Структура фінансового ринку

Структура фінансового ринку – це його побудова за певними ознаками: функціональною, інституціональною, сегментарною тощо.

Об’єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери, фінансові послуги тощо. Суб’єктами відносин – держава, підприємства різних форм власності, фінансові інститути, окремі громадяни (рис. 22.1).

Рис. 22.1. Об¢єкти та суб¢єкти фінансового ринку

Характеризуючи функціональну структуру фінансового ринку, всю систему фінансових ринків можна представити ринком капіталу, який поділяють на ринок власних капіталів, де об’єктом купівлі-продажу є титули власності – акції, облігації і ринок позикових капіталів, який включає ринок довгострокових позичкових капіталів (боргових зобов’язань, середньо-та довгострокових кредитів) і ринок грошей (міжбанківський, обліковий, валютний). Схему цієї структури фінансового ринку наведено на рисунку 22.2.

Рис. 22.2. Функціональна структура фінансового ринку

Якщо розглядати фінансовий ринок з погляду суб’єктів, які на ньому то можна представити інституціональну структуру фінансових ринків (рис. 22.3).

Рис. 22.3. Інституційна структура фінансового ринку

Основними суб’єктами ринку є:

а) інститути позафінансової сфери – це юридичні особи-резиденти певної держави, діяльність яких пов’язана з виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, включаючи і фінансові послуги. Основним джерелом фінансування для не фінансових інститутів виступають банківські кредити, інші види позичок, облігації та акції;

б) держава, як суб’єкт, виступає на фінансовому ринку позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов’язання, а також виконує специфічну і дуже важливу функцію – регулювання фінансового ринку;

в) населення як суб’єкт виконує на ринку роль інвестора під час придбання цінних паперів або запозичуючи кошти на кредитному ринку. У країнах з розвиненою ринковою економікою близько 70% населення вкладає кошти в різноманітні фінансові активи. Значна частина населення отримує довгострокові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Україні тільки незначна частина населення інвестує у цінні папери;

г) фінансові інститути як суб’єкти фінансового ринку представлені комерційними банками, кредитними спілками, пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компаніями, біржами тощо.

Найбільш поширеними фінансовими інститутами фінансового ринку є банки, які здійснюють операції з фінансовими інструментами на кожному сегменті ринку.

За участю в депозитній діяльності фінансові інститути поділяють на дві основі категорії: депозитні і недепозитні [12].

До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки тощо.

До недепозитних інститутів належать інвестиційні компанії, пенсійні фонди та страхові компанії.

Депозитні інститути залучають кошти у вигляді депозитів і надають позики. Найважливішою функцією комерційних банків є забезпечення платіжного механізму. Вони здійснюють кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресур­сів, відіграють вирішальну роль у фінансуванні корпора­цій, залученні та розміщенні фінансових ресурсів у га­лузі економіки.

Ощадні банки та ощадні і кредитні асоціації залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів і надають позики під за­ставу нерухомості.

Кредитні спілки на фінансовому ринку серед депозитних інститутів є наймолодшими і найменшими за обсягом акти­вів. Їх учасниками є фізичні особи, об'єднані за спільним мі­сцем роботи, участю в одній організації, чи в одній професій­ній спілці. Головною метою їх діяльності є фінансовий та соціальний захист їх членів через залучення особистих зао­щаджень членів спілки для взаємного кредитування.

Недепозитні інститути (інвес­тиційні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії) об'єднує спільна риса: вони вкладають кошти інвесторів у портфель цінних паперів і виступають на ринку інституційними інвесторами.

Інвестиційні компанії є інститутами спільного інвестування, які залучають кошти інвесторів і вкладають їх у диверсифікований портфель цінних паперів. Активи інвестиційні компанії формують за рахунок придбання пайових і боргових цінних паперів інших емітентів, а фінансові ресурси — за ра­хунок розміщення на ринку власних акцій та інвестиційних сертифікатів.

Пенсійні фонди забезпечують працівників після виходу на пенсію доходом, який виплачується періодичними виплата­ми, або в іншій формі, яка передбачена в договорі. Засновни­ками пенсійного фонду є фізичні особи, корпорації, приватні фірми, установи, спілки.

