Короткий термінологічний 2 страница

Соціальна якість людини — сукупність взаємопов'язаних елементів, які зумовлені особливостями соціальної взаємодії особистості з іншими людьми у конкретних історичних умовах.

Соціальне — сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами, спільнотами у процесі спільної ді­яльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя. Соціальне відчуження — відносини між соціальним суб'єктом і будь-якою його соціальною функцією, що виникають внаслідок розриву з попередньою єдністю.

Соціальне планування — комплексна програма взаємопов'язаних заходів, спрямованих на розвиток соціальних процесів у трудовому колективі, регіоні.

Соціальне явище — розмаїття форм дійсності, в яких всесвіт і буття постають перед суб'єктом.

Соціальний експеримент — спосіб одержання інформації про наявність причинно-наслідкових зв'язків між показниками функціо­нування, діяльності, поведінки соціального об'єкта і деякими керованими та контрольованими чинниками, що впливають на нього.

Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальний захист — система законодавчих, політичних, соціально-економічних, морально-психологічних гарантій, пільг, заходів, що спрямовані на створення для членів суспільства певних умов, які, з одного боку, перешкоджають згубному впливу на людину середовища (шкідливих умов праці, екологічних факторів, злочинності тощо), а з іншого — запобігають зубожінню населення, забезпечують соціально-принадну якість їх життя (забезпечення мінімального прожиткового рівня життя, соціально-незахищеним прошарком населення, соціальна підтримка тих, хто може працювати, допомога в одержанні освіти, медичної допомоги тощо).

Соціальний зв'язок — соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей або груп. Соціальний інститут — відносно стійка модель поведінки людей і організацій. що історично склалася у певній сфері життєдіяльності су­спільства.

Соціальний інтелект — відносно стійка форма сучасної розумової діяльності (здатності) людей. що виявляється у спільній їх творчості. виробленні й реалізації рішень. розумінні самих себе. інших людських спільнот. навколишнього світу.

Соціальний інтерес — спонукальні сили діяльності соціальних груп. мас людей. спираючись на які суспільство може вдаватися до необхідних управлінських впливів на цю діяльність.

Соціальний контроль — засіб саморегуляції соціальної системи. що забезпечує упорядковану взаємодію ЇЇ елементів шляхом нормативного (утому числі й правового) регулювання.

Соціальний конфлікт — зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів. соціальних груп.

Соціальний механізм розвитку економіки — стійка система взаємодії соціально-економічних груп у сферах виробництва. розподілу. обміну і споживання матеріальних благ і послуг. регульована історично сформованими в даній країні типом культури. системою управління і соціальною структурою суспільства.

Соціальний простір — продукт людської діяльності. що є сукупністю суспільних суб'єктів. які становлять суспільну цілісність. а також сукупністю певних об'єктивованих взаємин між індивідами.

Соціальний процес — послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах. соціальних інститутах та організаціях. соціальні зміни в динаміці.

Соціальний статус особистості — це її позиція в соціальній системі. пов'язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти. сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.

Соціальний тип особистості — результат взаємодії історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людини. су­купність повторюваних якостей людини як істоти соціальної.

Соціальний характер — це наслідок динамічної адаптації на основі невід'ємних властивостей людської природи. закладених біологічно або сформованих у ході історії.

Соціальний час — одна з форм існування суспільства. функціонування якого має місце у часі. невіддільно від нього; є часовим простором людської діяльності. характеризує послідовність різних видів такої діяльності.

Соціальні відносини — самостійний. специфічний вид суспільних відносин. які виражають діяльність соціальних суб'єктів. зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.

Соціальні зміни — процес виникнення нових явищ. структур. хара­ктеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії. Соціальні настанови — соціальне визначені загальні орієнтації особистості, які відображають можливості особи діяти відповідно до об'єкта дії.

Соціальні привілеї — виняткові права і переваги, якими де-юре або де-факто володіють окремі люди, групи, класи, установи і які недоступні для більшості людей.

Соціальні приписи — норми, що визначають соціальне становище індивіда.

Соціальні рухи — сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямованих на підтримку певних соціальних процесів і змін або на протидію їм.

Соціально-психологічний клімат — відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу, спілкування між людьми.

Соціограма — графічне зображення зв'язків всередині групи, що визначаються на основі соціометричного опитування.

Соціологізм — концепція, яка стверджує першорядне і виняткове значення соціальної дійсності і соціальних методів у поясненні буття людини та його середовища.

Соціологічне дослідження — система логічно послідовних мето­дологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Соціологічне інтерв'ю — метод збору соціальної інформації, що грунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між ін­терв'юером і респондентом з метою одержання даних.

Соціологічне спостереження — метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ. процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Соціологія — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Соціологія громадської думки — спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функції, канали висловлювання, закономірності її функціонування в різноманітних сферах суспільного життя, політичній, економічній діяльності, соціальному управлінні.

