Вживання скорочень

ВСТУП

Курсова та випускна робота — це самостійна навчальна робота студентів вищих навчальних закладів, специфічна наукова праця.

Курсова робота - це одинізвидів навчальної та науково-дослідної роботи. Курсова робота, яка під керівництвом викладача виконується студентами самостійно, має показати вміння студентів організовувати і планувати роботу, рівень оволодіння основами теоретичних знань і методами емпіричного дослідження. Основне завдання курсової роботи - виявити вміння студентів застосовувати теоретичні знання на практиці, ставити пізнавальні задачі іїхвирішувати. Виконуючи курсову роботу, студенти мають навчитися правил проведення наукового дослідження та оформлення його результатів.

Випускну роботу від інших наукових праць відрізняє те, що в системі науки вона виконує кваліфікаційну функцію, тобто розробляється з метою публічного захисту і одержання освітнього рівня «бакалавр», «спеціаліст» або «магістр» за спеціалізацією. Тобто, випускна робота, хоча і є самостійним науковим дослідженням, все ж повинна бути віднесена до ряду науково-дослідних робіт, в основі яких лежить моделювання вже відомих рішень; а її науковий рівень завжди повинен відповідати програмі навчання. Виконання такої роботи повинно не лише вирішувати наукові проблеми, а й служити свідченням того, що її автор навчився самостійно вести науковий пошук, бачити професійні проблеми і знати найбільш загальні методи та форми їх вираження.

Наукова інформація і в курсовій, і в випускній роботі викладається у повному обсязі, розкриваючи хід та результати дослідження, з детальним описом його методики. Повнота наукової інформації відображається в деталізованому фактичному матеріалі з відповідними обґрунтуваннями, викладенням наявного знакового апарату (формул, графіків, діаграм, схем, таблиць тощо). Важливо при викладенні матеріалів дослідження дотримуватися принципу конфіденційності інформації про окремі характеристики досліджуваних.

РОЗДІЛ 1

Мова і стиль написання КУРСОВОЇ ТА випускної роботи

Оскільки випускна робота має за мету підтвердження освітньо-кваліфікаційного рівня, її мова і стиль повинні свідчити про рівень професійної підготовки автора, його загальну культуру.

Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Для наукового тексту характерною є смислова завершеність, цілісність і взаємопов'язаність. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків тут є функціонально-синтаксичні засоби зв'язку, які вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, по-перше, по-друге, отже), заперечення (проте, тимчасом, але, у той час як, тим не менше), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (перш ніж перейти до..., звернемось до..., розглянемо, зупинимось на..., перейдемо до..., необхідно розглянути), результат, висновок (отже, значить, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати).

Засобами логічного зв'язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний).

Науковий текст характеризується тим, що його складають лише точні відомості та факти. Це зумовлює використання спеціальної термінології. Треба пам'ятати, що науковий термін - це не просто слово, а втілення сутності даного явища. Отже, добирати наукові терміни і визначення необхідно дуже уважно. Не можна довільно змішувати в одному тексті термінологію, притаманну різним галузям знань.

Стиль писемної наукової мови - це безособовий монолог. Тому виклад тексту ведеться звичайно від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності викладу. Стало неписаним правилом використовувати замість "я" прийменник "ми", а також словосполучення "на нашу думку", "ми вважаємо", "автор вважає", "автор пропонує", що дає змогу відобразити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напряму. І це цілком виправдано, оскільки сучасну науку характеризують такі нові тенденції, як інтеграція, колективна творчість, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник "ми" та його похідні якнайкраще передають і висвітлюють ці тенденції сучасної наукової творчості.

Якостями, які визначають культуру наукової мови, є також точність, ясність і стислість. Смислова точність - одна з головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації. Недоречно вжите або неточно перекладене (з російської мови на українську) слово може суттєво викривити змiст написаного, призвести до подвійного тлумачення або невірного розуміння тієї чи іншої фрази, надати всьому тексту небажаної тональності.

