КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Міжнародний досвід професійної соціальної освіти та соціальної роботи: Скандинавська модель
Прикладом втілення соціал-демократичної моделі держави загального добробуту є Скандинавська модель соціальної роботи. Зародження соціальної роботи в Швеції відносять до початку ХІХ століття. 1809 р. - після закінчення останньої війни в Швеції відбувається зародження благодійницької та філантропічної роботи. Створюється мережа будинків для престарілих та дитячих будинків. 1903 р. - створення Центральної спілки соціальної роботи. 1908 р. - відкриття першої Школи для підготовки директрис будинків-інтернатів. 1914 р. - прийняття закону про пенсійне страхування. 1921 р. - відкриття в Стокгольмі Відкритого інституту соціальної політики, комунальної освіти і досліджень - першої Школи соціальної роботи. 1947 р. - прийняття закону про загальнообов'язкове страхування. 1950 - 1960 рр. - організація роботи шкіл соціальної роботи в усіх регіонах з урахуванням нових спеціалізацій. 1977 р. - ухвалення парламентом рішення про надання соціальній роботі статусу академічної дисципліни. Соціальна робота викладається в усіх вузах країни. 1999 – 2005 рр. - проведення реформи системи загальнообов'язкового страхування. Таким чином, робота по створенню системи соціального благополуччя в Швеції почала розвиватись через законодавче забезпечення цієї діяльності з одного боку, і через створення системи професійної освіти - з іншого. Той факт, що соціальна робота визнана академічною дисципліною, розглядається як ознака того, що на сучасному етапі соціальні працівники отримали в шведському суспільстві статус однієї з важливих професійних груп. Система соціального захисту у Швеції тримається на трьох рівнях. 1. Загальнодержавний рівень. На загальнодержавному рівні вирішуються питання пенсійного забезпечення, соціального страхування, охорони праці. 2. Регіональний парламент (Ланстінгет) займається вирішенням питань охорони здоров’я, в тому числі реабілітації, та транспорту. 3. Рівень комун (комуна – адміністративно-територіальна одиниця Швеції), на якому, власне, і здійснюється конкретна робота з конкретним клієнтом в соціальних службах. Створення соціальних служб залежить від проблем регіону та індивідуальних потреб. Цікаво відмітити, що соціальна робота в Швеції базується на знаннях, вміннях та цінностях, які законодавчо закріплені. Визначеними є 21 цінність, за порушення яких соціальні працівники несуть особисту відповідальність перед законом. Як бачимо, наявний певний розподіл функцій між соціальною політикою і соціальною роботою. Соціальна політика займається розробкою законодавства, що стосується соціальних проблем. Вона розробляє основні напрямки соціальної роботи, не враховуючи конкретних обставин. В соціальній роботі беруться до уваги конкретні потреби конкретного клієнта. Соціальний захист людей здійснюється завдяки гарно розвиненій системі соціального страхування, завдяки якій догляд і турбота про індивіда забезпечується від колиски до могили. Така підтримка отримала назву "Карусель благополуччя". З'ясуємо, чому. Шведська система соціального захисту охоплює всі верстви населення і надає основну захищеність. В основі її функціонування лежать 3 принципи: 1. Принцип солідарності. Він полягає в тому, що кожен вносить у фонд страхування внесок в залежності від власних прибутків. Таким чином багаті громадяни платять більше, а отже, діляться з малозабезпеченими. 2. Принцип перерозподілу ресурсів, як вертикальний, так і горизонтальний. 3. Принцип довір'я. Система має обмежений контроль, а за помилки і обман розплачуються усі. Поєднання цих принципів забезпечує злагоджену роботу всієї системи. Громадянин Швеції протягом життя може отримати такі види допомог: 1. Компенсації сім'ям з дітьми: - допомога батькам при народженні дитини; - короткотривала допомога батькам віком для дітей не старше 12 років; - допомога на дитину віком до 16 років; - допомога-аванс для самотніх батьків; - житлова допомога. 2. Компенсації хворим та людям з функціональними обмеженнями: - допомога при хворобі (тимчасовій непрацездатності); - компенсація при травмуванні на робочому місці; - допомога при реабілітації; - передчасна пенсія (по інвалідності); - житлова доплата. 