Оцінка об’єктів щодо пожежовибухонебезпечності

Горючість матеріалів

Горіння і вибухонебезпечність речовин та матеріалів

ГОРІННЯ – це екзотермічна реакція окислення речовини, що супроводжується виникненням полум’ям та виділенням диму.

Горіння може бути повним (при достатній кількості кисню) і неповним (при пониженій кількості). Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот, сірчаний ангідрид та ін.. при неповному горінні утворюються токсичні продукти: монооксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін..

Розрізняють різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, самоспалахування, тління.

Вибух – надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії стиснених газів і утворенні ударної хвилі, яка послаблюється з віддаленням.

Детонація – прискорене поширення полум’я з виникненням ударної хвилі.

Спалах – короткочасне згорання без ударної хвилі і стійкого горіння.

Займання – початок горіння.

Спалахування – періодичні спалахи з появою полум’я.

Тління – горіння матеріалів без полум’я з видимим випромінюванням світла із зони горіння.

Мікробіологічне самозаймання відбувається в результаті самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів у матеріалах рослинного походження (вологе сіно, зерно, тирса, торф).

Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії повітря, води, а також хімічно активних речовин на деякі матеріали (калій, натрій, карбід кальцію, лужні метали). Внаслідок хімічної реакції відбувається сильний розігрів. Здатність деяких речовин до самозаймання потрібно враховувати при зберіганні, транспортуванні, термообробці, технологічних операціях.

За горючістю матеріали поділяються на негорючі, важкогорючі і горючі.

Негорючі – не здатні до горіння у повітрі нормального складу.

Важкогорючі – здатні займатися у повітрі, однак після вилучення джерела запалювання не здатні до самостійного горіння.

Горючі – здатні до самозаймання, займання від джерел запалювання і самостійного горіння після видалення джерела. Це більшість органічних матеріалів. Різновиди: легкозаймисті (загоряються від сірника, наприклад: папір), важко займисті, що загоряються від потужного джерела, наприклад: пресований картон)

Для правильного планування та успішного проведення заходів пожежної профілактики важливо визначати оцінку об’єктів щодо пожежовибухонебезпечності.

Умови виникнення та поширення пожежі в будівлях і приміщеннях залежать від кількості та пожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин, що в них знаходяться.

Всі об’єкти за вибухово-пожежною небезпекою поділяються на п’ять категрій.

Категорія А (вибухопожежонебезпечна): горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 ^оС (при наявності їх у приміщеннях).

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна). Горючий пил, волокна, горючі рідини з температурою спалах вище 28 градусів С

Категорія В (пожежонебезпечна). Горючі матеріали конструкцій здатні лише горіти.

Категорія Г. Негорючі матеріали в гарячому, розжареному чи розплавленому стані здатні виділяти іскри і полум’я.

Категорія Д. Негорючі речовини і матеріали.

Дата добавления: 2014-11-20