Вік кримінальної відповідальності 21 страница

[234] Єсіпов В. В. Цит. праця.– С. 220–229.

[235] Галиакбаров Р., Ефимов М., Фролов Е. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права // Советское государство и право.– 1967.– № 2.– С. 5–6.

[236] Цит. Новий тлумачний словник української мови.– Т. 4.– С. 555.

[237] У теорії кримінального права цей вид також носить назви «злочини, що кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків» і «злочини, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків».

[238] У юридичній літературі під терміном «тотожні злочини» мають на увазі злочини, що повністю збігаються між собою за юридичними ознаками та передбачені однією статтею або частиною статті Кримінального кодексу.

[239] Цит. Збірник...– С. 141.

[240] Цит. Збірник...– С. 91.

[241] Цит. Збірник...– С. 92.

[242] Там само.– С. 79, 80.

[243] Цит. Збірник...– С. 119.

[244] Див. Марін О. К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм.– К., Атіка.– 2003.

[245] Див. напр, Криволапов Г. Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву.– М., 1974.

[246] Цит. Кримінальне право України. Загальна частина.– К.–Х., 2001.– С. 244.

[247] Цит. Кримінальне право України. Загальна частина.– К.–Х., 2001.– С. 244.

[248] Див. напр., Кримінальне право України. Загальна частина.– К., 1997.– С. 227–241.

[249] Спасович В. Д. Цит. праця.– С. 94–130.

[250] Владимиров Л. Є. Цит. праця.– С. 63–74.

[251] Кістяківський А. Ф. Цит. праця.– С. 361–485.

[252] Бєлогриць-Котляревский Л. С. Цит. праця.– С. 228–247.

[253] Див.: Єсіпов В. В. Цит. праця.– С. 263–291; Сергієвський Н. Д. Цит. праця.– С. 275–287.

[254] Таганцев Н. С. Цит. праця.– Т. 1.– С. 502–562.

[255] Цит. Кримінальне право України. Загальна частина.– К.–Х.– С. 248–249.

[256] Там само.– С. 247, 249.

[257] Владимиров Л. Е. Цит. праця.– С. 65.

[258] Коржанський М. Й. Цит. Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна.– С. 256–257; Його ж. Цит. Уголовне право України.– С. 216–217.

[259] Таганцев Н. С. Цит. праця.– С. 521.

[260] Цит. Российское законодательство Х–ХХ веков.– Т. 1.– С. 48.

[261] Там само.– Т. 3.

[262] Там само.– Т. 4.– С. 356–357.

[263] Там само.– Т. 6.– С. 195.

[264] Цит. Российское законодательство Х–ХХ веков.– Т. 6.– С. 231.

[265] Уголовный кодекс УССР.– К., 1949.

[266] Цит. Збірник…– С. 33.

[267] Інформаційний сайт Ліга www.lica.com.ua Рішення по кримінальних справах за 1991 р.

[268] Цит. Збірник...– С. 33.

[269] Див.: Радянське право.– 1970.– № 12.– С. 67.

[270] Таганцев М. С. Цит. праця.– С. 542.

[271] Цит. Российское законодательство Х–ХХ веков.– Т. 4.– С. 357.

[272] Цит. Збірник…– С. 33.

[273] Цит. Збірник…– С. 34.

[274] Інформаційний сайт Ліга www.lica.com.ua. Рішення по кримінальних справах за 1991 р.

[275] Архів Дрогобицького міського суду за 1967 р. Справа № 0967.

[276] Цит. Збірник...– С. 35.

[277] Цит. Збірник...– С. 34.

[278] Див. Ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України по справі З. від 4.03.1992 р. та по справі Н. від 28.05.1998 р. Інформаційний сайт Ліга www.lica.com.ua. Рішення по кримінальних справах за 1992 та 1998 рр.

[279] Цит. Збірник...– С. 34.

[280] Коржанський М. Й. Цит. праця. Кримінальне право і законодавство України.– С. 271.

[281] Цит. Российское законодательство Х–ХХ веков.– Т. 3.

[282] Там само.– Т. 4.

[283] Цит. Российское законодательство Х–ХХ веков.– Т. 6.

[284] Там само.– Т. 9.

[285] Кістяківський А. Ф. Цит. праця.– С. 367–372.

[286] Бєлогриць-Котляревский Л. С. Цит. праця.– С. 234.

[287] Сергієвский Н. Д. Цит. праця.– С. 278–280.