Соціологія екології — галузь соціології, яка досліджує специфічні зв'язки між людьми та навколишнім середовищем, особливості розвитку і функціонування соціальних спільнот, соціальних структур та інститутів в умовах впливу на їх життєдіяльність антропогенних екологічних чинників.

Соціологія конфлікту — галузь соціології, яка вивчає сутність, зу­мовленість, наслідки та управління конфліктом як соціальним явищем.

Соціологія масових комунікацій — галузь соціології, предметом якої є закономірності масових інформаційних явищ і процесів, діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію. Соціологія міста — галузь соціології. яка вивчає конкретні особливості розвитку і функціонування міста як елемента соціально-просторової організації суспільства. соціальні процеси. що відбуваються в ньому. його форми та інститути.

Соціологія молод і — галузь соціології. яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства. що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та по-засімейної соціалізації. інтєрналізації норм і цінностей. творення соціальних і професійних очікувань. ролей. статусу.

Соціологія освіти — галузева соціологічна дисципліна. предметом якої є освіта як соціокультурний інститут. її взаємодія з іншими ін­ститутами і суспільством загалом. а також соціокультурні процеси у сфері освіти.

Соціологія політики — галузь соціологічного знання. яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві. закономірності впливу соціальних спільнот. інститутів на політичний порядок. соціальні засади політичних та державних інститутів. стан. тенденції. напрями функціонування політичної свідомості. політичної поведінки в соціальному середовищі.

Соціологія права — галузь соціології. що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних Інститутів: генезис. динаміку. структуру правових норм та їх роль у суспільстві. механізми їх реалізації у поведінці та діяльності особистості. групи. організації. інститутів. суспільства.

Соціологія праці та зайнятості — галузева соціологічна теорія. яка вивчає закономірності формування. функціонування і розвитку соціальних утворень (систем спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.

Соціологія релігії — галузь соціології. одна зі спеціальних соціологічних дисциплін. яка вивчає взаємодію релігії та суспільства. її вплив на соціальну поведінку індивідів та спільнот.

Соціологія села — галузь соціологічної науки. що вивчає різні аспекти життєдіяльності села як соціально-територіальної спільноти.

Соціологія сім'ї — галузь соціології. що вивчає закономірності виникнення. функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.

Соціоматриця — таблиця. в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.

Соціометричний індекс — показник. який використовують для характеристики взаємин у групі і статусу окремих членів групи; визначають на основі даних соціометричного опитування.

Соціометричний критерій — конкретна змістова ситуація (реальна чи уявна). запропонована респонденту як основа вибору чи відхилення інших членів групи — партнерів у спільній діяльності або як пропозиція про те. хто з членів групи обере (відхилить) респондента у цій ситуації. Соціометричний метод опитування — один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.

Співробітництво — соціальний процес, який полягає в узгодженні діяльності індивідів, груп для досягнення загальної мети, незалежно від її характеру.

Спеціальні соціологічні теорії — теорії, які вивчають закономірності розвитку окремих спільнот, функціонування соціальних інститутів, соціальних процесів.

Спосіб життя — види життєдіяльності суспільства, соціальних груп і особи з різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.

Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих же умов.

Суперництво — соціальний процес, який полягає у зіткненні про­тилежних інтересів індивідів, груп або прагнення до задоволення од­накових інтересів за допомогою засобів, якими інші групи чи індивіди хочуть реалізувати власні інтереси.

Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціо-культурною ідентичністю її членів.

Суспільство відкрите — демократичне суспільство, якому властиві дух критики і здатність легко змінюватися і пристосовуватися до обставин зовнішнього середовища.

Теорія соціальної дії — одна з найважливіших теоретичних концепцій сучасної західної соціології, прагне пояснити найрізноманітніші соціальні явища — від окремих актів індивідуальної поведінки до великомасштабних суспільно-історичних процесів (М. Вебер, Ф. Знанецький, І. Парсонс).

Технічні правила — норми, що регулюють відношення людини і природи.

Типологізація суспільств — класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис.

Тоталітаризм — 1) тоталітарний режим, для якого характерні контроль держави над усіма галузями суспільного життя, фактична ліквідація конституційних прав на свободу, репресії; 2) напрямок політичної думки, що підтримує встановлення тоталітарних режимів.

Трудова адаптація — соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистості й трудового середовища.

Управління соціальне — свідомий цілеспрямований вплив на соціальну систему, організацію, інститут або процес, метою якого є приведення напряму і темпів їх розвитку та функціонування у відповідність з дією об'єктивних соціальних законів. Урбанізація — соціально-економічний процес зростання міст. міського населення. поширення міського способу життя.

Фемінізм — науковий напрям і суспільний рух. метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.

