;

- забезпечення умов конкурентної діяльності страхових компаній у системі загальнодержавного обов'язкового соціального страхування.

Реалізація поставлених цілей може бути досягнута, насамперед, через удосконалення нормативно-правової бази, вдосконалення системи дер­жавного регулювання страхової діяльності, розвиток соціально значимих видів страхування, підвищення фінансової надійності страховиків та га­рантій відповідальності страхових брокерів, відновлення довіри до інсти­туту страхування, розвиток інвестиційної діяльності страхових компаній, кадрове та наукове забезпечення страхової діяльності.

Внаслідок виконання Програми розвитку страхового ринку України, обсяги надходження страхових платежів (премій) передбачено довести протягом 2001 —2005 років до 70—80 % щороку, що буде мати позитивну тенденцію розвитку економіки. Планується, що відношення обсягу стра­хових платежів до ВВП зросте з 0,9 % на початку 2000 року до 2 % у 2005 році.

Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру страхових резервів у 2002 році до 1 млрд. грн, а в 2005 році — до 3—5 млрд. грн.

Таким чином, стратегічним завданням розвитку страхового ринку на період до 2005 року є:

- створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових послуг;

- перетворення страхування в ефективну складову частину ринкової економіки, яка забезпечує страховий захист юридичних та фізичних осіб;

- розширення інвестиційних можливостей страховиків;

- досягнення високої конкурентоспроможності українських страхо­виків;

- створення високоякісної мережі розповсюдження страхових послуг через професійних страхових посередників;

- наближення правової бази вітчизняного страхового ринку до міжна­родних стандартів.

Дата добавления: 2014-11-20