Додаток 1 страница

Викладач Федорова Олександра Петрівна за атестаційний період було розроблено таке методичне забезпечення:

дисципліна «Економіка підприємства» для студентів «Туристичне обслуговування» - 31, 32, 33 - ТО - 2012 р.:

навчальна програма; робоча програма; конспект лекцій;методичні рекомендації до самостійної роботи; завдання до контрольної роботи.

дисципліна «Економіка підприємства» для студентів «Готельне обслуговування» - 31,32,33,34,35,36 – ГО - 2012 р.: навчальна програма; робоча програма; конспект лекцій; методичні рекомендації до самостійної роботи; екзаменаційні білети.

дисципліна «Економіка підприємства» для студентів «Бухгалтерський облік» - 21, 22, 23 – БО – 2012 р.: навчальна програма; робоча програма; конспект лекцій; методичні рекомендації до самостійної роботи; екзаменаційні білети;

комплексна контрольна робота для групи 23 – БО.

дисципліна «Економіка підприємства» для студентів «Туристичне обслуговування» 31, 32, 33 - ТО - 2013 р.: навчальна програма;робоча програма;

конспект лекцій; методичні рекомендації до практичних занять; методичні рекомендації до самостійної роботи; тестові завдання; завдання до контрольної роботи.

дисципліна «Економіка підприємства» для студентів «Готельне обслуговування» - 31, 32, 33, 34, 35,36 – ГО – 2013 р. навчальна програма; робоча програма;конспект лекцій; методичні рекомендації до практичних занять;

методичні рекомендації до самостійної роботи;тестові завдання;

екзаменаційні білети.

дисципліна «Економіка підприємства» для студентів «Бухгалтерський облік» групи 21, 22 – БО - 2013 р.:

навчальна програма; робоча програма; конспект лекцій; методичні рекомендації до практичних занять; методичні рекомендації до самостійної роботи; тестові завдання; екзаменаційні білети; комплексна контрольна робота для групи 22 – БО.

дисципліна «Економіка торгівлі» для студентів «Товарознавство та комерційна діяльність» - 31, 32, 33 – ТКД – 2013 р.:

навчальна програма; робоча програма; конспект лекцій;

методичні рекомендації до практичних занять, екзаменаційні білети.

дисципліна «Основи менеджменту» для студентів «Товарознавство та комерційна діяльність» - 31, 32, 33 – ТКД – 2013 р.:

навчальна програма; робоча програма; конспект лекцій; методичні рекомендації до семінарських занять; методичні рекомендації до самостійної роботи;

екзаменаційні білети.

Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання – 2 год.

Лекція 1. Підприємство як суб’єкт господарювання

1. Національна економіка країни.

2. Поняття підприємства.

3. Законодавчі акти, що регулюють діяльність підприємства.

4. Загальна структура підприємства.

5. Класифікація підприємства за різними ознаками.

Навчальна мета: розкриття узагальнюючих знань про діяльність підприємства.

Виховна мета: сприяти вихованню дбайливого, раціонального ставлення до використання ресурсів.

Розвивальна мета: розширювати розуміння внутрішніх і зовнішніх обставин, що впливають на діяльність підприємства.

1. Національна економіка країни.

Економіка є найважливішою сферою суспільних відносин і розглядається як:

- сукупність відносин, що визначаються характером власності на засоби виробництва.

- як господарство країни, галузі, району тощо.

- як наукова дисципліна що займається вивченням народного господарства його галузей, окремих підприємств, а також окремих елементів виробництва (капітал, фонди, праця, заробітна плата).

Економіка підприємства – це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягненням підприємством найкращих результатів при найменших затратах (економія ресурсів).

Національна економіка (господарський комплекс, суспільне виробництво) країни - це сукупність різних взаємопов’язаних галузей, які відрізняють її господарство від господарства інших країн. А галузь – це сукупність господарських одиниць,які виробляють продукцію і виконують однакову функцію господарства.

Кількісне співвідношення між окремими галузями визначають галузеву структуру економіки. Ця структура не залишається сталою, коливається одні галузі розвиваються швидше інші знаходяться в стагнації (застій у виробництві).

