Практичне заняття 9 3 страница

Фізичні методи ґрунтуються на механічному видаленні або запобіганні проникненню кисню в поживне середовище або в навколишній простір.

Вирощування в анаерос-
таті. Анаеростати бувають
стаціонарні і портативні.
Анаеростат — це товстостін-
ний металевий апарат пря-
мокутної або циліндричної
форми з дверцятами або
кришкою, які герметично
закриваються (мал. 8). Ат-
мосферний тиск у робочій
камері апарату вимірюється
вакуумметром, шкала яко-
го розрахована від "0" (що
означає нормальний атмос-
ферний тиск — 1 атм) до
(що означає повний вакуум).
Видалення повітря прово-
дять через кран, який потім
щільно закривають. Посуд з
посівом (частіше чашки Пе-
трі) вміщують у робочу ка-
меру апарата, апарат щільно
закривають, повітря з каме-
ри видаляють за допомогою Мал. 8. Анаеростат
вакуум-насоса. Культивують мікроорганізми у вакуумі або в атмосфері газу, що не містить кисню. В останньому випадку у робочу камеру анаеростата подають азот, суміш азоту і вугле­кислого газу, водень, пропан з бутаном. Стаціонарний анаерос-тат підключають до електромережі, а портативний ставлять у термостат. Анаероби ростуть повільно, тому анаеростат відкри­вають через 4—5 діб.

Метод Віньяля—Вейона. У пробірку з розплавленим і охо­лодженим до 43—45 °С напіврідким агаром піпеткою вносять досліджуваний матеріал і добре перемішують. Потім агаром з посівом заповнюють стерильну пастерівську піпетку, яка з одного кінця щільно закрита ватною пробкою. Піпетку запов­нюють до кінця, не допускаючи попадання повітря. Нижній кінець піпетки запаюють у полум'ї спиртівки. Засіяні піпетки вміщують у велику пробірку, на дні якої накладена вата, або загортають у щільний папір і поміщають у термостат. Колонії мікроорганізмів добре видно через скло. Вони мають вигляд двояковипуклої лінзи або жмутика вати. Після культивування роблять надріз піпетки терпугом поряд з колонією, ламають пі­петку, зафламбованою петлею відбирають колонію і пересіва­ють її на стерильне поживне середовище для виділення чистої культури анаеробів.

, Культивування у високому стовпчику агару. Щільне серед­овище (наприклад, Вільсона—Блера) наливають у велику хіміч­ну пробірку на 2/3 її висоти. Перед посівом його розплавляють і охолоджують до температури 43—45 °С. Швидко роблять посів піпеткою, добре перемішують (прокручують пробірку між доло­нями рук) і ставлять у банку з холодною водою, щоб не відбулося насичення середовища киснем з повітря. Після ущільнення ага­ру пробірки поміщають у термостат для культивування мікроор­ганізмів. Анаероби ростуть у нижній частині середовища.

Застосування поживного середовища Вільсона—Блера для культивування облігатних анаеробів ґрунтується на тому, що воно має щільну консистенцію, наливається високим стовпчи­ком, містить у собі глюкозу (редукуюча речовина). Крім того, воно містить натрію сульфіт і заліза хлорид(ІІ). Під впливом анаеробів натрію сульфіт відновлюється до натрію сульфіду, який після взаємодії із заліза хлоридом(ІІ) утворює заліза сульфід — речовину чорного кольору. Тому анаероби у серед­овищі Вільсона—Блера утворюють колонії чорного кольору.

Метод Перетца. Посівний матеріал наносять бактеріологіч­ною петлею чи пастерівською піпеткою на середовище МПА в чашку Петрі, рівномірно розсівають шпателем. На поверхню посіву кладуть зафламбоване стерильне предметне скло так, щоб під склом не залишилося кульок повітря. Чашки Петрі ставлять у термостат донизу дном. Анаероби виростають під склом, поряд зі склом ростуть аероби. Враховують ті колонії, які ростуть під склом на відстані, не ближчій ніж 0,5 см від краю скла.

