Попит та пропозиція на ринку праці. Рівень заробітної плати

На ринку праці предметом купівлі і продажу є особливий фактор виробництва – робоча сила. Попит на цей фактор буде визначатися розглянутими вище закономірностями. Що стосується пропозиції на ринку праці, то вона насамперед залежатиме від рішення індивідуального працівника – чи продавати свою робочу силу. Приймаючи це рішення, він робить вибір між двома джерелами корисності: дозвіллям і споживанням визначеної кількості товарів і послуг. Перевага, надана дозвіллю (відпочинок, розваги, домашні справи), означає водночас зменшення можливості заробити на придбання яких-небудь споживчих благ і навпаки. Індивідуум, по суті, прагне збалансувати переваги дозвілля і роботи таким чином, щоб в ідеалі гранична корисність однієї години дозвілля дорівнювала граничній корисності благ і послуг, які можна придбати на заробіток від години праці.

Годинна ставка заробітної плати є, таким чином, альтернативними витратами однієї години дозвілля, тобто вартістю тих благ і послуг, що повинні бути „принесені в жертву” задоволенню продовжити на годину розваги або відпочинок.

Якщо ставка зарплати зросте, то матиме місце, з одного боку, ефект заміщення: прагнення працювати більше, щоб на зароблене придбати більше товарів і послуг; з іншого боку, ефект доходу: більш висока зарплата збільшує дохід і дозволяє менше працювати, щоб за незмінних цін отримувати звичний 8набір споживчих благ і збільшити час дозвілля.

За низької ставки заробітної плати переважає ефект заміщення, і тому якщо вона починає підвищуватися, пропозиція на ринку праці зросте. Однак по мірі збільшення розмірів заробітної плати все більше підсилюється ефект доходу і скорочується пропозиція.

Крива пропозиції робочої сили індивідуального працівника буде у зв’язку із цим мати форму лінії, що загинається назад (рис.10.3.а). На ділянці, де переважає ефект заміщення, вона зростає праворуч, відображаючи збільшення пропозиції по мірі зростання зарплати. Але після визначеного моменту, коли починає переважати ефект доходу, зростання зарплати спричиняє вже скорочення пропозиції і крива спрямовується назад, до вісі зарплати.

Однак на ринку в цілому ця тенденція буде перекриватися пропозицією праці інших працівників, що будуть переміщатися з інших сфер зайнятості, орієнтуючись на більш високу зарплату. Тому крива пропозиції на ринку даного виду праці матиме вигляд спрямованої вгору лінії (рис. 10.3.б).

Рис.10.4. а) Ринкова рівновага на конкурентному ринку праці

б) рівновага конкурентної фірми на ринку праці

В умовах досконалої конкуренції, а ні фірма, а ні окремий робітник не впливають на існуючий в даний період рівень заробітної плати і обсяг зайнятості, тобто вони не впливають на стан ринкової рівноваги на ринку праці.

Рівноважна ставка заробітної плати встановлюється в кожний момент в наслідок взаємодії сукупного попиту на працю і сукупної пропозиції праці (рис. 10.4.а) тому, кожна фірма і кожен робітник пристосовують свої рішення щодо купівлі або продажу праці до існуючої ставки заробітної плати (W), а рівноважний рівень зарплати буде дорівнювати граничному доходу від даного фактора. Це означає, що кожен працівник одержить винагороду відповідно до того внеску, що він вніс в одержання доходу фірмою. Фірма, у свою чергу, буде збільшувати застосування трудового фактора доти, доки ціна його чергової одиниці (ставка заробітної плати) не зрівняється з принесеним цією одиницею доходом. У цьому знаходить вираження принцип розподілу доходу відповідно до граничної продуктивності факторів виробництва.

MRC_L = MRR_L = W

Якщо до того ж виробники є вільно конкуруючими суб'єктами на ринку товарів і послуг, то рівноважна ставка заробітної плати буде дорівнювати також вартості граничного продукту. Так, якщо додаткова година, витрачена на прополку ділянки капусти, збільшує врожай на 10 кг, а ціна одного кілограма − 1 у.о., то годинна ставка зарплати повинна бути 10 у.о. – ні більше, ні менше.

Але така ситуація характерна лише для ринку досконалої конкуренції. На ринку праці, однак, можуть виникати умови, що перешкоджають вільному суперництву продавців і покупців робочої сили.

Найбільш очевидні такі відхилення у разі виникнення монопсонії − ситуації, коли єдиному покупцеві на ринку протистоїть безліч продавців. Наприклад, єдина текстильна фабрика в невеликому місті забезпечує роботою більшість його жіночого населення. Монопсоніст у такому разі не приймає ціну такою, яка вона склалася на ринку, а створює її. Як правило, бажаючи залучити нових робітників, така фірма підвищує ставку заробітної плати. Але вчиняючи так, вона змушена платити більш високу ставку і тим робітникам, що вже були найняті, а не тільки новоприйнятим і, отже, витрати на цей фактор будуть перевищувати його ціну. Якщо на фірмі працює 150 робітників, що одержують 6 у.о. за годину, і роботодавець, бажаючи залучити додаткову робочу силу, підвищує годинну ставку на 0,02 у.о., то найм 151-го робітника обійдеться не в 6,02, а в 9,02 у.о., тому що додаткові 2 копійки будуть одержувати і 150 чоловік, які вже працюють. Загальні витрати на придбання трудового фактора зростуть з 900 (150 х 6) до 909,02 у.о.,(151 х 6,02), а граничні витрати складуть 9,02 у.о.. Якщо тепер, щоб залучити ще одного робітника, фірма підвищить ставку до 6,04 у.о., то її витрати зростуть до 978,08 у.о., тобто на 9,06 у.о.

