Характеристика видів міжнародних послуг

Міжнародний лізинг - це складна фінансова операція, при якій спеціальна лізингова фірма (орендодавець) у відповідності з домовленістю з офіційним орендарем купує у виробника відповідне устаткування, обладнання, машини, і передає їх на визначений час за встановлену плату орендарю.

Структура міжнародного лізингу складна і багатопланова. За терміном дії оренди міжнародний лізинг ділиться на:

- рентинг - короткострокова оренда на термін від однієї години до одного місяця;

- хайринг - середньострокова оренда терміном від одного місяця до одного року;

- лізинг - довгострокова оренда (терміном більше, ніж на рік).

За окупністю:

- фінансовий лізинг - при якому лізингова компанія старається повернути авансований капітал з певним прибутком, а тому період оренди відповідає строку економічного життя об’єкта лізингу;

- оперативний лізинг - це свого роду прокат, при якому об’єкт лізингу здається на термін, що становить тільки частину терміну його економічного життя.

За суттю експортно-імпортних операцій:

- експортний лізинг;

- імпортний лізинг;

- транзитний лізинг.

За формою надання оренди:

- звичайний трьохсуб’єктний лізинг, при якому лізингова компанія купує об’єкт лізингу у фірми-виробника і віддає в оренду фірмі-орендарю;

- зворотній лізинг - це лізинг, при якому фірма-власник продає лізинговій компанії обладнання і бере його в оренду в тої ж компанії, якій його продала;

- лізинг постачальника передбачає ситуацію, при якій виробник здає в оренду власний товар (машини чи обладнання);

- розподільчий лізинг - це лізинг, який передбачає декількох орендарів, тобто лізингова компанія розподіляє об’єкт лізингу на двох і більше орендарів.

Загальна цінність міжнародного лізингу полягає в тому, що в такий спосіб споживачеві полегшується доступ до високих технологій, вдається оперативно заміняти старе обладнання на нове - прогресивніше, направляти зекономлені кошти на інші цілі, що в кінцевому результаті призводить до оптимального розвитку світової економіки.

Міжнародний факторинг - це вид міжнародних послуг у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії (фактор-фірмі, фактору) з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило, 70–90% платежу за 2-3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків.

Іншими словами, суть міжнародного факторингу зводиться до того, що фактор-фірма погоджується звільнити експортера від фінансового тягаря експортної угоди, особливо від очікування платежу від закордонних покупців, для того, щоб експортер зміг зосередитися на своїй безпосередній діяльності: виробництво, продаж і маркетинг товарів.

Міжнародний факторинг:

- спрощує отримання експортером грошей під час ділових операцій, що прискорює процес кругообігу його капіталу;

- захищає експортера від ризику неплатежу;

- дозволяє зменшити витрати на заробітну плату та інші операції, пов’язані з трудомісткою роботою щодо перевірки платоспроможності своїх клієнтів і проведення бухгалтерського обліку по відношенню до своїх вимог, оскільки ці проблеми перебирає на себе фактор-фірма;

- сприяє посиленню дисципліни погашення боргів, так як факторинговій компанії легше заставити покупця заплатити вчасно, адже більшість факторингових компаній функціонують у царині банківської системи, з якою жодна фірма-споживач не захоче конфліктувати шляхом порушення термінів платежу, щоб не зіпсувати своє реноме;

- дозволяє уникнути валютних ризиків;

- дозволяє експортеру уникнути позики грошей для продовження власного виробництва.

Міжнародний факторинг поділяють на:

- прямий факторинг, котрий передбачає наявність трьох суб’єктів: виробника, факторингової компанії з експорту і покупця товару, котрий одночасно є ще й боржником (позичальником), і при цьому перші два суб’єкти знаходяться, як правило, на території однієї країни, а покупець - на території іншої;

- непрямий (опосередкований) факторинг, за яким уже передбачено чотири головні діючі особи: виробник, фактор з експорту, фактор з імпорту і покупець.