Під час культивування облігатних анаеробів у рідких по­живних середовищах спочатку проводять їх регенерацію (кип'ятять середовища на водяній бані 20—ЗО хв для видален­ня повітря). Потім середовище різко охолоджують і роблять по­сів (регенеровані середовища мають бути використані протягом 20—ЗО хв, в іншому разі їх повторно регенерують). Після посіву середовище заливають стерильним вазеліновим маслом шаром 1—1,5 см. До таких поживних середовищ належить середови­ще Кітта—Тароцці. На ньому анаероби утворюють дифузний ріст, унаслідок чого воно мутніє.

Хімічний метод ґрунтується на видаленні кисню хімічни­ми речовинами. Для поглинання кисню з навколишнього про­стору використовують метод Арістовського. На дно ексикатора поміщають хімічні речовини, які легко поглинають кисень із повітря (натрію гідросульфіт або багатоатомний фенол — пірга-лол). У розширену частину ексикатора поміщають чашки Петрі з посівами і щільно закривають кришкою. Ексикатор ставлять в термостат.

Для поглинання кисню з поживного середовища до нього додають редукційні речовини: глюкозу, тіогліколеву кислоту, аскорбінову кислоту, натрію гідрокарбонат, натрію гідросуль­фіт, натрію форміат тощо, а також шматочки варених паренхі­матозних органів тварин (печінки, серця), для адсорбції кисню використовують кульки вати, пемзу.

Біологічний метод ґрунтується на культивуванні анаеробів і аеробів в одному середовищі. До нього належить метод Форт-нера. Поживне середовище МПА з кров'ю (агар Цейсслера) на­ливають у чашку Петрі. Зафламбованим скальпелем виріза­ють по діаметру чашки вузеньку смужку агару (завширшки 1—1,5 см) і видаляють її з чашки. На одну половину середовища засівають аероби (кишкову паличку), па інші — досліджуваний матеріал. Чашку закривають і заклеюють клейкою стрічкою, лейкопластирем або пластиліном. Чашки поміщають у термо­стат догори дном. Аероби ростуть швидко і поглинають кисень, створюючи умови для росту анаеробів. На кров'яному агарі ви­значають гемолітичні властивості анаеробів.

Усі ці дослідження проводять у спеціалізованих анаеробних лабораторіях.

3. Визначення клостридій і бактеріоїдів у мікропрепаратах

Завдання 3. Розгляньте під мікроскопом мікропрепара-ти, виготовлені з культури клостридій і бактеріоїдів.

Зверніть увагу на відносний розмір бактерій, їх взаємне розміщення, наявність спори, її розташування в клітині, форму бактеріальної клітини із спорою (діаметр спори біль­ший за діаметр бактеріальної клітини чи ні), наявність кап­сули, колір бактеріальних клітин (залежно від методу фар­бування).

4. Вивчення імунологічних препаратів, які використовують
для профілактики і лікування захворювань, спричинених

анаеробами

Завдання 4. Вивчіть імунологічні препарати, які вико­ристовують для профілактики і лікування захворювань, спричинених анаеробами.

Розгляньте препарати: вакцини АКДП, АДП, протиправ­цевий, протигангренозний і протиботулінічний анатоксини, протиправцеву, протиботулінічну, протигангренозну сироват­ки, прочитайте інструкції, визначте придатність препаратів до використання, зверніть увагу, з якою метою використовують ці препарати.

Контрольні запитання

1. За якими напрямами проводять дослідження при анае­робних інфекціях?

2. Які особливості відбору патологічного матеріалу для ви­явлення анаеробів?

3. Які є способи створення анаеробних умов для культиву­вання бактерій?

4. Які поживні середовища використовують для культиву­вання анаеробів?