Основні фактори, які впливають на галузеву структуру господарства будь - якої країни:

· наявність природних ресурсів, історичні умови розвитку економіки,

· геополітичне становище держави,

· географічне розташування, кліматичні умови,

· рівень науково - технічного розвитку, розвиток транспорту,

· культурно - освітній рівень населення.

Для аналізу галузевих структур користуються показниками:

1. Частка випуску продукції окремої галузі (ɑ гал.)

ɑ гал. = (Q гал. / Q заг.) * 100%

2. Темп росту (зниження) обсягу виробництва окремої галузі

T гал = (Q гал. /Q заг.) * 100%

2.Поняття підприємства.

Підприємств о – це організаційно-відокремлена й економічно-самостійна ланка господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт та наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою отримання прибутку.

Ознаки підприємства:

1) виробничо-технічна єдність:

· продукція в умовах поділу праці набуває форми товару;

· володіння певним складом виробничих фондів;

· розробка єдиної технічної політики;

2) організаційно-соціальна єдність:

· наявність єдиного трудового колективу;

· управління підприємства одним керівником і адміністрацією;

· наділення підприємства реквізитами і правами юридичної особи;

3) фінансово-економічна самостійність:

· вільний вибір виду діяльності;

· можливість самостійного формування програми діяльності, постачальників, матеріально-технічних та інших ресурсів;

· вільний нойм працівників залежно від власної потреби;

· самостійний розподіл прибутку;

· визначення та обґрунтування форм і розмірів матеріального стимулювання працівників;

· самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Регулюють діяльність підприємств в Україні Закони України та інші законодавчі акти:

- Закон України ’’ Про власність ’’ від 07.02.1991 р.

- Закон України ’’ Про підприємства в Україні ’’ від 27.03. 1991р.

- Господарський кодекс України від 16.01.2003р.,

- Податковий кодекс України від 16.01.2003р.,

що визначають види підприємств, правила їх створення, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації і т. п.

Діяльність підприємства регулюється статутом і колективним договором підприємства.

Статут – це зібрання правил, що регулює зовнішню і внутрішню діяльність підприємства.

У статуті зазначаються:

Ø назва, місцезнаходження, статут та організаційно-правова форма організації;

Ø предмет, цілі, завдання та основні форми діяльності;

Ø порядок утворення і діяльності органів управління організації;

Ø джерела фінансування та порядок використання майна і коштів;

Ø порядок внесення змін до статуту організації;

Ø порядок реорганізації або ліквідації організації, використання її майна і коштів в разі припинення діяльності;

Ø права і обов’язки працівників організації.

До статуту можуть включатися інші положення, пов’язані з особливостями діяльності організації.

Колективний договір – угода між керівництвом підприємства і трудовим колективом, щорічно переглядається і регулює їх взаємовідносини.

3. Виробнича та загальна структура підприємства.

Підприємство – це організаційно відокремлена, економічно самостійна одиниця виробничої сфери народного господарства, яка спеціалізується на виготовленні продукції, надання послуг або виконанні робіт.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. На підприємстві здійснюється виробництво продукції, надання послуг, має місце безпосередній зв'язок працівника із засобами виробництва. До виробничих підприємств належать: заводи, фабрики, шахти, комбінати, кар'єри, порти та інші господарські організації виробничого призначення. Також є підприємства торгівельного або торгівельно-посередницького профілю (магазини, гуртові склади); сфери надання послуг (туристичні фірми, ательє, перукарні, тощо).

Структура підприємства - це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодій між ними. У практиці господарювання виділяють загальну, виробничу та організаційну структуру управління.

Організаційна структура підприємства – це поділ підприємства на департаменти, підрозділи, відділи, цехи, лабораторії, ланки, групи з метою упорядкування управління, налагодження їх взаємодії, встановлення підпорядкованості і відповідальності.