3. Компенсації для людей похилого віку: - пенсія за віком включає: народну пенсію, загальну додаткову пенсію, службову пенсію, приватне пенсійне страхування; - часткова пенсія; - пенсія при втраті годувальника; - різного виду доплати до пенсії. Тепер стає зрозумілим, чому система соціального страхування в Швеції отримала назву "Карусель благополуччя". Проте, не можна говорити, що все ідеально. Звичайно, ця система має всесвітньо визнані переваги: вона охоплює все населення, високий рівень компенсацій надає захищеність навіть слабким групам, вона є стійкою до змін в економіці. Проте, в середині 90-х років, скоріше за все, у зв'язку з економічною кризою в країні, почали говорити про "кризу довір'я". Серед недоліків описаної системи виділяють: система є занадто дорогою, дехто навіть вважає її причиною складної економічної ситуації в Швеції; багато хто вважає, що такий високий рівень компенсацій не спонукає людей до роботи і не стимулює їх до вирішення власних проблем; система є дуже складною, а тому стала інструментом економічної політики. У зв'язку з цим в даний час система соціального страхування реформується в напрямку зниження розмірів компенсацій, планується відмінити допомогу на дитину віком до 16 років та інші компенсації для дітей заможних батьків і т.д. Крім того, сьогодні в Швеції відбувається пенсійна реформа.
7.6. Соціальна політика у глобальному вимірі – порівняльна характеристика [1]
Коротко розглянемо моделі соціальної політики дев'яти держав, різних за економічним, політичним, географічним, демографічним, культурним становищем і спадком. Вивчення змін, які відбувалися в них упродовж останніх років, дозволить глибше поглянути на спільне та відмінне у макросоціальних процесах і тенденціях. У Великобританії триває орієнтація на «змішану» економіку; нинішня модель соціальної політики об'єднує в собі як наслідки тетчерівської політики впровадження ринкових відносин у соціальній сфері, так і новітні спроби лейбористського уряду щодо поступового переходу до універсальності в окремих соціальних програмах. У Німеччині уряд підтримує самозайнятість і тимчасову зайнятість, проголошує підвищення рівня страхових пенсійних і медичних внесків, оголошує медичну реформу, спрямовану на зменшення діяльності лікарняних кас (медичних страхових фондів) і розширення приватного сектора. Структурні реформи, зумовлені глобальними економічними та демографічними процесами, вагомо вплинули на традиційну «корпоративістську» модель. Соціальна політика у Швеції нині інкорпорує в собі інструменти та заходи, властиві країнам із ліберальною та корпоративістською моделями. Відбувається, нехай і не надто популярний серед населення, але економічно зумовлений перехід до соціального страхування, у тому числі приватних рахунків, виплат, залежних від трудового стажу, та заміна частини універсальних програм соціальної допомоги на адресні. І все ж рівень витрат на соціальну сферу залишається у Швеції найвищим серед інших членів Організації з економічного співробітництва та розвитку, а шведи, у цілому, задоволені своєю системою соціального забезпечення, високими стандартами життя та однією з найвищих у світі очікуваною тривалістю життя. У США відбувається посилення лібералізації соціального забезпечення, скорочення фінансування соціальних програм, лунають дебати з приводу комерціалізації соціального страхування, передусім пенсійного. Серед інших явищ варто назвати відмову від упровадження обов'язкового медичного страхування, яке б забезпечило універсальний доступ до медичних послуг, а також погіршення економічної ситуації та зростання безробіття. Мексика продовжує потерпати від економічної та соціальної поляризації, зубожіння значної частини своїх громадян, дисбалансу на ринку праці, нерозв'язаних етнічних проблем. Модель соціальної політики в країні була й залишається сегментованою та фрагментованою. Хоча уряд визнає існування суттєвої нерівності між різними етнічними групами, регіонами та поколіннями, проте він наголошує, що йому бракує ресурсів для посилення соціальних програм, спрямованих на адресну допомогу найбіднішим групам населення, зокрема на подолання бідності, на поліпшення освіти, житлових умов, охорони здоров'я, розвитку сільської місцевості. У