5. Яких правил слід дотримуватися під час посіву матеріа­лу, що містить анаеробні бактерії?

6. Який вигляд мають клостридії під мікроскопом?

7. Який матеріал відбирають і якими методами досліджу­ють за підозри на правець?

8. Який матеріал відбирають і якими методами досліджу­ють за підозри на ботулізм?

9. Який матеріал відбирають і якими методами досліджу­ють за підозри на газову гангрену?

10. За якими ознаками ідентифікують культуру клостридій?

11. Який метод використовують для виявлення і визначен­ня типу токсину?

Тести

1. Причиною нервово-м'язової патології при правці є:

а) руйнування нейронів;

б) руйнування м'язових клітин;

в) блокування передачі нервового імпульсу.

2. Спорогенні палички, у яких діаметр спори більший за діа-
метр палички:

а) клостридії;

б) бацили;

в) бактероїди;

г) фузобактерії.

3. Зараження тварин екстрактом з уражених тканин — це:

а) біопроба;

б) реакція нейтралізації.

4. Перший симптом правця у немовляти:

а) неспроможність ссати;

б) судоми мімічних м'язів;

в) судоми м'язів тулуба;

г) всі відповіді правильні.

5. Зараження дорослих ботулізмом відбувається під час спо-
живання продуктів, у яких містяться:

а) спори збудника ботулізму;

б) екзотоксин збудника ботулізму.

6. Анаеробні мікроорганізми, що спричинюють харчові токси-
коінфекції:

а) В. fragilis;

б) С. tetani;

в) С. difficile;

г) С. perfringens.

7. Зараження тварин екстрактом з ураженої тканини, зміша-
ним із відповідною сироваткою:

а) біопроба;

б) реакція нейтралізації.

8. Правець виникає у разі проникнення збудника в організм:

а) ентерально;

б) інтраназально;

в) парентерально.

9. Вісім сероваріантів збудника ботулізму продукують:

а) один тип екзотоксину;

б) вісім типів екзотоксину.

Ситуаційні задачі

1. Під час мікроскопії мазка з мигдаликів на ангіну виявле­ні грамнегативні спірально звивисті мікроорганізми і грамне-гативні диплобактерії із загостреними кінцями. До яких родів орієнтовно можна віднести ці мікроорганізми?

2. Для виявлення екзотоксину в крові хворого провели ре­акцію нейтралізації на білих мишах. Для цього до сироватки крові хворого додали суміш антиботулінічних сироваток і вве­ли тваринам. Після проведення досліду всі тварини загинули. Який висновок слід зробити з цього досліду?

3. Для профілактики правця проводять планову активну імунізацію населення. Який нормативний документ регламен­тує її проведення? Які препарати для цього використовують?

4. Правець, ботулізм — це інфекції, при яких розвивається токсинемія. Яке лікування слід проводити при цих інфекціях: серотерапію чи антибіотикотерапію? Чи серотерапію разом із антибіотикотерапією? Чому?

5. Патологічний матеріал, в якому виявлено збудника прав­ця, простерилізували в автоклаві при 2 атм протягом 2 год. Чи достатньо цих умов для знезараження спор?

Домашнє завдання

Підготуйтеся до практичного заняття 13.

Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 13

1. Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття, запи­шіть у щоденнику тему і план заняття.

2. Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с. 326— 341; практикум, с. 146—156).

Практичне заняття 13

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ, СПРИЧИНЕНИХ ПАТОГЕННИМИ СПІРОХЕТАМИ

Мета заняття:

— знати особливості взяття патологічного матеріалу для до­слідження та його транспортування до бактеріологічної лабораторії;

— уміти відбирати патологічний матеріал для дослі­дження;

— уміти оформляти супровідну документацію;

— знати методи мікробіологічної діагностики хвороб, спри­чинених патогенними спірохетами;

— знати препарати для специфічного лікування та профі­лактики хвороб, спричинених патогенними спірохета­ми.

