Контрольні питання. Фінанси страхових організацій представляють грошові відноси­ни, що пов’язані з одержанням доходів і накопичень

Фінанси страхових організацій представляють грошові відноси­ни, що пов’язані з одержанням доходів і накопичень, їх розподілом, а також формуванням і використанням відповідних грошових фондів страхових компаній.

Фінансові ресурси страховика за приналежністю (джерелами утворення) поділяються на власні (внутрішні) та залучені (зовнішні).

До складу власних фінансових ресурсів страховика належать:

1. Статутний капітал.

2. Резервний капітал (вільні резерви).

3. Додатковий капітал.

4. Нерозподілений прибуток.

Сукуп­ність різних за формою та умовами залучення зовнішніх фінансових ресурсів утримується страховиком на умовах платності та повернення.

До складу залучених фінансових ресурсів страховика належать:

1. Страхові резерви.

2. Банківські кредити.

3. Емісія облігацій.

4. Кредиторська заборгованість перестраховикам.

5. Інші види кредиторської заборгованості.

6. Інші джерела запозичень.

Особливе місце серед них посідають страхові резерви – грошові кошти, що утворюються страхови­ками з метою забезпечення поточних та майбутніх виплат страхових сум і страхо­вого відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Систему страхових резервів складають:

· технічні резерви;

· резерви зі страхування життя.

Технічні резерви визначають грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями. Формуються резерви незароблених премій та резерви збитків.

Страхові резерви зі страхування життя – оцінка вартості гро­шових зобов’язань страхової компанії за договорами зі страхування життя та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання.

Ці резервиформуються шляхом відрахування частини страхової премії, що призначена для страхових виплат та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Їх величина розраховується на основі таблиць смертності та норм дохідності з інвестування тимчасово вільних коштів.

До складу страхових резервів зі страхування життя належать:

· резерви довгострокових зобов’язань (математичні резерви);

· резерви належних виплат страхових сум.

Крім обов’язкових страхових резервів, страховики можуть утворювати резерв коливань збитковості та резерв катастроф. Цього вимагають певні види страхування, де існує ймовірність значних страхових виплат, або страхова подія урядом держави визнана катастрофою.

Основою фінансів страховика є його доходи, які складаються з:

1. Доходів від страхової діяльності та перестрахування: страхові премії за договорами страхування й перестрахування; комісійні винагороди за перестрахування; частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені пе­рестраховиками; повернені суми з централізованих страхових резервних фондів; повернені суми технічних резервів інших, ніж резерв незароблених премій.

2. Доходів від інвестиційної та фінансової діяльності – це доходи від розміщення коштів страхових резервів та інвестування тимчасово вільних власних коштів, а також проведення фінансових операцій.

3. Інших доходів: від здачі майна страховика в оренду, від переоцінки матеріальних цінностей, від надання консультаційних послуг, від фінансових санкцій отриманих, від реалізації прав регресу до винуватців збитку.

Витрати страхової компанії відбивають використання коштів для виконання зобов’язань перед страхувальниками (витрати на здійснення страхової діяльності та перестрахування) та фінансування діяльності страховика (витрати на ведення справи).

До витрат на здійснення страхової діяльності належать:

1. Виплата страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахування.

2. Відрахування в централізовані страхові резервні фонди.

3. Відрахування в технічні резерви інші, ніж резерв незароблених пре­мій.

4. Витрати на фінансування превентивних заходів.

Витрати на ведення справи поділяються на:

1) Організаційні витрати – пов’язані із утриманням страхової організації (адміністративно-управлінські витрати).

2) Аквізаційні – витрати, що пов’язані із залученням нових страхуваль­ників, укладанням нових договорів страхування (проведення реклами, створення нових каналів збуту страхових продуктів тощо);

3) Інкасаційні – витрати, які пов’язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій (оплата бланків суворої звітності – квитанцій, полісів, придбання мобільних касових апаратів);

4) Ліквідаційні – витрати, що пов’язані з урегулюванням збитків стра­хової компанії (витрати з оплати послуг експертів, оплата послуг зв’язку).

Склад витрат страхової компанії при здійсненні фінансової та інвестиційної діяльності не відрізняється від інших суб’єктів господарювання та регулюється відповідними Стандартами бухгалтерського обліку.

Прибуток страхової компанії – фінансовий результат діяль­ності страховика за певний звітний період (квартал, півріччя, дев’ять місяців, рік), що має додатній характер різниці між доходами та вит­ратами.

Розрізняють за походженням:

· прибуток від страхової діяльності;

· прибуток від інвестиційної та фінансової діяльності;

· прибуток від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичай­них подій.

Рентабельність – виражений у відсотках показник прибутко­вості, який характеризує ефективність витрат страхової організації, а також ефективність господарювання страховика загалом або окремих видів його діяльності.

21.5. Cтраховий ринок: поняття, структура, державний нагляд за діяльністю учасників ринку

Страховий ринок – це особлива соціально-економічна структура, певна сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страхове покриття ризику. На ринку взаємодіють страховики та страхувальники, які є продавцями та покупцями страхового захисту відповідно. На ринку діють основні закони попиту та пропозиції, вартості та конкуренції. Держава здійснює регулювання учасників ринку через прямі та непрямі методи.