Виробнича структура підприємства – це поділ економічного об'єкта на частини, елементи за виробничо-технологічними ознаками (заготівельне, ливарне, складальне виробництво, механічна, термічна обробка тощо)

Структура підприємства визначається наступними основними факторами: - розміром підприємства;- галуззю виробництва;

- рівнем технології і спеціалізації підприємства.

Слід зазначити, що будь-якої стандартної структури не існує. Вона постійно коректується під впливом виробничо-економічної кон'юнктури, науково-технічного прогресу, соціальноекономічних процесів.

До основних функцій виробничого підприємства можна віднести:

· виробничо-технологічні;

· економічні;

· соціальні;

· зовнішньоекономічні.

Допоміжні функції підприємства зводяться до забезпечення документообороту, обліку, гарантування безпеки, статичної звітності, та ін.

Функції підприємства конкретизуються і уточнюються залежно від розмірів підприємства,галузевої приналежності, форми власності, наявності соціальної інфраструктури, ступеня специлізації і кооперування.

2.Класифікація підприємства за різними ознаками.

Підприємства класифікуються за рядом ознак:

1.Мета і характер діяльності – комерційні і некомерційні.

2.Форма власності: приватні, колективні, державні, муніципальні, спільні.

3.Належність капіталу підприємства: національні,іноземні, змішані.

4. За видами діяльності: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торговельні, виробничо - торгові, торгово - посередницькі, інноваційно -впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо.

5. Розміри підприємництва за чисельністю: малі, середні, великі.

6.Правовий статус і форма господарювання: галузево-функціональний вид діяльності, одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства, технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування головні (материнські), дочірні, асоційовані, філії.

Питання для самоперевірки:

1. Дати визначення національної економіки, галузі.

2. На які виробництва поділяється суспільне виробництво?

3. Назвати показники аналізу галузевої структури.

4. Що таке підприємство?

5. Чим регулюється діяльність підприємництва?

6. Дати визначення організаційної структури підприємства.

7. Які основні фактори визначають структуру підприємства?

8. Назвати допоміжні функції підприємства?

9. Які є підприємства за видами діяльності?

10. Які є підприємства за метою та характером діяльності?

Література:

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч. посібник. Вид. 2-е допов. і перероб. К. Атіка 2007. с. – 528.

2. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 224 с.

3. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємства. Навч. посіб. К. Центр навчальної літератури. 2007 – 344с.

Тема 2. Система планування на підприємстві – 2год.

Лекція 2. Планування діяльності підприємства

1. Планування діяльності підприємства як функція управління.

2. Система планів підприємства, їх взаємозв’язок.

3. Стратегічне планування.

1.Планування діяльності підприємства як функція управління.

Процес управління підприємством є поєднання багатьох функцій: планування, організація, координація, регулювання, облік, контроль, стимулювання, тощо. Ці функції завжди спрямовані на досягнення цілей управління.

Планування – це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.

Мета планування – ліквідація негативного впливу на підприємство, мінливості середовища в якому воно функціонує.

Планування як управлінський процес характеризується такими рисами:

- має дві сторони (соціально-економічну, організаційно-технічну);

- носить інформаційний характер;

- є чинником інтенсифікації виробництва.

Якість планування на підприємстві залежить від врахування його принципів.

Основні принципи:

- необхідність – обов’язковість планів;

- єдність – спільність економічних цілей;

- безперервність – перехід від стратегічних планів до тактичних;

- оптимальність – вибір найрезультативнішого;

- гнучкість – коригування планів;

- точність – точність планових показників;

- принцип участі – кожен учасник (працівник) процесу;

- ефективність – обмеження ресурсів найбільший економічний ефект.

Методи і способи встановлення планових показників:

- ресурсний; - статистичний; - факторний; - балансовий;

- економіко-математичний; - графоаналітичний; - нормативний.

2.Система планів підприємства, їх взаємозв’язок.

Види планів підприємства класифікуються за такими ознаками:

1. Обов’язковість планових завдань

- директивні – обов’язкові для виконання; індикативні – рекомендовані.

2. Тривалість періоду планування

Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне (довгострокове й середньострокове) і поточне (короткострокове) планування. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, економічної ситуації в країні, достовірності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо.

