Поняття та значення соціального партнерства

Соціальні партнери та органи соціального партнерства.

Поняття та значення соціального партнерства.

План

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРАЇНІ

Лекція 2.1.

РОЗДІЛ ІІ. КОЛЕКТИВНЕ ТРУДОВЕ ПРАВО

2. Поняття та зміст актів соціального партнерства.

Кризовий стан економіки загострив потребу суспіль­ства досягнути соціального балансу між найманими праців­никами, власниками (роботодавцями) і державою. Зараз на­очно видно, що правовими засобами індивідуального трудо­вого права, в якому основними суб'єктами виступають інди­відуальний найманий працівник і окремий роботодавець, не вирішити нагальних проблем. На перший план виходять, умовно кажучи, суб'єкти інших "вагових категорій" — ко­лективи найманих працівників і колективи роботодавців. Узгодження соціально-економічних інтересів між вказани­ми суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства, котрий пронизує соціально-економічні відносини від національно­го рівня до конкретного підприємства (роботодавця).

xd

Світовий досвід переконливо засвідчує, що проблеми економіки і суспільного життя, в тому числі у сфері засто­сування найманої праці, вирішуються оптимально, якщо реа­лізується орієнтація не на конфронтацію, а на досягнення соціальної злагоди, узгодження інтересів різних суспільних груп. Стрижнем соціального партнерства є принцип співро­бітництва між роботодавцями і найманими працівниками, який реалізується у формах проведення переговорів, укла­дення колективних договорів та колективних угод, узгодження проектів нормативно-правових актів, консультацій при прий­нятті рішень соціальними партнерами на всіх рівнях.

Предметом соціального партнерства виступають колек­тивні відносини між соціальними партнерами із участі тру­дових колективів у встановленні умов праці; з участі трудо­вих колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють; щодо укладення і виконання колективних дого­ворів та колективних угод на галузевому, регіональному, на­ціональному рівнях; щодо діяльності професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соці­ально-трудових відносинах; щодо утворення та діяльності об'єднань роботодавців; з вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів. До сфери соціального партнер­ства входять: досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від без­робіття; застосування найманої праці з дотриманням техні­ки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулю­ючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчас­не отримання заробітної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві, в розподілі прибутку для забезпечення соціальної діяльності підприєм­ства, у визначенні соціальних стандартів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення ко­лективних переговорів, вирішенні колективних трудових спорів тощо.

Соціальний партнерство та діалог - це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень між сторонами колективних трудових відносин, з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання соціально-трудових відносин.

Метою соціального діалогу є досягнення соціальної злагоди між сторонами соціального діалогу шляхом забезпечення балансу соціально-трудових інтересів працівників держави, запобігання конфліктам і розв'язання суперечностей для створення необхідних умов функціонування та економічного розвитку підприємств, закладів, установ та організацій всіх форм власності, забезпечення соціальних гарантій і пільг для працівників та підвищення життєвого рівня працівників в цілому.

Соціальний діалог здійснюється сторонами соціального партнерства за їх домовленістю на дво- чи тристоронній основі безпосередньо та при необхідності через створені ними органи соціального партнерства на принципах законності; репрезентативності й повноважності сторін та їх представників; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності і прийняття реальних зобов'язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов'язковості розгляду пропозицій сторін; пріоритету узгоджувальних процедур; відкритості та гласності; обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей; відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

В узагальненому розумінні предметом соціального парт­нерства може бути будь-яке питання соціально-економічно­го змісту в суспільному житті, щодо якого соціальні партне­ри вважають за потрібне досягти згоди. З другого боку, нор­ми про соціальне партнерство тією своєю частиною, що регу­люють сферу застосування найманої праці, складають інсти­тут колективного трудового права. Тобто соціальне партнер­ство можна розглядати як принцип діяльності суб'єктів ко­лективних трудових відносин і як правовий інститут.

Соці­альне партнерство як правовий інститут — це сукупність норм, що регламентують відносини між соціальними парт­нерами — трудовими колективами найманих працівників та їхніми представниками (профспілками та іншими пред­ставниками) і роботодавцями та їхніми представниками, а також між об'єднаннями вказаних суб'єктів щодо вре­гулювання трудових і соціально-економічних відносин у сфері застосування найманої праці й вирішенні колектив­них трудових спорів (конфліктів).

Кабінет Міністрів України виступає в соціальному парт­нерстві як орган, що здійснює управління об'єктами дер­жавної власності. Держава як суб'єкт соціального партнер­ства в Україні залишила за собою таку важливу функцію як створення правової бази для регулювання соціально-трудо­вих відносин, встановлення на державному рівні мінімаль­них гарантій для трудящих у сфері пра

2. Акти соціального партнерства Актами соціального партнерства в Україні є колективні угоди укладені на трьох рівнях: державному, галузевому та регіональному. Відповідно до Закону України «Про колективні договори та угоди» угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо:· гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості;· мінімальних соціальних гарантій оплати праці і
доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б
достатній рівень життя;· розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів;· соціального страхування;· трудових відносин, режиму роботи і відпочинку;· умов охорони праці і навколишнього природного середовища;· задоволення духовних потреб населення;· умов зростання фондів оплати праці та встановлення
міжгалузевих співвідношень в оплаті праці; · забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. На державному рівні укладається Генеральна угода. Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми,
зокрема щодо:· нормування і оплати праці, встановлення для підприємств
галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати
відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по
мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з
урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і
категорій працівників галузі (підгалузі);· встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій,
пільг у сфері праці і зайнятості;· трудових відносин;· умов і охорони праці;· житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування,
організації оздоровлення і відпочинку;· умов зростання фондів оплати праці; · встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень
в оплаті праці. · забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Галузева угода не може погіршувати становище трудящих
порівняно з генеральною угодою. Угоди на регіональному рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги. Сторони, що уклали угоду, повинні інформувати громадян через засоби масової інформації про зміну угоди та хід її реалізації. Галузеві та регіональні угоди підлягають повідомній реєстрації Міністерством праці України.

В деякій мірі можна вважати актом соціального партнерства і колективний договір, оскільки укладення такого нормативно-правового акту є наслідком досягнення компромісу між роботодавцем та трудовим колективом. Виходячи з цього коелктвний договір можна вважати актом соціального патнерства, укладеним на виробничому рівні.

Дата добавления: 2014-11-20