Короткий термінологічний 1 страница

ТЕМА 12 Соціологія конфлікту

1. Конфлікти у молодіжному середовищі.

2. Розвиток соціології конфлікту в Україні.

3. Шляхи та способи подолання між особистісних конфліктів.

4. Особливості виробничих конфліктів та способи їх подолання.

5. Умови ненасильницького вирішення міждержавних конфліктів.

Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Аномія— стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов'язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже.

Валідність (обгрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

Велика соціальна група — численна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальніша.

Верифікація — перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх з об'єктами спостереження, чуттєвими даними, експериментом.

Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Вибірковий метод — науково обгрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Відхилення (негативний вибір) — небажання індивіда до співро­бітництва з іншим індивідом.

Вільне інтерв'ю — тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань.

Включене спостереження — вид спостереження, за якого дослідник безпосередньо включений у досліджуваний процес.

Тендерна соціологія — галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації.

Генеральна сукупність — обмежений територіальне і в часі об'єкт дослідження.

Географічна школа в соціології — натуралістичні вчення, які визнають головним у розвитку суспільства і народів їх географічне положення і природні умови.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні — обгрунтоване припущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта.

Громадська думка — специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільне значущих подій і фактів.

Громадянське суспільство — сукупність неполітичних відносин, сфера спонтанного вияву інтересів і волі вільних індивідів та їхніх асоціацій, захищена законами від регламентації їх діяльності з боку державної влади. Девіантна (лат. сіеуіаііо — ухилення) поведінка — вчинок. дія людини. групи людей. які не відповідають офіційно встановленим у суспільстві нормам (стандартам. шаблонам).

Диспозиція особистості — схильність особи до певного сприйняття умов діяльності та певної поведінки в цих умовах.

Ділова гра — метод пошуку управлінських рішень шляхом імітації прийняття їх в умовах гри за певними правилами.

Екологічна поведінка — система взаємопов'язаних дій. в яких реалізуються освіченість людини щодо закономірностей функціонування довкілля. бережливе ставлення до нього.

Екологічна політика — соціальна діяльність. спрямована на за­безпечення економічних. соціальних і культурних умов. необхідних для гармонійного буття. збереження і відтворення довкілля. Екологічна свідомість — індивідуальна і колективна (суспільна) здатність до усвідомлення нерозривного зв'язку людини з природою. залежності добробуту людей від цілісності природного середовища. вміння та звички діяти. не порушуючи зв'язків та кругообігів у природі.

Економічна активність — вияв індивідуальності. самореалізації особистості у сфері виробництва обміну та споживання. рівень її еко­номічної взаємодії із зовнішнім середовищем.

Економічна поведінка — система соціальних дій. пов'язаних з використанням різних за функціями і призначенням економічних цін­ностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання користі (вигоди. ви­нагороди. прибутку) від їх обігу.

Економічна свідомість — погляди. потреби. інтереси. ідеї. уявлення і переконання стосовно економічних процесів і явищ. ставлення до власності. економічної самостійності та ін.

Економічна соціологія — міжгалузевий науковий напрям. галузь соціологічного знання. що вивчає економіку як соціальний інститут. закономірності її розвитку та функціонування.

Економічний інтерес — усвідомлена економічна потреба людини. груп. спільнот. об'єктивні мотиви їх економічної діяльності.

Економічні соціальні ролі — виконувані соціальними суб'єктами функції. які визначаються їх місцем у системі економічних відносин. пануванням певного типу економічних відносин.

Експертне опитування — різновид опитування. під час якого ре­спондентами є експерти — спеціалісти у певній галузі діяльності.

Електоральна соціологія — галузь соціологічної науки. яка займається вивченням політичної взаємодії суб'єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі вжитті соціуму. умов та особливостей об'єднання в політичні групи. політичної презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

Емпіричні соціологічні дослідження — одна з форм вивчення дійсності. предметом аналізу якої є різноманітні дії. характеристики поведінки. погляди. настрої. потреби. інтереси. мотиви людей. соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської свідомості.