Довгострокове планування визначає загальну стратегію підприємства, основні напрямки його діяльності. При складанні плану вивчаються варіанти розширення виробництва та зниження витрат. Прогнозуються зміни в номенклатурі продукції й уточнюється політика у функціональних сферах. Результатом цього плану є формулювання довгострокових цілей, складання довгострокових проектів і прийняття довгострокової політики.

Середньостроковепланування – це, власне, деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Середньострокове планування враховує можливості усіх підрозділів на основі їхньої власної оцінки. Розробляються план підприємства з маркетингу, план виробництва, план з праці й фінансовий план.

Поточне планування полягає у розробленні планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (рік, півріччя, квартал, місяць) і передбачає планування обсягу виробництва, плану з праці й заробітної плати, планування матеріально-технічного забезпечення, собівартості, прибутку, рентабельності тощо.

3. Залежно від змісту планових рішень:

- виробничі; маркетингові; фінансові; соціальні, та ін.

- стратегічне планування; тактичне планування;

- оперативне планування; бізнес-планування.

Певна система планування полягає у розробці та взаємоузгодженості планів різних видів. Кожен з них має свої особливості, що до сукупності розрахункових показників, часового інтервалу планування, рівня планування та інше. Найчастіше плани поділяють за часовими рамками розрахунку техніко – економічних показників в чому і полягає іх взаємозв’язок.

3.Стратегічне планування.

Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві.

Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Стратегії передує місія – як комплексна мета, що включає зовнішні і внутрішні орієнтири діяльності підприємства.

Місія не є отримання прибутку. На виконання місії спрямовуються стратегічні цілі (стратегії).

Ціль – це стан окремих характеристик фірми, які треба досягнути. Цілі можуть бути економічними і неекономічними.

Метою розроблення стратегії розвитку підприємства є виявлення основних напрямків його ефективного функціонування на підставі максимальної реалізації існуючого науково-технічного потенціалу у взаємозв’язку із внутрішньовиробничими резервами й зовнішнім навколишнім середовищем.

Основними завданнями формування стратегії підприємства є:

- вибір ефективних напрямків господарської діяльності;

- визначення обсягу капітальних вкладень та інших ресурсів, необхідних для здійснення напрямків господарської діяльності; - оцінка результатів віддачі.

Функції стратегічного планування:

- розподіл ресурсів; адаптація до зовнішнього середовища;

- координація і регулювання; організаційні зміни.

Базові стратегії:

- зростання; скорочення (політ. пакети); стабілізації.

Функціональні стратегії:

- виробничапов’язана з швидкістю та масштабами змін, що їх потрібно здійснити на підприємстві.;

- НДКР (наукових досліджень та розробок) - це стратегія створення та використання нововведень різних типів, що, зрештою, і забезпечує підприємству стратегічний розвиток;

- фінансова - основа для вибору альтернативи, яка зумовлює природу та напрямки фінансових відносин за межами, так і всередині підприємства.;

- екологічна– раціональне використання ресурсів;

- МТЗ (матеріально-технічного забезпечення) - це відображення фізичного розподілу та руху матеріальних потоків;

- управляння персоналом - створення відповідної системи управління; визначення системи планування, організації, керівництва, контролю персоналу;

- маркетингова - це стратегія промислових підприємств, орієнтованих на ринкові цінності.

Стратегічний план підприємства складається в такій послідовності:

1. Формування стратегічних цілей діяльності підприємства.

2. Аналіз ділового навколишнього середовища та ринкових чинників.

3. Формулювання генеральної стратегії й аналіз стратегічних альтернатив.

4. Оцінка підприємницького потенціалу і перспектив розвитку фірми.

5. Розроблення ресурсних і функціональних стратегій: маркетингу, НДДКР, організаційних змін; фінансова, соціальна й екологічна стратегія.

6. Реалізація плану, контроль і оцінка соціально-економічних результатів.