Оснащення: мазки-препарати (за можливості), таблиці, фотознімки клінічних проявів хвороби; мікроскоп, імерсійне масло, кардіоліпіновий антиген, препарати для специфічної профілактики і лікування хвороб, спричинених патогенними спірохетами.

План

1. Вивчення морфологічних і тинкторіальних властивостей трепонем, борелій, лептоспір.

2. Ознайомлення з особливостями взяття патологічного ма­теріалу; вивчення методів мікробіологічної діагностики сифілісу; ознайомлення з методикою проведення реакції Вассермана.

3. Ознайомлення з методами мікробіологічної діагностики бореліозів.

4. Вивчення методів мікробіологічної діагностики лепто­спірозу.

5. Вивчення препаратів, які використовують для специфіч­ної профілактики і лікування хвороб, спричинених пато­генними спірохетами.

Хід заняття

1. Вивчення морфологічних і тинкторіальних властивостей трепонем, борелій, леитоспір

Завдання 1. Вивчіть морфологічні і тинкторіальні влас­тивості трепонем, борелій та лептоспір.

Вивчаючи морфологію спірохет у препараті чи за таблиця­ми, зверніть увагу на спільні риси в будові їх клітин, що дало змогу виділити ці мікроорганізми в самостійний порядок Єрі-госгіаеіаіез, а також на відмінності, за якими можна відрізнити між собою трепонеми, борелії та лептоспіри.

■

2. Ознайомлення з особливостями взяття патологічного матеріалу; вивчення методів мікробіологічної діагностики сифілісу; ознайомлення з методикою проведення реакції

Вассермана

Завдання 2. Ознайомтеся з методикою взяття патоло­гічного матеріалу; вивчіть методи мікробіологічної діа­гностики сифілісу; ознайомтеся з методикою проведення реакції Вассермана.

Дослідження проводять до початку лікування. Відбір мате­ріалу проводять на тонке предметне скло (завтовшки не біль­ше 1,2 мм). На скло наносять 1 краплю ізотонічного розчину натрію хлориду (роблять 2—3 препарати). Відбір матеріалу проводять в асептичних умовах із дотриманням техніки без­пеки. Сифілітичні ураження (розеола, ерозії, виразка, папули) очищують тампоном, змоченим ізотонічним розчином натрію хлориду, потім протирають сухим тампоном. Платиновою бак­теріологічною петлею подразнюють досліджуване вогнище до появи тканинної рідини.

Мікроскопічний метод. Рідину відбирають бактеріоло­гічною петлею і вносять у краплю ізотонічного розчину на предметному склі, накривають покривним склом, яке щільно притискують до предметного. Так отримують препарат "роз­давлена крапля". Мікроскопію проводять негайно у темному полі (не можна затримуватися, оскільки підсихання препара­ту може призвести до втрати збудником сифілісу характерної рухливості).

Бліда трепонема в темному полі зору має вигляд тендітної сріблястої з рівномірними завитками спіралі з характерними видами рухливості (згинальний, поступальний, обертальний, хвилеподібний, судомний), що відрізняє її від сапрофітних тре-понем (Т. dentinum, Т. buccalis, Т. perfringens). За зовнішнім виглядом і типом рухливості роблять висновок про виявлення блідої трепонеми.

₍ Серологічний метод. Для діагностики сифілісу використовують PIT, МРП (мікрореакцію преципітації), ІФА, РЗК, РІФ.

PIT ґрунтується на феномені втрати рухливості блідими тре-понемами за наявності сироватки крові хворого і комплемен­ту в анаеробних умовах. Для постановки PIT використовують трепонеми, вирощені в яєчках кроликів. Кров у хворого беруть натще із ліктьової вени, відділяють сироватку й інактивують її (прогрівають за 56 °С протягом ЗО хв, при цьому руйнується комплемент, а імуноглобулінова фракція крові, тобто антитіла, стабілізується). Перед проведенням серологічного дослідження вживання лікарських препаратів відміняють за 3—4 тиж.

