Нормування праці

Норма праці — конкретна форма впровадження міри праці, тобто кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи, конкретним робітником у конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.

Сутність нормування праці полягає в установленні необхідних затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці. Норма праці є тією первинною ланкою організації праці та виробництва, від якої починаються і на якій ґрунтуються всі планово-економічні розрахунки на підприємстві. Інакше кажучи, норма праці — це найважливіша економічна і планово-розрахункова категорія.

Нормативи по праці видаються у вигляді: нормативів часу — вихідних розрахункових величин часу на виконання окремих елементів нормованих операцій; нормативів режимів роботи обладнання (машин, апаратів та інших технічних засобів) стосовно до різних умов технологічного процесу та ін.

Функції нормування праці — відокремлені напрями процесу нормування, реалізація яких розкриває сутність та призначення норм праці:

· норми праці є основою обґрунтування практично всіх планово-економічних розрахунків господарської діяльності підприємства (організації);

· норми праці становлять об’єктивну основу раціональної організації та оперативного управління виробництвом;

· норми праці є дієвим засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати.

Головними завданнями нормування праці в сучасних умовах, слід уважати:

— розробку і впровадження технічно обґрунтованих норм, використання яких забезпечує зниження трудомісткості виробничих процесів, підвищення продуктивності праці;

— систематичне вивчення фактичних затрат робочого часу з метою ліквідації будь-яких втрат;

— створення умов для планомірного вдосконалення трудових процесів і підвищення професійної майстерності працівників;

— подальший розвиток теорії та методології нормування праці;

— удосконалення нормативної бази для нормування праці насамперед тих категорій працівників, для яких досі відсутні прогресивні нормативи:

— комп’ютеризацію проектування технологічної та організаційної документації.

До норм праці відносять:

· норми виробітку;

· норми часу;

· норми обслуговування;

· нормативи чисельності працівників.

Норма виробітку – це кількість продукції належної якості, яку працівник повинен виготовити в нормальних умовах праці (справність машин, агрегатів, наявність сировини, електроенергії і т. п.) за певний час (за годину чи за день) для отримання права на винагороду в розмірі, що відповідає відрядній (погодинній чи денній) тарифній ставці. Норма виробітку відображає інтенсивність праці.

Норма часу – це необхідна затрата часу на виготовлення одиниці продукції. Систематичне невиконання працівником норми часу та норм виробітку може бути підставою для переведення працівника на іншу менш кваліфіковану роботу, а за відсутності такої для звільнення з роботи. Норма часу відображає тривалість часу (період), протягом якого виконувалася робота. Ці норми встановлюються методом нормування виходячи з раціонального технологічного виконання даної роботи і організації праці на певному робочому місці за умови найбільш ефективного використання засобів виробництва і робочого часу. Такі норми вважаються технічно обґрунтованими.

Види норм часу:

1.за органами встановлення:

· єдині (типові). Єдині (типові), в свою чергу, поділяються на міжгалузеві та галузеві.

· місцеві.

2) за строком дії

· постійні,

· тимчасові,

· разові (аварійні та інші роботи, не передбачені планом).

Норма часу також може прийматися в розрахунку на одного робітника або їх групу. Норма часу є показником, оберненим до показника норми виробітку — чим нижче норма часу, тим вище норма виробітку. Норми часу і норми виробітку застосовуються при відрядній оплаті праці, коли її величина залежить від обсягу виконаної роботи чи виробленої продукції.

При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

При погодинній оплаті праці робітників, насамперед в безперервних апаратурних виробництвах, автоматизованих виробництвах тощо, застосовуються норми обслуговування і чисельності.

Норма обслуговування — показник, за допомогою якого встановлюється кількість одиниць обладнання, виробничих об'єктів(механізмів, установок тощо), наявних у сфері виробничого впливу окремих працівників або колективу.

Норма чисельності показник, що визначає число(кількість) працівників відповідної кваліфікації, необхідних для виконання конкретної роботи за встановлений час. Це доцільно встановлювати тоді, коли група працівників обслуговує певний об'єкт (наприклад, насосну чи компресорну станцію, котельну)і не має необхідності закріплювати за кожним працівником чітко визначеного робочого місця. В таких випадках широко застосовується взаємозаміна.

Норми обслуговування повинні передбачати найбільш ефективний розподіл обов'язків між працівниками, максимально допустиме їх завантаження з метою забезпечення безперебійного функціонування виробничого процесу. Вони можуть застосовуватись як при прямій відрядній оплаті праці (токарі, ткалі та інші, які обслуговують певну кількість верстатів), так і при погодинній чи непрямій відрядній оплаті праці (електрики, слюсарі, які відповідають за справність агрегатів, що обслуговуються ними).

На підставі норм обслуговування і чисельності встановлюється чисельність працівників допоміжних підрозділів підприємств, за професіями, видами робіт, функціями тощо.

Залежно від методу встановлення норми праці вони можуть бути:

· технічно обґрунтовані, які розробляються та затверджуються на основі нормативів затрат часу на окремі операції чи види робіт, встановлених методом технічного нормування з урахуванням впровадження передових технологій, раціональної організації виробництва та праці, прогресивних режимів роботи обладнання.

· дослідно-статистичні, які встановлюються на основі даних про середні затрати праці при виробництві конкретного виду продукції за певний період часу в минулому.

В Положенні з організації нормування праці у будівництві, в залежності від ступеня укрупнення виділяють такі різновиди норм праці:

· елементні норми, які встановлюються на окрему операцію – використовуються під час проектування норм на трудові процеси та моделювання раціоналізації цих процесів;

· укрупнені та комплексні норми встановлюються на взаємопов’язану групу операцій чи на кінцевий комплекс робіт. Зазначені норми встановлюються на одиницю вимірювання комплексного трудового процесу, результатом якого є кінцева будівельна продукція (наприклад, будівля в цілому або закінчений конструктивний елемент — дах будівлі тощо), та застосовуються, як правило, в умовах колективних форм організації праці.

Норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються:

1) справний стан машин, верстатів і пристроїв;

2) належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання;

3) вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;

4) своєчасне забезпечення технічною документацією;

5) здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров’я робітників, і т. ін.).

Норми праці встановлюються на невизначений строк і діють до моменту їх перегляду у зв’язку зі зміною умов, на які вони були розраховані.

Норми праці підлягають обов’язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці. Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.

Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Власник або уповноважений ним орган повинен роз’яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також умови, за яких мають застосовуватися нові норми.

Про запровадження нових і зміну чинних норм праці власник або уповноважений ним орган повідомляє працівників не пізніш як за один місяць до запровадження.

Поряд з нормами, встановленими на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тимчасові і одноразові норми.

Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт за відсутністю затверджених нормативних матеріалів для нормування праці.

Одноразові норми встановлюються на окремі роботи, які носять одиничний характер (позапланові, аварійні).

Дата добавления: 2014-11-20