Управління залученням банківського і комерційного кредиту

У складі фінансового кредиту, залучуваного підприємствами для розширення фінансової діяльності, пріоритетна роль належить банківському кредиту.

Під банківським кредитом розуміють грошові кошти, що надаються банком у позику клієнтові для цільового використання на встановлений термін під певний відсоток.

Багатогранність видів та умов залучення банківського кредиту визначають необхідність ефективного управління цим процесом на підприємствах з великим обсягом потреби в цьому виді позикових фінансових коштів. У цьому випадку цілі й політика залучення позикового капіталу конкретизуються з урахуванням особливостей банківського кредитування, виділяючись за необхідності у самостійний вид політики формування фінансових ресурсів підприємства.

Політика залучення банківського кредиту представляє собою частину загальної політики формування позикових фінансових ресурсів підприємства, що конкретизує умови залучення, використання та обслуговування банківського кредиту.

Розробка політики залучення банківського кредиту здійснюється за наступними основними етапами (рис. 7.4).

Рис. 7.4. Основні етапи формування політики залучення підприємством банківського кредиту

У процесі оцінки умов здійснення банківського кредитування у розрізі видів кредитів використовується спеціальний показник – «грант-елемент», що дозволяє порівнювати вартість залучення фінансового кредиту на умовах окремих комерційних банків із середніми умовами на фінансовому ринку (відповідно на ринку грошей або ринку капіталу в залежності від тривалості кредитного періоду). Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:

(7.12)

, де ГЕ – показник грант-елементу, %; ПР – сума сплачуваного відсотку в конкретному інтервалі кредитного періоду; ОД – сума амортизованого основного боргу в конкретному інтервалі кредитного періоду; БК – загальна сума банківського кредиту, залучуваного підприємством; і – середня ставка відсотку за кредит, що склалася на фінансовому ринку за аналогічними кредитними інструментами, виражена десятковим дробом; п – конкретний інтервал кредитного періоду, за яким здійснюється платіж коштів комерційному банку; t – загальна тривалість кредитного періоду, виражена кількістю інтервалів, що входять до нього.

Оскільки грант-елемент порівнює відхилення вартості залучення конкретного кредиту від середньо ринкового (виражене у відсотках до суми кредиту), його значення можуть характеризуватись як позитивною, так і негативною величинами. Ранкуючи значення грант-елементу можна оцінити рівень ефективності умов залучення підприємством фінансового кредиту у відповідності до пропозицій окремих комерційних банків.

У банківській сфері є поняття комунікаційного бар'єра між фінансистами (фінансовими банкірами) і трейдерами. Цей бар'єр зводиться щоб уникнути витоку внутрішньої інформації, якою можуть володіти банкіри, і одержав назву "Велика китайська стіна". http://www.k2kapital.com/glossary/c.html

Товарний (комерційний) кредит, що надається підприємством у формі відстрочки платежу за надані ним сировину, матеріали або капітальні товари, одержує все більше розповсюдження у сучасній комерційній і фінансовій практиці. Залучаючи до використання позиковий капітал у формі товарного (комерційного) кредиту, підприємство ставить своєю основною метою максимальне задоволення потреби у фінансуванні за цей рахунок виробничих запасів сировини і матеріалів (у торгівлі – запасів товарів) і зниження загальної вартості залучення позикового капіталу. Ця мета визначає зміст політики залучення товарного (комерційного) кредиту, яка розробляється на підприємствах.

Розробка політики залучення підприємством товарного (комерційного) кредиту здійснюється за наступними основним етапами (рис. 7.5).

Рис. 7.5. Основні етапи розробки політики залучення підприємством комерційного кредиту

Політика залучення товарного (комерційного) кредиту представляє собою частину загальної політики залучення підприємством позикових фінансових ресурсів, що заклечається у забезпеченні максимального задоволення потреби у фінансуванні формування його виробничих запасів і зниження загальної вартості залучення позикового капіталу.

