Нормативно-правові акти з охорони праці

До нормативно-правових актів з охорони праці належать правила, норми, стандарти, положення, регламенти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. У них в узагальненій, конкретизованій формі використані результати наукових досліджень і практичного досвіду роботи з охорони праці та здоров'я трудящих.

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” в редакції від25.06.2011р., опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

За сферою дії державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) поділяються на

· державні (міжгалузеві й галузеві),

· відомчі,

· акти підприємств.

Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це акт загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їхньої відомчої (галузевої) належності та форм власності. Він установлює для всіх підприємств (установ, організацій) найважливіші загальні вимоги безпеки в окремих видах виробництв, робіт або типах устаткування, які є в багатьох галузях народного господарства.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці — це акт, який віддзеркалює специфіку певної галузі виробництва і розповсюджується на всі підприємства, установи, організації цієї галузі незалежно від форми власності та місця розташування. Він являє собою систему необхідних заходів, що забезпечують безпечні і здорові умови праці вданій галузі.

За змістом усю систему державних нормативно-правових актів з охорони праці можна подати в такому вигляді:

· обов'язки роботодавця, адміністрації і працівників у сфері охорони праці;

· правила і норми техніки безпеки, промислової санітарії і пожежної безпеки (складають найбільшу частку всієї нормативно-правової документації);

· правила і норми щодо стимулювання охорони праці, економічних питань;

· правові акти про соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві;

· правила і норми щодо управління й організації роботи з охорони праці;

· положення про діяльність органів нагляду й контролю;

· правила і норми зі спеціальної охорони праці (жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю);

· норми, що встановлюють відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.

В Україні діють державні нормативні акти колишнього СРСР у частині, що не суперечить чинному законодавству України. Серед них важливе місце займає «Система стандартов безопасности труда (ССБТ)». Нині діє понад 300 таких державних стандартів, занесених у Реєстр. Ця система має шифр 12 (Система стандартов безопасности труда), вона складається з груп, які мають шифри з 0 до 9. Основоположний стандарт ГОСТ 12.0.001-82. ССБТ. Основные положения" встановлює таку класифікацію стандартів по групах: 0 — організаційно-методичні стандарти (основні положення, терміни, визначення), 1 - стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих факторів, 2 - стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання, 3 — стандарти вимог безпеки до виробничих процесів, 4 - стандарти вимог до засобів захисту працюючих, 5 - стандарти вимог безпеки до споруд і будинків (6-9 — резервні). Наступні три цифри у визначенні стандарту - порядковий номер у даній підсистемі, останні дві цифри - рік затвердження та реєстрації.

Приклад позначення міждержавного стандарту: ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", де ГОСТ - Государственный общесоюзный стандарт (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російська абревіатура); 12 - стандарти безпеки праці; 1 - шифр підсистеми; 005 - порядковий номер стандарту; 88 - рік затвердження або перегляду і назва стандарту. Стандарти ССБТ підсистем "0,2,3,4" можуть бути державними, галузевими і республіканськими, а підсистеми "0" також і стандартами підприємств (об'єднань). Галузеві і республіканські стандарти встановлюють вимоги, норми та правила у відповідності до державних стандартів з урахуванням особливостей безпеки праці в галузі або в республіці. Стандарти підсистеми "1", як правило, повинні бути державними.

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ). В галузі охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять"; ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення"; ДСТУ 3038-95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять" та деякі інші, що невдовзі повинні замінити ще частково діючі міждержавні стандарти - ГОСТи, Системы стандартов безопасности труда (ССБТ).

Крім указаних стандартів в Україні діють: санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці; будівельні норми і правила (СНиП - строительные нормы и правила - застосовується російська абревіатура), де викладені вимоги до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної небезпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть зустрічатися посилання на ОНТП - отраслевые нормы технологического проектирования (рос.) або 180 - міжнародні норми, які діють в Україні згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці. Промисловість України кодується згідно з розробленими кодами.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці. Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

В останній час держава приділяє велику увагу питанням охорони праці на рівні Європейських стандартів і особливо в роботі дорожнього транспорту, про що свідчить Постанова Кабінету Мінстрів України від 25 січня 2012 року №51, якою поставлено вимогу до компетентного органу про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про встановленння тривалості робочого часу та періодів відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень, використовуючи для цього контрольні пристрої (тахографи). З цією метою буде підготовлена відповідна інструкція щодо їх використання на території України.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це Державну інспекцію з питань праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог. Інспекція розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці. Роботодавець зобов’язаний невідкладно повідомити заінтересованих працівників про відповідне рішення зазначеного органу.Нормативно-правові акти з охорони праці є обов’язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах. Організація охорони праці на зазначених об’єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки за погодженням з відповідним профспілковим органом. До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Дата добавления: 2014-11-20