Ключовою учасницею страхового ринку є страхова організація, що утворюється як фінансова установа у визначеній організаційно-правовій формі, з правом здійснювати лише страхову та супровідну їй діяльність відповідно до вимог чинного Цивільного кодексу України та страхового законодавства. Кількість страхових організацій на ринку не обмежується, а визначається попитом на страхові послуги з боку страхувальників, вхідними бар’єрами на страховий ринок (правила доступу і вимоги до фінансового забезпечення діяльності) та інвестиційною привабливістю страхового бізнесу (рівень доходності та строк окупності інвестицій).

Головна вимога до страхових компаній з боку ринку полягає в наданні якісних страхових послуг, основою яких є два чинники – зміст страхового захисту та платоспроможність (фінансова надійність) страховика.

Фінансова надійність характеризує здатність страховика вико­нувати прийняті страхові зобов’язання за договорами страхування і перестрахування.

Чинники, що впливають на фінансову надійність страховика:

· розмір власних коштів;

· збалансований страховий портфель;

· страхові тарифні ставки;

· величина страхових резервів, адекватна сумі взятих на себе зобов’я­зань;

· розміщення страхових резервів;

· перестрахування.

Рівень платоспроможності страховика оцінюється за показниками нормативного та фактичного запасу платоспроможності. Нормативний запас платоспроможності визначається з урахуванням характеру прийнятих під відповідальність страхових ризиків, їх рівнем ймовірності настання. Фактичний рівень платоспроможності визначається розміром коштів, що повинні бути у страховика на рахунках.

Органи державного нагляду в Україні контролюють співвідношення фактичного та нормативного запасів платоспроможності: фактичний повинен перевищувати нормативний. Якщо за фінансовою звітністю страховика спостерігається зворотна ситуація, то наглядовий орган повинен прийняти заходи щодо оздоровлення фінансового стану компанії.

Страховики утворюють добровільні об’єднання:

1. Ліга страхових організацій України – об’єднання страховиків на добровільних засадах з метою захисту інтересів своїх членів.

2.Українська асоціація аварійних комісарів - об’єднання аварійних комісарів, які спеціалізуються в регулюванні страхових збитків на транспорті.

3. Моторне (транспортне) страхове бюро України є об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, за шкоду, заподіяну третім особам. Участь у ньому страховиків, що здійснюють цей вид страхування, є обов’язковою.

4. Авіаційне страхове бюро України – об’єднання страховиків, які приймають на страхування авіаційні ризики, участь у ньому є добровільною.

5. Морське страхове бюро України - створюють страховики, які мають дозвіл на здійснення морського страхування та обов’язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення.

6. Українське медичне страхове бюро створене з метою сприяння розвитку медичного страхування, підготовці умов впровадження його у обов’язковій формі.

7. Ядерний страховий пул – є обов’язковою формою об’єднання страховиків, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Існують також спеціалізовані пули – перестрахувальний, пул зі страхування та перестрахування агроризиків, Українське актуарне товариство (об’єднанняфізичних осіб – сертифікованих актуаріїв, створене з метою підтримання високого професійного рівня роботи актуаріїв).

Інтереси споживачів страхових послуг представляє Асоціація страхувальників України, що є добровільним об’єднанням громадських організацій для поширення освітньої, наукової та правозахисної діяльності серед споживачів страхових послуг.

Державний нагляд за діяльністю професійних учасників страхового ринку здійснює уповноважений орган, функції якого зараз виконує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою
дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Головні завдання державного нагляду визначено Законом України «Про страхування» та Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг.

Функції уповноваженого органу з державного нагляду за страховою діяльністю в Україні можна поєднати у такі групи за їх спрямуванням:

Дозвільного характеру: видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності; видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру.

Організаційного характеру: ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів; узагальнення практики страхової діяльності на страховому ринку; розроблення пропозицій щодо розвитку і
вдосконаленню законодавства України про страхову діяльність; проведення і координація навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які здійснюють діяльність на страховому ринку; організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності.

Методичного характеру: розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена до компетенції Уповноваженого органу; встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності; здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків

Контрольного характеру: проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності; проведення перевірок відповідності їх діяльності виданій ліцензії; здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками.

1. Назвіть специфічні ознаки страхування у ринковій економіці.

2. Які функції виконує страхування?

3. За якими ознаками можна класифікувати страхування?

4. У яких організаційних формах здійснюється страхування в Україні?

5. Як страхування впливає на зміни обсягів валового внутрішнього продукту?

6. У якій формі (матеріальній або грошовій) утворюються страхові фонди: самострахування, централізовані та у системі комерційного страхування?

7. Які інтереси є об’єктом страхового захисту?

8. Яку роль відіграє комерційне страхування в ринкових умовах?

9. У чому полягає соціальна функція страхування?

10. Які функції виконує страхування?

11. Назвіть основні ознаки страхування.

12. Назвіть базові економічні принципи страхування.

13. За якими критеріями здійснюється побудова класифікації страхування?

14. Що розуміється під галуззю страхування?

15. Дайте визначення поняття „страховий ринок”.

16. Який орган регулює діяльність страхових компаній в Україні?

17. У чиїх інтересах здійснює свою діяльність страховий брокер?

18. 18. З якою метою створюються страхові резерви?

19. Назвіть умови забезпечення платоспроможності страхової компанії.

20. Яким повинне бути співвідношення між фактичним та нормативним запасом платоспроможності?

Тести для самоконтролю

Дата добавления: 2014-12-08