Методичні поради до вивчення теми

Тема 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

· сутність і значення макроекономічного прогнозування;

· класифікація методів та моделей макроекономічних прогнозів;

· принципи та функції макроекономічного прогнозування;

· основні етапи макроекономічного прогнозування.

Для самостійного вивчення теми рекомендується література: [1, 11, 12].

Вивчення теми надасть студентам можливість зрозуміти роль та сутність макроекономічного прогнозування, об’єкт, предмет і методологію прогнозування.

Макроекономічне прогнозування (МЕП) — це процес розроблення прогнозів розвитку національної економіки, що ґрунтується на науковому пізнанні економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і можливостей прогностики.

Методи макроекономічного прогнозування — це сукупність заходів та способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних та ендогенних зв’язків об’єк­та прогнозування, а також їх вимірювань у рамках явища або процеса, що розглядається, зробити висновок з певною ймовірністю відносно майбутнього розвитку об’єкта.

Об’єктом макроекономічного прогнозування є народне господарство країни, адміністративно-територіальні одиниці, сукупність економічних суб’єктів (сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний і зовнішньоекономічний секто­ри), галузі.

Предметом дослідження є пізнання можливих станів макроекономічних об’єктів (агрегатів) у майбутньому, вивчення закономірностей і способів розроблення макроекономічних прогнозів.

Метою прогнозування є створення наукових передумов для прийняття управлінських рішень органами законодавчої та виконавчої влади на верхньому рівні народногосподарської ієрархії. Цими передумовами є: науковий аналіз; варіантне передбачення; оцінювання можливих наслідків.

Класифікація макроекономічних прогнозів будується за найріз­номанітнішими критеріями (ознаками) залежно від мети, завдань, проблем, характеру, періоду упередження, методів тощо. Основним є проблемно-цільовий критерій, відповідно до якого розрізняють два типи прогнозів: пошукові та нормативні. За періодом упередження прогнози поділяються на короткострокові, середньострокові, довгострокові, далекоглядні. За характером об’єкта прогнозування можна виділити пасивні та активні, варіантні та інваріантні. За масштабністю прогнози поділяються на глобальні й локальні, структурні й комплексні, прості й складні. За способом подання інформації прогнози можуть бути точковими та інтервальними.

Методи макроекономічного прогнозування визначаються за класифікаційною ознакою — загальним принципом дії і засобом одержання прогнозованої інформації.

За загальним принципом дії методи макропрогнозування мож­на поділити на cуб’єкmивнi (експертні) та формалізовані.

Суб’єктивні прогнози, які ґрунтуються на здогадках, досвіді та інтуїції, не відповідають суворим правилам і спираються зазвичай на неформальні міркування експерта. Суб’єктивні методи використовують тоді, коли неможливо врахувати вплив багатьох чинників через значну складність об’єкта прогнозування або, навпаки, об’єкт прогнозування досить простий. Тоді використовують оцінки експертів. При цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

До групи формалізованих входять методи, що випливають з правил або математичних моделей. Залежно від відображення економічної теорії моделі поділяються на дві підгрупи: некаузальні та каузальні. Некаузальні моделі використовують методи прогнозування одновимірних процесів. Каузальні моделі використовують методи прогнозування багатовимірних процесів.

Особливе місце в класифікації методів економічного прогнозування посідають так звані комбіновані методи, які об’єднують різні методи.

Принципи макроекономічного прогнозування: єдність політики та економіки; принцип мети; принцип системності; принцип наукової обґрунтованості; принцип багаторівневого описання; принцип інформаційної єдності; принцип об’єктивності; принцип адек­ватності прогнозу об’єктивним закономірностям; принцип альтер­нативності; принцип послідовного подолання невизначеності; принцип самостійності та гласності.

Головними функціями макроекономічного прогнозування є: науковий аналіз процесів і тенденцій; дослідження об’єктивних зв’язків явищ в економіці; оцінка об’єкта прогнозування; виявлення альтернатив розвитку економіки.

Етапи робіт у певній послідовності, яка в кожному конкретному прогнозі може змінюватися, має три основні стадії: ретроспекцію, діагноз і проспекцію.

На стадії ретроспекції розв’язуються такі завдання: формування опису об’єкта прогнозу в минулому; остаточне формулювання та уточнення завдання прогнозування. До цієї стадії відносять, як правило, такі роботи:

1) передпрогнозний аналіз об’єкта;

2) визначення та оцінювання джерел інформації, порядок та організація роботи з ними; остаточне формулювання постановки завдання;

3) збирання та аналіз ретроспективної інформації і формування бази даних для проведення практичних розрахунків.

На стадії діагнозу розв’язуються такі завдання: розроблення моделі об’єкта прогнозу; вибір методу прогнозування. На цій стадії виокремлюють чотири основні етапи дослідження:

1) створення формалізованого опису об’єкта — математична модель;

2) визначення поточних значень характеристик об’єкта на основі джерел інформації, перевірка ступеня адекватності моделі об’єкта прогнозу;

3) вибір методу прогнозування, адекватного класифікації об’єк­та, характеру його розвитку і завдання прогнозу;

4) вибір комп’ютерних програм забезпечення процесу прогнозування.

Стадія проспекції передбачає на основі всіх попередніх етапів одержання результатів прогнозу. Основні її кроки:

1) проведення розрахунку прогнозованих параметрів на заданому періоді упередження;

2) узгодження та синтез окремих прогнозів відповідно до прийнятих правил;

3) здійснення верифікації прогнозу і з’ясування ступеня його точності.

1.2. Термінологічний словник

Верифікація прогнозу — оцінка ймовірності й точності або обґрунтованості прогнозу.

Горизонт прогнозування — максимально можливий період упередження прогнозу заданої точності.

Методологія прогнозування — галузь знань про методи, способи, системи прогнозування.

Період заснування прогнозу — проміжок часу, впродовж якого будується ретроспекція.

Період упередження — проміжок часу, на який розрахований прогноз.

Прогнозування (від грец. — знання наперед) — вид пізнавальної діяльності людини, спрямованої на формування прогнозів розвитку об’єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку. Воно має дати відповідь на такі запитання: чого найбільш імовірно слід очікувати в майбутньому і яким чином необхідно змінити умови, щоб досягти бажаного стану об’єкта в майбутньому?

Система прогнозування — упорядкована сукупність методик, техніч­них засобів, призначена для прогнозування складних явищ або процесів.

Спосіб прогнозування — отримання і оброблення інформації про майбутнє на основі однорідних методів розроблення прогнозу.

Дата добавления: 2014-11-20