Футурологія — сукупність уявлень про майбутнє людства; галузь наукових знань. що охоплює перспективи соціальних процесів.

Характер праці — соціальна сутність праці як суспільне значущого процесу.

Ціннісні орієнтації — соціальні цінності. які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею.

Цінність — суспільне ставлення особистості. яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища. надає їм визначальних соціальних рис. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Американская социологическая мьісль: Тексти /Под ред. В. И. Доб-ренкова. — М.: Изд-во МГУ. 1994.

Американская социология: Перспективи. проблеми. методи. — М.: Прогресс. 1972.

Арутюнян Ю. В.. Дробижева Л. М.. Соколов А. А. Зтносоциология:.Учеб. пособие для вузов. — М.: Аспект Пресс. 1999. Бурдье П. Социология политики. — М.. 1993.

Волков Ю. Г.. Мостовая И. В. Социология: Учеб. для вузов. — М.: Гор-дарика. 1998.

Волков Ю. Г.. Нечипуренко В. Н.. Самигин С. И. Социология: история и современность: Учеб. пособие. — Ростов-на-Дону: Феникс. 1999.

Гавриленко І. М.. Скідін О. Л. Соціологія освіти. Навч. посібник. — Запоріжжя: ЗТТА-ПРЕСС. 1998.

Гидденс 3. Социология: Учебник. — М.: Здиториал УРСС. 1999.

Городяненко В. Г. Историография социологии: Учеб. пособие. — Днедропетровск. ДГУ. 2000.

Громов И. А.. Мацкевич А. Ю.. Семенов В. А. Западная теоретическая социология. — СПб: Ольга. 1996.

Дворецкая Г. В.. Махнарилов В. П. Социология труда. — К.: Висш. шк.. 1990.

Дикарева А. А.. Мирская И. М. Социология труда. — М.: Висш. шк.. 1989.

Донченко Т. И.. Ривкина Р. В. Социология зкономической жизни: Очерки теории. — Новосибирск: Сиб. отд.: Наука. 1991.

Економічна соціологія: Навч. посібник / В. М. Ворона. В. Є. Пилипен-ко та ін. — К.: Ін-т соціології НАМ України. 1997.

Захарченко М. В.. Погорілий О. І. Історія соціології: Від античності до початку XX ст. — К.: Либідь. 1993.

Зборовский Г. Е. Общая социология: Курс лекций: 2-е изд.. доп. — Екатеринбург. 1999.

Здравомислов А. Г. Социология конфликта. Учеб. пособ. — М.: Аспект Пресс. 1995.

Ионин Л. Г. Социология культури: Учеб. пособ.: Изд. 3-е. доп. — М.: Логос. 2000.

История социологии в Западной Европе и США. — М.: Норма-Инфра. 1999.

Іванов В. Ф. Соціологія масової комунікації: Навч. посібник. — К.. 1999.

Как провести социологическое исследование. — М.: Политиздат. 1990.

Капитонов 3. А. Социология XX века: История и технологии. — Ростов-на-Дону: Феникс. 1996.

Кон И. С. Социология личности. — М.: Политиздат. 1967.

Конецкая В. П. Социология коммуникаций. — М.: Межд. ун-т бизнеса и управления. 1997.Косолапов В. В. Методология социального прогнозирования. — М.: Вмсш. шк., 1981.

Кравченко А. И. Социология труда в XX веке. — М.: Наука, 1987.

Кравченко А. И. Социология: Учеб. для вузов. — М.: Логос, Екате-ринбург: Деловая книга, 2000.

Кравченко С. А., Мнацаканян М. О., Покровский Н. С. Социология: парадигми и темьі: Курс лекций для вмсш. учеб, заведений. — М.: МГИМО — Университет, 1997.

Крммский С. В., Пилипенко В. Е., Салюк Ю. В. Верификация соци-альньх прогнозов: Методол. аспект. — К.: Наук, думка, 1992.

Маркович Д. Социология труда. — М.: Прогресс, 1988.

Мацковский М. С. Социология семьи. — М.: Наука, 1989.

Мендра А. Основь социологии: Учеб. пособие для вузов. — М.: Изд. дом, 1998. -

Михайлова Л. И. Социология культури: Учеб. пособие. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999.

Монсон П. Современная западная социология: Теории, тенденции, перспективи. — СПб: Нотабене, 1992.

Нечаев В. Я. Социология образования. — М.: Изд-во МГУ, 1992.

Нозль 3. Массовме опросм: Введение в методику домоскопии. — М.: Авазкстра, 1993.

Обгорілий О. І. Соціологічна думка XX століття: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1996.

Общественное мнение и власть: механизмм взаимодействия / А. А. Ручка, В. Л. Оссовский, В. А. Матусевич и др. — К.: Наукова думка, 1993.

Осадчая Г. И. Социология социальной сфзрм: Учеб. пособие. — М.: Изд-во МГСУ Союз, 1999.