Ескалація — поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, наприклад: ескалація кризи, ескалація конфлікту.

Етнічна ідентичність — відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Етнічний стереотип — стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісне визначений образ, уявлення про певний об'єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної спільноти.

Етнос — усталена сукупність людей, яка історично склалася на певній території і має спільні, відносно стабільні особливості мови, культури й психіки, усвідомлення єдності та відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість), зафіксоване у самоназві (етнонімі).

Етносоціологія — галузь соціології, що досліджує суть і функції різних етнічних спільнот (рід, плем'я, народність, нація) з метою з'ясування загальних закономірностей їх взаємодії та вироблення механізмів включення в існуючу систему соціальних відносин.

Завдання соціологічного дослідження — логічно сформульовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію.

Загальнотеоретична соціологія — вищий рівень достовірного, узагальнюючого знання про соціальні процеси, формування та розвиток соціальних відносин, закономірності соціального життя.

Зайнятість населення — діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу.

Засоби масової інформації — соціальні інститути (преса, радіо, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання, обробку та масове поширення інформації.

Звичай — встановлений спосіб поведінки, з яким пов'язані певні моральні цінності, порушення яких викликає негативні санкції.

Звичка — встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції.

Зміст праці — узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне навантаження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутність новизни, творчості, складність, технічну оснащеність праці тощо.

Інновація — комплексний процес створення, поширення та вико­ристання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов'язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.

Інституціалізація — процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інтерв'ю — цілеспрямована бесіда. мета якої — одержати відповіді на запитання. передбачені програмою дослідження.

Інтерналізація (інтеріоризація) — засвоєння індивідом вироблених суспільством і різними групами норм. цінностей. установок. стереотипів. уявлень тощо.

Категорія аналізу — загальніші. ключові поняття. які відповідають дослідницьким завданням.

Комунікація — передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.

Конфлікт — соціальний процес. у якому індивід чи група прагнуть досягнення власних цілей (задоволення потреб. реалізації інтересів) шляхом усунення. знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними цілями.

Кореляція — визначення функціональних зв'язків між двома ознаками соціальних об'єктів.

Культура — сукупність наукового знання. практичних навичок. побутової й теоретичної свідомості. високої духовності. необхідних для розвитку суспільства і людини. формування особистості.

Культура особистості — сукупність соціальних норм і цінностей. якими вона керується в процесі практичної діяльності.

Макросоціологія — наука про основні структури суспільства. сус­пільство загалом.

Мала соціальна група — нечисленна за складом соціальна група. учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у без­посередньому стійкому особистому спілкуванні. що є основою для ви­никнення як емоційних стосунків. так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Маргіналізація — втрата особистістю належності до певної соціальної групи. норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Масова інформація — стереотипізована інформація. яка оперативно та регулярно поширюється на велику аудиторію.

Масова комунікація — систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного. політичного. економічного. психологічного. організаційного впливу на думки. оцінки і поведінку людей.

Медіація — оптимізація за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення проблеми задля припинення конфлікту.

Менеджер — професійний управлінський працівник. який наймається власником підприємства. компанії тощо для керівництва виробничим процесом. відносинами між його учасниками.

Метод — головний спосіб, який дослідник застосовує для збирання, обробки та аналізу даних.

Методика — послідовна і взаємозалежна сукупність технічних прийомів. операцій. пов'язаних з конкретним методом. Міграція — процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в місто або навпаки.

Мікросоціологія — наука, яка вивчає повсякденну поведінку людей. Модель у соціальному прогнозуванні — спрощене математичне уявлення про певний суспільний процес.

Модернізація — система науково-методичних засобів дослідження особливостей і напрямів соціальних змін; механізм забезпечення здатності соціальних систем до вдосконалення.

Мотив — свідомий збуджувач поведінки та діяльності людини, спрямованої на задоволення різноманітних (матеріальних, соціальних, духовних) потреб.

