Принципи екологічного захисту відповідно до торговельних механізмів

Вплив екологічних стандартів на міжнародну торгівлю.

У міжнародній практиці в якості економічних інструментів регулювання торговельних процесів з урахуванням екологічного чинника актуалізується використання прямих і опосередкованих (непрямих) методів регулювання, а також їх комбінації (табл. 5.3).

Незважаючи на те, що Світова організація торгівлі (СОТ) є організацією, яка регулює міжнародні торгівельні відносини між державами-членами, її Генеральна угода про тарифи та торгівлю (ГАТТ/СОТ) охоплює і питання міжнародної стандартизації та сертифікації, у т. ч. екологічної. СОТ визнає екологічну сертифікацію та маркування що відповідає вимогам міжнародних стандартів серії ISO 14000.

Рішення про розробку цих стандартів було результатом Уругвайського раунду переговорів зі Всесвітньої торгової угоди та зустрічі на вищому рівні з проблем навколишнього середовища й розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з урахуванням вже зарекомендованих міжнародних стандартів із систем менеджменту якості продукції (ISO 9000).

Документи, що входять до серії ISO 14000, можна умовно поділити на три групи:

• принципи створення й використання систем екологічного менеджменту;

• інструменти екологічного контролю і оцінки;

За названими групами розроблені та впроваджуються відповідні документи (див. табл. 5.4).

Принцип	Зміст
Адекватності	Адекватне врахування еколого-економічних результатів у торговельних операціях. Відповідність багатосторонніх заходів, які приймаються у сфері охорони довкілля, положенням ГАТТ/СОТ. Урахування взаємозв’язків між торгівлею й довкіллям у контексті стійкого розвитку.
Заохочення	Сприяння широкому діалогу між представниками торговельних об’єднань (союзів) і екологічних організацій. Участь країн, що розвиваються, у багатосторонніх механізмах справедливого вирішення торговельних суперечок у рамках СОТ.
Забезпечення	Дотримання міжнародних зобов’язань у випадках, коли застосовуються торговельні заходи, пов’язані з охороною навколишнього середовища. Урахування особливих чинників, які впливають на політику у сфері охорони довкілля і торгівлі в країнах, що розвиваються, при впровадженні природоохоронних норм і застосуванні заходів у сфері торгівлі. Розробка та впровадження екологічної політики як відповідної правової і організаційної основи для задоволення нових потреб в охороні довкілля, які можуть виникнути в результаті змін у сфері виробництва і напрямів торгівлі.
Інтеграції	Участь громадськості у формуванні, узгодженні і провадженні торговельної політики як один із шляхів підвищення відкритості в умовах даної країни. Спільна участь виробника, споживача і трейдера в розробці (оптимізації) схем використання (споживання) кінцевого продукту.
Регулювання	Усунення суперечностей між торговельною практикою і проблемами навколишнього середовища методами, які б дозволяли уникнути вжиття жорстких екологічних заходів, що можуть спричинити запровадження необґрунтованих торговельних обмежень.
Обмеження	Уникати торговельних обмежень як засобу компенсації різниці у витратах, обумовлених розбіжностями в природоохоронних стандартах і нормах. Уникати запровадження односторонніх заходів з вирішення екологічних проблем без урахування інтересів країни імпортера (принцип недискримінації; принцип найменшого обмеження; принцип прозорості при прийняті торговельних заходів, пов’язаних з охороною довкілля; принцип інформованості, ін.). Екологічні стандарти і норми не повинні служити приводом для безпідставної або необґрунтованої торговельної дискримінації чи запровадження торговельних обмежень.