Міжнародний форфейтинг є таким видом діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому експортер продає форфейтеру (форфейтинговій компанії) без права регресу боргове зобов’язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем. Аваль - це письмова фінансова запорука, тобто це форма гарантії банку, фірми або іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри до фінансових можливостей володаря обігового кредитно-грошового документу, на якому зазначена така запорука.

Отже, суть міжнародного форфейтингу полягає в тому, що зобов’язання імпортера боржника, термін виконання якого ще не настав, може бути експортером-кредитором перетворене у валютне надходження шляхом продажу цього зобов’язання форфейтеру, котрий погоджується його купити на беззворотній основі тільки при умові наявності гарантії з боку якоїсь відомої фінансової установи у країні імпортера.

Міжнародний форфейтинг:

- покращує становище експортера з ліквідністю, так як він отримує гроші, на які мав би ще довго не розраховувати;

- зменшує для експортера валютний ризик;

- зменшує для експортера і ризик неплатежу, а тому не потрібно витрачати кошти на страхування експортного кредиту для свого захисту;

- не існує ризику зміни процентних ставок, так як облікова ставка відома.

Отримані й зекономлені гроші, що з’явилися в експортера, можуть піти на реконструкцію та розширення виробництва, на інші цілі. Від угоди про форфейтинг виграє форфейтер, оскільки він отримує прибуток від своєї спеціалізованої діяльності, хоч при цьому він до певної міри ризикує.

Плата за послугу здійснюється частково експортером, частково покупцем і повинна покривати:

- вартість виплачених форфейтером грошей при купівлі векселів;

- витрати на страхування від зміни процентних ставок, від комерційного та політичного ризиків;

- вартість страхування від зміни валютних курсів;

- запланований прибуток форфейтера.

Надзвичайно ефективним міжнародний форфейтинг є при експорті засобів виробництва, коли договір купівлі-продажу може передбачати сплату купівельної ціни частинами протягом 2-5 років.

Слід зазначити, що існують ще й вторинні угоди про форфейтинг, тобто форфейтер може перепродати обігові документи, які він купив під час угоди про форфейтинг.

Міжнародний франчайзинг - це система міжнародних відносин, що виникають з приводу надання дозволу відомою великою фірмою однієї країни бізнесмену чи фірмі (як правило, малому підприємству) іншої країни на використання її торгової марки або на експлуатацію її готового підрозділу. При цьому фірма, котра віддає право на користування своїм підрозділом або іменем, називається франчайзером, а мале підприємство чи бізнесмен, що придбав дозвіл на таке користування, має назву франчайзі. І нарешті сам дозвіл, що виступає об’єктом купівлі-продажу, зветься франчайзою (або франшизою).

Відповідно з міжнародною франчайзинговою угодою франчайзер зобов’язується надавати франчайзі допомогу у підготовці персоналу, з організаційних питань, реклами, у постачанні (пошук постачальників й отримання від них сировини за пільговими цінами) тощо. Франчайзі за ці послуги вносить одноразову плату при організації бізнесу і здійснює періодичні платежі, а також зобов’язується вкласти в цю компанію частину свого капіталу й надавати послуги в області маркетингу та менеджменту.

Позитивне в цій угоді для франчейзера:

- продаж франчайзи приносить додаткові грошові кошти, які можна використати для розширення виробництва, реконструкції його тощо;

- періодичні надходження забезпечують подальше зростання виробництва без зовнішніх позик;

- мінімальний ризик для перевірки якогось почину на практиці.

Негативне для франчейзера:

- втрата безпосереднього контролю над підрозділом;

- необхідно виконувати певні зобов’язання перед франчайзі, а це деякі витрати і, головне, додаткові організаційні витрати часу;

- немає повної гарантії ефективної роботи (діяльності) франчайзного підрозділу через відсутність безпосереднього контролю з боку франчайзера.

