Історія виникнення та розвитку банків

Сутність банків та їх роль у функціонуванні економіки

Класифікація банківських операцій.

Організаційна структура комерційного банку.

Види банків.

Історія виникнення та розвитку банків.

Сутність банків та їх роль у функціонуванні економіки.

ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТЕМА 1. РОЛЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

06-03-20

з дисципліни

«Банківська справа»

для студентів за напрямами підготовки

6.030504 «Економіка підприємства», 6.030509 «Облік і аудит»,

6.030507 «Маркетинг» для всіх форм навчання

Рівне – 2013

Конспект лекцій з дисципліни «Банківська справа» для студентів за напрямами підготовки: 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030509 «Облік і аудит», 6.030507 «Маркетинг» заочної форми навчання / Павлов К.В., Свердлюк І.В. – Рівне: НУВГП. – 2013. 61 с.

Упорядник: Павлов К.В., к.е.н., доцент кафедри фінансів і економіки природокористування

Свердлюк І.В., асистент кафедри фінансів і економіки природокористування

Відповідальний за випуск: В.І. Павлов, д.е.н., проф., завідувач кафедри фінансів і економіки природокористування.

Зміст

	Стор.
Тема 1. Роль банківської системи в ринковій економіці……………………..
Тема 2. Роль Національного банку в економічній системі держави…………
Тема 3. Ресурси комерційних банків………………………………………....
Тема 4. Кредитні операції банків……………………………………………..
Тема 5. Операції банків з цінними паперами…………………………………
Тема 6. Вексельні операції банків…………………………………………….
Тема 7. Валютні операції банків……………………………………………...
Тема 8. Розрахункові операції комерційних банків…………………………
Тема 9. Результати комерційної діяльності банків та оцінка їхнього фінансового стану………………………………………………….....

© Павлов К.В., 2013

© НУВГП, 2013

Банк – юридична особа, яка має виняткове право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення цих коштів від свого імені на власний ризик, а також відкриття та ведення рахунків фізичних і юридичних осіб.

При цьому комерційним банкам (КБ) заборонена діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (крім торгівлі валютними цінностями), а також діяльність у всіх видах страхування.

Комерційні банки є фінансовими посередниками. Вони залучають капітали, заощадження населення й інші незадіяні грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, й надають їх у користування іншим економічним агентам, які відчувають потребу в додатковому капіталі.

Принципи банківської діяльності:

- робота в межах реально наявних ресурсів та залучених ресурсів;

- повна економічна самостійність;

- банк діє відповідно до ринкових критеріїв прибутковості ризику, та ліквідності;

- діяльність банку регулюється тільки непрямими економічними методами.

Банківська справа зародилися ще в рабовласницькому суспільстві (7-6 ст. до н.е. - Вавилонське царство), коли виникли лихварство та обмінні операції. Значного розвитку вона набула у Стародавній Греції, де банківські операції здійснювали храми - як найнадійніші сховища багатства.

У період раннього Середньовіччя банківська справа занепала, що було зумовлено натуралізацією господарства і послабленням ролі товарно-грошових відносин.

Феодальна роздробленість європейських країн, у кожної з яких була власна грошова одиниця, зумовила потребу в грошових - валютообмінних операціях. Найбільшого поширення банки набули в Італії, де 1407 р. в м. Генуї виник перший банк у сучасному його розумінні - Банк св.Георгія.

На теренах сучасної України за часів Ярослава Мудрого в Київській Русі діяли установи, які надавали кредити і здійснювали депозитні операції. В ХVIII ст. банківництво розвивалося під впливом Російської імперії. Зокрема, в 1781 р. Російський асигнаційний банк, відкрив свої контори у Києві, Ніжині, Харкові, а 1782 р. і у Херсоні.

Значного поширення банківництво набуло в першій половині 19 ст., що пов'язано з розвитком ярмаркової торгівлі. Тоді створено мережу приватних банківських установ які почали здійснювати біржові операції та надавати різні форми кредитів, а саме:

- Херсонський земський банк, що діяв на підставі взаємного кредитування для надання довготермінових позик під заставу земельної власності;

- Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях;

- Київський приватний комерційний банк;

- Київський промисловий банк;

- Катеринославський комерційний банк;

- Бессарабсько-таврійський земельний банк;

- Одеський обліковий банк, котрий займався обліком векселів.

На початку ХХ ст. в Україні діяли три контри Державного банку Росії та його філії, існувала розгалужена мережа акціонерних банків, значного поширення набули «товариства взаємного кредиту» та інші фінансові посередники. Крім того функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість суто банківських операцій.

Під час Першої світової війни банківська справа в Україні переживала кризу. У період державності 1917-1919 рр. Центральна рада після утворення Української Народної Республіки зробила спробу реорганізувати чинний банківський сектор та сформувати національну грошову систему – було ухвалено Закон «Про утворення Українського державного банку». Цим документом на території УНР припинено діяльність відділень російського Державного земельного банку і Селянського поземельного банку.

У складі колишнього СРСР Україна не мала власної банківської системи, а на її території функціонувала мережа установ Державного банку СРСР.

Банківська система СРСР була надто обмеженою і неефективною. Діяла державна монополія на банківські грошові операції, не існувало ринку цінних паперів. Відповідно, банківська система була нездатна сплачувати і мобілізовувати великі грошові кошти. Крім того, Держбанк СРСР, функціонуючи як орган уряду, був залежний від нього, що позначалося на ефективності його діяльності.

Фундамент української банківської системи закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР «Про кооперацію» (1988р.)». Відразу ж було створено перший кооперативний банк «Таврія» - зареєстровано в листопаді 1988р.

Становлення незалежної банківської справи в сучасній Україні бере свій початок від 20 березня 1991 р. коли ухвалили Закон України «Про банки і банківську діяльність». Цей закон був юридичною підставою для створення класичної дворівневої банківської системи на чолі з центральним банком, яким юридично і став Національний банк України, заснований на базі українського республіканського відділення Державного банку колишнього СРСР.

Початком 2-го етапу формування банківської системи України була перереєстрація з 2 жовтня 1991 р. українських банків в Українській книзі реєстрації банків. В цей же час відбулася зміна організаційно-правової форми та власників.

У 1992-1993 рр. створено банки так званої «нової хвилі», які мали в своєму розпорядженні залучений приватний капітал.

У 1994-1996 рр. було проведено Державну грошову реформу.

У 1996 році Національний банк України впровадив регулюючі правила щодо діяльності комерційних банків. Почали створюватися банки з участю іноземного капіталу.

Законодавчими актами, які утворили правову основу для функціонування банківської системи України стало прийняття 20 травня 1999 р. Закону України «Про Національний банк України», а 7 грудня 2000 р. нової редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Дата добавления: 2014-11-08