У пробірку вносять 1,7 см³ зависі тканинних трепонем, до­бавляють 0,2 см³ сироватки крові, що досліджується, і 0,1 см³ свіжого комплементу (сироватки крові морської свинки). Па­ралельно ставлять контрольні реакції. Під мікроскопом у пре­паратах "роздавлена крапля" враховують кількість рухливих трепонем у краплі з контрольної пробірки та краплі з дослідної пробірки.

Результати реакції вважають позитивним, якщо відсоток іммобілізації перевищує 50.

МРП з кардіоліпіновим антигеном використовують для про­філактичного масового обстеження на сифіліс і для діагности­ки. Використовують два варіанти мікрореакції: якісний і кіль­кісний.

Якісний варіант частіше застосовують під час профілактич­ного обстеження.

Для отримання плазми у пацієнта беруть кров із пальця капіляром апарата Панченкова, змоченим 5 % розчином на­трію цитрату (для запобігання згортанню крові), і вносять її у пробірку Вассермана, в якій міститься декілька крапель роз­чину натрію цитрату. Кров відстоюють або центрифугують для отримання плазми. Паралельно ставлять реакції з плаз­мою і сироваткою крові хворого. Для отримання сироватки кров беруть із вени, отримують сироватку та інактивують її. Паралельно ставлять контрольну реакцію з позитивною сиро­ваткою.

Мікрореакцію ставлять у лунках полістиролової планше­ти. У лунки вносять по 3 краплі плазми або сироватки крові, що досліджується, додають по 1 краплі емульсії кардіоліпіно-вого антигену і струшують протягом 5 хв. Потім до кожної лун­ки додають по 3 краплі ізотонічного розчину натрію хлориду, змішують інгредієнти погойдуванням пластин і залишають за кімнатної температури на 5 хв (оптимальною є температура 23—28 °С). Результати враховують після появи пластівців у контрольній позитивній сироватці крові, але не пізніше ніж через 7—10 хв після змішування всіх інгредієнтів. У лунках з плазмою і сироваткою крові осідають різні за розміром плас­тівці. Появу великих пластівців розцінюють як позитивний результат (++++, +++), середньої величини і дрібних — як слабопозитивний (++, +).

Кількісний варіант мікрореакції дає змогу, не подовжуючи часу (15—30 хв), об'єктивніше оцінити стан пацієнтів (визна­чити кількість антитіл) і використати його як критерій оцінки в динаміці лікування хворих на сифіліс. Для цього сироватку або плазму крові пацієнта розводять у співвідношеннях від 1:2 до 1:64. Врахування результатів проводять за тим самим прин­ципом. Титром сироватки або плазми вважається розведення, в якому результат має оцінку "++".

РЗК (реакція Вассермана, РВ, або РЛУ). У пацієнта з підо­зрою на сифіліс РВ ставлять паралельно з мікрореакцією преци­пітації. Для поставки реакції використовують такі інгредієнти: сироватку крові хворого, антиген трепонемний ультраозвуче-ний, антиген кардіоліпіновий, ізотонічний розчин натрію хло­риду, комплемент, гемолітична система (суміш гемолітичної сироватки й еритроцитів барана).

Взяття крові проводять натще або не раніше ніж через 6 год після споживання їжі. Не можна брати кров у хворих з підвищеною температурою тіла, після недавно перенесеної інфекційної хвороби, у жінок — під час менструації, у вагітних — в останні 10 днів, у породіль — у перші 10 днів після пологів, у немовлят — у перші 10 днів життя, у разі вживання спиртних напоїв — раніше ніж через 24 год.