Позитивне для франчайзі:

- порівняно меншим є початковий капітал для створення бізнесу;

- економія на створенні іміджу фірми для її визнання;

- батьківська фірма зобов’язується й надалі покривати витрати на рекламу;

- економія витрат на дослідженнях і розробках, які також входять в обов’язки головної фірми;

- економія часу на підборі кадрів, плануванні ринку, в чому також допомагає франчайзер;

- досить часто франчайзер бере на себе ще й забезпечення необхідними матеріалами й устаткуванням.

Негативне для франчайзі:

- щомісячні відрахування з продаж;

- певна залежність від франчайзера, яка інколи сковує підприємницьку ініціативу.

Міжнародний консалтинг - це вид міжнародної діяльності, яку здійснюють спеціалізовані фірми одних країн у вигляді надання порад державам, виробникам, продавцям і покупцям інших країн з широкого кола питань економічної діяльності, а також яку здійснюють спеціалізовані фірми однієї країни у вигляді порад з питань зовнішньоекономічної діяльності фірмам з цієї ж країни. Іншими словами, міжнародний консалтинг є такою системою послуг міжнародного рівня, при якій спеціалізовані фірми проводять аналіз, дослідження і видають рекомендації стосовно об’єкта консультацій, отримуючи за це певну винагороду.

Досить часто консалтингові послуги проводяться паралельно чи разом з наданням інших видів послуг, а тому суто консультаційних фірм у світі не так уже й багато, ніж таких, котрі спеціалізуються на наданні змішаних видів послуг. Консалтингові послуги надають і фірми, що спеціалізуються на далеко непослугових видах діяльності. Досить відомі гіганти нафтового, автомобільного та електронного бізнесу створюють свої філії, дочірні компанії, які спеціалізуються в консалтинговому бізнесі.

Основні споживачі консалтингових послуг на світовому ринку:

- державні організації й розподільчо-постачальні структури;

- торгові фірми;

- банківські структури;

- страхові компанії;

- фірми виробничого профілю.

Консалтинг передбачає також організацію й проведення консультантом навчання та професійної підготовки спеціалістів замовника, що надзвичайно підсилює практичне застосування порад консультанта, тобто підвищує ефективність використання тих порад. Попередня оцінка консультативних послуг, як правило, здійснюється саме з урахуванням професійної цінності та досвіду практичної діяльності, а також із врахуванням економічного ефекту, що передбачається отримати від втілення поради.

Світовий ринок професійних послуг - це відносини, які виникають з приводу надання спеціалізованими за певними професіями фірмами (чи підрозділами великих фірм) одних країн профільних послуг фірмам інших країн.

Перелік основних професійних послуг, за якими спеціалізуються фірми:

- архітектурні послуги;

- інженерно-будівні послуги фахівців;

- послуги з аналізу фінансової діяльності;

- бухгалтерські послуги та послуги з рахівництва;

- юридичні послуги (особливо з міжнародних питань);

- послуги з дизайну та іншого оформлення;

- маркетингові послуги;

- інші професійні послуги.

Значення ринку професійних послуг для розвитку світової економіки:

- відособлення й розвиток професійних послуг оптимізує процеси, що відбуваються у світовому господарстві;

- підвищується професіоналізм при наданні таких послуг, а, відповідно, й покращується якість самих послуг, ефективнішим є результат на практиці;

- як і всяка спеціалізація, спеціалізація на професійних послугах призводить до економії часу в масштабах світового господарства і, зокрема, в господарствах, які користуються такими послугами;

- в результаті використання (споживання) професійних послуг фірми економлять на витратах коштів, які би пішли на створення своїх власних підрозділів, котрі би займалися тими чи іншими питаннями, що вирішуються;

- за допомогою використання послуг професіоналів фірмам легше освоювати світовий ринок.

Міжнародний туризм - багатопланова система послугових заходів, що направлені на задоволення потреб осіб, котрі є представниками одних країн і знаходяться з короткотерміновими візитами в інших країнах.

