Найбільш вірогідні причини, при яких спостерігаються зміни: втома, зниження активності, монотонія, вплив емоційних факторів

Характер і ступінь змін головних психофізіологічних функцій

V. Відомості про динаміку психофізіологічного стану У процесі трудової діяльності

Інженерно-психологічні показники

Вони дозволяють врахувати операторську складову діяльності рятувальника, що виявляється при роботі з пультами керування технічними засобами, контрольно-вимірювальними приладами тощо. До цієї групи професійно важливих якостей рятувальників відноситься стан його опорно-рухової системи, який визначається такими характеристиками як: координація рухів, швидкість і точність рухових реакцій, тремор (тремтіння кінцівок). Недостатній рівень розвитку перших трьох характеристик може призвести до часткової, а іноді й повної нездатності виконувати АРР. Що стосується тремору, то він неприпустимий.

Зміна головних психофізіологічних функцій виявляється під впливом особливостей професійної діяльності рятувальників, яка проходить, як правило, в ситуації невизначеності завдання, незвичності і важкості просторового орієнтування у незнайомій місцевості (споруді, середовищі); під впливом нав’язаного та інтенсивного темпу роботи при дефіциті часу та за відсутності повної інформації, необхідної для прийняття рішення та організації рятувальних дій; при високому психоемоційному фоні роботи; при великій перевазі фізичної праці, яка поєднується з важко координованими рухами і великим потоком інформації, з прийняттям відповідальних рішень; при надмірній руховій активності швидкісно-силового типу; за можливості виникнення паніки серед місцевого населення; при прояві сильних раптових роздратувань на фоні впливу шкідливих факторів життєдіяльності і таке інше.

Несприятливими хімічними факторами умов діяльності є: змінений природний газовий склад повітря, що примушує працювати фахівця у спеціальних засобах захисту.

Шкідливі хімічні домішки у повітрі можуть знаходитись на рівнях, що завдають шкоди здоров’ю людини. За наявності кисню, зниженого до 18%, це впливає на ефективність і безпеку діяльності фахівця та супроводжується суб`єктивними й об`єктивними ознаками.

Суб’єктивно рятувальник відчуває головний біль, загальну слабкість, стукання у скронях, запаморочення. Об`єктивно це проявляється у зниженні якості, ефективності і безпеки праці, перевантаженні гальмівних процесів у корі головного мозку, уповільненні мислення і дій. За наявності СО₂ у повітрі в межах 0,4% – 1,5% виражена напруга функцій організму, що призводить до зниження працездатності та рівня безпеки праці фахівця.

Фізичні фактори умов діяльності (температура, вогонь, складні кліматичні умови, небезпека ураження електричним струмом) являють собою пряму загрозу життю рятувальника. Фактор шуму діє як психологічний стресор. Відомо, що за підвищення температури тіла до 40 С^о і більше може статися тепловий удар (найвищий ступінь перегріву), який супроводжується появою судоми, галюцинаціями, знепритомненням.

Як правило, НС супроводжуються факторами шуму. Тривалий вплив шуму на рятувальника небезпечний для його здоров’я, знижує його надійність і працездатність. Симптоми несприятливої дії шуму є різноманітними, в першу чергу відмічається головний біль, запаморочення, роздратованість, шум і дзвін у вухах. Надалі відмічається послаблення уваги, порушення точності руху, зниження швидкості реакції. Найбільший вплив відмічається під час тривалої дії сильного шуму, коли страждає слуховий аналізатор, – від функціональних змін до глухоти.

Вплив шуму на рятувальників може супроводжуватися невпевненістю, невірою в захисні властивості індивідуальних засобів захисту. Дії в індивідуальних засобах захисту є завжди важчими та швидше викликають стомлюваність; вони вимагають спеціальних навичок і особливої звички.

Обмежений простір (при виконанні АРР у тунелях, підземних галереях, каналах кабельних комунікацій) викликає труднощі не лише фізичного, а й психічного порядку, та призводить до значного зниження працездатності.