Ще одна необхідна якість наукової мови - ясність. Ясність - це вміння писати логічно і доступно.

У мовностилістичному оформленні матеріалу необхідно враховувати особливості наукового стилю мови, стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати наукових досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Робота повинна містити розроблені автором положення наукового, методичного та прикладного характеру, які виступають предметом захисту. У випадку запозичення ідей, розробок та інших матеріалів (текст, таблиці, схеми тощо) обов'язково робляться посилання на їх автора та джерело інформації. При виявленні зловживання авторським правом та плагіату випускна робота не допускається до захисту.

В тексті випускної роботи не повинно бути скорочень слів, за винятком загальноприйнятих (далi – дивись докладнiше).

Таким чином, мова викладення випускної роботи – державна; стиль – науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок; послідовність – формально-логічна. Пряме копіювання у роботі матеріалів з літературних джерел (без відповідних посилань) забороняється. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичного аналізу друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного тексту може викривити зміст, закладений автором. Крім тексту до цитат відносяться запозичені таблиці, схеми, діаграми, формули тощо.

РОЗДІЛ 2

Правила оформлення випускної роботи

Усі складові випускної роботи потребують відповідного оформлення.

Випускну роботу виконують українською мовою. Переклад на українську мову (з російської), зроблений за допомогою комп’ютерних програм, варто дуже уважно перевірити на предмет помилок та недоліків перекладу (особливо «комп’ютерного» перекладу).

2.1. Технічні характеристики оформлення роботи

Текст роботи набирають на комп'ютері: шрифт Times New Roman текстового редактору Word; 14 пт; 1,5 міжрядковий інтервал.

Друкують роботу на білих листах паперу формату А4 з однієї сторони, залишаючи поля:

- праве - 1 см;

- ліве - 3 см;

- верхнє і нижнє - 2,0 см.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту звіту і дорівнювати п'яти знакам.

Не допускається виділення жирним шрифтом або курсивом, підкреслення в основному тексті випускної роботи. Винятково це допустимо в тексті додатків.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні позначки допускається чорним кольором, при цьому вписаний текст повинен бути наближеним за розміром та щільністю до основного тексту.

Допускається робити окремі незначні виправлення з використанням корегуючого засобу, акуратно вписавши поверх «коректора» чорним кольором правильний текст.

Сторінки випускної роботи нумеруються арабськими цифрами шрифтом 14 пт у правому верхньому куті без знака № та без крапки в кінці.

Такі структурні елементи роботи як титульний лист, завдання, реферат включають до загальної нумерації сторінок, але номер на цих сторінках не друкують. Тобто, номера на сторінках друкують, починаючи зі змісту.

2.2. Обсяги змістовних частин випускної роботи

Всі сторінки роботи підлягають загальній нумерації за описаним раніше принципом, а їхня нумерація надається у змісті роботи.

Слід зауважити: до загального обсягу випускної роботи (загальна кількість сторінок, яка вказується в рефераті) не враховують сторінки, на яких розміщено список використаних джерел та додатки.

Рекомендовані загальні обсяги (сторінок) випускних робіт за умов комп'ютерного набору (шрифт Times New Roman; 14 пт; 1,5 інтервал) та кількість використаних літературних джерел наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

№ за /п	Освітньо-кваліфікаційний рівень	Загальний обсяг роботи (сторінок)	Кількість літературних джерел
	Бакалавр – 6.040101; 6.030102
	Спеціаліст – 7.040101
	Магістр – 8.040101

Обсяги структурних елементів роботи рекомендується розподілити таким чином:

а) обсяг РЕФЕРАТУ не повинен перевищувати 1 сторінку;

б) обсяг ВСТУПУ не має перевищувати 4 – 5 сторінок;

в) рекомендований обсяг теоретичних матеріалів - 60% від загального обсягу роботи;

г) обсяг емпіричних матеріалів може становити до 30% від загального обсягу роботи;

д) обсяг ВИСНОВКІВ не повинен перевищувати 3 – 5 сторінок. В кінці кожного розділу рекомендується робити короткі висновки стосовно матеріалів, викладених у розділі;

ж) список використаних джерел повинен містити рекомендовану в таблиці 2.1 кількість назв, у тому числі 30% від загального обсягу використаних джерел – статті періодичних видань, матеріали наукових конференцій, нормативно-правові акти. В випускній роботі повинні бути обов’язково розглянуті матеріали наукових статей та книжкових видань українських авторів.