Страхові компанії є фінансовими посередниками, що здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних по­дій, обумовлених у страховому полісі. Власники полісів сплачують страховій компанії премії в обмін на зобов'язання сплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні пев­них подій. Страхова премія є платою за страхування, яку вла­сник поліса вносить страховій компанії згідно з договором страхування. Отримуючи страхові внески, страхові компанії отримують плату за прийняті на себе ризики. Страхові внески використовують для придбання облігацій, акцій, заставних та інших цінних паперів;

д) інститути інфраструктури як суб'єкти відіграють значну роль на фондовому сегменті фінансового ринку і вклю­чають біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інфо­рмаційні та рейтингові агентства, депозитарії, реєстратори тощо. Саме вони забезпечують стабільне функціонування ри­нку, купівлю-продаж фінансових активів, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають в обігу;

є) іноземні учасники ринку — це міжнародні організації, іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути, фізичні осо­би, які є суб'єктом фінансового ринку і також беруть участь у купівлі-продажу фінансових активів.

Суб'єктів фінансового ринку, які формують його структу­ру, також можна класифікувати за формою та функціями.

За формою: суб'єкти господарювання; домашні господарства; держава; місцеві органи влади.

За функціями: емітенти; інвестори; інституційні інвесто­ри; фінансові посередники; інститути інфраструктури ринку тощо (рис. 22.4).

Рис. 22.4 Класифікація суб¢єктів фінансового ринку

Світова практика накопичила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб'єктами і виконують певні функції на фінансовому ринку. Зо­крема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як: державні підприємства, кооперативи, фермерські та ко­лективні господарства, акціонерні товариства, малі підприємства, корпорації, об’єднання, господарські товариства, асоціації, консорціуми, індивідуально-трудові об’єднання, спільні підприємства. Найпоширенішим є три основні форми підприємництва (бізнесу): одноосібне володіння, товариства, корпорації. Узагальнювальним для всіх цих форм є поняття фірми, оскільки всі вони є юридичними особами, суб'єктами як ринкової економіки, так і учасниками фінансового ринку і конк­ретно кожного його сегменту.

Надзвичайно важлива роль у системі фінансового ринку належить домогосподарству, оскільки частина його доходу, що не використовується упродовж поточного періоду, перетво­рюється на заощадження і може, за наявності відповідного фінансового механізму, стати потужним джерелом економіч­ного зростання країни.

Домогосподарство — це економічна одиниця, що склада­ється з однієї та більше осіб, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і викорис­товує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх майбутніх потреб.

Сприяє розвитку місцевого та регіонального фінансового ринку і місцеве самоврядування. Це гарантоване державою право та реальна можливість територіальної громади — жителів села чи кількох сіл, селища чи міста — самостійно або під ві­дповідальність органів і посадових осіб місцевого самовряду­вання вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Якщо розглядати суб'єктів фінансового ринку за функ­ціями, то кожен сегмент ринку має своїх конкретних пря­мих учасників фінансових операцій. Наприклад, на ринку позичкових капіталів — це кредитори, позичальники, емі­тенти, інвестори; на валютному ринку — це продавці та покупці валюти; на страховому ринку — страховики, стра­хувальники; на ринку цінних паперів — емітенти, інвестори, фінансові посередники, організації, що обслуговують ринок цінних паперів, державні органи регулювання і контролю тощо. Основними суб'єктами більшості сегментів фі­нансового ринку є:

· емітенти — це ті, хто випускає цінні папери в обіг; в основному це юридичні особи (у випадках, передбачених законодавством, можуть бути фізичні особи), які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати зобов’язання, що пов'язанні з умов їх випуску (це переважно держава, комерційні підприємства чи організації, фінансові інститути тощо);

· інвестори — це особи, які вкладають свої кошти в дія­льність інших суб'єктів ринку, купуючи певні фінансові ак­тиви, з метою отримання доходу (залежно від ознак їх поді­ляють на індивідуальних, інституціональних, стратегічних, портфельних, вітчизняних та іноземних);

· фінансові посередники — найбільш представлена група фінансових інститутів, яка об'єднує банківську систему, небанківські та контрактні фінансові інститути, інвестиційно-кредитні фінансові інститути, які акумулюють кошти індиві­дуальних інвесторів і використовують їх для інвестування або кредитування, також надають посередницькі послуги у процесі здійснення операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

Як бачимо, структура фінансового ринку дуже різнома­нітна, досліджується за формами, сегментами, функціями, представлена великою кількістю фінансових інститутів, уста­нов, які відіграють важливу роль на ринку відіграють як його суб'єкти.

Дата добавления: 2014-12-08