Структура фінансово-інвестиційного потенціалу суб'єктів господарювання

Фінансово-інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання є складною системою, що має певну внутрішню структуру. Структура фінансово-інвестиційного потенціалу є ключовим фактором, що характеризує тип суб’єктів господарювання і відображає його специфіку діяльності, а також впливає на формування стратегії його розвитку.

Під структурою системи, якою є фінансово-інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв’язків між елементами. Структура — це “інваріантний” аспект системи [18]. Структура виражає не всю сукупність зв’язків об’єкта, а тільки його найсуттєвіші зв’язки.

За своєю суттю фінансово-інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання визначається не просто сукупністю фінансових і інвестиційних ресурсів та можливостей підприємства, а й їхньою органічною єдністю. Обсяги фінансово-інвестиційного потенціалу відображають фінансову міць або здатність окремого суб’єкта господарювання брати участь у створенні матеріальних благ і наданні послуг. Вони характеризуються тією сукупністю засобів, джерел, запасів або можливостей, якими володіє суб’єкт господарювання і які можуть бути використані для реалізації конкретних цілей і завдань.

Кожен елемент виступає частиною сукупного фінансово-інвестиційного потенціалу, від якої залежить ступінь нарощування обсягів фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання (рис.11.2).

Одним з основних елементів, що формується в процесі перерозподілу фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання та виступає базою нарощування обсягів фінансового потенціалу є фінансові ресурси. Проте, поняття «фінансові ресурси» має ряд обмежень, які полягають в недостатньому висвітленні різних аспектів діяльності суб’єктів господарювання. Саме це дозволило цілій низці авторів ввести до економічного обороту поняття «фінансовий капітал» [15].

Деякі економісти стверджують, що фінансові ресурси більше капіталу. Інші вважають, що капітал – це всі ресурси, що використовуються підприємством, а фінансові ресурси – це тільки ті кошти, що з'являються у грошовій формі, тобто капітал – поняття ширше, ніж фінансові ресурси. Однак, фінансовий капітал є частиною фінансових ресурсів, що використовується підприємством в обороті та дає доходи від цього обороту, тобто це виробнича частина фінансових ресурсів, яка змінює свою форму та забезпечує своє збільшення.

Майбутнє

Минуле Теперішнє

Рис.11.2. Основні елементи фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання

Для дослідження закономірностей функціонування фінансових ресурсів і капіталу суб’єктів господарювання використовується відтворювальний підхід. Відтворення фінансових ресурсів і капіталу організацій здійснюється в процесі їх сумісного кругообігу.

Згідно з визначенням капіталу - це загальна величина коштів підприємства у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, що приносить дохід. Капітал складається з декількох частин: 1) фінансовий капітал (складова, виражена у формі джерел фінансування); 2) виробничий капітал (складова, виражена у матеріально–майновій формі). В умовах ринкової економіки капітал приносить дохід і відображається у стандартній фінансовій звітності.

Якщо розглядати фінансові ресурси і фінансовий капітал як елемент фінансової звітності, то різницю між ними знайти неможливо. В фінансовій звітності представлені не фінансові ресурси, а їх перетворена форма – фінансовий капітал.

Формування фінансового капіталу є одним з напрямів використання фінансових ресурсів з метою забезпечення подальшої господарської діяльності. Отже, належність капіталу до фінансових ресурсів залежить від його розміщення, а фінансові ресурси водночас слід розглядати як джерело формування фінансового капіталу.

Економічна сутність видів фінансових ресурсів полягає у визначенні напрямку і розміру надходження фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Загальна сума фінансових ресурсів підприємства характеризується сукупністю джерел фінансування цих коштів. Таке представлення сукупного обсягу фінансових ресурсів є групуванням їх за юридичною належністю, що відображається в пасиві балансу. Ці фінансові ресурси вкладені в об’єкти виробництва (активи) суб’єктів господарювання. Проте фінансові ресурси від цього не вичерпались, вони лише змінили грошову форму на матеріальну. Таким чином, відбулась видозміна фінансових ресурсів з метою виробництва знову-таки фінансових ресурсів. З цієї точки зору, актив балансу підприємства буде відображати його фінансові ресурси за формою їх прояву.

Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі створення суб’єктів господарювання і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Фінансові ресурси характеризують фінансовий потенціал, тобто можливості підприємства у здійсненні витрат з метою отримання доходу.

В тім між поняттями «фінансові ресурси» і «фінансовий потенціал» існують суттєві відмінності з огляду на їхню сутність, структуру та джерела. Якщо фінансові ресурси обмежуються сумою їхніх окремих видів, то фінансовий потенціал – це передумова продовження руху і його динаміки не лише за рахунок наявних ресурсів, а й невикористаних можливостей. Відтак, якщо фінансові ресурси посідають певне місці на траєкторії руху, то фінансовий потенціал – подальший напрям такого руху.

До фінансових ресурсів належать тільки ті основні і оборотні кошти, які фактично використовуються, а фінансовий потенціал - здатність перетворити доходи у фінансові ресурси, включаючи всі види джерел, в тому числі, невикористані або втрачені.