2.3. Оформлення структурних частин випускної роботи

Приклади оформлення окремих структурних частин випускної роботи наведено в Додатку А.

Першим в роботi розмiщують титульний лист. Слiд зауважити, що переноси слів у заголовках титульного листа (тема роботи та інші) не допускаються.

Після титульного листа розміщують завдання на випускну роботу та реферат.

Наступним подають зміст роботи. У ньому вказують назви розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів та сторінки, на яких вони розміщені.

Перелік умовних скорочень подають у роботі за необхідності окремим списком перед вступом, якщо в роботі було вжито специфічну термінологію а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо. Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа - їх детальну розшифровку. Якщо в роботі використовують спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо, які повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Заголовки структурних частин (ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) та додаткових елементів випускної роботи (РЕФЕРАТ РЕЦЕНЗІЯ, ВІДГУК) друкують великими літерами та розташовують по центру до основного тексту, без абзацу. Текст розміщують через два вільні рядки після заголовку структурного елементу (за умов комп’ютерного набору тексту, міжрядковий інтервал 1,5 пт).

Кожну структурну частину випускної роботи починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок а також розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака № (дивись далі в тексті більш детальну інформацію).

2.4. Особливості оформлення текстового матеріалу

Текстовий матеріал наукової роботи вельми різноманітний. Окрім питань, розглянутих в РОЗДІЛІ 1, варто звернути увагу і на правильне вживання в текстах випускних робіт складних числівників, літерних позначень, цитат, посилань, перерахувань і т. ін., тобто тих моментів, які при оформленні потребують знання особливих техніко-орфографічних правил.

2.4.1. Вживання кількісних числівників

У випускних роботах соціально-психологічної тематики часто використовується цифрова та словесно-цифрова форма запису інформації. Тому слід пам’ятати, що прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п'ять випадків, п'ять організацій). Складні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац (вони пишуться словами). Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (24 кг, 125 грн). При перерахуванні однорідних чисел (величин, відношень) скорочена назва одиниць виміру ставиться після останньої цифри.

У випускних роботах часто використовуються скорочення. В наукових текстах зустрічаються такі види скорочень:

а) літерні абревіатури;

б) складноскорочені слова;

в) умовні скорочення за початковими літерами слів;

г) умовні скорочення за частинами слів та початковими літерами.

Якщо використовуються незагальноприйняті абревіатури, при першому згадуванні вони вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються у тексті без розшифровки або подаються у переліку умовних скорочень перед вступом.

Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, які використовуються при оформленні випускної роботи:

а) після перерахування (і т. ін.; і т. д.; і т. п.);

б) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняти);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст., р., рр.);

г) iншi загальноприйнятi скорочення: т. – том, н. ст. – новий стиль, н.е. – наша ера, м. – мiсто, обл. – область, с. – сторiнки, акад. – академiк, доц. – доцент, проф. – профессор, психол. – психологiчних, к. н. – кандидат наук.

У наукових текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. У випускній роботі повинна бути створена така система, коли одному літерному позначенню відповідає одна величина, і навпаки, кожна величина репрезентується одним літерним позначенням.

2.4.3. Оформлення переліків

Наукові тексти відзначаються великою кількістю перерахувань (переліків), які складаються як із закінчених, так і з незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається.

Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків), які пишуться разом з іншим текстом і відокремлюються один від одного комою. Наприклад: «Всі сукупності матеріальних об'єктів існують у чотирьох типологічних рівнях: хімічному, фізичному, біологічному та матеріальному, серед яких кожен наступний акумулює в собі, принаймні, левову частку властивостей попередніх.»