/ Кров відбирають з ліктьової вени у кількості 8—10 см³ у суху стерильну пробірку, у немовлят кров відбирають із п'ятки. До лабораторії вона має бути доставлена не пізніше ніж через 24 год за умови зберігання її у холодильнику за 4 °С. Відстояну сироват­ку переносять в іншу стерильну пробірку й інактивують. Інак-тивовані сироватки можуть зберігатися у морозильній камері холодильника протягом 5—6 діб, активні сироватки — 30 діб (повторне розморожування і заморожування не допускається).

РВ ставлять з двома антигенами: ультраозвученим трепо-немним і кардіоліпіновим.

Завдання 3. Ознайомтеся з методикою проведення реак­ції Вассермана.

Методика проведення реакції Вассермана:

— у штатив ставлять 3 пробірки Вассермана;

— маркують пробірки: на першій зазначають номер аналізу і цифру 1, на другій — 2, на третій — 3 (контроль);

— в усі пробірки вносять по 0,25 см³ досліджуваної сироватки;

— у першу пробірку додають 0,25 см³ антигену трепонемно-го, у другу — 0,25 см³ антигену кардіоліпінового, у третю — 0,25 см³ізотонічного розчину натрію хлориду;

— пробірки струшують, витримують їх 10 хв за кімнатної температури;

— в усі пробірки додають по 0,25 см³комплементу;

— пробірки струшують і ставлять у термостат при 37 °С на 45—60 хв;

— в усі пробірки додають по 0,5 см³ гемолітичної системи;

— пробірки струшують, ставлять їх у термостат на 45—60 хв за 37 °С (до настання гемолізу у контрольній пробірці).

Облік результатів реакції: еритроцити осіли на дно, рідина безбарвна або злегка рожева — реакція позитивна: осад незна­чний або осаду немає, рідина інтенсивно забарвлена — реакція негативна.

3. Ознайомлення з методами мікробіологічної діагностики бореліозів

Завдання 4. Ознайомтеся з методами мікробіологічної діагностики поворотного тифу.

Для діагностики поворотного тифу найбільш доступними методами є мікроскопічний і біологічний.

Мікроскопічний метод. Мікроскопії підлягають кров хво­рого, гемолімфа ектопаразитів (вошей, кліщів), секційний ма­теріал. Кров у хворого відбирають на початку періоду підви­щення температури тіла і виготовляють декілька препаратів: мазок, товсту краплю і висячу краплю. Товсту краплю не фік­сують. На висушену на повітрі товсту краплю наносять 0,5 см³ розведеного барвника Гімзи (1 крапля барвника + 1 крапля дистильованої води). Через декілька хвилин настає гемоліз під дією дистильованої води, цю порцію барвника змивають і наносять нову. Фарбування проводять 20—30 хв. Барвник зливають і дуже обережно (крапля не фіксована!) промивають водою. Під час мікроскопії виявляють лейкоцити і борелії, які мають синьо-фіолетовий колір, містять 4—12 нерівномірних завитків.

Для диференціальної діагностики епідемічного й ендеміч­ного поворотного тифу кров для мікроскопії беруть у період ре­місії. При ендемічному поворотному тифі в період ремісії вияв­ляється помірна або слабка спірохетемія, при епідемічному — в період ремісії спірохети не виявляються.

Біологічний метод також використовують для диферен­ціації епідемічного й ендемічного поворотного тифу. Після за­раження морських свинок, білих мишей патологічним мате­ріалом, що містить збудників ендемічного поворотного тифу, інфекція розвивається через 5—6 діб, збудник легко виявля­ється в крові і мазках-відбитках заражених тварин.

У разі зараження тварин патологічним матеріалом, що міс­тить збудника епідемічного поворотного тифу, інфекція не роз­вивається, оскільки тварини нечутливі до борелій Обермейєра.

4. Вивчення методів мікробіологічної діагностики лептоспірозу

Завдання 5. Вивчіть методи мікробіологічної діагности­ки лептоспірозу.