Таблиця 10.1

Кількість зайнятих робітників	Ставка зарплати (за годину)	Загальні витрати на працю	Граничні витрати на працю
		900,00
	6,2	909,02	9,02
	6,4	918,08	9,06

При максимізації прибутку монополіст буде наймати 150 працівників,що визначається умовою MRCL=MRRL і виконується в точці Е2.Але ставка заробітної плати(W) буде відповідати точці Е3(стан рівноваги монополіста),яка відповідатиме заробітній платі 5 у.о.за годину.Така ставка є мінімальним рівнем,на яку погоджуються наймані робітники,і вона менша,ніж ставка заробітної плати 7 у.о. за годину в умовах конкурентного ринку.

Умова рівноваги моноппонії на ринку праці:

MRCL=MRRL>W

E₁

E₂

v

Рис. 10.5. Визначення рівня заробітної плати в умовах монопсонії

Така ж картина буде у разі, якщо на ринку праці виступають кілька покупців, яким протистоїть безліч продавців (олігопсонія).

Іншим істотним чинником, що порушує вільну конкуренцію на ринку праці, є утворення робочих професійних спілок. У такому разі умови продажу робочої сили визначаються не індивідуальним договором продавця і покупця, а колективним договором між членами спілки і роботодавцем.

Отримавши можливість у результаті об’єднання впливати на пропозицію праці, профспілка прагне максимізувати вигоди для своїх членів. Вона може, наприклад, поставити за мету домогтися підвищення зарплати для робітників даної галузі. У такому разі, якщо вона стикається з ринком вільно конкуруючих роботодавців, для яких рівень зарплати є величина, задана ринковою рівновагою, досягти своєї мети можна лише за рахунок скорочення кількості зайнятих.

Так, якщо за годинної ставки зарплати 8 у.о. можуть бути задіяні 150 000 робітників на рік, то, зажадавши збільшення оплати до 10 у.о. за годину праці, профспілка скорочує можливість використовувати визначену кількість робітників, тому що за такої ціни роботодавці зможуть найняти лише 100 000 чоловік на рік.

Якщо ж мета – забезпечення максимуму зайнятості, то профспілка повинна відмовитися від спроб підняти зарплату вище рівня ринкової рівноваги або регулювати розподіл роботи між своїми членами, встановлюючи для кожного тривалість часу, протягом якого він може бути зайнятий на даній роботі.

Інша справа, якщо профспілці доводиться стикатися з ринком недосконалої конкуренції (монопсонією або олігопсонією). У такому разі, як уже зазначалося, ставка заробітної плати установиться нижче точки перетину кривих граничних факторних витрат і граничного доходу від даного фактора (точка Е₁ рис. 10.5.). Такою ставкою в наведеному прикладі буде 6 у.о. і відповідна їй кількість залучених працівників – 170 000. Якщо тепер профспілка під погрозою страйку зажадає встановити ставку зарплати на рівні 8 у.о. за годину, то крива граничних факторних витрат матиме вигляд горизонтальної лінії, тому що залучення кожного нового працівника буде додавати до витрат ту саму величину – 8 у.о. У точці перетину цієї лінії з кривою граничного доходу буде встановлена нова рівновага, що відповідає даному рівневі зарплати (точка Е₂). За такої ціни фактора може бути зайнято 175 000 робітників. Інакше кажучи, у даній ситуації можуть бути одночасно збільшені і ставка заробітної плати, і рівень зайнятості.

На відхилення заробітної плати від ринкової рівноваги можуть також впливати чинники, що зумовлюють її диференціацію.

Одна група чинників пов’язана з дискримінацією в заробітній платі, тобто прагненням роботодавців віддати перевагу одній групі працівників на шкоду іншим. Хоча конкуренція на ринку праці трохи згладжує дискримінацію, цілком вона є непереборною.

Інша група чинників зумовлена неціновими характеристиками праці: її привабливістю, престижністю, творчим характером. За інших рівних умов працівники воліють пропонувати свої послуги тим, хто забезпечує ці характеристики навіть за меншу плату.

Розходження в рівні оплати праці пов'язані також з різним ступенем освіти і професійної підготовки. Більш кваліфіковані працівники повинні оплачуватися вище, тому що одержання освіти і кваліфікації вимагає істотних витрат, які можна розглядати як свого роду інвестиції в людину, людський капітал. Такі витрати повинні відшкодовуватися, в іншому разі зникнуть стимули до таких інвестицій, що є найважливішим джерелом економічного зростання.

Дата добавления: 2014-12-10