Види складу злочинів

1. Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важ­ливе значення для пізнання окремих складів злочинів і вста­новлення їх істот­них ознак, а в кінцевому підсумку — для точної кваліфікації злочину. Склади можна класифікувати за різними критеріями: за ступенем суспільної небезпеч­ності; за структурою, тоб­то за способом описування ознак складу в законі; за особливістю законодавчого конструювання.

2. Суспільна небезпечність злочину — цс об'єктивно існуюча антисоціа­льна властивість, обумовлена всією сукупністю його нега­тивних ознак, що сві­дчать про реальну можливість заподіяти шко­ду охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам. Причому слід відрізняти суспільну небезпеч­ність як закріплену в законі певну нормативну абстракцію від небезпечності конкретно вчиненого злочину. В кримінальному законі вона закріплюється лише як можливість (здатність) заподіяння шкоди, а при вчиненні конкретного злочину ця можливість перетворюється на дійсність і характеризує суспільну небезпечність саме цього злочину.

За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) виділяють:

І) простий (іноді його називають основний) склад злочину — він містить у собі основні ознаки злочину і не містить ні обтяжуючих (кваліфікуючих), ні пом'якшуючих обставин. Так, у ч. 1 ст. 185 КК дається визначення крадіжки як таємного викрадення чужого май­на (без пом'якшуючих і без обтяжуючих об­ставин);

2) склад із кваліфікуючими ознаками, тобто з такими, які обтя­жують відпо­відальність і впливають на кваліфікацію. Прикладом кваліфікованого складу можна вважати ч. 2 ст. 185 КК, тобто крадіж­ку. вчинену повторно або за попередньою змовою групою осіб;

3) склад з особливо обтяжуючими (особливо кваліфікуючими) обстави­нами, тобто такими, які надають злочину особливої суспіль­ної небезпечності. Наприклад, крадіжка, вчинена в особливо вели­ких розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185);

4) склад злочину з пом'якшуючими обставинами (так званий привілейова­ний склад), що характеризується обставинами, які знач­ною мірою знижують суспільну небезпечність і караність даного виду злочину (наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання — ст. 116, або вбивство при перевищенні меж необхідної оборони — ст. 118).

3. За характером структури складів, тобто за способом описуван­ня їх ознак безпосередньо в законі, усі вони можуть бути поділені на прості і скла­дні.

До простих складів відносять ті, які містять у собі ознаки одного суспі­льне небезпечного діяння, що посягає на один об'єкт. Прикладом простих скла­дів є умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК), грабіж (ч. 1 ст. 186).

Складним є склад, законодавча конструкція якого ускладнена якими-не­будь обставинами. Тому складними слід визнати склади з двома об'єктами (розбій — ст. 187), із двома діями (самовільне при­своєння владних повнова­жень або звання службової особи, поєдна­не із вчиненням будь-яких суспільне небезпечних діянь — ст. 353), із двома формами вини (умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, — ч. 2 ст. 121).

До числа складних відносять також і альтернативні склади, об'­єктивна сто­рона яких може виражатися в декількох діях чи спосо­бах дії або в різних на­слідках. Так, державна зрада в ст. 111 визна­чена як злочин, що може бути вчи­нений шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній орга­нізації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності про­ти України. Як видно, кожна з названих дій утворює об'єктивну сто­рону зазначе­ного злочину. У той же час склад злочину, зазначений у ч. 1 ст. 277, передбачає відповідальність за умисне руйнування або пошкодження транспортних засобів за умови настання будь-якого з зазначених у даній статті наслідків: аварії по­їзда, судна; порушення нормальної роботи транспорту; створення небезпеки для життя лю­дей, настання інших тяжких наслідків.

4. За особливостями конструкції виділяють злочини з формаль­ним скла­дом, злочини з матеріальним складом і злочини з усіченим складом.