Механізм мінімізації вартості залучення товарного (комерційного) кредиту може бути представлений наступною формулою:

(7.13)

, де ЦС – розмір цінової знижки при здійсненні готівкового платежу за продукцію, виражений десятковим дробом; ПО – період надання відстрочки платежу у відповідності до умов товарного (комерційного) кредиту, в днях.

Мінімізуючи вартість залучення товарного (комерційного) кредиту необхідно керуватися наступним критерієм – по жодному товарному кредиту вартість залучення не повинна перевищувати рівень ставки відсотку за короткостроковий банківський кредит з аналогічним періодом (інакше більш вигідним виявиться залучення банківського кредиту для розрахунку з постачальником).

У процесі залучення комерційного кредиту мають бути виключені поза фінансові форми впливу з боку кредиторів (нав’язування непотрібного асортименту товарів, продукції низької якості, вимоги припинення господарських відносин з конкурентами продавця тощо).

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Середня сума використовуваного власного капіталу в звітному періоді за балансовою вартістю розраховується методом:

а) Середньої гармонійної;

б) Середньої геометричної;

в) Середньої хронологічної;

г) Середньої зваженої.

2. Методика розрахунку середньої суми використовуваного власного капіталу в поточній ринковій оцінці ґрунтується на переоцінці:

а) Нематеріальних капіталу підприємства;

б) Основних активів підприємства;

в) Чистих активів підприємства;

г) Оборотних активів підприємства.

3. Рівень вартості нерозподіленого прибутку впливатиме на:

а) Чисту приведену вартість NPV;

б) Внутрішню норму доходності IRR;

в) Рентабельність інвестицій;

г) Термін окупності інвестицій.

4. Якщо фонд дивідендних виплат – 110 тис. грн., чистий прибуток АТ – 500 тис. грн., а чистий прибуток у розрахунку на 1 акцію – 25 грн., то на кожну акцію буде сплачено дивіденди в сумі:

а) 0,22 грн.;

б) 0,25 грн.;

в) 5,2 грн.;

г) 5,5 грн..

5. Політика стабільного рівня дивідендів у відношенні прибутку характеризує:

а) Консервативний підхід;

б) Помірний підхід;

в) Компромісний підхід;

г) Агресивний підхід.

6. Якщо фірмі надається 36-денна відстрочка платежу, а цінова знижка при готівковому розрахунку за продукцію – 20%, то вартість залучення товарного кредиту складає:

а) 2%;

б) 2,5%;

в) 3%;

г) 5%.

7. Грант-елемент дозволяє порівнювати вартість залучення фінансового кредиту з:

а) вартістю власних коштів;

б) вартістю залучення фінансового лізингу;

в) середніми умовами на фінансовому ринку;

г) витратами на операцію факторингу.

8. Розмір емісії акцій не може перевищувати:

а) 1/5 розміру статутного фонду;

б) 1/4 розміру статутного фонду;

в) 1/3 розміру статутного фонду;

г) 1/2 розміру статутного фонду.

9. Якщо фонд дивідендних виплат – 180 тис. грн., чистий прибуток АТ – 900 тис. грн., а чистий прибуток у розрахунку на 1 акцію – 25 грн., то на кожну акцію буде сплачено дивіденди в сумі:

а) 0,5 грн.;

б) 1 грн.;

в) 2,5 грн.;

г) 5 грн..

10. Викуп акцій компанією:

а) Це найбільш проста і розповсюджена форма здійснення дивідендних виплат;

б) Представляє інтерес для акціонерів, менталітет яких орієнтований на зростання капіталу в майбутньому періоді;

в) Вимагає згоди акціонерів;

г) Передбачає надання акціонерам знов емітованих акцій на суму дивідендних виплат.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1) Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу підприємства.

2) Управління залученням банківського кредиту.

3) Управління залученням комерційного кредиту.

4) Оцінка вартості окремих елементів позикового капіталу.

5) Дивідендна політика підприємства.

6) Емісійна політика підприємства.

Дата добавления: 2014-11-20