Оцінювання робіт

Розглянуті в попередній ідеї опорні сигнали мають значний виховний потенціал, що закладено в основі ідеї оцінювання робіт учнів. Регулярне відтворення учнями опорних сигналів під час перевірки виконання домашнього роботи дає можливість регулярно оцінювати знання учнів, виставляти оцінки на кожному уроці тощо. Це сприяє до формуванню звички виконувати систематично домашні завдання та інші доручення вчителя, адже вони обов’язково оцінюватимуться на кожному уроці.

Окрім опорних сигналів В. Шаталова, що стали прикладом нових підходів щодо оцінювання роботи учня, існує низка нових вимог, що стали узагальненням підходу представників педагогіки співпраці до оцінювання знань. Суть цих підходів полягає в тому, що оцінювання діяльності учня має бути виховним. При цьому слід звернути увагу на такі аспекти:

1. Оцінювання має бути систематичним. Це означає, що традиційна схема оцінювання, виходячи з необхідності забезпечити накопичення кожним учнем певної кількості оцінок, стає не актуальною. Діти дуже швидко пристосовуються до такої системи й уже можуть з великою долею ймовірності передбачати момент, коли їх викличуть. Це призводить до несистематичної навчальної діяльності на уроці й під час виконання домашнього завдання. Якість знань стає пропорційною залученню учня в навчальний процес, а саме: залучення значною мірою обумовлюватиметься наявністю пізнавальної мотивації, пізнавальна мотивація різними дослідниками оцінюється в межах від 5% до 14% від загальної кількості учнів. У решт широкий спектр соціальних, утилітарних та інших, менш продуктивних мотивів навчання. Зауважимо, що саме пізнавальна мотивація стимулює до не вибіркового систематичного навчання.

Зрозуміло, що формування в усіх без винятку учнів пізнавальної мотивації було й залишається однією з глобальних цілей педагогічної діяльності, що на практиці поки не віднайшла ефективних шляхів реалізації. Воднораз представники педагогіки співпраці здійснюють інший підхід стимулювання учня до систематичного навчання. Учителі-новатори наполягають на необхідності оцінювати кожного учня на кожному уроці. Із цією метою здійснюють кілька підходів. По-перше, застосовуються вже описані опорні сигнали В. Шаталова.

По-друге, ефективним прийомом є взаємне рецензування. Його суть полягає в тому, що вчитель під час фронтального опитування не виставляє одразу оцінки людині, яка відповідала на поставлене вчителем запитання. Замість цього інший учень має дати рецензію на відповідь першого. Тобто, він має або погодитися з відповіддю, або вказати на неточності, недостатність важливих фактів, неправильність відповіді тощо.

За такого підходу вчитель запрошуватиме до слова різну кількість учнів класу, аж до того моменту, поки не отримає правильної, чіткої та повної відповіді. Оцінки за відповіді розподіляються так: "відмінно" отримує той, хто дасть правильну відповідь, а до того моменту решта отримує нижчі оцінки відповідно до якості своїх відповідей. Отже, під час фронтального опитування на кожне запитання дається відповідь мінімум двома учнями, а клас взагалі уважно стежить за тим, що відбувається біля дошки, аналізує почуте, погоджується чи не погоджується відповідно до своєї власної точки зору.

Наведений прийом дає можливість не тільки привчити учнів класу до систематичної навчальної діяльності, а й розвинути в них критичність мислення, сформувати прийоми адекватної самооцінки результатів діяльності.

Іншим прийом, що належить до цієї ідеї педагогіки співпраці, полягає у створенні відомості відкритого обліку знань (досвід В. Шаталова). Суть такого прийому полягає в тому, що в класі започатковують традицію виставляти на кожному уроці, із кожної теми оцінки всім учням класу. Якщо з певних причин дитина не може дати відповіді, учитель залишає порожню клітину. У випадку, коли відповідь виявилась недостатньо повною, чи мала значні неточності, що призвело до отримання учнем низької оцінки, В. Шаталов пропонує запроваджувати принцип відкритої перспективи, за якого кожен може виправити небажану оцінку в будь який час.

Особливий сенс реалізації цієї ідеї для початкових класів убачає видатний представник педагогіки співпраці Ш. Амонашвілі. Він загалом не виставляє оцінок маленьким школярам тривалий час. Із його погляду, учитель початкових класів має всі можливості зруйнувати бажання дитини навчатись, якщо виставлятиме погані оцінки, не буде заохочувати, схвально висловлюватися, не віритиме в успіх учнів. Така людина несе загрозу для дітей. Якщо дитина припускається помилки, це означає, що помилки припустився сам учитель, тому Ш. Амонашвілі не проводить традиційних робіт над помилками, а замість цього аналізує свою професійну педагогічну діяльність. Він уважає, що лінивих дітей загалом не існує. Учні починають демонструвати лінощі в разі зіткнення з певними труднощами, із якими вони не мають можливості впоратись, а іноді вони є засобом захисту від педагогічної агресії вчителя.

Отже, ідея оцінювання робіт учнів на практиці має кілька варіантів реалізації, що об’єднані загальною ідеєю привчання учня до систематичного навчання, формування в нього впевненості у своїх силах, усвідомлення відкритих перспектив власного вдосконалення.

Дата добавления: 2014-12-10