Основні види міжнародного туризму:

- рекреаційний туризм - це туризм, метою якого є проведення екскурсій, відпочинок, лікування, заняття спортом, відвідування спортивних змагань. Рекреаційний туризм є наймасовішим серед інших видів міжнародного туризму (його частка складає понад 70% усіх міжнародних туристичних поїздок).

- науковий туризм - це туризм, метою якого є відвідування наукових конгресів, симпозіумів та інших подібних зібрань та зустрічей. Нерідко даний вид туризму супроводжується екскурсіями по країні перебування, що частково пересікається з рекреаційним туризмом.

- діловий туризм - це туризм, метою якого є налагодження та підтримання ділових стосунків: підготовка й укладання угод, відвідування міжнародних ярмарків і виставок, наради ділового характеру.

Страхові послуги на світовому ринку. Страхування - це особлива форма економічних відносин, що мають послуговий характер, і виникають в результаті стихійних і випадкових дій природи та людини. Основною організаційною формою проведення страхових операцій є акціонерні компанії:

- публічні страхові компанії, акції котрих котуються на біржі й вільно продаються та купуються;

- приватні страхові акціонерні компанії, акції яких належать певному колу осіб і можуть передаватись (перепродуватись) акціонерам компанії або іншим особам тільки з дозволу Правління з врахуванням благонадійності особи, що купує акції;

- державні страхові компанії, акції котрих повністю або частково належать державі, тобто держава володіє контрольним пакетом.

Міжнародні транспортні відносини. Визначити міжнародні транспортні відносини можна як форму міжнародних економічних відносин, які виникають між суб'єктами світового господарства з приводу переміщення (перевезення) вантажів і людей з одних країн в інші. Особливості транспортної продукції:

- немає речового вигляду,

- має вартість (на її виготовлення витрачається праця, енергія, матеріальні засоби) і споживну вартість (є корисною для споживачів);

- споживається у вигляді імпорту (адже платить за транспортні послуги імпортер), а тому для країни учасника транспортних засобів є експортною продукцією.

Прийнято розрізняти транспорт: водний, сухопутний і повітряний. Водний, у свою чергу, поділяється на морський і річковий, сухопутний - на залізничний, автомобільний і трубопровідний. Є декілька факторів, що впливають на вибір виду транспорту для перевезення вантажів чи людей. Ось основні з них:

- вид вантажу;

- відстань і маршрут перевезення;

- фактор часу;

- вартість перевезення.

Товар проходить складний шлях від експортера до імпортера і досить часто його перевозять не одним видом транспорту. Під час такого перевезення виникають різноманітні відносини між різними суб'єктами. Окрім експортера та імпортера тут і перевізники, і експедитори, і стивідори, і докери, і багато інших. Тобто міжнародні транспортні відносини представляють собою досить самостійну систему різноманітних відносин, в основному, економічного характеру.

Якщо у перевезеннях бере участь один з видів транспорту, то це називається прямим одновидовим міжнародним сполученням. Якщо два і більше, то - комбінованим (змішаним) міжнародним сполученням.

Для більш чіткого розуміння функцій деяких суб'єктів варто знайти їм визначення. Отже, перевізник - це довільна особа, котра укладає контракт (або від імені якої складається контракт) на перевезення товарів тим чи іншим шляхом. Експедитор - це посередник, який організовує від імені експортера перевезення вантажів перевізниками, а також їх супроводжує. Експедиторів ще називають фрахтовими агентами, комісіонерами, брокерами. Стивідори - це оператори вантажних терміналів у морських та річкових портах, в аеропортах, на залізничних та автомобільних станціях. За час міжнародного перевезення товари по декілька разів переходять від перевізників до стивідорів і навпаки, а це означає, що по декілька разів міняються суб’єкти, що відповідають за вантаж.

Дата добавления: 2014-12-10