Основи зкономического и социального прогнозирования: Учеб. для вузов. — М.: Вмсш. шк., 1985.

Павличенко П. П., Литвиненко Д. А. Соціологія: Навч. посібник. — К.: Лібра, 2000.

Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. Навч. посібник. - К.,

Паниотто В. И., Максименко В. С. Количественнме методм в социоло-ринеских исследованиях. — К.: Наук, думка, 1982.

Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. — К.: Наук, думка, 1996.

Политическая социология / Отв. ред. В. Н. Иванов, Г. Ю. Семгин. — М,: Мисль, 2000.

Попова І. М. Соціологія: Пропедевт. курс: Підручник для студ. вищих

навч. закладів. — К.: Тандем, 1996.

Прогнозирование в социологических исследованиях. — М.: Ммсль, 1978 Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: Посібник для

підготовки до іспитів. - К., 2002радаев В. В. Зкономическая социология: Курс лекций: Учеб. пособ. — 'М.: Аспект Пресс. 1997.

Ромашов О. В. Социология труда: Учеб. пособие для вузов. — М.: Гор-дарика. 1999.

Российская социологическая знциклопедия. /Под общ. ред. Г. В. Оси-пова. — М.: Норма-ИНФРА-М. 1999.

Ручка А. О.. Танчер В. В. Курс історії теоретичної соціології. — К.: На­ук. думка. 1995.

Рущенко I. П. Соціологія: Курс лекцій: Навч. посібник для вузів. — Хар­ків. 1996.

Ривкина Р. В. Зкономическая социология переходной России: Люди и реформи: Учеб. пособие:— М.: Дело. 1998.

Сероштан Н. А.. Ялдохин И. П.. Кулиш С. А. Социология труда. — Харьков: Основа. 1990.

Смелзер Н. Социология. — М.: Феникс. 1994.

Социологи XX века: (биографический словарь): Учеб. пособие / Под ред. проф. В. Г. Городяненко. — Днепропетровск: ДГУ. 1999.

Социология в России / Под ред. В. А. Йдова: 2-е изд.. перераб. и доп. — М.: Изд-во ИС РАН. 1998.

Социология личности. — Вильнюс. 1989.

Социология труда: Учеб. / Под ред. Н. И. Дряхлова. А. И. Кириченко. В. В. Щербини. — М.: Изд-во МГУ. 1993.

Социология: Классические и современние парадигми: Хрестоматия. — М.: АНКИЛ. 1998.

Социология: Учебник для висш. учеб. завед. / Г. В. Осипов. А. В. Каби-и$з и др. — М.: Наука. 1995.

Соціологічна думка України: Навч. посібник. — К.: Заповіт. 1996.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник/Уклад. В. І. Воловин та ін. — К.: Укр; центр духовн. культури. 1998.

Соціологія: Курс лекцій. Навч. посібник для студентів./ за ред. В.М. Пічі

- Львів. 2002

Соціологія: Навч. посібник / За редакцією С. О. Макеева. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. 1999.

Соціологія: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ А. Ю. Брегеда. А. П. Бовтрух. Г. В. Дворещька та ін. -К.. 1999

Соціологія: Підручник / За загальною ред. проф. В. П. Андрющенка. проф. М. I. Горлача. — Харків — Київ. 1998.

Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ за ред. В.Г. Городяненка. - К.. 2002

Тадевосян 3. В. Социология: Учеб. пособие. 2-е изд.. испр. и доп. — М.: Знание. 1999.

Тородяненко В. Г. Социологический практикум: Учеб.-метод. пособие.

— К.: ИЦ «Академия». 1999.

Тощенко Ж.Т. Социология: Общий курс: Учебное пособие. — М.: Про-метей. 1998.Филиппов Ф. Р. Социология образования. — М.: Наука, 1991. Фролов С. С. Социология: Учеб. для висш. учеб, завед: 2-е изд. — М.: Логос, 1996.

Харчев А. Г. Социология воспитания. — М.: Политиздат, 1990.

Харчева В. Основи социологии: Учеб. для средних спец. учеб, завед. — М.: Логос, КНО РУС, 2000.

Шаленко В. Н. Программа социологического исследования. — М.: Изд-во МГУ, 1987.

Шаповал М. Загальна соціологія: Вид III. — К., 1996.

Щепанський Я. Злементарние понятия социологии. — М.: Прогресс, 1969. — С. 79-192.

Ядов В. А. Стратегия социологического исследования: Описание, обьяснение, понимание социальной реальности. — М.: Добросает, Книжний дом «Университет», 1998.

Яковенко Ю. И., Паниотто В. И. Почтовий опрос в социологическом исследовании, г- К.: Наук, думка, 1988.

Якуба О. О. Соціологія. Навч. посібник для студ. — Харків: Константа, 1996.

Дата добавления: 2014-11-20