Поняття об'єкта злочину

Об'єкт злочину

1. Правильне вирішення питання про об'єкт злочину має важливе теорети­чне і практичне значення. Саме об'єкт дозволяє розкрити соціальну сут­ність злочину, з'ясувати його суспільне небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежу­ванню його від суміжних суспільне небез­печних посягань. Об'єкт відіграє істотну роль і для визначення самого поняття злочину, знач­ною мірою впливає па зміст об'єктивних і суб'єктивних його ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої час­тини КК. Усе цс дає змогу зробити висновок, що проблема об'єкта злочину є однією з основних у науці кримінального права.

2. Загальновизнано, що об'єктом злочину завжди виступає тс благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. В науці кримінального права най­більш визнаною є точка зору, згідно з якою об'єктом будь-якого зло­чину є охоронювані законом про кримінальну відповідальність сус­пільні відносини. Висновок про тс, що об'єктом злочину є суспільні відносини, ґрунтується і на чинному законодавстві (див., наприклад, статті 1, 293 і 296 КК). Однак у статтях КК найчастіше містяться вказівки не на сам об'єкт злочину, а на окремі елементи охоронюва-них законом суспільних відносин (наприклад, статті 185—190, 115— 119) або на різні правові норми, що регулюють відповідні суспільні відносини (наприклад, статті 208, 214 та ін.).

Об'єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які постав­лені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Тому не тільки безпосереднім і родовим, але й загальним об'єктом усіх злочинів є не вся сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціальне схвалених відносин, які законодавець поставив під охо­рону кримінального законодавства. Природно, що при цьому йдеться тільки про найважливіші, иайзначуїці для інтересів сус­піль­ства і держави суспільні відносини, яким злочинні посягання можуть за­вдати значної шкоди.

У свою чергу, загальним об'єктом злочину є не постійна система суспіль­них відносин (раз і назавжди дана), а рухлива (змінювана), що залежить від за­кону про кримінальну відповідальність (наприклад, у зв'язку з криміналізацією чи декриміналізацією суспільно небезпеч­них діянь змінюється і вся система су­спільних відносин, яка створює загальний об'єкт кримінально-правової охо­рони).

Отже, об'єктом будь-якого злочину, зрештою, завжди є об'єктивні відно­сини між людьми, які існують у суспільстві і охороняються законом про кримі­нальну відповідальність. Ці відносини досить різ­номанітні (економічні, соціа­льні, політичні й ін.) і регулюються в суспільстві різними соціальними нормами (нормами права, моралі, звичаями).

Суспільні відносини, як об'єкт злочину, мають об'єктивний ха­рактер, тобто існують поза і незалежно від нашої свідомості, а зна­чить, і незалежно від кримінального закону, і є первинними стосо­вно нього.

Отже, суспільні відносини, котрі виступають об'єктом злочину, є первин­ними не тільки щодо закону про кримінальну відповідаль­ність, але й щодо са­мого злочину. Злочин завжди посягає на об'єк­тивно існуючий об'єкт, на певну реальність. Не можна посягати на тс і завдавати шкоди тому. чого ще немає в об'єктивній реальності. Навіть більше, внаслідок злочинного посягання не тільки завдаєть­ся реальної шкоди охоронюваним суспільним відносинам, але й, у свою чергу, створюються нові — кримінально-правові відносини. Ці відно­сини складаються вже між злочинцем і державою з приводу вчиненого ним злочину.

Таким чином, об'єктом злочину є ті суспільні відносини, чи які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охо­рону закону про кри­мінальну відповідальність.

3. Для правильного з'ясування сутності об'єкта злочину і «ме­ханізму» зло­чинного посягання на нього важливо визначити струк­туру суспільних від­носин і взаємодію між різними елементами їх складових частин.

У філософській і правовій науці загальновизнано, що структур­ними елемен­тами суспільних відносин є:

1) суб'єкти (носії) відносин;

2) предмет, з приводу якого існують відносини;

3) соціальний зв'язок (суспільне значуща діяльність) як зміст відносин.

Структура будь-яких суспільних відносин завжди незмінна. Включення до структури якихось інших, органічно не властивих їй елементів (наприклад, зовнішніх умов виникнення відносин), як і виключення з її складу будь-яких обов'язкових елементів, призво­дить до того, що відносини втрачаються, зника­ють або ж замінюють­ся якимись іншими, більш загальними поняттями. З дру­гого боку, розглядаючи структуру суспільних відносин, слід зазначити, що вона є не просто сумою частин, з яких складається, а цілісною системою елементів, які її утворюють і які відповідним чином пов'язані і вза­ємодіють один з одним.

4. До складу будь-яких суспільних відносин входять їх суб'єкти (учас­ники відносин). Безсуб'єктних відносин у реальній дійсності не існує. Якщо немає учасників відносин, то не існує і самих відно­син, які завжди являють со­бою певний соціальний зв'язок між са­мими учасниками. Суб'єктами суспільних відносин може бути сама держава, різні об'єднання громадян, юридичні і фізи­чні особи.

Встановлення учасників суспільних відносин, або (що одне й те саме) їх суб'єктного складу, а також їх соціальних функцій у самих відносинах, у бага­тьох випадках дає можливість визначити і ті су­спільні відносини, що є об'єктом того чи іншого злочину. Цю влас­тивість суб'єктів у суспільних відносинах не­рідко використовує і сам законодавець як для окреслення меж чинності кримі­нального зако­ну, так і для вказівки на ті суспільні відносини, які є об'єктом конк­ретного злочину. Так, у ст. 328 зазначено, що відповідальність за розголо­шення державної таємниці несуть лише особи, яким відо­мості, що становлять державну таємницю, були довірені або ж ста­ли відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. У статті 154 КК України також безпосередньо закріп­лено, що відповідальність за примушу­вання жінки чи чоловіка до вступу в ста­тевий зв'язок може нести лише особа, від якої жінка чи чоловік були матеріа­льно або служ­бове залежні. Отже, правильне визначення суб'єктного складу і з'я­сування соціальної ролі особи в ньому не тільки сприяє визначен­ню кола тих відносин, які охороняються конкретною кримінально-правовою нормою, але й дає можливість з'ясувати їх зміст, оскільки в соціальних функціях особи відби­вається як зміст, так і характер соціальних зв'язків у відносинах.

5. Предметом суспільних відносин справедливо називають усе тс, з при­воду чого або у зв'язку з чим існують і самі ці відносини. Тому предметом сус­пільних відносин можуть бути насамперед різного роду фізичні тіла, речі (при­родні об'єкти, різні товари чи предмети, що не мають ознак товару), а також сама людина. Наприклад, в об'єкті такого злочину, як нснадання допомоги хво­рому медичним пра­цівником (ст. 139), хвора людина — лише предмет охоро­нюваних законом відносин, а їх суб'єктами є медичні працівники.

Усі суспільні відносини залежно від особливостей їх предмета необхідно поділяти на дві групи — матеріальні і нематеріальні. Від­носини. до складу яких входить матеріальний предмет (майно, ліс, водойми, дикі тварини тощо), нази­вають матеріальними. У немате­ріальних відносинах функції предмета викону­ють вже інші соціальні цінності (наприклад, державна влада або духовні блага).

6. Обов'язковим структурним елементом будь-яких суспільних відносин є соціальний зв'язок, що його справедливо розглядають і як зміст самих відно­син. Такий висновок обумовле­ний тим, що соціальний зв'язок є ніби дзеркалом внутрішньої струк­тури суспільних відносин, у ньому виявляються його сут­ність і со­ціальні властивості. Під соціальним зв'язком, як правило, розуміють певну взаємодію, певний взаємозв'язок суб'єктів. Тому соціальний зв'язок при­таманний лише людині і являє собою одну з форм загаль­ного зв'язку і взаємо­дії.

Зовні соціальний зв'язок найчастіше знаходить свій вияв у різ­них формах людської діяльності. Форми цієї діяльності можуть бути різноманітними: нор­мальна робота підприємств торгівлі, громад­ського харчування, підприємств служби побуту; раціональне вико­ристання природних ресурсів; забезпечення безпечних умов праці на виробництві, нормальна службова діяльність та ін. У деяких випад­ках соціальний зв'язок, як і самі суспільні відносини, може виявля­тися не тільки у вигляді діяльності. Він також може існувати в «за­стиглій», па­сивній формі, наприклад, у вигляді «позицій» особи щодо інших осіб у формі правового або соціального статусу грома­дян, у вигляді соціальних інститутів і т. ін.

Викладене дозволяє зробити важливий у практичному відношенні висно­вок про те, що для з'ясування сутності соціального зв'язку не­обхідно встано­вити зміст діяльності (поведінки) суб'єктів відносин.

Соціальний зв'язок як елемент суспільних відносин завжди зна­ходиться в нерозривному зв'язку з іншими їх структурними елемен­тами. З одного боку, на його зміст впливають суб'єкти суспільних відносин, бо він є певною формою їхньої взаємодії і взаємозв'язку;

з другого — його не можна розглядати у відриві від предмета суспіль­них відносин, яким завжди виступає те, з приводу чого або у зв'яз­ку з чим виника­ють і функціонують суспільні відносини. Отже, і сам соціальний зв'язок завжди виникає й існує у зв язку з тими чи інши­ми предметами суспільних відносин. Тому слід визнати, що соціаль­ний зв'язок завжди має предметний характер. Безпредметно­го соціального зв'язку в суспільстві бути не може. Важливо заува­жити й те, що соціальному зв'язку, як і суспільним відносинам, завжди власти­вий об'єктивним характер. Він існує як щось дане, реальне, наявне і лише в та­кому вигляді виступає як елемент об'єк­та злочину.

Дата добавления: 2014-11-20