У структурі фінансового потенціалу значущим є процес перетворення, по-перше, потенційного доходу в доходи отримані і, по-друге, формування з них конкретних форм доходів суб’єктів господарювання – фінансових ресурсів.

Фінансовий-інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання, поділяючись в своїй структурі на фінансовий і інвестиційний потенціали, об’єднує в собі як просторові, так і часові характеристики й концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин щодо розвитку суб’єктів господарювання у минулому, теперішньому та майбутньому, які полягають в наступному [15].

По-перше, фінансовий потенціал суб’єктів господарювання відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «фінансовий потенціал» фактично набуває значення поняття «фінансовий ресурс». По-друге, фінансовий потенціал характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «фінансовий потенціал» частково збігається з поняттям «грошовий резерв».

Грошові резерви можуть створюватися самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), їх управлінськими структурами (на основі нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування) і державою (резервні фонди).

Важливою є проблема наукового обґрунтування розмірів грошових фондів. Грошові резерви в структурі фінансово-інвестиційного потенціалу, що залишаються в нереалізованому вигляді, призводять до зниження ефективності функціонування потенціалу, а в іншому випадку “надлишковий” запас резервів (можливостей) забезпечує гнучкість розвитку системи стосовно умов економіки, що постійно змінюються.

У загальному значенні під гнучкістю розуміють «здатність системи до зміни своїх станів у відповідь на зміну факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що не погіршує ефективність її функціонування» [26].

Гнучкість сприяє пристосовності потенціалу до мінливих умов зовнішнього середовища, а також дозволяє реалізовувати всі його функції. Фінансова гнучкість є не просто пасивним акумулюванням коштів, а сукупністю фінансового потенціалу та швидкості, завдяки яким підприємство може мобілізувати свої фінансові ресурси з метою прийняття швидких і превентивних заходів, а також з метою максимізації своєї вартості [29].

Фінансова гнучкість характеризує, в першу чергу, реалізацію
прихованого фінансового потенціалу суб'єктів господарювання, оскільки
спрямована насамперед на пошук додаткових фінансових ресурсів,
а також реалізацію незадіяних джерел фінансування. Таким чином, можна говорити про наявність тісного зв'язку між фінансовою гнучкістю і фінансовим потенціалом.

Отже, фінансова гнучкість - це здатність суб'єкта господарювання, в необхідному обсязі і в належні терміни, збільшити фінансовий потенціал чи перетворити його структуру відповідно до змінених умов функціонування, з метою забезпечення фінансової стійкості.

Відповідно до класифікації фінансових ресурсів фінансову гнучкість також можна поділити на внутрішню та зовнішню. До зовнішньої відноситься можливість залучення додаткових фінансових ресурсів суб'єктом господарювання, а до внутрішньої – можливості додаткового генерування власних фінансових ресурсів суб'єктом господарювання, на підставі здійснення операційної та інвестиційної діяльності суб'єктом господарювання.

При цьому ознаками зовнішньої фінансової гнучкості потенціалу є:

· запас можливого збільшення боргового навантаження до його граничної величини;

· стабільність ринкової вартості активів суб'єкта господарювання;

· наявність гнучкості в умовах кредитних договорів;

· достатня ступінь диверсифікованості джерел залучення позикового фінансування і потенціал їх розширення за рахунок різних інструментів фінансування;

· висока кредитоспроможність суб'єктів господарювання;

· наявність потенціалу додаткового залучення коштів з точки зору правових норм;

· низький ступінь чутливості даних показників до зміни умов функціонування.

Ознаками внутрішньої фінансової гнучкості є:

· наявність резерву безпечної зміни показника чистих активів суб'єкта господарювання;

· висока прибутковість діяльності, що перевищує рівень інфляції;

· наявність вільних коштів;

· наявність резервів виробничих потужностей суб'єкта господарювання;

· висока ліквідність активів;

· низька чутливість зміни цих показників до зміни умов функціонування.

Дані види гнучкості взаємообумовлюють один одного, тому що зростання однієї з них (наприклад, внутрішньої) служить сигналом до зростання потенціалу залучення додаткових ресурсів.

Інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання орієнтується на майбутнє. Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, інвестиційний потенціал містить можливі елементи майбутнього розвитку підприємства, а саме адаптаційні можливості.

Завдяки адаптації створюються можливості пришвидшення оптимального функціонування суб'єкта у незвичайній ситуації. Адаптація пов'язана з перебудовою функціонування складових досліджуваного суб'єкта господарювання, з надбанням нових навичок, звичок, якостей, що приводить у відповідність суб'єкт із середовищем. Успішність адаптації при цьому визначається можливістю підтримки в динаміці відповідності між потенціалом та викликами зовнішнього середовища [28].

Важливим базисом процесу адаптації виступають адаптаційні можливості підприємства як сукупність механізмів і ресурсів суб’єктів господарювання, достатня для адаптації до зовнішніх умов функціонування.