Мотивація трудової діяльності — внутрішня спонука до трудової діяльності з метою досягнення певних цілей, зацікавленість у такій ді­яльності.

Надійність інформації — адекватність одержаних результатів до­слідження соціальній ситуації.

Народність — мовна, територіальна та культурна сукупність людей, яка склалася історично і передує нації.

Натуралізм у соціології — напрям у соціології, представники якого прагнуть зрозуміти соціальне через біологічне, природне. Пояснює розвиток суспільства різними природними чинниками — кліматичними умовами, географічним середовищем, біологічними і расовими особливостями людей тощо.

Націоналізм —теорія і практика етнічних відносин, які грунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку країни, традиціями, суспільною психологією тощо.

Національне питання — форма відкритої постановки в суспільстві проблеми розвитку націй, національних відносин (територіальних, екологічних, економічних, політичних, правових, мовних тощо).

Нація — особлива історична сукупність людей, що характеризується спільністю походження, мови, території, економічного становища, психічного стану та культури, що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості.

Норма соціальна — визнане правило, зразок поведінки чи дій індивідів, соціальних груп.

Нормативний прогноз — передбачення бажаного стану явищ на базі попередньо визначених норм, ідеалів, цілей.

Нуклеарна сім'я — проста сім'я, що складається з подружньої пари з дітьми чи без дітей або одного з батьків зі своїми дітьми, які не перебувають у шлюбі. Обґрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик. а також характеристик. які планувалось виміряти.

Об'єкт соціологічного дослідження — певна соціальна реальність. яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти. суб'єкти. процеси в їх конкретних. відносно завершених станах та взаємодії).

Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності. які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності. які підлягають обстеженню.

Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і ре­спондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Органічна школа в соціології — натуралістичні вчення. які розглядають суспільство уподібненим живому організму. а соціальну диференціацію суспільства — як аналогічний розподіл функцій між різними органами живого організму.

Парадигма — теоретичні схеми. моделі. диспозиції. інші пізнавальні регулятиви. які служать еталоном. взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Патерналізм — 1) концепція. що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудових відносин; проявляється в показній «благодійності»; 2) політика великих держав. спря.мована на поневолення економічно слаборозвинутих країн під виглядом «спілкування про слабкі народи».

Первинна соціологічна інформація — дані. отримані під час со­ціологічного дослідження. які підлягають подальшій обробці й уза­гальненню.

Передбачення — обгрунтоване припущення про майбутній стан явищ природи і суспільства або про явища. невідомі в даний час. але які піддаються виявленню.

Питальник — документ. в якому сформульовані й тематично згруповані питання. передбачено місце для записів відповідей на них.

Плюралізм — множинність думок. поглядів. напрямів. партій тощо як фундаментальний принцип будови правового суспільства.

Поведінка — форма діяльності. реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.

Позитивізм — філософська течія. представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані. заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення. філософських знань.

Політика — галузь відносин між соціальними суб'єктами (класами. соціальними групами. політичними партіями. окремими особами.національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Політичне поле — проекція соціального простору на взаємодію суб'єктів влади.

Польове спостереження — метод дослідження, який проводиться у реальній життєвій ситуації.

Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Попередження конфліктів — організація життєдіяльності суспільства, соціальної спільноти, яка мінімізує вірогідність протиріч між його суб'єктами.

Пошуковий прогноз — передбачення розвитку явищ шляхом умовного продовження в майбутнє тенденцій, які переважали у минулому і домінують нині, абстрагуючись від планів, проектів, програм, управлінських рішень, які можуть змінити існуючі тенденції, спричинити самоздійснення чи самозруйнування прогнозу.

Пошукове спостереження — метод дослідження, який використовують з метою соціологічної розвідки, пошуку фактів, що визначають коригування теми дослідження на стадії діагностичного експерименту.

Правова поведінка — соціальнозначуща поведінка суб'єктів, пе­редбачена нормами права, підконтрольна свідомості та волі й має юридичні наслідки.

Правовий нігілізм — правове безкультур'я, відкидання або ігнорування права, юридичних норм, правових цінностей, зневажливе ставлення до правових традицій.