Такс конструювання ґрунтується на тому, що будь-який злочин у своєму розвитку може пройти цілий ряд стадій (етапів): готуван­ня, замах, закінчений злочин. Причому окремим видам злочинної діяльності властива винятково ви­сока суспільна небезпечність вже на ранніх стадіях її розвитку. Тому законода­вець закріплює нерідко момент закінчення таких злочинів уже на стадії замаху чи навіть готування, не пов'язуючи закінчення злочину з фактом настання сус­пільне небезпечних наслідків.

Злочинами з формальним складом називають такі, що не містять у собі як обов'язкову ознаку суспільне небезпечні наслідки, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у за­коні діянь. Наприклад, ч. 1 ст. 331 встановлює відповідальність за незаконне перетинання державного кор­дону. І цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння (переходу), незалеж­но від можливих наслідків.

Злочинами з матеріальним складом вважаються такі, при конс­труюванні яких як обов'язкові ознаки об'єктивної сторони включа­ються певні суспільне небезпечні наслідки вчиненого злочину. У таких складах об'єктивна сторона отримує свій повний розвиток лише за умови настання зазначених наслідків і тільки з цього момен­ту злочин вважається закінченим. У злочинах з матеріаль­ним скла­дом потрібно обов'язково встановлювати причинний зв'язок між са­мим діянням і суспільне небезпечними наслідками, що настали. Прикладом злочину з матеріальним складом є вбивство, що вважа­ється кінченим лише з моменту смерті потерпілого (ст. 115). Сам по собі факт пострілу в жертву з мстою її вбивства не утворює складу закінченого злочину, оскільки не настав передбачений кримінальним законом наслідок — смерть іншої людини. Такі дії повинні кваліфі­куватися лише як замах на вбивство (статті 15 і 115).

Злочинами з усіченим складом вважаються такі, в яких момент закін­чення злочину самим законом переноситься на стадію готуван­ня або на стадію замаху. Наприклад, за ст. 129 відповідальність за погрозу вбивством настає з моменту самої погрози, а розбій вважа­ється закінченим злочином з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном (ст. 187).

§ 4. Кваліфікація злочинів

1. Під кваліфікацією злочинів розуміють точне встановлення відповідно­сті вчиненого винним суспільна небезпечного діяння скла­ду конкрет­ного злочину, закріпленого в кримінальному законі.

Кваліфікуючи злочин, ми визначаємо ту статтю КК, в якій закрі­плений склад вчиненого злочину. Тим самим за допомогою кваліфі­кації дається точна юридична і соціальна характеристика вчинено­го діяння.

2. Правильна кваліфікація злочинів — необхідна умова забезпе­чення закон­ності в боротьбі зі злочинністю. В свою чергу неправи­льна кваліфікація веде до порушення прав і законних інтересів як держави, так і окремих грома­дян, перешкоджає нормальному здій­сненню правосуддя, підриває авторитет органів розслідування і суду, а в кінцевому підсумку — авторитет держави. Така кваліфікація може призвести до притягнення невинного до кримінальної відпо­відальності або призначення винному покарання, що не Грунтуєть­ся на законі. Точно так помилкова кваліфікація може призвести до необгрунтованого звільнення винного від відповідальності або від­повідного покарання. Тому ви­рок суду, що грунтується на неправи­льній кваліфікації, підлягає змінснню або скасуванню.

3. Як уже зазначалося, кожен злочин має безліч ознак, однак да­леко не всі вони враховуються при кваліфікації. При кваліфікації необхідно в конкретному діянні встановити (відібрати) ті юридич­не значущі об'єктивні і суб'єктивні ознаки, що входять до складу конкретно вчиненого злочину. Причому склад утворює тільки вся сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з необхідних ознак свідчить про відсутність у діянні особи складу конк­ретного злочину.

Кожен злочин, як і будь-яке інше діяння людини, завжди вияв­ляється як певна єдність об'єктивного і суб'єктивного. Причому об'єктивні ознаки будь-якого злочину завжди виступають у єдності з ного суб'єктивними ознаками. Сам же процес кваліфікації виража­ється в послідовному встановленні точної відповідності об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони вчи­неного зло­чину об'єкту, об'єктивній стороні, суб'єкту і суб'єктивній стороні складу злочину, закріпленого законом.

Дата добавления: 2014-11-20