Адаптацію слід розглядати як сукупність цілеспрямованих і послідовних дій (з боку держави і підприємства) для збереження та досягнення оптимального стану інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання при непередбачених змінах властивостей зовнішнього середовища шляхом корегування алгоритмів його функціонування, трансформації діяльності, підвищення ступеня пристосовності.

Адаптаційні можливості є складовою частиною інвестиційного потенціалу, що забезпечує цілеспрямований вплив на фактори інвестиційного клімату, від стану яких залежить результативність інвестиційної діяльності підприємства. У свою чергу, ця результативність передбачає якісну зміну технології, способу організації виробництва і форм взаємодії з зовнішнім середовищем, тобто вимагає науково – обґрунтованих технічних і організаційно зважених підходів до вирішення економічних завдань і використання управлінсько-технологічних, інвестиційних та пошукових операцій.

Загальний зміст структури фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання полягає в інтегральному відображенні минулих, поточних і майбутніх можливостей щодо розвитку підприємства трансформувати фінансові й інвестиційні ресурси за допомогою фінансової гнучкості й адаптаційних можливостей суб’єктів господарювання в економічні, соціальні й фінансові блага, безпосередньо приймаючи участь в відтворювальному процесі економіки та максимально задовольняючи в такий спосіб інтереси суб’єктів господарювання за рахунок поступового нарощування обсягів фінансово-інвестиційного потенціалу.

Відтворювальний процес економіки включає 4 стадії: виробництво, розподіл, обмін, споживання (рис.11.3).

Рис. 11.3. Взаємозв’язок фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання із відтворювальним процесом економіки

Виробництво – процес взаємодії ресурсів суб’єктів господарювання, що визначається створенням матеріальних благ, необхідних для існування й розвитку суспільства. Процесу виробництва передує формування виробничого капіталу суб’єктів господарювання у вигляді засобів виробництва, що здатні сформувати майновий комплекс. Належним чином сформований майновий комплекс дає можливість підприємству здійснювати виробничу та іншу діяльність.

В процесі розподілу реалізація виробленої продукції на фінансовому ринку або безпосередньо між суб'єктами господарювання дає можливість трансформувати виробничий капітал в фінансовий капітал за рахунок створення додаткової вартості засобів виробництва та отримати новий додатковий обсяг фінансових ресурсів. При цьому виявляється їх здатність до приросту - фінансовий потенціал. За рахунок фінансової гнучкості фінансові ресурси фінансового потенціалу суб’єктів господарювання дозволяють виявити джерела використання фінансових ресурсів на інвестиційні потреби й забезпечити формування інвестиційного потенціалу, як основу розширеного виробництва. Інвестиційний процес, який відображає відтворення засобів виробництва, включає формування накопиченої частини національно доходу, розподіл і фінансування капітальних вкладень, використання основних фондів. Інвестиційний потенціал дозволяє отримати новий якісний ривок відтворення виробництва й формування нового майнового комплексу суб’єктів господарювання.

Сукупність факторів впливу й умов щодо вкладень в об’єкти інвестування в цілях розвитку підприємства й розширення інвестиційного потенціалу формує інвестиційний клімат. Він значною мірою впливає на розвиток інвестиційної діяльності господарюючих суб’єктів. Тому властивість адаптаційних можливостей інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання щодо пристосування й корегування алгоритмів функціонування підприємств в непередбачених змінах зовнішнього середовища є найголовнішою.

Обмін (сфера обігу) як третя стадія відтворювального процесу характеризується такими відносинами, як формування фондів обігу, виручки й прибутку господарюючих суб’єктів в результаті продажу товарів і послуг, а також доходів населення. Порушення в сфері обігу може призвести до розриву господарських зв’язків між підприємствами, що буде негативно впливати на процес виробництва.

На стадії споживання відбувається кінцеве використання раніше створеної вартості. Завдяки фінансам встановлюються пропорції перерозподілу сукупного продукту на фонд відшкодування і національний дохід, формуються кінцеві пропорції використання національного доходу, створюється фонд накопичення і фонд споживання, кошти яких знову направляються в обіг виробництва.

Відтворювальні процеси економіки дозволяють виділити фінансово-інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання, як поліструктурну систему:

· система економічних відносин, за допомогою якої здійснюється відтворювальний процес економіки;

· сукупність власних, залучених, позикових фінансових ресурсів і інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання як відношення поточного й раніше накопиченого фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання і того, що створюється в майбутньому;

· можливості суб’єктів господарювання, які здебільшого залежать від забезпечення фінансової гнучкості фінансового потенціалу й адаптаційних можливостей інвестиційного потенціалу в умовах мінливої економіки;

· обсяг та якість наявних фінансових ресурсів і фінансових резервів суб’єктів господарювання, як залучених у виробництво й діяльність, так і ні, але підготовлених для використання;

· резерв, необхідний для функціонування економіки, спрямований на досягнення екологічного, соціального чи іншого ефекту в національній економіці.

Дата добавления: 2014-12-08