Другий варіант: перерахування складаються із розгорнутих фраз із власними розділовими знаками. Тут елементи перерахування найчастіше пишуться з нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою.

Наприклад: «Пізнання за своєю сутністю є ієрархічним, оскільки воно вимагає багаторівневого дослідження предметів:

а) дослідження предмета - власний рівень;

б) дослідження цього ж предмета як елементу більш широкої системи - вищій рівень;

в) дослідження предмета у відносинах з елементами, що складають цей предмет, - нижчий рівень.»

Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. В такому разі перед переліком ставлять двокрапку, окрім випадку, коли перелік починається з великої літери.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад.

Означимо, якi знаковi системи вiдповiдають тому чи iншому виду комунiкацiй:

а)вербальна комунікація використовує в якості знакової системи звичайну мову (звукова мова);

б) невербальна комунікація включає наступні знакові системи:

1) оптико-кінетичну;

2) паралінгвістичну та екстралінгвістичну;

3) організацію простору та часу комунікаційного процесу;

4) «контакт очей».

2.4.4. Оформлення приміток та виносок

Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.

Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують.

Слово "Примітка" друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова "Примітка" ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова "Примітки" ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Пояснення по окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою або знаку *.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30 - 40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують за машинописного способу виконання звіту через один інтервал, за машинного способу - з мінімальним міжрядковим інтервалом. Приклад оформлення виноски наведено в додатку Б.

2.4.5. Оформлення посилань та цитат у тексті роботи

При написанні роботи слід дотримуватись наступних правил посилання та цитування.

Бібліографічні описи джерел, на які зроблено посилання в тексті випускної роботи, розміщують в порядку їх згадування в тексті роботи.

Посилання на джерела зі списку помічають у квадратних дужках [1; 5–7] – для кількох джерел, або [48] – для одного джерела.

В разі використання матеріалів з монографій, статей та інших джерел, які мають великий обсяг, в описі джерела (у СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) необхідно вказати номери сторінок, на яких розміщено використаний матеріал.

Посилання на нормативні акти в тексті роботи мають позначатися в квадратних дужках тільки порядковими номерами бібліографічних описів цих документів та їх джерел у списку використаних джерел без вказівки на конкретні сторінки (номери, дати) джерел.

При цитуванні слід звертати увагу на такі вимоги.

1. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться дослівно. Наприкінці цитати закривають лапки та вказують номер посилання, з якого взята цитата. Лапки впродовж всього тексту роботи повиннi мати однаковий стиль (або «…», або "…").

Приклад.

«Практична психологія — це одна з форм людської духовної практики, що має на меті внесення коректив у структуру та зміст ментального буття людини, її взаємин з навколишнім світом, розглядаючи при цьому особистість з точки зору її індивідуальності, як неповторне соціобіологічне явище» [18].

Відповідне бібліографічне джерело, з якого взято цитату, оформлюється в списку використаних джерел (в порядку згадування в тексті) наступним чином:

18. Основи практичної психології / В. Панюк, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.

Якщо в випускній роботі наводять декілька цитат з одного джерела, то кожну з них у тексті позначають одним порядковим номером в списку використаних джерел та відповідними сторінками, з яких взято ці цитати.

2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів у цитаті позначається трьома крапками.

3. При непрямому цитуванні слід бути максимально точним і коректним, і також обов’язково посилатись на джерело.

4. Якщо автор виявляє своє відношення до цитованого тексту, то після нього у круглих дужках ставиться знак оклику або знак питання.

2.5. Оформлення розділів та підрозділів роботи

2.5.1. Заголовки розділів та підрозділів та їх розміщення в тексті

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Приклад оформлення основного тексту роботи наведено в додатку А.

Перенесення слів у заголовках розділів не допускається.