Отруйні гази, що виділяються при горінні хімічних речовин, матеріалів та справляють отруйну дію на організм людини. Найбільш постійним компонентом усіх токсичних домішок є окис вуглецю (СО), який утворюється при неповному згорянні. Його вміст у продуктах горіння, що виходять, наприклад, з підвалу житлового будинку, іноді може становити 1-2%, в той час як вдихання повітря з домішкою СО у кількості 0,4–5% протягом декількох хвилин може викликати загибель людини.

Ураження радіоактивністю можливе при ліквідації наслідків техногенних аварій на атомних електростанціях, інших об’єктах атомної промисловості. Загроза радіоактивного ураження психологічно сильно діє на людей. Останнє підсилюється невидимістю радіоактивності, сумнівами щодо інтенсивності радіоактивного випромінювання, незвичайністю і невідомістю цього фактора, знанням про тяжкі наслідки від дії цього фактора на організм людини.

Висота – досить характерний фактор для сучасних громадських і промислових об’єктів. Рятувальники повинні бути призвичаєними до висоти, не боятися її, швидко і впевнено виконувати на висоті всі професійні дії. Зі збільшенням висоти зростає і стомлюваність. Робота на висоті завжди пов’язана з ризиком та підвищеним нервово-психічним напруженням.

Загроза ураження електричним струмом – фактор, що постійно супроводжує діяльність особового складу підрозділів оперативно-рятувальної служби. Рятувальникам потрібно вміти передбачати його вражаючу дію та виконувати роботу так, щоб уникнути ураження.

Медико-біологічні фактори ефективності професійної діяльності:

З медико-біологічних факторів, що прямо впливають на ефективну професійну та безпечну діяльність, виділяють зміну біоритмів та нервово-психічне напруження. У фахівця можлива зміна ритму під час тривалої роботи в нічну зміну. У процесі хронофізіологічної адаптації змінюються звичайні фазові співвідношення біоритмів, системи регуляції, складна функціональна перебудова проявляється в дисинхронізації і в подальшій ресинхронізації функцій. У нічний час великою мірою підвищуються гальмівні процеси в ЦНС, пригнічуються функції організму і погіршується працездатність рятувальника.

Під час довготривалої роботи можлива перебудова біологічних ритмів, яка сприймається спеціалістом як стан вираженого стомлення (перевтомлення), коли відчувається слабкість, в`ялість і сонливість у денний час, зниження працездатності.

Зміна режиму праці та відпочинку:

До зниження працездатності, вираженої втоми призводить постійна зміна неоднозначних, з психофізіологічної точки зору, режимів роботи рятувальника. В період виконання завдань за призначенням важким для фахівця може стати період переходу на інший режим праці та відпочинку.

Оскільки тривога оголошується незалежно від часу доби і продовжується залежно від обставин та має велике соціальне значення, можливість відпочинку в цей період майже виключена. В цих умовах можуть виникати значні порушення функцій організму, працездатності та надійності у професійній діяльності.

Соціально-психологічні фактори:

Головною функціональною та оперативною одиницею рятувальних підрозділів є рятувальне відділення, штатна чисельність якого становить 7-9 чоловік.

Безпосередньо у процесі підготовки та прийняття рішень рятувальник пов’язаний функціонально із усіма членами колективу. Ефективність професійної діяльності та рівень безпеки фахівця залежить не тільки від професійних психологічних якостей, а й від соціально-психологічних факторів. При сумісній діяльності досягнення мети та завдань в основному визначається гуртовою активністю та характером внутрішньоколективних взаємин, атмосферою у групі. Характер міжособистісних стосунків суттєво впливає на функціональний стан, ефективність та безпечну діяльність фахівця.

Можливі психічні стани: психологічна дезадаптація, психологічний шок, посттравматичний стресовий розлад, афективні реакції, конфліктність, надмірна (недостатня) передстартова мобільність, гостра психічна або фізична втома (перевтома), деморалізація тощо.

При виявленні таких станів рятувальники тимчасово звільняються від обов’язків служби або участі у виконанні РіНР, забезпечуються умовами для повноцінного відпочинку протягом не менше доби. Допуск до виконання АРР після індивідуального психологічного контролю.

Дата добавления: 2014-11-20