[288] Поняття наказу відоме з адміністративного права, яке визначає його, як акт управління, виданий уповноваженою на те особою, адресований відповідній особі або групі осіб, що приписує останнім вчинити відповідну дію або низку дій. Наказ у контексті обставини, що розглядається, повинен містити вказівку на необхідність заподіяння шкоди об’єктам, які прийняті під кримінально-правову охорону.

[289] Цит. Толковий словарь живого русского языка. Т. 4.– С. 96.

[290] Офіційний сайт Верховної Ради України www.rada.kiev.ua. Рішення Конституційного Суду.

[291] Зміст прав та обов’язків учасників кримінально-правових правовідносин у зв’язку з вирішенням питань кримінальної відповідальності детально розглянуто в темі «Кримінальна відповідальність та склад злочину».

[292] Далі будуть розглянуті види звільнення від кримінальної відповідальності, які не були проаналізовані при вивченні інших тем курсу. Наприклад, такий вид звільнення, як добровільна відмова від доведення злочину до кінця, детально був проаналізований в розд. «Стадії злочину». Питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру буде розглянуто в розд. «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх». Спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності будуть предметом вивчення в курсі Особливої частини Кримінального кодексу.

[293] Слід зауважити, що у законодавстві 20–50-х років взагалі вживався
не термін «покарання», а термін «заходи соціального захисту», притаманний соціологічній школі кримінального права. Цей термін більше відповідав поглядам провідників політики диктатури пролетаріату на покарання як, насамперед, інструменту захисту встановленого ними режиму. У 2002 р. ця тенденція продовжувала зберігатись – до позбавлення волі на певний строк було засуджено 31,4% від загальної кількісті засуджених // Вісник Верховного Суду України 2003.– № 4.– С. 36. У першому півріччі 2003 р. це й показник залишався практично стабільним // Вісник Верховного Суду України.– 2003.– № 5.– С. 31.

[294] Вісник Верховного Суду України // 2002.– № 4.– С. 20.

[295] Цит. Новий тлумачний словник української мови.– Т. 3.– С. 207.

[296] Матишевський П. С. Цит. Кримінальне право України. Загальна частина.– 2000.– С. 243.

[297] Закони України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. (ст. 40), «Про державну службу» від 16 лютого 1993 р. (ст. 26), «Про державну подат­кову службу в Україні в редакції від 24 грудня 1993 р. (ст. 15), «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р. (ст. 5), «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 р. Положення про класні чини працівників органів прокуратури України. Затверджене постановою ВР від 6 листопада 1991 р. Положення про кваліфікаційну атестацію, кваліфікаційні категорії арбітрів та класні чини спеціалістів арбітражних судів України. Затверджене постановою ВР 22 листопада 1991 р. Постанови ВР «Про дипломатичні ранги України від 31 січня 1992 р., «Про персональні звання державної митної служби України» від 5 лютого 1992 р., «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України» від 22 квітня 1993 р. Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не зв’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених. Затверджене Указом Президії ВР Української РСР № 10 від 29 червня 1984 р. (статті 27–28). Положення про спеціальні звання посадових осіб органів Державної податкової служби. Затверджене постановою Кабміну від 22 лютого 1999 р. Положення про кваліфікаційні класи лікарів – судово-психіатричних експертів. Положення про кваліфікаційні класи судових експертів бюро судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № 199 від 31 жовтня 1995 р. Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України. Затверджене наказом МЮ № 360/6 від 30 листопада 1995 р. Постанова ПВС № 22 від
22 грудня 1995 р. «Про практику призначення судами і кримінального покарання» (п. 13). Указ Президента України «Про перелік посад, приписаних до дипломатичних рангів України».

[298] Цит. Кримінальне право України. Загальна частина.– С. 323.

[299] Цит. Збірник…– С. 45.

[300] Чечель Г. И. Смягчающие ответственность обстоятельства и их значение в индивидуализации наказания.– Саратов, 1978.– С. 56–57.

[301] Цит. Кримінальне право України. Загальна частина.– Х.– К.– С. 354.

^[302] Цит. Кримінальне право України. Загальна частина.– Х.– К.– С. 365.

[303] Поняття тяжкого психічного розладу дано в ст. 1 ч. 2 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р., яка визначає, що «тяжкий психічний розлад – розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку».

[304] У відповідності із Законом «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. «психіатричний заклад – психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги».

[305] Комісія лікарів-психіатрів згідно із ст. 1 абз. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» – це «комісія лікарів-психіатрів – два чи більше лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань, пов’язаних з наданням психіатричної допомоги».

[306] Цит. Збірник…– С. 28–33.

[307] Цит. Збірник…– С. 65–72.

Дата добавления: 2014-12-10