Бразилії - світовому гіганті, який посідає п'яте місце у світі за населенням і входить у десятку економічно надпотужних країн, - система соціального захисту є фрагментованою, а численні соціальні проблеми залишаються нерозв'язаними. Новий лівій уряд красно пообіцяв мільйонам бідних бразильців заможність і швидке проведення соціальної реформи, і все це - у державі зі слабким внутрішнім ринком, скороченням інвестицій, інфляцією, залежністю від позик Світового банку й величезним зовнішнім боргом, доларизованою економікою, корупцією, занепадом високотехнологічних галузей, тобто всім тим, що отримало назву „латиноамериканського варіанту”. Японія залишається однією з найбагатших, найпродуктивніших і найосвіченіших країн світу. Разом із тим, зміна укладу життя, не в останню чергу під впливом глобалізації, збільшення в суспільстві частки людей похилого віку, різке погіршення соціально-економічного стану частини японців, складний психологічний клімат у суспільстві говорять про те, що в XXI століття Японія вступила з проблемами, які викликають необхідність переосмислення концепції «суспільства загального добробуту» та модифікацію (якщо не реформування) моделі соціальні політики. У Новій Зеландії неоліберальний поворот у соціальній політиці відбувся швидше та радикальніше, ніж в будь-якій іншій розвинутій країні світу. Лейбористи, які свого часу здійснили соціальний експеримент із упровадженням повного державного регулювання соціальної сфери, вдалися до ще одного, котрий майже перетворив новозеландську модель на залишкову. На пам'яті одного покоління відбувся перехід від повного державного соціального забезпечення до його майже цілковитої приватизації, змінилися ідеологічні установки й проголошено більшу особисту відповідальність за власне майбутнє. І хоча новозеландські економічні показники й демографічні тенденції не вселяють особливого оптимізму щодо кардинального поліпшення соціально-економічного становища в країні, рівень та якість життя є досить високими за міжнародними стандартами. У Нігерії економіка залишається недостатньо розвинутою: товарний сектор працює переважно на експорт, а сільське господарство все ще має риси традиційного напівнатурального. І хоча нафтові родовища приносять країні величезні прибутки, країні далеченько до процвітання: політична нестабільність, масові вбивства, релігійна та етнічна ворожнеча, військові перевороти, корупція, непотизм, жахливі епідемії, відсутність програм соціального забезпечення - ось якою є реальність цієї найнаселенішої держави Африки. Як бачимо, світ був і залишається розмаїтим, багатогранним і різновекторним, навіть у соціальній сфері. Можна зауважити й спільні тенденції, а саме: розпочалася ерозія «класичних» моделей соціальної політики і традиційних поглядів на соціальне забезпечення та надання соціальних послуг; з'явилася орієнтація на роботу в громаді, посилення ролі наднаціональних утворень, яке виявляється в спробах уніфікації соціальної політики розвинутих держав і підштовхуванні національних урядів країн, що розвиваються, до впровадження таких соціальних програм, які б забезпечили базові потреби населення. Соціальну політику не можна розглядати як похідну від політики економічної. Приклади Мексики, Бразилії, Нігерії свідчать: сам по собі економічний потенціал чи природні багатства не спричиняють соціальний розвиток. Звісно, багатші країни можуть дозволити собі виділити більше ресурсів на соціальні програми, але лише в тому випадку, якщо такий перерозподіл прибутків ідеологічно та суспільно прийнятний. Аналіз ситуації в дев'яти країнах також показав, наскільки соціальна політика чутлива до загального політичного контексту та історичних чинників, які його зумовлюють. Особливо це вочевидь при розгляді змін у країнах, що розвиваються. Зрештою, найбільші видатки на соціальну сферу мають такі країни, як Швеція та Нова Зеландія, а не США чи Японія, які є економічно найпотужнішими країнами світу. Домінантою моделі соціальної політики, в основу якої покладено цінності соціальної справедливості, виступала й виступає повага до прав людини, зокрема до її права на соціальне забезпечення та гармонійний розвиток.
Дата добавления: 2014-12-10; Просмотров: 1494; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |