Форми співучасті

1. Форми співучасті - це об 'єднання співучасників, які розріз­няються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкіс­тю суб'єктивних зв'я­зків між ними.

Насамперед, у ч. 1 ст. 27 КК України говориться, що співучасниками є вико­навці, організатори, підбурювачі та пособники, а в ч. 2 цієї ж статті сказано про співвиконавців. Отже, можлива співучасть, коли всі спів­учасники злочину будуть його виконавцями, але можлива і спів­участь з розподілом ролей, коли співучасники виконують у злочині різні функції: один - виконавець, другий - пособник, третій - під­бурювач і т.п. Таким чином, у ст. 27 КК України закріп­лена співучасть у формі співвиконавства і співучасть з розподілом ролей. Це поділ співучасті на дві форми, виходячи з тієї ролі, що виконують співучасники в зло­чині, тобто за об'єктивними ознаками.

У такому разі говорять про просту і про складну співучасть:

1) проста співучасть (співвиконавство, співвинність) має місце там, де всі співучасники є виконавцями злочину і, отже, всі вони виконують однорідну роль. Звичайно, їх дії можуть мати різний ха­рактер. Наприклад, один з вико­навців загрожує жертві ножем, інший б'є її, а третій обчищує кишені. Але з по­гляду форми співучасті їх ролі однорідні — всі вони безпосередньо виконують дії, описані в диспозиції статті Особливої частини КК як ознаки об'єктивної сто­рони конкретного складу злочину, в даному випадку розбою;

2) складна співучасть (співучасть з розподілом ролей) виявляєть­ся в тому, що співучасники виконують різнорідні ролі, тут має міс­це розподіл ролей — один або кілька з них — виконавці, інші - підбурювачі, пособники і т.п. Інакше кажучи, при цій формі спів­участі не всі співучасники є виконавцями злочину.

2. За суб’єктивними ознаками, за стійкістю суб'єктивних зв'яз­ків, стійкі­стю умислу ст. 28 розрізняє вчинення злочину різними злочинними групами:

а) вчинення злочину групою осіб;

б) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

в) вчинення злочину організованою групою;

г) вчинення злочину злочинною організацією. Розглянемо ці форми спів­участі:

а) злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька (два або більше) виконавців без попередньої змо­ви. У цих випадках діяльність одного виконавця приєднується до ді­яльності іншого (інших) вико­навця вже в процесі вчинення злочи­ну (коли воно вже почалося), але до його закінчення. Змова на вчи­нення злочину (на доведення його до кінця) має місце не до початку, а вже в ході злочину, коли хоча б один з виконавців почав його вчи­няти. Дана форма співучасті передбачена в деяких статях КК як ква­ліфіку­юча ознака злочину (наприклад, при зґвалтуванні — ст. 152 КК України, хулі­ганстві — ст. 296 КК України, у такому військовому злочині, як непокора, — ст. 402 КК України та ін.). Якщо до особи, яка вчиняє хуліганство, приєднують­ся інші особи і разом з нею продовжують хуліганські дії, має місце дана форма співучасті і винні несуть відповідальність за ч. 2 ст. 296 КК України;

б) злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, коли його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Для цієї форми співучасті необхідна попередня змо­ва співучасників на спільне вчинення зло­чину. Змова повинна мати місце до початку злочину. Ця змова може відбутися задовго до вчи­нення злочину, а може відбутися прямо перед злочином, але до за­маху на нього. Закон не вимагає для цієї форми співучасті якої-не-будь стій­кості, досить лише змови. Вчинення злочину за попере­дньою змовою групою осіб передбачено як кваліфікуючу ознаку в багатьох статтях КК (наприклад, у всіх корисливих злочинах про­ти власності, злочинах у сфері обігу наркотичних засобів тощо). Слід зазначити, що вчинення злочину за попередньою змовою гру­пою осіб, якщо воно прямо не передбачено в статті Особливої ча­стини КК, вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ст. 67 КК України);

в) злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готу­ванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) зло­чинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спря­мованих на досягнення цього плану, ві­домого всім учасникам групи. Отже, по-перше, для організованої групи потрібна участь хоча б трьох осіб, у той час як для групи, що діє за попередньою змовою, досить двох учасників. Далі, необ­хідно, щоб учасники такої групи організувалися в стійке об'єднання. Стійкість групи — поняття оціночне і встановлюється кожного разу, виходячи з конкрет­них обставин справи. Однак закон (ст. 28 КК України) містить і більш конкре­тні вказівки на ознаки, що свідчать про наявність більш тісної взаємодії між співучасниками порівняно з тим, як це має місце при вчиненні злочину групою осіб за попередньою змовою. Це і кіль­кість злочинів, для вчинення яких ство­рюється організована група (як правило, це кілька злочинів, хоча можуть бути випадки, коли органі­зована група створюється для вчинення одного злочину), і, наприклад, випадки посягання на особливо важливі об'єкти (банк, військовий склад і т.д.). Далі, така група припускає певну організаційну діяль­ність, яка може бути різноманітною: розподіл функцій між учасника­ми, наявність одного чи навіть декількох організаторів, залучення до групи більшого числа учасни­ків, розроблення плану дій тощо.

Саме створення організованої групи являє собою готування до злочину, що планували вчинити її учасники. Лише в одному випад­ку, який передбачений у ст. 392 КК України (дії, що дезорганізують роботу ви­правних установ), ство­рення організованої групи (і активна участь у такій групі), утвореної з метою тероризування засуджених, або нападу на адміністрацію, вважається вже закін­ченим злочином;

г) злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчине­ний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени чи структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної ор­ганізації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК України).

Як видно з тексту цієї статті, злочинна організація — це органі­зована група особливого роду, наділена законом більшим ступенем стійкості, згурто­ваності і рядом інших ознак.

Це насамперед ієрархічне об'єднання учасників, що припускає ієрархію його членів або структурних частин. Ієрархія також може полягати у підпоряд­кованості членів організації своїм керівникам, підпорядкуванні окремих струк­турних частин злочинної організації єдиному центру, в обов'язковості рішень, прийнятих організатора­ми, для всіх інших учасників злочинної організації.

Друга найважливіша ознака злочинної організації — це зорганізованість дій для вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, які описані в ст. 12 КК України.

Злочинна організація може бути створена для керівництва або координа­ції злочинної діяльності інших осіб (це, наприклад, коор­динація дій двох або більше організованих груп) або для функціо­нування як самої організації, так і інших злочинних груп.

Очевидно, що злочинна організація припускає наявність плану дій угрупо­вання, розподіл функцій між учасниками організації чи окремими зло­чинними групами, які до неї входять, тощо.

Ще одна важлива ознака виявляється в тому, що саме створення злочин­ної організації й участь в ній утворюють закінчений злочин, що тягне за собою відповідальність у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК.

У деяких статтях Особливої частини КК передбачені норми про відповіда­льність злочинних організацій. Загальна норма, сформульо­вана в ст. 255 КК України, передбачає відповідальність за створення злочинної організа­ції, керівництво нею або участь у ній, а також керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для спі­льного вчинення ними злочинів чи координацій дії і т.п. Причому саме ство­рення злочинної організації для вчинення одного або кількох тяжких або особ­ливо тяжкого зло­чинів вважається закінченим злочином.

Спеціальними видами злочинних організацій є створення або участь у ба­нді (ст. 257 КК України), чи створення або участь у терористичній організації чи групі (ст. 258 КК України), створення не передбачених законом воєнізова­них або збройних формувань і участь у них (ст. 260 КК України).

У статтях 255, 258 і 260 КК України передбачені заохочувальні норми, що звільняють від відповідальності учасників злочинної організації у разі ви­ходу особи з організації, добровільного повідомлення орга­нам влади про її дія­льність, сприяння у викритті її учасників.

Група, що діє за попередньою змовою, організована група і зло­чинна орга­нізація можуть мати форму як простої співучасті (всі учасники цих груп виконують ролі співвиконавців), так і складної спів­участі (у групах має місце розподіл ролей). Що ж стосується групи осіб, що вчиняють злочини без попе­редньої змови, то в ній можуть бути згідно з прямими вказівками ч. 1 ст. 27 КК України лише співвиконавці, тобто вона можлива лише у формі простої спів­участі. Викладене дає можливість скласти схему форм співучасті.

Проста співучасть (співвиконавство)

Вчинення злочину груп ою осіб без попередньої змови

Дата добавления: 2014-11-20