Стратегічний план підприємства складається з таких розділів:

- цілі й напрямки діяльності; - поточні й довгострокові завдання;

- генеральна стратегія; - функціональні стратегії;

- опис найбільш важливих програм; - опис зовнішніх операцій;

- обсяг вкладень і розподіл ресурсів; - формулювання стратегій.

При складанні стратегічного плану використовується інформація:

- обсяг річного продажу за групами товарів;

- річний прибуток і збитки за підрозділами;

- річний обсяг експорту його питома вага; - частка ринку; - - обсяг щорічних капітальних вкладень;

- баланс на кінець останнього року плану; - фінансовий план.

Стратегія підприємства розробляється на різні проміжки часу залежно від ступеня передбачуваності майбутнього, тривалості періоду впровадження ідеї, галузевої належності підприємства й рівня технічної оснащеності (від 3 до 10р.).

Питання для самоперевірки:

1. Дати визначення процесу планування.

2. Які є види планів?

3. Що входить в зміст планових рішень за класифікацією видів планів?

4. Розкрити функції стратегічного планування.

5. Послідовність викладення стратегічного плану підприємства.

Література:

1. Про внесення змін до Закону України «Про туризм»: Закон України від 18.11.03. (№ 324/95-ВР)

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч. посібник. Вид. 2-е допов. і перероб. К. Атіка 2007. с. – 528.

3. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 224 с.

4. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємства. Навч. посіб. К. Центр навчальної літератури. 2007 – 344с.

5. Туризм в Україні. Статистичний збірник. - Київ, 2008. - 218 с. Туризм в Україні. Статистичний збірник. - Київ, 2008. - 218 с.

Тема 3. Продукція: сутність, різновиди і конкурентоспроможність – 2 год.

Лекція 3. Економічне обґрунтування виробничої програми підприємства.

1. Поняття виробничої програми.

2. Формування виробничої програми.

3. Натуральні та вартісні показники виробничої програми.

4. Якість продукції, та її показники.

5. Конкурентоспроможність продукції.

1. Поняття виробничої програми.

Виробнича програма підприємства- це та кількість продукції, які потрібно виробити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (поставок).

Виробнича програма складається з двох основнихрозділів:

- план виробництва продукції в натуральному вираженні;

- план виробництва продукції у вартісному вираженні.

Основним завданням плану є створення на стадії виробництва передумов для одержання максимального прибутку внаслідок оптимального обсягу випуску продукції при найкращому використанні виробничих ресурсів.

Натуральними показникамивиробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях (в фізичних одиницях виміру: штуки, тони, метри тощо) та по номунклатурі і ассортименту.

Номеклатура - це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент - це різновидність виробів в межах даної номенклатури

Вимірники виробничої програми:

- натуральні(штуки, тонни, метри тощо) – дозволяють визначити обсяг тільки однорідної продукції;

- вартісні(грн.) необхідні для узагальненої оцінки обсягів діяльності підприємства, яке виробляє широкий асортимент продукції;

- трудові– визначають сумарну трудомісткість програми в нормативній (нормо-годин) і фактичній (людино-годин) трудомісткості.

2.Формування виробничої програми.

Номенклатуру, асортимент і обсяг поставок підприємство визначає самостійно шляхом вивчення ринків збуту, державних замовлень, діючих прямих тривалих зв’язків з підприємствами-споживачами, інших укладених господарських угод.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму необхідно визначити програму підприємства, у його плані повинна бути представлена така важлива інформація як:

- характеристика пропонованої продукції;

- оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

- стратегія маркетингу;

- наявні виробничі ресурси (виробничи фонди, трудові ресурси);

Узагальнюючими плановими показниками є вартісні показники товарної, реалізованої, валової й чистої продукції.

Товарна продукціяце вартість продукції підприємства, що буде випущена у плановому періоді й підготовлена до реалізації.

До товарної продукції належать:

- готові вироби, запасні частини, напівфабрикати свого виробництва й продукція допоміжних цехів, що поставляється на сторону;

- роботи промислового характеру, щовиконані на сторону й для непромислових господарств свого підприємства;

- капітальний ремонт і модернізація устаткування, виконані робітниками підприємства;

- тара, яка не враховується в оптову ціну виробу;

- роботи промислового характеру, пов’язані з освоєнням і впровадженням нової техніки;

- послуги капітального будівництва;

- монтажні роботи, виконані штатними працівниками;

- інша продукція.

