Метеріально– опосередкована непряма психотерапія (placebo – терапія)

Гіпнотерапія або гіпносугестивна психотерапія

Гіпнотерапія або гіпносугестивна психотерапія, представляє собою метод психотерапії, який використовує гіпнотичний стан у лікувальних цілях.

Під гіпнабельністю розуміється якість центральної нервової системи, яке дозволяє досягати зміненого стану свідомості у відповідь на спрямований психологічний вплив.

Гіпноз же представляє собою особливий стан свідомості, який виникає під впливом спрямованого психологічного впливу;він відрізняється як від сну, так і від неспання, і супроводжується підвищенням сприйняття до специфічно спрямованих психологічних факторів при зниженні чутливості до дії інших факторів зовнішнього середовища. Під рапортом (фр. Rapport – зв’язок, доповідь) в психотерапії розуміється словесний контакт того хто гіпнотизується з тим хто знаходиться у гіпнотичному стані.

У гіпнотерапії основні діагностичні прийоми зводяться до гіпнабельності. При низькому рівні гіпнабельності використання гіпнотерапії має певні труднощі. Також перед початком гіпнотерапевтичного сеансу необхідно провести бесіду для того щоб вияснити відношення хворго до цього методу та знищити можливі побоювання з його боку.

Методика проведення сугестивної психотерапії:

Головними прийомами занурення в гіпноз є фасцинація, фіксація погляду, паси, ритимічні подразники, словесні формули.

1. В психотерапевтичній практиці виділяють 3 стадії:

2. – сонливість– виникає сонливість і розслаблення;

3. гіпотаксія(каталептична) - спостерігається нерухомість, мутизм, воскова гнучкість;

4. сомнабулізм – повна відчудженість від реальності, сноходіння і викликані образи.

У будь – якій стадії гіпнотичного стану повинен підтримуватися рапорт.

Гіпносугестивна психотерапія може проводитися індивідуально та в групі. Індивідуальне проведення дозволяє дати конкретну установки, створені для хворого, що підвищує ефективність психотерапії. Груповий гіпноз використовується переважно у межах санаторно– курортної мережі.

У межах placebo – терапії (лат. Placebo – здається, уявляється), розцінюється як непряме (косвене) навіювання, сугестія реалізується, коли терапевтичні можливості надаються реальному предмету чи явищу, які не мають притаманних їм можливостей; placeboрозуміється як фармакологічно індиферентна речовина, яка імітує лікарський засіб.

В медицині психотерапія розглядається як загальномедична дисципліна, її методи використовуються для лікування та профілактики не тільки нервово–психічних, але і багатьох соматичних захворювань.

Загальноприйнятої класифікації методів психотерапії не існує, однак, як і у медицині в цілому, зазвичай прийнято поділяти методи лікування на симптоматичні та патогенетичні.

Симптоматичні методи психотерапії (логічне переконання, навіювання, релаксація та інш.) орієнтовані на усунення чи послабшання окремих, хоча і ключових, симптомів хвороби, керування фізіологічними функціями організму, на оптимізацію поведінки.

Патогенетична психотерапія дозволяє найбільш повно реалізувати каузальний підхід до розуміння та ліквідації причин і механізмів хвороби. Вона найбільш значуща при захворюваннях, де особистісно–психологічні механізми є провідними у виникненні та збереженні хворобливих порушень, – це неврози, психосоматичні розлади.

До симптоматичної психотерапі ї, яка передбачає активізацію когнітивного компоненту особистості, відноситься раціональна психотерапія або переконання. Вона спрямована на логічне переконання пацієнта, навчання його правильному мисленню (Dubois P., 1912) та передбачає різні варіанти роз’яснювальної психотерапії. Переконання – (персуазія) – процес заміни (змінення, перебудови, трансформації) раніш сформованого переконання під впливом додаткової чи роз’яснювальної інформації, яка отримана із різних джерел і у різних обставинах. Лікування переконанням – це лікування інформацією, яка вступає у зв’язок та взаємодію з уявами, які є у хворого та піддає їх оцінюванню. На цій підставі можуть з’явитися нові погляди на речі, нова оцінка травмуючих психіку подій, нові установи на майбутнє. Останні зараз визначають значущість для хворого тих чи інших сигналів, а звідси і реакцію на ті чи інші подразники. При лікуванні по цьому методу з’являються чи закріплюються корисні для здоров’я хворого нові уяви або гальмуються старі. Зовні це проявляється у тому, що змінюється відношення хворого до обставин, які породили захворювання, хворобливі хвилювання втрачають свою значущі, актуальністьсть. Одним із завдань лікаря при лікування переконанням та полягає у тому, щоб допомогти хворому вибрати вірну лінію поведінки на майбутнє.

Прибічником лікування переконанням був швейцарський невропатолог Дюбуа, який детально розробив метод та дав йому назву раціональна психотерапія (від лат. Ratio – разум). Терміни “лікування переконанням” та “раціональна психотерапія” є синонімами. Техніка лікування зводиться до бесід із хворим, під час яких лікар роз’яснює йому причину захворювання та зворотній характер порушень, які в нього є, закликає хворого змінити своє відношення до подій, які його турбують, припинити фіксувати свою увагу на патологічних симптомах, які в нього є.

Дата добавления: 2014-11-20