Предмет соціологічного дослідження — найбільш значимі з теоретичної або практичної точки зору певні особливості, сторони об'єкта, які необхідно дослідити.

Пристосування — прийняття індивідом чи групою культурних норм, цінностей та еталонів нового середовища, якщо норми й цінності, засвоєні у попередньому середовищі, не задовольняють потреби, не створюють прийнятої поведінки.

Прогноз — ймовірне судження про стан певного явища в майбутньому.

Прогнозування конфліктів — доказове припущення можливості їх виникнення та розвитку.

Прогностика — наукова дисципліна, предметом якої є дослідження закономірностей і способів прогнозування.

Професійна адаптація — пристосування, звикання людини до умов професійної діяльності, засвоєння нею виробничо-технічних та соціальних норм поведінки, необхідних для виконання відповідних трудових функцій.

Процедура — загальна система дій дослідника, засоби організації та проведення дослідження, послідовність операцій тощо.

Психологізм у соці ології — методологічна орієнтація соціологічних шкіл, для яких характерне прагнення пояснити соціальні явища і процеси тільки на основі психологічних даних. Районування генеральної сукупн ості — процес поділу досліджуваного об'єкта на складові відповідно до мети і завдань дослідження.

Расово-антропологічна школа в соціології — натуралістичні вчення. що інтерпретують суспільний розвиток у поняття «спадковості». «расового відбору». боротьби «вищих» і «нижчих» рас.

Регрес — тип розвитку. для якого характерним є перехід від вищого до нижчого.

Репрезентативність вибірки — властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Респондент — особа. яка є джерелом. комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Референтна група — соціальна група. на яку індивід орієнтує свою поведінку. до якої належав у минулому. належить у конкретний час. прагне належати в майбутньому.

Римський клуб — міжнародна неурядова організація. заснована в 1968 р. у Римі групою вчених-економістів. громадських діячів. представників ділових кіл. службовців національних та міжнародних організацій з метою глибокого пізнання глобальних проблем планетарної системи людської життєдіяльності.

Ринок праці — певна система суспільних відносин. які узгоджують інтереси роботодавців і найманих працівників.

Санкція — стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Сегрегація — спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень.

Середні верстви — сукупність суспільних груп. які займають проміжне становище щодо основних класів суспільства.

Середовище соціальне — сукупність економічних. політичних. соціальних. культурних. духовних. територіальних умов життєдіяльності людини. що впливають на його свідомість та поведінку.

Система соціальна — особливий клас систем (поряд з технічними. біологічними. кібернетичними та ін.). елементний склад яких становлять люди. стосунки. що виникають між ними.

Система соціологічного знання — сукупність взаємопов'язаних. функціонально визначених структурних елементів соціологічної науки (історія соціології. загальні соціологічні теорії. галузева соціологія).

Систематичні помилки — помилки. які виникають внаслідок не­правильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності. занадто малого обсягу вибірки. хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Складна сім'я — сім'я. що складається з кількох об'єднаних родинними взаєминами нуклеарних сімей. кожна з яких може бути повною або неповною і включати також родичів подружжя по прямій чи бічній лінії.

Соціальна інженерія — вид. напрям діяльності. основним призначенням якої є регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами. розв'язання соціальних проблем. забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних досліджень, вироблення соціальних проектів, соціальних технологій.

Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціальне значущі риси особистості.

Соціальна адаптація — вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.

Соціальна активність особистості — системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв'язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб'єкт суспільних відносин.

Соціальна атомізація — процес відособлення людей одне від одного, що виникає з розірванням безпосередньо особистісних зв'язків між ними і є виявом зв'язків опосередкованих, безособових, які набувають форми „речі" (грошей, товару).

Соціальна взаємодія — система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб'єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших.

Соціальна верства — сукупність індивідів, які зайняті економічно і соціальне рівноцінними видами праці і мають приблизно однакову матеріальну й моральну винагороду.