Для діагностики лептоспірозу використовують мікроскопіч­ний, культуральний (бактеріологічний), біологічний та сероло­гічний методи. Дослідження проводять у лабораторії особливо небезпечних інфекцій або у бактеріологічних лабораторіях, що мають дозвіл на право роботи з патогенними мікроорганізмами III—IV груп небезпечності.

Мікроскопічні, культуральні та біологічні дослідження проводять паралельно. Метою дослідження є виявлення лептоспір і проведення диференціації патогенного виду L. in­terrogans від сапрофітного — L. bif Іеха. Крім цього, визначають сероваріант патогенних лептоспір.

Мікроскопічний метод. Для мікроскопії використовують кров від початку і до 5-ї доби захворювання, сечу — з 10-ї до 40-ї доби, спинномозкову рідину досліджують у разі появи менінгеальних симптомів з 10-ї до 16-ї доби хвороби, із секційного матеріалу відбирають тканинну рідину з уражених органів (печінки, нирок) піпеткою з глибини 2—5 мм.

Виявити лептоспіри у крові важко, тому із однієї проби кро­ві готують 10—15 препаратів. Оскільки лептоспіри дуже пога­но сприймають барвники, бактеріоскопічне дослідження про­водять з живими збудниками в темному полі зору у препараті "роздавлена крапля".

Бактеріологічний метод. Кров, сечу, спинномозкову рідину засівають у пробірки з поживним середовищем. Інкубацію проводять за 28 °С. Лептоспіри не змінюють вигляд поживного середовища (середовище залишається прозорим). Ріст лептоспір виявляють під час мікроскопії препаратів "роздавлена крапля". Посіви контролюють протягом 3 міс, ріст — кожні 5—6 діб.

Ідентифікацію виділених лептоспір проводять у РА з типовими сироватками.

Біологічний метод. Зараження хом'ячків або морських свинок проводять внутрішньоочеревинно. За тваринами спо­стерігають протягом 15 діб, кожного дня їм вимірюють тем­пературу тіла і зважують. У разі позитивного результату на 4—6-у добу маса тіла тварин знижується, починається сльозо­теча, підвищується температура тіла до 39—40 °С. Тварини ги­нуть на 9—10-й день при явищах загальної жовтяниці. Під час розтину загиблих тварин виявляють геморагії (крововиливи) в органах і тканинах.

Проводять мікроскопічне і бактеріологічне дослідження кіркового шару нирок, а також серологічне дослідження крові. Виділення лептоспір із крові й органів, захворювання тварин або виявлення специфічних антитіл свідчить про наявність збудника у досліджуваному матеріалі.

Серологічний метод використовують з 5—7-ої доби хворо­би. Максимальний титр антитіл виявляють на 14—20-у добу. Для серологічної діагностики найбільш широко застосовують реакцію мікроаглютинації (РМА). Залежно від імунного стату­су антитіла зберігаються у сироватці крові перехворілих від де­кількох місяців до 10 років і більше. РМА ставлять у розведенні сироватки від 1:10 до 1:1600 і вище. Як антиген використову­ють 4—10-добову культуру лептоспір. Результати враховують через 1 год. У разі позитивної специфічної реакції спостеріга­ють аглютинацію і лізис спірохет.

Перспективним і високочутливним методом для виявлення антитіл є ІФА.

Для виявлення лептоспір у довкіллі проводять дослідження матеріалу з відловлених гризунів і води відкритих водойм. У відловлених гризунів досліджують кров, сечу і кірковий шар нирок мікроскопічним, бактеріологічним та біологічним методами.