Новий розділ, як і структурні елементи РЕФЕРАТ, ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ, слід починати з нової сторінки, а його заголовок розміщувати по центру до основного тексту (без абзацу). Відстань між заголовком розділу або іншого структурного елементу та подальшим текстом за машинного способу набору (комп’ютерного, міжрядковий інтервал – 1,5 пт) має бути два вільні рядки.

Відстань між заголовком підрозділу і подальшим чи попереднім текстом за машинного способу набору (комп’ютерного, міжрядковий інтервал – 1,5 пт) має бути один вільний рядок.

Заголовки підрозділів друкують з абзацного відступу маленькими літерами (з першої великої), без крапки в кінці заголовка, через два вільні рядки після назви розділу або один пропущений рядок після попереднього тексту.

Відстань між заголовком пункту і подальшим чи попереднім текстом за машинного способу набору (комп’ютерного, міжрядковий інтервал – 1,5 пт) має бути такою ж, як у тексті, без вільного рядка.

Відстань між основним текстом і номером таблиці (або початком ілюстрації) за машинного способу набору (комп’ютерного) має бути такою ж, як у тексті (тобто, міжрядковий інтервал – 1,5 пт), без вільного рядка.

Відстань між кінцем таблиці (або назви рисунку) і подальшим текстом за машинного способу набору (комп’ютерного, міжрядковий інтервал – 1,5 пт) має бути один вільний рядок.

Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву підрозділу, пункту, підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. В такому разі заголовок та подальше викладення тексту слід починати з наступної сторінки.

2.5.2. Нумерація розділів та підрозділів

Новий розділ починають з нової сторінки. Для нумерації розділів після слова "РОЗДІЛ" ставиться його номер арабськими цифрами без крапки та без знака №. Після цього з нового рядка по центру до тексту друкують заголовок розділу великими літерами, без крапки в кінці.

Після назви розділу перед наступним текстом або назвою підрозділу слід зробити відстань в два вільні рядки.

Підрозділи нумерують двома арабськими цифрами (між якими ставиться крапка) у межах кожного розділу: перша цифра - номер розділу, друга - порядковий номер підрозділу. В кінці номера підрозділу також ставиться крапка. Далі, у тому ж самому рядку друкується заголовок підрозділу без крапки в кінці.

2.6. Оформлення ілюстрацій

Основними видами ілюстративного матеріалу в випускних роботах є схеми, графіки, рисунки, діаграми, фотознімки, креслення.

Схема - це зображення, яке передає зазвичай за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею явища або процесу, показує взаємозв'язок їх головних елементів.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень, через геометричні фігури, точки, лінії.

Діаграма - це один із способів графічного зображення залежності між величинами. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. При виборі типу діаграми необхідно враховувати характер вихідних даних і мету побудови, наприклад, для відображення динаміки показників доцільно застосувати лінійний графік або стовпцеву діаграму, а складу та структури - секторну діаграму.

На всі ілюстративнi матерiали мають бути посилання у тексті роботи.

Ілюстративний матерiал необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вiн згаданий вперше, або на наступній сторінці.

Будь-який рiзновид ілюстративного матеріалу позначається словом «Рис. ____», яке разом з назвою ілюстративного матерiалу розміщують по центру після самої ілюстрації та пояснювальних даних до неї.

Не слід оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у назві ілюстрації. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках " (рис. 5.1) " або "...як це показано на рис. 5.1".

Ілюстрації в основному тексті нумеруються в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації в основному тексті складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Між номером ілюстрації та її назвою проставляють крапку.

Наприклад: Рис.3.1 – перша ілюстрація третього розділу. А розмістити її в тексті треба таким чином:

(ілюстрація)

(пояснення до ілюстрації)

Рисунок 3.1. Назва ілюстрації

Більш наочний приклад оформлення ілюстрації наведено в додатку А.

Номер ілюстрації в додатках складається з літери додатку і порядкового номера ілюстрації в межах цього додатку. Наприклад: рис. Д.1 – перша ілюстрація додатку Д.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці, і під ними по центру позначають:

Рис. ___, лист ___

Дата добавления: 2014-12-10