Не включаються в товарну продукцію:

- послуги заводського транспорту;

- капітальний ремонт будинків і споруджень;

- роботи з усунення дефектів продукції, виявлені після поставки замовникові;

- вартість конструкційних робіт, виконаних на сторону;

- науково-дослідницькі та проектні роботи на сторону;

- відпускання на сторону купованої енергії;

- продукція непромислових господарств;

- реалізація відходів, товарно-матеріальних цінностей та і нше.

3. Натуральні та вартісні показники виробничої програми.

Для планування виробничої продукції необхідно визначити показники обсягу виробництва, які бувають натуральні і вартісні.

Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках (N) може бути обчисленим виходячи з величини матеріальних ресурсів і норм витрат цього виду ресурсу на одиницю продукції. N= - натур. один

Мзаг. – величина натуральних ресурсів

Нв. – норма витрат на даний вимір часу.

Вартісні показники виробництва продукції є обсяги товарної продукції, реалізованої продукції, валової продукції.

Товарна (валова) продукція відображає обсяг виготовленої продукції; застосовується для аналізу витрат на 1 гривню товарної продукції, динаміки й структури виробництва, матеріаломісткості продукції;

Реалізована продукція відображає обсяг продукції, що надійшов у споживання; застосовується для розрахунку прибутку й аналізу виконання зобов’язань із постачання.

Реалізована продукція– це товарна продукція, яка відвантажена споживачеві, за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти в зазначений термін.

Згідно з чинним законодавством реалізованою продукцією вважається продукція, що відвантажена замовникові незалежно від того, оплачена вона чи ні.

За складом товарна й реалізована продукція однакові. Кількісно товарна й реалізована продукція відрізняються на величину залишків нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду.

Чиста продукціявідображає обсяги власних робіт, застосовується для розрахунку продуктивності праці, фондовіддачі.

Для характеристики обсягу виробництва заводу також використовують показники валового й внутрішньозаводського обороту.

Валовий оборот (ВО)– це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, у межах підприємства чи поза ним.

Валовий оборот охоплює:

- усі готові вироби;

- продукцію, виготовлену цехами заводу;

- взаємні послуги цехів;

- зміни залишків незавершеного виробництва.

Внутрішньозаводський оборот (ВЗО) – сума продукції й послуг, що використовуються в межах підприємства. Внутрішньозаводський оборот дорівнює різниці між валовим оборотом і валовою продукцією:

.

До складу внутрішньозаводського обороту належать:

- вартість напівфабрикатів власного виробництва, використаних для виробничих і господарських цілей підприємства;

- вартість витраченого інструменту й усіх видів енергії власного виготовлення;

- послуги заводського транспорту й ремонтних цехів.

4. Якість продукції, та її показники.

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють придатність продукції, (відповідно до її призначення) задовольняти певні потреби споживачів.

Якість продукції пов’язана із споживчою вартістю товару, але ці поняття не тотожні. Споживча вартість характеризує задоволення певної потреби споживачів - це є корисність речей. Але одна і та ж сама споживна вартість може різною мірою задовольнити потребу споживача. Тому якість характеризує міру задоволення потреби,ступінь придатності і корисності товару, яка може бути виявлена тільки в процесі споживання.

Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня за змістом вужче від поняття якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Показники технічного рівня встановлюються при проектуванні нових знарядь праці (транспортних засобів, машин, приладів).

Значення підвищення якості продукціїполягає в тому, що недостатній рівень якості має негативні економічні, соціальні та екологічні наслідки.

Оцінювання якості передбачає її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.

Абсолютний рівень якості визначають обчисленням певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у зіставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки мають відображатись у перспективному рівні якості продукції. Оптимальнийрівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво та експлуатацію продукції

Дата добавления: 2014-12-10