Для дослідження води використовують біологічний метод. Для цього досліджувану воду внутрішньоочеревинно вводять двом золотистим хом'ячкам (10,0 і 1,0 см³) або у досліджуваній воді, підігрітій до ЗО °С, морську свинку купають протягом 2 год. При цьому у морської свинки вибривають і скарифікують ділян­ку шкіри. За наявності лептоспір у воді вони легко проникають через травмовану шкіру і спричинюють захворювання тварини через 5—11 діб після зараження. Нагляд за тваринами проводять протягом 1—2 міс. У разі підвищення температури тіла у тварин беруть кров із серця і висівають на поживні середовища. Після загибелі тварин роблять посіви крові, печінки, кіркового шару нирок на поживні середовища і визначають наявність антитіл у сироватці крові. Виявлення лептоспір із органів заражених тва­рин і протилептоспірозних антитіл у сироватці їх крові свідчить про наявність лептоспір у воді, яка досліджувалась.

5. Вивчення препаратів, які використовують для специфічної профілактики і лікування хвороб, спричинених патогенними

спірохетами.

Завдання 6. Вивчіть препарати, які використовують для специфічної профілактики і лікування хвороб, спричинених патогенними спірохетами.

Контрольні запитання

1. Як за морфологічними і тинкторіальними ознаками можна відрізнити трепонеми, борелії та лептоспіри?

2. Як відбирають патологічний матеріал для мікроскопіч­ного дослідження при сифілісі?

3. За якими ознаками під час мікроскопії відрізняють Т. pallidum від сапрофітних трепонем?

4. Які серологічні реакції використовують для діагности­ки сифілісу?

5. Як ставлять реакцію іммобілізації трепонем?

6. З якою метою проводять МРП?

7. Яких умов слід дотримуватися під час взяття крові на РЗК?

8. Як підготувати сироватку крові для дослідження в РЗК?

9. Які антигени використовують у РЗК?

10. Які методи використовують для діагностики поворотно­го тифу?

11. Які дослідження проводять з метою диференціації епі­демічного й ендемічного поворотного тифу?

12. Які методи використовують для діагностики лептоспі­розу та для виявлення лептоспір у довкіллі?

13. При яких спірохетозах використовують імунологічні

препарати для профілактики і лікування?

■

Тести

1. Для виявлення спірохет у патологічному матеріалі препара-
ти найчастіше фарбують за:

а) Грамом;

б) Цілем—Нільсеном;

в) Буррі—Гінсом;

г) Романовським—Гімзою.

2. Під час масового обстеження населення на сифіліс викорис-
товують серологічну реакцію:

а) зв'язування комплементу (Вассермана);

б) МРП;

в) іммобілізації трепонем;

г) імунофлуоресценції.

3. Збудником ендемічного поворотного тифу є:

а) В. duttoni;

б) В. recurrentis;

в) В. burgdorferi.

4. Переносником епідемічного поворотного тифу є:

а) воші;

б) кліщі;

в) комарі;

г) блохи.

5. Воші передають борелії поворотного тифу під час:

а) укусу;

б) втирання гемолімфи після роздавлювання;

в) втирання випорожнень.

6. Збудником епідемічного поворотного тифу є:

а) В. duttoni;

б) В. recurrentis;

в) В. burgdorferi;

г) В. caucбsica.

7. Для виявлення лептоспір у воді відкритих водойм викорис-
товують метод:

а) бактеріологічний;

б) біологічний;

в) серологічний;

г) мікроскопічний.

Ситуаційні задачі

1. Для постановки МРП для діагностики сифілісу як анти­ген використовують ліпідний екстракт серця великої рогатої худоби (кардіоліпіновий антиген). На чому ґрунтується ця ре­акція?

2. Під час реакції Вассермана в усіх пробірках (дослідних і контрольних) відбувся гемоліз. Як оцінити результати такої реакції?

3. Під час мікроскопії препарату, виготовленого з осаду сечі і пофарбованого за Романовським—Гімзою, виявлено спірально-звивисті мікроорганізми, що нагадують туго скручений канат і мають С- і в- подібну форму, блідо-рожевого кольору. Який діагноз орієнтовно можна поставити на основі мікроскопії сечі?

Дата добавления: 2014-11-20