Структура та способи прийняття конституцій

Якщо порівняти конституції різних країн, то можна виявити як спільні, так і відмінні риси в їхній структурі. Та в переважній більшості країн структура конституції вибудовано за схожою моделлю, містить такі елементи: преамбулу, основну частину, при­кінцеві, перехідні й додаткові положення.

Преамбула є носієм, так званої, дескриптивної (описової) інформації, що дає відповідь на запитання: які цілі та завдання конституції, історичні шляхи її становлення й розвитку, прого­лошення конституційних ідеалів?

Основна (нормативна) частина конституції містить інститути та норми, що розкривають її зміст.

Прикінцеві положення, зазвичай, присвячуються набуттю нею чинності.

Перехідні положення мають не всі конституції. У них визначаються терміни введення в дію певних конституційних по­ложень, порядок заміни старих норм новими, необхідність прий­няття законів, на які робляться посилання в конституції тощо.

Предметне уявлення про структуру конституції дає Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, в якій є всі обов'язкові для конституції елементи.

Структура конституції значною мірою залежить від її характеру та змісту. Існує низка чинників, які впливають на зміст Основного Закону:

- політичні переконання різних верств населення, їхні погляди на перспективи розвитку суспільства, оцінки різних соціальних інститутів;

конкретні умови певної країни, співвідношення політичних сил у суспільстві, етапи його розвитку;.- рівень суспільної свідомості;

- воля найвищого представницького органу держави;

- призначення конкретних конституцій;

Світова практика знає декілька способів прийняття конституцій. Найбільш поширені з них є такі:

- найвищим представницьким органом влади (Конституція СРСР

Конституція Китаю 1982 p., Конституція України 1996 p.);

• спеціально створеним для прийняття конституції органом, який може називатися по-різному - Конституційні збори, Установчі збори та ін. Саме Установчі збори прийняли Консти­туції Португалії (1976 p.), Бразилії (1988 p.), Болгарії (1991 p.), Румунії (1991 p.);

• безпосередньо народом на референдумі (голосуванням виборців), оминаючи парламент або за його відсутності. Так, не зважаючи на парламент була прийнята Конституція Франції 1958 p., за відсутності парламенту, попередньо розпущеного Указом Президента, - Конституція Російської Федерації 1993 p., Консти­туція Казахстану 1995 p.;

• може вводитися безпосередньо найвищою державною особою одностороннім актом - октройована (дарована) Конституція (Непал 1962 p., Саудівська Аравія 1992 p., Зімбабве 1979 р. тощо).

Дата добавления: 2014-11-20