Соціальна вульгаризація — грубе і спрощене тлумачення суспільних явищ, духовного життя суспільства, ідеального виміру людського існування загалом.

Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукупність людей,

об'єднаних на основі загальних соціальне значущих ознак. Соціальна дезорганізація — сукупність соціальних процесів, які спричиняють у межах певної спільноти дії, що не відповідають нормам, оцінюються негативно і перевищують допустимі межі, загрожуючи нормальному розвитку процесів

колективного життя.

Соціальна диференціація — відмінності між макро- і мікрогрупами, а також індивідами, які можуть належати як до об'єктивних ознак (економічних, професійних, освітніх, демографічних), так і до ознак масової та індивідуальної свідомості.

Соціальна діагностика — метод пошуку соціальних резервів ви­робництва, що являє собою аналіз стану соціальних об'єктів і процесів для виявлення проблем їх функціонування і розвитку.

Соціальна дія — спосіб розв'язання соціальних проблем і супе­речностей, які грунтуються на зіткненні інтересів і потреб головних со­ціальних сил суспільства.

Соціальна ідентифікація — процес і результат емоційного та іншого самоототожнювання індивіда з іншою особою, групою, взірцем чи ідеалом.

Соціальна ієрархія — система послідовно підпорядкованих елементів. розташованих в порядку від нижчого до вищого. характеризується нерівністю статусів. стосунків. влади. доходів. престижу та ін.

Соціальна легітимність — соціальний порядок. який має високий рівень визнання та престижу. завдяки чому диктує індивідам обов'язкові вимоги та надає приклади поведінки.

Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення. його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Соціальна наука (суспільне знання) — система галузей знань про суспільство. закони його виникнення і розвитку; про його структуру. окремі елементи цієї структури і різні сторони суспільного життя; про суспільне буття. спільну свідомість та їх взаємодію; про людину. її формування. діяльність. розвиток. стан; про людські спільноти. класи. нації. групи й відносини між ними; про матеріальну й духовну культуру.

Соціальна організація — соціальна група. орієнтована на досягнення взаємопов'язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур.

Соціальна потреба — необхідність у чомусь для підтримання жит­тєдіяльності людини. соціальної групи чи суспільства загалом. внутрішня спонукальна сила активності.

Соціальна реальність — розмаїття форм об'єктивно існуючого соціального буття.

Соціальна рол ь — типова поведінка людини. пов'язана з її соціальним статусом. яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

Соціальна система — цілісне утворення. основним елементом якого є люди. їх зв'язки. взаємодії та взаємовідносини. соціальні інститути та організації. соціальні групи та спільноти. норми і цінності.

Соціальна спільнота — сукупність людей (сім'я. плем'я. етнос тощо). об'єднана відносно стійкими соціальними зв'язками. відносинами. яка має загальні ознаки. що надають їй неповторної своєрідності.

Соціальна стратифікація — поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти). які мають різний престиж. власність. владу. освіту тощо.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована су­купність індивідів. соціальних груп. спільнот. організацій. інститутів. об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Соціальна сфера — відносини і взаємодія індивідів. соціальних груп. спільнот. що мають різне соціально-економічне становище в суспільстві.

Соціальна технологія — вид практичних соціологічних рекомендацій. що являють собою відпрацьовану за операціями сукупність прийомів. методів І впливів. застосовуваних керівником чи організатором управління. а також при розв'язанні різних соціальних проблем. що виникають у трудових колективах. Соціальна технологія (за аналогією до промислової технології) — сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних для досягнення поставлених цілей у процесі соціального планування і розвитку, розв'язання різних соціальних проблем (підвищення продуктивності праці, вдосконалення організації управління, впливу на громадську думку через засоби масової комунікації тощо).

Соціальна функція освіти — роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер.

Соціальна цінність — значущість явищ і предметів з точки зору їх відповідності чи невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості. Існує як у вигляді колективних уявлень, так і суб'єктивних уподобань, переваг, є орієнтирами діяльності людини.

Дата добавления: 2014-11-20